Висновки до 1 розділу

У підрозділі 1.1. ми розкрили зміст таких понять дослідження: професійний розвиток, менеджер, менеджмент, розвиток особистості керівника, особистість, здібності, керівник, лідер, культура мовлення, культур поведінки, комунікативність, компетентність, компетенція, кваліфікація, управлінське рішення та зробили висновок, що програма розвитку для конкретного менеджера - це прописаний порядок розвитку професійних, комунікативних, лідерських та культурних характеристик та навичок особистості менеджера.

У підрозділі 1.2. ми розглянули стан дослідження цього питання в наступних сферах наукової діяльності: педагогіки, менеджменту, психології та соціології і відзначили, що це питання є досить розробленим, але не достатньо розробленим є питання узагальненої теорії всебічного розвитку менеджера.

У підрозділі 1.3. ми описали підходи, принципи та методи нашого дослідження. При написанні науково праці ми використовували системний і науковий підхід. Принципами наукового дослідження ми визначили принцип об’єктивності, достатньої підстави, несуперечливості, цілісності, системності і доповнюваності. У курсовій роботі застосовувалися методи порівняння, аналізу, індукції, узагальнення, синтезу, аксіоматичний метод і метод сходження від абстрактного до конкретного.

Розділ 2 теоритичі аспекти вивчення програми розвитку для конктретного менеджера

2.1. Менеджер: загальна характеристика спеціальності

Будь-яким підприємством, чи то промисловим гігантом чи сімейним магазином, необхідно управляти. Коли говорять "управління підприємством", мають на увазі дії його керівника, які направлені на досягнення якоїсь певної мети.

Менеджер - це керівник-професіонал, який працює за наймом і спеціалізується на примноженні прибутку. Тобто - це керівник підприємства в ринковій економіці.

Як самостійний вид професійної діяльності менеджмент можливий лише на базі ринку, який склався і розвинувся: він є управлінським механізмом, який вбудований в ринкову економіку. Послуги менеджерів пропонуються діловим організаціям, зацікавленим у професійному і кваліфікованому адмініструванні на контрактній основі. Ринок надає менеджерам відому незалежність як перед власниками капіталу, так і перед авторитетом урядових чиновників, бо ризик і невизначеність, як супутні будь-якої ринкової операції, формують у менеджерів самостійність та відповідальність за те, що вони роблять, сприяють удосконаленню їх професіоналізму [20, 12-13].

Кінцевою ціллю менеджменту є забезпечення прибутковості, або дохідності в діяльності фірми шляхом раціональної організації виробничого процесу. Ситуація на ринку, як відомо, постійно змінюється. Проходять зміни в становищі на ринку конкурентів, в умовах і формах фінансування. Звідси постійна наявність ризику. Ціллю менеджменту в цих умовах є постійне подолання ризику або ризикових ситуацій не тільки в теперішньому, а й в майбутньому, для чого необхідно мати певні резервні грошові засоби і надання менеджерам певного ступеня свободи і самостійності в господарській діяльності з метою швидкого реагування і адаптації до умов, що змінюються.

Найважливішим завданням менеджменту є організація виробництва товарів і послуг з урахуванням потреб споживачів, забезпечення рентабельності діяльності підприємства і його стабільного становища на ринку.

У зв'язку з цим завдання менеджменту це:

• забезпечення автоматизації виробництва і перехід до використання робітників, які мають високу кваліфікацію;

• стимулювання роботи працівників фірми шляхом створення для них кращих умов праці та встановлення більш високої заробітної плати;

• постійний контроль за ефективністю діяльності фірми, координація всіх підрозділів фірми;

• постійний пошук і освоєння нових ринків.

До завдань, які вирішуються в менеджменті, також відносять:

• визначення конкретних цілей розвитку фірми;

• виявлення пріоритетності цілей, їх черговості та послідовності вирішення;

• розробка стратегії розвитку фірми, господарських завдань і шляхів їх вирішення;

• розробка системи заходів для вирішення проблем, що плануються на різні часові періоди;

• визначення необхідних ресурсів і джерел їх покриття;

• встановлення контролю за виконанням поставлених завдань.

А. Файоль виділив чотири основних функцій менеджменту:

• планування як функція менеджменту – це розробка змісту та послідовності дій, направлених на досягнення запланованих цілей управління. Функція організації – це процес систематичного коригування багатьох завдань і взаємовідносин між людьми, що їх виконують;

• організація будь-якого технологічного процесу складається зі структурної організації та організації самого процесу. Структурна організація – це процес визначення відповідальних за певну функцію в організації та перелік виконавчих органів, згідно з нормами керованості, її апарату управління;

• мотивація – це процес заохочення себе та інших до праці з метою досягнення особистих цілей або організації. Як і чому заохочуює людина себе, влучно визначив у свій час А. Сміт. На його думку, природне бажання людей покращити свій добробут і є великим стимулом до праці;

• контроль – це процес, за допомогою якого керівництво організації визначає, чи правильні їх рішення і чи не потребують вони корегування, тобто змін у ту чи іншу сторону. Процес контролю – це послідовність дій, яка складається із встановлення стандартів, виміру фактично досягнених результатів і проведення корегування у випадках суттєвого відхилення досягнених результатів від попередньо встановлених стандартів.

Кожна із чотирьох функцій менеджменту є для організації життєво важливою, але планування забезпечує основу для інших функцій, і тому вважається головною серед них. Решта ж функцій орієнтовані на виконання оперативних, тактичних та стратегічних планів організації [10, 48-50].