2. Козацтво і його культура

Заснувалося козацтво на островах пониззя Дніпра, де був створений укріплений військовий табір — Запорозька Січ. Запорожці, наслідуючи своїх пращурів часів Київської Русі, ходили походами на Крим і в Туреччину, відбивали їхні напади на Україну

Вчорашні втікачі з кріпацтва, вони відчували себе спадкоємцями незалежної Київської Русі: характерний вигляд козака «оселедець і вуса» є не що інше, як наслідування іміджу князів і дружинників київської епохи. Таким чином підкреслювалося, що козаки — це вільний і шляхетний народ.

З посиленням польського гніту в Україні козаки переносять свої удари на нових ворогів, ставши основною силою у боротьбі за національну незалежність. Саме козацьке військо відіграє вирішальну роль у визвольній війні проти Речі Посполитої під проводом Богдана Хмельницького і визначить подальшу долю України.

Важливу роль у козацькому житті мали захист православних традицій, фізичне загартування, фольклорно-музична культура

Статус України у складі Речі Посполитої. Непростою була ситуація перебування України в складі Речі Посполитої, де було взято курс на поглинання візантійсько-православної традиції панівним західним типом культури.

Насамперед поставало питання збереження національної мови. Характерний лист брацлавської української шляхти королю Стефану Баторію

Однак ситуація ускладнювалася численними втратами культурних кадрів. Після монголів «вага Києва на якийсь час падає, адміністративний центр помалу посовує на північ, до Москви, а разом з ним сунуть до Москви і наші українські письменники і збагачують московську літературу. Вже в XIV ст. віддають Москві знання та сили наші славнозвісні митрополити:

3. Українська церква в гетьманську добу

Найважливішу, організуючу роль в українській культурі цього періоду продовжує відігравати Церква

Однак Церква в Україні в цю пору переживала непрості часи. По-перше, під ударами турків упала в XV ст. Візантія — оплот православ'я. Проникали в Україну й ідеї Реформації, лютеранство, кальвінізм і відроджене з небуття аріанство («соціанство», або ж «антитрінітаризм») ‑ вчення, що відхиляло Трійцю. Українці-протестанти на свій лад збагатили національну культуру. Зокрема принцип епохи Реформації — подавати народові Св. Письмо рідною мовою — визначив певну українізацію церковних книжок, які писалися церковнослов'янською мовою4. Розвиток науки та освіти

Українська культура розвивалася не лише у Запорозькій Січі, але й при князівських дворах, у монастирях і церквах. Тут працювали освічені люди, які вели літописи, перекладали і переписували книги. Найбільш освіченим у XIII‑XVII ст. було духовенство, тому більшість шкіл знаходилася при монастирях і церквах; рідше ‑ при дворах багатих феодалів. Ці школи давали елементарні знання з арифметики, навчали письма, але до середини XVI ст. це перестає відповідати вимогам часу. Виникає новий тип школи ‑ греко-слов'яно-латинська, в якій давньоруські традиції освіти поєднувалися із західноєвропейськими.

Поруч з цими школами функціонувало понад 20 єзуїтських колегій, часом виникали і протестантські школи.

Водночас в Україні XVI ст. спостерігається запровадження ідей Ренесансу, ренесансного гуманізму Характерною постаттю цього часу є Юрій Дрогобич, що навчався у Львові та Кракові, а у Болонському університеті (Італія) став першим українцем, який отримав докторський ступінь у галузі мистецтв і медицини. Чи не єдиним православним вельможею в Україні у XVI ст. залишався князь Костянтин Острозький, котрий у своєму замку в м. Острог розгорнув широку просвітницьку роботу. 1576 р. тут виникає Острозька вища школа (академія) із вивченням класичних мов, розвивається друкарство, видається перша повна слов'янська Біблія. Виникають православні братства, які мають на меті оборону православної віри та обрядовості, митецької культури, розвиток українського книгописання

Братські школи були відкриті для дітей усіх верств населення. Завдяки братствам українська культура витримала випробування цієї важкої пори.