5.2 Калькуляція собівартості одиниці матеріального носія з програмним продуктом

Розроблений програмний продукт – це комп’ютерна система, що записує і захищає звукові файли, купівля якої передбачає купівлю самої програми на диску та ліцензії на її використання. В перелік комплектуючих програми внесемо диск, на який буде записана програма, упаковку для нього та наклейку.

Таблиця 5.2 – Витрати на комплектуючі та матеріали

Найменування	Ціна за одиницю товару, грн.
Диск	5
Коробка для диску	3
Наклейка на диск	2
Упаковка для товару	15
Загальна сума	25

Вартість використаної при розробці електроенергії розрахуємо наступним чином:

_(5.5)

де В – вартість 1кВт-години електроенергії (В=0,75 грн/кВт);

П – установлена потужність комп’ютера (П=0,35 кВт/год);

Ф – фактична кількість годин роботи комп’ютера для запису програми на диск (Ф=0,16 год) ;

– коефіцієнт використання потужності ().

Таким чином вартість використаної електроенергії становить:

_(грн.).

Витрати на основну заробітну плату на одиницю продукції розрахуємо за формулою 3.2, з врахуванням того що на одиницю продукції працівник витрачає 0,16 год. робочого часу, а погодинна тарифна ставка працівника 8,28 грн/год.

_(грн.).

Додаткова заробітна плата розраховується як 11% від основної :

_(грн.).

Відрахування на соціальні заходи розрахуємо за формулою 3.3.

_(грн.).

Витрати на інтелектуальну власність розраховуються за формулою:

_(5.6)

де – коефіцієнт відрахувань на заробітну плату розробника від реалізації кожного матеріального носія з програмним продуктом ();

–кошти, які буде отримувати розробник від реалізації кожного матеріального носія з записаним програмним продуктом.

_(грн.).

Загально виробничі витрати складають:

_(5.7)

де – основна заробітна плата;

– нормативи загально виробничих витрат в відсотках .

(грн.).

В таблиці 5.3 наведено перелік всіх статей калькуляції, які входять до виробничої собівартості одиниці програмного продукту.

Таблиця 5.3 – Калькуляція виробничої собівартості інноваційного програмного продукту

Стаття калькуляції	Витрати, грн.
Матеріали	25
Заробітна плата персоналу	1,32
Додаткова заробітна плата	0,15
Відрахування на соціальні заходи	0,54
Електроенергія	0,04
Витрати на інтелектуальну власність	273,76
Загальновиробничі витрати	3,3
Виробнича собівартість програмного продукту	304,11

Отже, виробнича собівартість однієї копії інноваційного рішення становить Sв = 304,11 грн.

5.3 Визначення ціни інноваційного товару

Ціноутворення — процес встановлення і розробки цінина товари та послуги.Базується на попиті,вартості,пропозиції, товарно-грошовому обігу [20].

Попит та пропозиція  — економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції в якості універсальних характеристик ринку та доводить, що, за умовами певних припущень, ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на даний товар. При цьому попит — представлена на ринку потреба в товарах, а пропозиція — кількість товару, який є на ринку або може бути доставлений на нього.

Вартість — це суспільно необхідна праця, яку потрібно затратити на виготовлення продукту [21].

Ринкову ціну розробленого програмного продукту можна розрахувати за формулою:

_(5.8)

де – виробнича собівартість інноваційного рішення;

Р – норматив рентабельності, встановлений державою або узгоджений із замовником 30% - 60% (Р = 45%);

–ставка податку на додану вартість ().

(грн.).

_{Верхню межу ціни інноваційного рівня можна розрахувати за наступною формулою:}

(5.9)

(грн.).

Договірна ціна встановлюється в межах між нижньою та верхньою межею ціни на інноваційне рішення.

.

Договірна ціна за інноваційний програмний продукт 650 грн, що знаходиться між верхньою та нижньою лімітною ціною.

Розрахувати чистий прибуток, який отримає розробник протягом одного року від реалізації матеріальних носіїв з одним програмним продуктом можна за формулою:

(5.10)

де – ціна реалізації матеріального носія з програмним продуктом, грн.;

МР – вартість матеріальних та інших ресурсів, які були придбані виробником для виготовлення одиниці нового виробу; рекомендується приймати МР = (0,1...0,2)*Ц_Р, грн. (МР=0,1* Ц_Р =65);

f – зустрічна ставка податку на додану вартість, %. (16,67%);

S_B – виробнича собівартість одиниці нового виробу, грн.;

q – норматив, який визначає величину адміністративних витрат, витрат на збут та інші операційні витрати, %. Рекомендується приймати=5...10%;

h – ставка податку на прибуток, %. (30 %);

N – число виробів, які планується реалізувати за рік, шт.

(грн.).

Чистий прибуток, який отримає розробник протягом одного року від реалізації матеріальних носіїв з одним програмним продуктом дорівнює 3427,9 грн.

Розрахувати термін окупності Т₀ витрат для виробника можна за формулою:

(5.11)

_(р.).

При To < 1...3 роки розробка нового програмного продукту вважається економічно ефективною.