1.2. Стан дослідження питання менеджменту і маркетингу продукту

Багато вчених, спеціалістів, науковців, керівників організацій та підприємств вважають,що ХХІ століття буде століттям прояву якості у всіх сферах діяльності як для кожної країни окремо, так і для світу в цілому. На сьогодні постає питання якості продукції і послуг, якості праці, якості навколишнього середовища, якості освіти, якості життя. В умовах глобалізації ринку проблема якості є актуальною для будь якої галузі промисловості, установи та організації. Мудрість управління на всіх рівнях полягає у забезпеченні належної якості продукції, оскільки лише продукція високої якості може бути конкурентоспроможною. Проблема якості є багатогранним поняття і має соціальний, економічний, технічний, науковий, організаційний та інноваційний характер[18].

У теперішній час висока якість продукції є одним з головних факторів успіху підприємства, забезпечення його конкурентоспроможності. Натомість сучасний стан управління якістю на більшості підприємств України не можна визначити як задовільний. Це при тому, що за умов членства країни в СОТ існує об’єктивна необхідність суттєвого підвищення якості продукції українських виробників. У цьому зв’язку набуває особливого значення узагальнення основних положень теорії і практики в галузі менеджменту якості.

Проблема управління якістю є об’єктом багатьох наукових досліджень. Різні аспекти з цієї проблеми досліджували такі вчені, як О.В. Аристов, Л.Е. Басовський, А.М. Богатирьов, С.А. Варакута, В.І. Гіссін, О.П. Глудкін, А.І. Ковальов, В.В. Окропилов, В.Б. Протасьєв,С.К. Фомічов та інші. [15,458-500].

Зарубіжний досвід відображений у роботах вчених Дж.Маркуса Джоуба, Джоржа С. Ваймерських, Джурана Дж. М., Демінга Е., Ісікави К., Каору І., Марка Д.Ханна, Стівена Б.Вардемана, Ф.І. Шахмалова, Харингтона Дж.Х. та інших [10, 42].

Питання управління якістю продукції досліджували в своїх наукових працях такі вчені і науковці як Є. Я. Агєєв, Д. П. Лойко, О. В. Вотченікова, О. П. Удовіченко, М. А. Котляр, В. Ф. Проскура, І. В. Сімонова, Р. І. Буряк, Т. Блащук та ін.

Кожний етап еволюції менеджменту якості має свої закономірності розвитку, що дає змогу виокремити 6 основних історичних етапів контролю якості: 1) індивідуальний; 2) цеховий; 3) приймальний; 4) статистичний; 5) комплексне управління якістю; 6) забезпечення якості на базі стандартів ISO 9000 [16].

Індивідуальний контроль діяв на виробництві до кінця XIX ст. При цьому один працівник або невелика група були відповідальними за виготовлення всього виробу. Працівник міг повністю контролювати якість результату своєї індивідуальної праці, забезпечуючи тим самим якість виробу.Робота виконувалась відповідно до заданої моделі (кресленням,рисунком, шаблоном тощо).

Цеховий контроль якості виник на початку XX ст. Його зародження було зумовлене розвитком промислового виробництва і поглибленням внутрішньовиробничого поділу праці.

Для цього етапу характерний розподіл функцій і відповідальності за якість як між окремими працівниками, так і цеховим керівником. Цеховий контроль спирався на принципи наукового менеджменту Ф. Тейлора. Головним у його методології було задати допуск на показники якості продукції, виміряти його значення і поділити продукцію на придатну і дефектну.

Принципи Тейлора передбачали жорсткий адміністративний примус виконавців і беззаперечне дотримання норм якості. При цьому поняття “норма якості” не поширювалось на партії продукції та технологічні процеси.

Згодом на промислових підприємствах стали створюватися самостійні служби технічного контролю. Це стало початком етапу контролю якості під час приймання продукції (приймального). Нова організація робіт з контролю зумовила постановку проблеми забезпечення якості виробничих процесів. Вирішення цієї проблеми пов’язане з четвертим етапом – статистичним контролем якості, який базується на теорії ймовірності і математичній статистиці, що на практиці проявилось у використанні контрольних карт (т.з.карт Шухарта) з межами регулювання і переходу від суцільного до вибіркового контролю.

На початку 1960-х років технологія контролю якості стала сферою спеціалізованої діяльності, спрямованої на регулювання якості, аналіз причин дефектів, розроблення заходів на їх усунення і проведення заходів профілактичного характеру. З цією метою на підприємствах стали створювати спеціальні служби управління якістю, що дало змогу ліквідувати подвійну відповідальність. Таке ставлення до вирішення проблеми якості було охарактеризовано А. Фейгенбаумом як комплексне управління якістю. У методичному плані перехід до нього став принципово новим, п’ятим етапом: замість виявлення дефектів продукції ставилося завдання їх попередження. Акумулюючи елементи організаційного і технічного керівництва, комплексне управління якістю дало змогу багатьом організаціям досягти значних результатів у покращенні якості продукції і зниженні витрат на неї.

На базі загальної методології комплексного управління якістю в 1960–70-х роках в різних країнах з урахуванням національних і економічних умов були сформовані специфічні організаційні підходи до управління якістю на рівні фірми. Найвідомішими з них стали концепції TQC (Total Quality Control) – загальне управління якістю в США і CWQC (Company Wide Quality Control) – управління якістю в рамках фірми в Японії. Концепція TQC має за свою основу систему управління якістю, яка охоплює всі сторони діяльності фірми. Відповідно до цієї концепції проблеми якості входять у сферу відповідальності менеджменту. Концепція CWQC передбачає участь у роботах з якості всього персоналу фірми – від президента до рядового робітника. Відповідно всі працівники мають бути навчені методам управління якістю і використовувати їх на практиці [14].

Наприкінці 1980-х років з’явилася нова методологія забезпечення якості продукції на основі міжнародних стандартів ISO 9000. Згідно з нею створення на підприємстві високоефективних систем якості, які відповідають положенням стандартів ISO 9000, є гарантією того, що вимоги споживачів будуть дійсно задоволені. Отже, розробка і реалізація концепції стандартів ISO стали черговим етапом роботи із забезпечення якості продукції і обумовили напрями подальшого розвитку робіт з вирішення проблеми якості [13].

Вирішальний вплив на сучасну теорію і практику забезпечення якості, починаючи з четвертого етапу, мали роботи таких всесвітньо відомих спеціалістів, як У. Шухарт, Е. Демінг, Дж. Джуран, Ф. Кросбі, А. Фейгенбаум, К. Ісікава, Г. Тагуті та ін. Ці роботи лягли в основу професіональної концепції якості, вони стали класичними. Серед найбільш значущих концепцій, які наразі застосовуються на більшості успішних підприємств, можемо назвати такі, як управління якістю за концепцією “6 сігм”, “пока-йоке”, “премія якості”, системи TQM тощо. При цьому перелічені концепції відрізняються значною специфікою, методами та інструментами управління якістю, поєднанням здобутків різних етапів розвитку управління якістю, які дають змогу створювати на підприємстві свою унікальну систему менеджменту якості. Зауважимо, що перелічені вчення мають філософський характер, оскільки головні принципи і підходи до вирішення проблем якості виражені в основному у спостереженнях, узагальненнях і рекомендаціях. Американський спеціаліст Дж. Харрингтон так відзначив роль сучасних спеціалістів у галузі управління якістю: “В 1940-і роки Америка мала воєнних героїв, в 1960-х зразками для наслідування були космонавти, а зараз героями варто вважати спеціалістів у сфері якості, оскільки їх внесок в майбутнє процвітання Америки може бути навіть більшим, ніж видатних особистостей минулого” [16].

Узагальнюючи вищевикладене, можемо зазначити, що постановка проблеми забезпечення якості продукції у діяльності будь-якого підприємства призведе до необхідності запровадження сучасних концепцій управління якістю. Ефективність їх застосування у теперішній час зумовлює поєднання як чисто технічного підходу, так і філософії управління якістю для всіх працівників підприємства. Таким чином, управління якістю починає пронизувати всі бізнес-процеси на підприємстві. В той же час еволюція підходів до управління якістю та практичний досвід їх запровадження дає підстави стверджувати, що застосування сучасних концепцій, методів управління якістю беззаперечно сприятиме підвищенню конкурентоспроможності підприємства.