- •Психологія (опорний конспект) зміст
- •1.1. Предмет та завдання психологічної науки
- •1.1.3. Етапи розвитку психологічних знань
- •1.1.4. Зв’язок психології з іншими науками
- •1.1.6. Основні методи науково-психологічних досліджень
- •1.2. Психологія особистості
- •1.2.1. Психологія особистості. Сучасні психологічні теорії особистості
- •1.2.1.2. Психоаналіз (фрейдизм, неофрейдизм)
- •1.2.1.3. Біхевіоризм
- •1.2.1.4. Гуманістична психологія особистості
- •1.2.1.5. Трансперсональні теорії особистості
- •1.2.1.6. Ґештальтпсихологія
- •1.2.1.7. Когнітивна психологія
- •1.2.1.8. Структурний та трансакційний аналіз е. Берна
- •1.2.2. Пізнавальні процеси психіки особистості
- •1.2.2.1. Структура основних форм прояву психіки особистості та їх взаємодії
- •1.2.2.2. Пізнавальні процеси психіки особистості
- •1.2.2.3. Відчуття, сприймання як початкові рівні пізнання
- •1.2.2.5. Пам’ять. Види пам’яті
- •1.2.2.6. Увага. Властивості уваги
- •1.2.2.7. Уява. Значення уяви у формуванні творчої особистості
- •1.2.2.8. Мова і мовлення, їх значення в спілкуванні
- •1.2.3. Емоційні та вольові процеси психіки особистості
- •1.2.3.1. Емоції та почуття
- •1.2.3.2. Воля. Розвиток волі
- •1.2.4. Психічні стани особистості
- •1.2.4.1. Психічні стани особистості та їх види
- •1.2.4.2. Стрес. Засоби подолання стресу1
- •1.2.5. Психічні властивості особистості
- •1.2.5.1. Психічні властивості особистості та їх види
- •1.2.5.2. Темперамент. Характеристика типів темпераменту
- •1.2.5.3. Характер особистості
- •Соціальна психологія
- •Соціальна психологія. Вчення про соціальні групи
- •1.3.2. Соціально-психологічний клімат соціальної групи
- •1.3.3. Лідерство та керівництво
- •1.3.5. Психологічні виміри конфліктів
- •1.3.5.1. Взаєморозуміння
- •1.3.5.2. Міжособистісні конфлікти
1.2.3.2. Воля. Розвиток волі
В історії психології тема волі формулювалась як проблема свободи волі – здатності чи нездатності людини діяти незалежно від життєвих обставин, і довкола неї точилася гостра боротьба між представниками детермінізму та індетермінізму. Перші вважали волю причинно- зумовленим явищем (Гоббс, Спіноза), другі – самочинним актом, джерелом людської активності (Платон, Фіхте, Шопенгауер).
У ХХ столітті інтерес до проблеми волі помітно зменшився, а такі психологічні теорії, як біхевіоризм, психоаналіз, когнітивна психологія цим поняттям практично не користуються.
Питання природи феномену волі в сучасній психології залишається досить проблематичним. Про це свідчить, зокрема, те, що в сучасних підручниках із психології питання волі або не розглядається взагалі, або його розглядають як явище діяльності.
Дискусії щодо проблеми волі точаться навколо таких питань, як специфіка і природа волі, співвідношення в ній морального, інтелектуального, емоційного, питання змісту волі, її мотивів, цілей. Чіткого формулювання поняття волі досі немає.
Вольові процеси – психічні процеси як свідомої, так несвідомої цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.
Воля – внутрішня активність особистості, пов’язана з вибором мотивів, цілепокладанням, прагненням до досягнення мети, зусиллям до подолання перешкод, мобілізацією внутрішньої напруженості, здатністю регулювати спонукання, можливістю приймати рішення та гальмувати поведінкові реакції.
Воля виконує спонукальну функцію, зумовлюючи активність людини, і гальмівну, що виявляється в стримуванні небажаних проявів активності.
Воля виявляється в таких вольових якостях особистості, як цілеспрямованість (уміння людини підкоряти свої дії поставленим цілям), наполегливість (уміння людини мобілізувати свої можливості для тривалої боротьби з труднощами), витримка (уміння гальмувати дії, почуття, думки, що перешкоджають здійсненню прийнятого рішення), рішучість (уміння приймати і запроваджувати в життя швидкі й обґрунтовані рішення), дисциплінованість (свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам, установленому порядку), самостійність (уміння не піддаватися впливам різних факторів, що відволікають від досягнення мети, діяти на основі своїх поглядів і переконань), ретельність (уміння виконувати свої зобов’язання в термін) і ін.
Розвиток (самовиховання) волі можливий при дотриманні ряду умов:
систематичне тренування у подоланні труднощів, починаючи з порівняно незначних труднощів у повсякденному житті (режим дня, заняття спортом тощо);
обов’язкове здійснення прийнятих рішень;
постановка привабливої, особистісно значимої і соціально корисної мети;
виділення і проходження ряду етапів на шляху до поставленої мети.
1.2.4. Психічні стани особистості
1.2.4.1. Психічні стани особистості та їх види
Поведінка і діяльність людини в будь-який проміжок часу залежать від того, які саме особливості психічних процесів і психічних властивостей особистості виявляються протягом цього періоду, тобто від її психічного стану.
Психічний стан – наявний на даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, що проявляється в підвищеній або пониженій активності особистості.
Психічний стан – психологічна характеристика людини, що відображає її тривалі, статичні душевні переживання.
Психічний стан є ефектом (наслідком) психічної діяльності та її тлом. Психічна діяльність відбувається в горизонті, “тілі” психічного стану, який впливає на неї.
Психічні стани впливають на протікання психічних процесів, а повторюючись часто, набувши стійкості, можуть стати властивістю особистості.
Види психічних станів виділяють у залежності від таких параметрів:
вплив на особистість (позитивні і негативні, стенічні й астенічні);
переважні форми психіки (емоційні, вольові, інтелектуальні);
глибина (глибокі, поверхневі);
час протікання (короткочасні, тривалі та ін.);
ступінь усвідомленості.
Психічні стани: стрес, настрій, афект, страх, гнів, сором, фрустрація, радість, агресія та ін.