1. 2 хвилин

2. 5 хвилин

3. 10 Хвилин

10.У разі відсутності ефекту від вентиляції мішком або маскою необхідно:

1. Відсмоктати меконій з трахеї

2. Провести введення штучного сурфактанту

3. Провести інкубацію трахеї

11. Який з препаратів необхідно вводити при метаболічному ацидозі?

1. Налоксон гідрохлорид

2. Атропін

3. Норадреналін

4. Гідрокарбонат натрія

68. Оцінка новороджених за шкалою Апгар і Сільвермана. Реанімація та інтенсивна терапія асфіксії новороджених.

1. Оцінка за шкалою Апгар включає наступні критерії:

1. Серцебиття, дихання, колір шкіри, м’язевий тонус, рефлекторна відповідь.

2. Серцебиття, дихання, колір шкіри, м’язевий тонус, крик.

3. Серцебиття, дихання, колір шкіри, крик, рефлекторна відповідь.

4. Серцебиття, дихання, колір шкіри, м’язевий тонус, пульсація судин пуповини.

2. Одним з критеріїв асфіксії середнього ступеня тяжкості при народженні дитини є оцінка за шкалою Апгар наприкінці 5-ої хвилини життя:

1. 8-10 балів.

2. 4-6 балів.

3. 0-3 бала.

4. 5-7 балів.

3. Одним з критеріїв асфіксії тяжкого ступеня при народженні дитини є оцінка за шкалою Апгар наприкінці 5-ої хвилини життя:

A. 8-10 балів.

B. 4-6 балів.

C. 0-3 бала.

D. 5-7 балів.

4. Оцінка ступеня тяжкості дихальної недостатності у новонароджених дітей за шкалою Сільвермана включає:

1. Синхронність рухів грудної клітки та черевної стінки в акті дихання, втягнення міжреберних проміжків на вдиху, втягнення мечоподібного відростку на вдиху, рухи підборіддя при диханні, експіраторні шуми.

2. Серцебиття, дихання, колір шкіри, м’язевий тонус, рефлекторна відповідь.

3. Частота дихання, ретракції грудної клітки, гранти, киснева залежність, ослаблення дихання при аускультації.

4. Синхронність рухів грудної клітки та черевної стінки в акті дихання, втягнення міжреберних проміжків на вдиху, втягнення мечоподібного відростку на вдиху, рухи підборіддя при диханні.

5. Серцебиття, дихання, мимовільні рухи, пульсація судин пуповини.

5. Дихальній недостатності середнього ступеня тяжкості відповідає оцінка за шкалою Сільвермана:

1. 6-9 балів.

2. 10 балів.

3. 5 балів.

4. Менше 5 балів.

6. Показами до проведення штучної вентиляції легень реанімаційним мішком та маскою при проведенні первинної реанімації дітей у пологовій залі є:

A. Відсутність самостійного ефективного дихання після проведення тактильної стимуляції.

B. Відсутність самостійного ефективного дихання відразу після народження.

C. Наявність меконіальних навколоплідних вод.

D. Недоношеність.

7. Показами до непрямого масажу серця при проведенні первинної реанімації дітей у пологовій залі є:

A. Частота серцевих скорочень менше 100 ударів за хвилину після штучної вентиляції легень протягом 30 секунд.

B. Частота серцевих скорочень від 60 до 100 ударів за хвилину після штучної вентиляції легень протягом 30 секунд.

C. Частота серцевих скорочень менше 60 ударів за хвилину після штучної вентиляції легень протягом 30 секунд.

D. Частота серцевих скорочень менше 100 ударів за хвилину після проведення тактильної стимуляції.

8. Показами до введення адреналіну при проведенні первинної реанімації дітей у пологовій залі є:

A. Частота серцевих скорочень менше 60 ударів за хвилину після проведення штучної вентиляції легень та непрямого масажу серця протягом 30 секунд.

B. Частота серцевих скорочень менше 60 ударів за хвилину після проведення штучної вентиляції легень протягом 30 секунд.

C. Частота серцевих скорочень менше 100 ударів за хвилину після проведення штучної вентиляції легень та непрямого масажу серця протягом 30 секунд.

D. Частота серцевих скорочень менше 60 ударів за хвилину після проведення тактильної стимуляції.

9. При проведенні первинної реанімації дітей у пологовій залі адреналін можна вводити:

1. До периферичної вени.

2. Внутрішньосерцево.

3. До пупкової вени та ендотрахеально.

4. Внутрішньокістково.

10. Мінімальний час проведення первинної реанімації новонароджених складає:

A. 25 хвилин після зупинки серцевої діяльності.

B. 10 хвилин після зупинки серцевої діяльності.

C. 10 хвилин після народження.

D. 5 хвилин після початку реанімаційних заходів.

11. При наявності меконіальних навколоплідних вод санація дихальних шляхів у новонародженого проводиться:

A. При відсутності самостійного дихання та/або зниженому м’язевому тонусі та/або частоті серцевих скорочень менше 100 ударів за хвилину.

B. При активному криці.

C. При густих меконіальних водах типу «горохового пюре».

D. Не залежно від стану дитини.

69. Особливості адаптації недоношених і доношених новонародженого. Гормональний криз новонародженого.

1. Доношений новонароджений – дитина, яка народилася при терміні гестації:

A. Після 22-го повного тижня вагітності до 37-го повного тижня вагітності.

B. Після 37 повних тижнів вагітності до закінчення 42-го тижня вагітності.

C. Після 42 повних тижнів вагітності.

D. Після 36 повних тижнів вагітності до 40-го повного тижня вагітності.

2. Недоношений новонароджений – дитина, яка народилася при терміні гестації:

A. Після 22-го повного тижня вагітності до 37-го повного тижня вагітності.

B. Після 37 повних тижнів вагітності до закінчення 42-го тижня вагітності.

C. Після 42 повних тижнів вагітності.

D. Після 36 повних тижнів вагітності до 40-го повного тижня вагітності.

3. Переношений новонароджений – дитина, яка народилася при терміні гестації:

A. Після 22-го повного тижня вагітності до 37-го повного тижня вагітності.

B. Після 37 повних тижнів вагітності до закінчення 42-го тижня вагітності.

C. Після 42 повних тижнів вагітності.

D. Після 36 повних тижнів вагітності до 40-го повного тижня вагітності.

4. Перинатальний період – це період, який:

A. Починається з 22-го повного тижня вагітності та закінчується після 7 повних діб життя новонародженого.

B. Починається з 28-го повного тижня вагітності та закінчується після 7 повних діб життя новонародженого.

C. Починається з 22-го повного тижня вагітності та закінчується після народження дитини.

D. Починається з народження дитини та закінчується після 7 повних діб життя новонародженого.

5. Таким, що народився живим, є новонароджений, у якого наявна хоча б одна з наступних ознак:

A. Крик, серцебиття, рухи кінцівок, пульсація судин пуповини.

B. Дихання, крик, рожевий колір шкіри, мимовільні рухи мускулатури.

C. Серцебиття, крик, рефлекторна діяльність, рожевий колір шкіри.

D. Дихання, серцебиття, пульсація судин пуповини, рухи скелетних м’язів.

6. Морфо-функціональну зрілість новонародженого визначають за допомогою шкали:

A. Апгар.

B. Сільвермана.

C. Баллард.

D. Доуенса.

7. Ознаки недоношеності:

A. Розвинений підшкірно-жировий шар.

B. Повна розкресленість стопок.

C. Сформовані вушні раковини.

D. Плоска ареола, сосок діаметром 1-2 мм.

8. Ознаки переношеності:

A. Піддатливі кістки черепа.

B. Гладка шкіра з видимими венами.

C. Щільні кістки черепа.

D. Яєчка не опущені в мошонку.

9. До транзиторних станів з боку шкіри відноситься:

A. Везикулопустульоз.

B. Проста еритема.

C. Пухирчатка.

D. Іхтіоз.

10. До транзиторних станів з боку центральної нервової системи відноситься:

1. Імпритінг.

2. Неонатальна енцефалопатія.

3. Гіпоксично-ішемічна енцефалопатія.

4. Пологова травма.

11. Клінічні прояви статевого кризу у дівчаток:

A. Олігоурія.

B. Втрата маси тіла.

C. Нагрубання молочних залоз, кров’янисті виділення зі статевої щілини.

D. Жовтяниця.

70. Внутрішньоутробне інфікування плода. ТОRСН-інфекції.

1. Наявність в крові специфічних Ig M при відсутності Ig G свідчить про:

1. Стан імунітету.

2. Потенційну можливість інфікування.

3. Реактивацію процесу.

4. Ранню гостру форму захворювання.

2. Наявність в крові вагітної Ig G свідчить про:

1. Стан імунітету до інфекції.

2. Про потенційну можливість інфікування.

3. Реактивацію інфекційного процесу.

4. Ранню гостру форму захворювання.

3. Відсутність антитіл Ig М та Ig G свідчить про:

1. Наявність у вагітної імунітету.

2. Відсутність імунітету.

3. Високу вірогідність первинного інфікування та виникнення внутрішньоутробної інфекції.

4. Який наслідок перинатальної інфекції в предімплатаційний період:

1. Розвиток фетопатій.

2. Порушення функції різних органів і систем.

3. Розвиток плацентарної дисфункції.

4. Загибель зиготи.

5. Який наслідок перинатальної інфекції в період ембріогенезу та плацентогенезу:

1. Розвиток плацентарної дисфункції.

2. Загибель ембріону.

3. Розвиток фетопатій.

4. Специфічного інфекційного процесу.

6. Якщо краснуха виявляється в перші 16 тижнів вагітності рекомендується:

1. Пролонгувати вагітність без лікування.

2. Проводити медикаментозне лікування.

3. Переривати вагітність.

7. Якщо інфікування вірусом простого герпесу тип ІІ відбулося за 1 місяць до пологів рекомендується:

1. Проводити пологи через природні пологові шляхи.

2. Провести лікування противірусними препаратами.

3. Розродження шляхом операції кесаревого розтину.

8. Чи існує ризик передачі ВІЛ через молоко при грудному вигодовуванні?

1. Ні.

2. Так.

9. Клінічні прояви перинатальних інфекцій залежать від:

1. Терміну вагітності, при якому відбувалося інфікування.

2. Наявності екстрагенітальної патології у вагітної.

3. Імунологічного статусу вагітної.

10. Які методи діагностики перинатальної інфекції найбільш інформативні?

1. Бактеріологічний метод.

2. Вірусологічний метод.

3. Серологічний метод.

4. Молекулярно-біологічні методи.

11. При виявлені первинного епізоду у вагітної генітального герпесу рекомендовано:

1. Проводити специфічне лікування.

2. Вагітні лікування не потребують.

3. Переривання вагітності за медичними показаннями.

12. Який метод інформативний для діагностики інфекцій у плода:

1. Амніоскопія.

2. Кардіотокографія.

3. Визначення плацентарних гормонів в плазмі крові.

4. Ультрасонографія.

13. Який основний шлях інфікування при перинатальних інфекціях:

1. Трансплацентарний.

2. Контактний.

3. Госпітальна інфекція.

4. Висхідний.

71. Інфекційно-токсичні захворювання новонародженого. Особливості перебігу в сучасних умовах.

1. Для внутрішньоутробної інфекції характерні результати дослідження пуповинної крові:

A. Підвищений рівень Ig M.

B. Підвищений рівень Ig А.

C. Підвищений рівень Ig G.

D. Знижений рівень Ig M.

2. Триада Грега (мікроцефалія, вроджена вада серця, катаракта) характерна при ураженні плода:

A. Цитомегаловірусом.

B. Мікоплазмою.

C. Вірусом краснухи.

D. Вірусом простого герпесу.

3. Для гострого внутрішньоутробного токсоплазмозу характерно:

A. Гіпертермія.

B. Пустульозна висипка.

C. Церебральні кальцифікати.

D. Кон’юнктивіт.

4. Для внутрішньоутробної цитомегалії характерно:

A. Ендокардіальний фіброеластоз.

B. Жовтяниця.

C. Гіпотермія.

D. Асфіксія.

5. Для мікоплазменої пневмонії недоношених характерно:

A. Гіпертермія.

B. Судоми.

C. Відсутність кашльового рефлексу.

D. Схильність до абсцедування.

6. Для внутрішньоутробних інфекцій характерні зміни в загальному аналізі крові:

A. Лейкоцитоз.

B. Тромбоцитопенія.

C. Ретикулоцитоз.

D. Нейтропенія.

7. При постнатальній пневмонії основним шляхом проникнення інфекції до легень дитини є:

A. Бронхогенний.

B. Гематогенний.

C. Контактний.

D. Лімфогенний.

8. Септичні ускладнення при пневмонії супроводжуються:

A. Помірно вираженими дихальними розладами.

B. Помірно вираженою кисневою залежністю.

C. Гіпертермією.

D. Відсутністю реологічних змін крові.

9. Ранній сепсис діагностується не пізніше:

A. 18 діб.

B. 5-7 діб.

C. 72 години.

D.48 години.

10. До факторів ризику виникнення сепсису відносяться:

A. Раннє грудне вигодовування.

B. Інфекція сечо-статевих шляхів у матері.

C. Спільне перебування матері та дитини після пологів.

D. Вакцинація новонароджених.

11. До найбільш частих ознак сепсису відноситься:

A. Ціаноз за центральним типом.

B. Токсична еритема.

C. Патологічна жовтяниця.

D. Транзиторний дисбактеріоз.

72. Порушення функції лактації. Методи корекції.

1. Яке порушення функції лактації відноситься до післяпологових септичних ускладнень?

1. Лактостаз

2. Мастит

3. Відсутність лактації.

4. Надмірна лактація

2. Яка клінічна форма не характерна для післяпологового маститу?

1. Гнійна.

2. Серозна.

3. Виразкова.

4. Інфільтративна.

3. При наявності маститу бактеріальне дослідження молока проводять:

1. На третю добу після пологів

2. Після антибіотикотерапії

3. Під час антибіотикотерапії

4. До антибіотикотерапії

4. Який збудник частіше всього приводить до розвитку маститу?

1. Золотистий стафілокок

2. Епідермальний стафілокок

3. Кишкова паличка

4. Синегнійна паличка

5. При наявності лактостазу:

1. Лактацію припиняють, перев’язують молочні залози

2. Рекомендують масаж, регулярне годування грудьми, зціджування молока

3. Призначають антибіотикотерапію

4. Призначають інгібітори пролактину

6. Порушення режиму лактації приводить:

1. До швидкого припинення лактації

2. До посилення лактації

3. До розвитку маститу

4. Не впливає на лактостаз.

7. Які патологічні стани можуть сприяти розвитку маститу?

1. Гестаційний пієлонефрит

2. Післяпологовий ендометрит

3. Хронічний гайморит

4. Тріщини сосків

8. При інфільтративній формі маститу рекомендується:

1. Хірургічне лікування

2. Припинення лактації за допомогою інгібіторів пролактину

3. Продовжувати регулярне годування грудьми

4. Перев’язати молочні залози

9. При якій формі маститу рекомендують хірургічне лікування?

1. При гнійній

2. При інфільтративній

3. При серозній

4. Хірургічне лікування взагалі не застосовується.

10. Про наявність гнійного маститу свідчить:

1. Підвищення температури тіла, гіперемія шкіри в ділянці вогнища, болюче пухлиноподібне утворення, флюктуація.

2. Відсутність лактації, болі в молочних залозах.

3. Субфібриальна температура тіла, наявність болючого пухлиноподібного утворення в молочній залозі.

4. 4.Нагрубання молочних залоз, болючість при пальпації та зціджуванні молока.

11. З метою профілактики маститу рекомендують все, крім:

1. Регулярне годування грудьми.

2. Зціджування молока,дотримання правил гігієни.

3. Припинення лактації при наявності лактостазу.

4. Профілактика і лікування тріщин сосків.