Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія. Шляхтун П. П..doc
Скачиваний:
207
Добавлен:
16.05.2015
Размер:
4.72 Mб
Скачать

Рекомендована література

Ашин Г. К., Охотский Е. В.

Курс элитологии. М., 1999.

Ашин Г. К.

Правящая элита и общество // Свободная мысль. 1993. № 7.

Ашин Г. К.

Современные теории элиты: критический очерк. М., 1985.

Бебик В. М.

Еліта, елітарність, лідерство // Віче. 1993. № 7.

Воакаїшч С.

Еліта — найбільш конвертована нал юта // Віче. 1997. № 5.

Восленский М.

Номенклатура // Новый мир. 1990. № 6.

Дай Т. Р., Зиглер Л. X.

Демократия для элиты: Введение в американскую политологию.

М., 19X4.

Гаман-Голутвина О. В.

Политическая элита — определение основных понятий // Полит.

исследования. 2000. № 3.

Кузьмепко Б.

Політична еліта у пострадянській Україні: яка вона? // Право

України. 1998. № 1.

Кухта Б. //., Теплоухова Н. Г.

Політичні еліти і лідерство. Львів, 1995.

Либмап Г. И., Варбузоа А. К., Сухарева Э. О.

Теории элит // Социально-полит жури. 1997. № 4.

Мешкова Т., Фролова Н.

Массы. Элита. Лидер. М., 1992.

Милановски В.

Политические элиты — элиты в политике // Политология вчера и

сегодня. М., 1991. Вып. 3.

Миллс Р.

Властвующая элита. М., 1959.

Мясников О. Г.

Смена правящих элит: «консолидация» или «вечная схватка»? //

Полит. исследования. 1993. № 1.

Мисников О. Г.

Субъекты политики // Социально-полит. жури. 1993. № 5—6.

Нарта М.

Теория элит и политика. К критике элитаризма. М., 1997.

Оксамитная С. Н.

Тенденции межпоколенной мобильности в украинском обществе //

Социол. исследования. 1999. № 10.

Пастухов В. Б.

От номенклатуры к буржуазии: «новые русские» // Полит. иссле­дования. 1993. № 2.

Правляча еліта сучасної України. К., 1998.

Пугачев В П.

Основы политики: личность, элита, лидерство. М., 1989.

Самсоноаа Т. Н.

Концепция правящего класса Г. Моски // Социол. исследования. 1994. № 10.

Сартори Д.ж.

Вертикальная демократия // Полит. исследования. 1993. № 2.

Скуратівський В.

Історична ритміка українських еліт // Політ, думка. 1994. № 3.

Тапчер В. В.

Теории неоэлитизма в свете демократической трансформации и

украинские реалии // Социол. исследования. 1999. № 10.

Тарусина И. Г.

Элитисты и плюралисты в современной политической теории //

Полит, исследования. 1997. № 4.

Фесенко В. В.

Политическая элита Украины: противоречия формирования и

развитая // Полит, исследования. 1995. № 6.

Чукут С.

Мого не вистачає правлячій еліті України // Віче. 1999. № 6.

Ширші П.

Элитизм // Политология вчера и сегодня. М., 1991. Вып. 3.

Шумпетер И.

Капіталізм, соціалізм, демократія. К., 1995.

Глава 15 політичне лідерство

Існування політичних еліт найвиразніше проявляється в політичному лідерстві, яке полягає в тому, що окремі особи відіграють у політиці провідну роль, здій­снюють переважний вплив на інших людей — громадян, виборців чи членів політичної організації. У кінцевому підсумку влада — це влада лідерів, хоча вони й намагаються діяти від імені народу. Наро­довладдя у його, так би мовити, чистому вигляді неможливе в принципі.

Лідерство відображає об'єктивну необ­хідність в організації спільної діяльності людей. Суспільний характер і поділ праці передбачають узгодженість індивідуальних трудових зусиль людей. Цю функцію щодо упорядкування діяльності людей та управ­ління суспільними процесами і здійснюють лідери. Тому лідерство існує скрізь, де є групова, колективна діяльність.

Феномен лідерства вивчають різні науки. Так, психологія досліджує особли­вості особи лідера. Соціологія розглядає лідерство в соціальній системі. Соціальна психологія вивчає лідерство як процес взаємодії соціальних і психологічних чин­ників, досліджує його механізми, розробляє методи відбору, навчання, висування керів­ників залежно від характеру групи чи організації. Політологія розглядає лідерство як феномен політичного життя суспільства, досліджує його місце в системі владних відносин, механізми формування і функ­ціонування, а також розробляє практичні рекомендації.