Архив2 / курсовая docx525 / Kursova_-_politekonomiya

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

КУРСОВА РОБОТА

по курсу: «Політекономія»

на тему: «Суспільні фонди споживання. Додатковий продукт і

принципи його розподілу»

Виконав:

студент групи ОА-122 Половко А. В.

Керівник:

Викладач Бобор Л. М.

Чернігів ЧДТУ 2012

Зміст:

Вступ.

Розділ 1 Теоретичні основи функціонування економічної системи.

Розділ 2 Закон вартості, його механізм та функції.

Розділ 3 Капітал та його складові частини.

Розділ 4 Земельна рента. Умови її виникнення.

Висновки.

Література.

Вступ:

Політична економія — наука, сферою інтересів якої є соціально-економічні відносини, економічні закони, що складаються на різних щаблях розвитку людського суспільства в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ. Вивчає всю систему економічних відносин, їх єдність і взаємодії з обмеженими продуктивними силами та політичними, ідеологічними та соціальними інститутами суспільства. Вона показує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних ресурсів, як найкраще виробляти різні товари та послуги й обмінювати їх з метою максимального задоволення потреб людини.

Предмет економічної теорії надзвичайно складний і багатогранний, так само, як складна, багатогранна і динамічна економічна життєдіяльність людини. Цим пояснюється неможливість короткого і всеохоплюючого визначення предмета, яке було б придатне для всіх етапів розвитку людського суспільства. Економічна теорія, вивчаючи реальні економічні процеси, сама перебуває у постійному пошуку і розвитку, предмет її дослідження змінюється й уточняється.

Економічна теорія - творча наука, яка постійно збагачується новими знаннями, предмет її дослідження розширюється й уточнюється. В сучасних умовах гуманізації, інтелектуалізації, соціалізації суспільного життя та глобалізації економічних процесів її предметна сфера еволюціонує в напрямку розширення й ускладнення її проблематики, залучення до наукового дослідження додаткових пластів соціально-економічних відносин, врахування багатомірності їх взаємодії і визначення людини як центру економічної системи.

Сучасний розвиток економічної теорії характеризується такими рисами:

● різновекторністю наукової творчості, структури й методів пізнання, що допускає множинність і синтез теоретичних концепцій та наукових ідей;

● відмовою від загальнообов'язкових критеріїв істинності та від теорій, що претендують на універсальність;

● взаємовпливом і толерантним змаганням ідей та пізнавальних підходів, що розширює можливості бачення взаємодоповнюючих істин у суперечливих міркуваннях;

● розширенням традиційної проблематики та понятійного апарату економічної науки на основі складних і динамічних процесів, породжених глобальністю проблем та завдань, що виникають у ході соціально-економічних перетворень;

● впровадженням в економічних дослідженнях нової перспективної методології аналізу, заснованої на синергетичному підході, який відкриває широкі можливості багатоаспектного висвітлення сутності економічних процесів і явищ.

Тема: Диференційована рента

3-й варіант

Задача:

Маємо 3 ділянки землі різної родючості, а саме: краща, середня і гірша.

Припустимо, що фермери беруть у власника землі ці ділянки в оренду. Кожен з них вирощує пшеницю і на ці рівні за площею ділянки витрачає по Х грн. капіталовкладень для здійснення всього процесу виробництва. Середня норма прибутку становить Y % . Визначити диференційовану ренту першого роду.

Показники
Капіталовкладень Х грн.	250
Середня норма прибутку, Y %	17
Збір врожаю, центнерів	Краща	Середня	Гірша
	3	2	1
Індивідуальна ціна (грн) виробництва одиниці продукції	Краща	Середня	Гірша
	27	29	30

Таблиця 1.1 – умови задачі

Ділянка	Х, грн.	Y, %	Збір врожаю(центнерів)	Індивідуальна ціна виробництва, грн			Суспільна ціна виробництва, грн			Дифрента першого роду
				1 ц.	Всієї продукції	1 ц.		Всієї продукції
Краща	250	17	3	27	81	30		90	9
Середня	250	17	2	29	58	30		60	2
Гірша	250	17	1	30	30	30		30	0

Таблиця 1.2 – Результати

Висновок: Диференційована рента першого рівня – це додатковий продукт який утворюється на кращих та середніх ділянках внаслідок їх кращої природньої родючості чи кращого місця розташування. Ця дифрента не утворюється на найгірших ділянках.

Тема: Капітал та його складові частини

3-й варіант

Задача:

Будівництво та організація діяльності на новому підприємстві з виробництва кондитерських виробів обійшлись власнику в KB млн. грн. щорічні поточні витрати на сировину та допоміжні матеріали – П_в тис. грн., на робочу силу у формі заробітної плати - З тис. грн. за рік, обсяг реалізації становить – Q тис. од., середня ринкова ціна - Р грн.

Визначити :

1. який щорічний прибуток отримує власник, якщо первісні витрати відшкодовуються за Т років;

2. проаналізуйте в яких конкретних формах виступає капітал підприємця;

3. дати характеристику окремих форм капіталу.

1)

Показники	КВ, млн. грн	ПВ, тис. грн.	Р, грн.	З, тис. грн	Т, років	Q, тис. од.
3 варіант	450	41	105	12	12	60

Таблиця 2.1 – умови задачі

В результаті власник отримує 1405000 грн. щорічного прибутку.

2) Так як форм капіталу дуже багато тому що, він постійно змінює свою форму.

Капітал підприємця виступає в таких формах:

• Певної кількості грошей;

• Засобів виробництва;

• Засобів існування найманих робітників;

• Готової продукції на складі;

• У формі товарів готових на продаж;

В будь якій формі капітал завжди є засобом експлуатації та виробництва.

3) Капітал у своєму русі послідовно проходить три стадії: перша і третя відбуваються в сфері обігу, а друга — в сфері виробництва, та набуває трьох форм — грошової, продуктивної і товарної.

Кругообіг капіталу — це такий його рух, що охоплює послідовне проходження ним трьох стадій та набуття ним трьох форм і повернення до початкової.

Підприємці, як і все суспільство, зацікавлені у невпинному русі капіталу, бо від цього залежить не тільки отримання ними прибутків та їх збільшення, а й процес суспільного відтворення загалом, його вдосконалення, прогресивний розвиток людства. При цьому різні частки капіталу одночасно перебувають у всіх трьох формах і на трьох стадіях. Порушення руху капіталу хоча б на одній із стадій означає виникнення певних ускладнень у процесі відтворення. Наприклад, коли підприємець з тих або інших причин не продав свій товар, він не тільки не отримує прибуток, а й не повертає своїх витрат. Це може призвести до скорочення виробництва, неплатоспроможності підприємств, їх банкрутства. Може статися й так, що підприємець не може придбати товарів, потрібних для продовження процесу виробництва, або ж йому бракує необхідної кількості грошей, чи на ринку не вистачає певних товарів.

Капітал повинен постійно рухатися, це об'єктивно необхідна умова і спосіб його існування. Це не обмежується одним кругообігом. Кругообіг набуває вигляду нескінченної спіралі. Кругообіг капіталу не як окремий та одноразовий акт, а як процес, що постійно повторюється, є його оборотом.

Кожен підприємець, авансуючи гроші в ту або іншу справу, намагається розрахувати той час, за який їх можна повернути, тобто його дуже цікавить час обороту — період від моменту авансування капіталу до моменту його повернення підприємцю в первісній грошовій формі. Оскільки авансований капітал перебуває і у сфері обігу, і в сфері виробництва, то час обороту включає час обігу та час виробництва.

Формою руху капіталу на підприємстві є фонди. До виробничих фондів підприємства належать продуктивні фонди та фонди обігу. Різні частки продуктивних фондів мають неоднакову швидкість обороту і по-різному переносять свою вартість на продукт, що виробляється. Тому виокремлюють основний і оборотний капітал, основні та оборотні виробничі фонди.

Постійний капітал — частина фізичного капіталу, яка бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, є при цьому фактором виробництва, але не залучається до процесу збільшення вартостей, не змінює величини своєї вартості і відповідно не створює додаткової вартості, а переноситься конкретною працею на новостворений продукт у формі амортизації.

Змінний капітал — частина капіталу, авансована на придбання робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює своєю працею завдяки синергічному ефекту додаткову вартість.

К. Маркс уперше поділив капітал на постійний (с) і змінний (V). Змінний капітал у вигляді номінальної заробітної плати належить до поточних затрат виробництва капіталіста.

Згідно з марксистською теорією, більшу частину додаткової вартості за сучасних умов у розвинутих країнах привласнює переважно власник капіталу, частину вилучає держава через механізм оподаткування, а незначну частку привласнюють високооплачувані наймані працівники, які стали частковими співвласниками об'єктів власності.

Західні та деякі вітчизняні економісти стверджують, що вартість і додаткову вартість формує не тільки робоча сила (праця як окремий фактор виробництва), а й постійний капітал. Насправді єдиним джерелом вартості є праця у її різновидах. Але натепер ні змінний, ні постійний капітали, будучи відокремленими один від одного, неспроможні створювати вартість і додаткову вартість. При їх взаємодії виникає нова продуктивна сила (синергічний ефект), а головну роль у її створенні відіграє праця, оскільки саме вона надає руху засобам виробництва. Тому основну частину додаткової вартості повинні привласнювати безпосередні працівники, у тому числі зайняті управлінською працею, а власники засобів виробництва теж мають право на привласнення незначної частини додаткової вартості.

Капітал у своєму русі проходить три стадії.

На першій стадії, яка має місце в сфері обігу, капітал з грошової форми перетворюється на продуктивну. Підприємець виходить на ринок як покупець. Він купує потрібні для своєї діяльності засоби виробництва та наймає робочу силу необхідної професійної підготовки та рівня кваліфікації. При цьому підприємець лише авансує гроші, оскільки вони за нормальних умов господарювання повернуться до нього через певний час. Він не витрачає і не втрачає їх остаточно.

На другій стадії, яка здійснюється в сфері виробництва, продуктивний капітал перетворюється на товарний. Саме на цій стадії відбувається поєднання факторів виробництва, результатом їх взаємодії та продуктивного використання виступає товар. Вартість товару перевищує вартість витрат на його виробництво (Т'> Т). Тобто на цій стадії створюються не тільки нові споживні вартості, а й додатковий продукт, що дуже важливо для окремого підприємця і для суспільства загалом.

На третій стадії капітал із товарної форми перетворюється на грошову (Т'- Г'). Підприємець з новим товаром знову повертається на ринок, але вже як продавець. Він реалізує свій товар і отримує за нього гроші. Важливість цієї стадії полягає в тому, що підприємець не тільки повертає гроші, витрачені на виробництво товару, а й отримує додатковий продукт. Наприкінці третьої стадії капітал, здійснюючи круговий рух, повертається до своєї вихідної форми, але у збільшеному вигляді.

Висновки:

Отже, суспільні фонди споживання — частина фонду споживання суспільства, яка використовується для розвитку народної освіти, медичного обслуговування, виплати пенсій, стипендій та ряду інших послуг, що надаються населенню безкоштовно. Суспільні фонди споживання — цільові фонди, які є особливими об'єктами права суспільної власності, що утворюються відповідно до закону на загальнодержавному та/або територіальному рівнях, формуються за рахунок джерел, передбачених законом і забезпечують солідарну підтримку визначених законом верств населення та/або фінансування визначених законом видатків.

Суспільні фонди споживання утворюються з метою збереження, відновлення та розвитку суспільних ресурсів.

Додатковий продукт – частина суспільного продукту, створеного працівниками різних сфер суспільного виробництва понад необхідний продукт. Додатковий продукт виникає в період розпаду первісного ладу на основі нових знарядь праці, першого суспільного поділу її.

Отже, додатковий продукт є результатом розвитку притаманної людині продуктивної діяльності та матеріальною основою соціально-економічного прогресу суспільства. Формою його прояву виступає додаткова вартість.

Використана література:

1. «Політекономія» Методичні вказівки для виконання контрольної роботи для студентів напрямів підготовки «Облік і аудит». Чернігів ЧДТУ 2009 р.

2. Базилевич В. Д., Попов В. М. - «Економічна теорія: політекономія». Київ 2006 р.

3. Семененко В.М. - Економічна теорія. Політекономія

4. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редактор: С. В. Мочерний Видавничий центр “Академія”, 2000

5. Історія економіки та економічної думки - Юхименко П.І.

6. Економічна теорія - Білецька Л.В.