Прямі податки
Податок на прибуток введено Законом України "Про оподатковування прибутку підприємств" від 28.12.94р. №334-94-ВР .
Відповідно до Закону платниками податку є юридичні особи, що здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.
Об'єкт оподатковування - прибуток, що визначається шляхом зменшення суми скоректованого валового доходу звітного періоду на:
суму валових витрат платника податку;
суму амортизаційних відрахувань.
Скоректований валовий дохід - валовий доход за виключенням статей, що не включаються у валовий дохід.
Валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їхніми межами.
Валові витрати виробництва і обігу - сума будь-яких витрат платника в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), що придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Законом перелічені доходи і витрати, що включаються і не включаються в склад відповідно валових доходів і витрат.
Ставка податку складає 25%, за винятком підприємств ігорного бізнесу, для яких діюча ставка податку - 30%.
На мал. 8.2. наведено загальну схему визначення суми податку на прибуток.
Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності.
Податок з доходів фізичних осіб з 1 січня 2004 року стягується згідно Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889 - ІV від 22.05.2003 р.
Платниками податку є фізичні особи – резиденти та нерезиденти.
Об'єктом оподаткування є доход, одержуваний з визначених законом джерел.
База оподаткування залежить від виду доходу:
з одних видів оподатковуваних доходів податок сплачується по результатам місяця - тоді базою оподатковування є місячний оподатковуваний доход;
з інших - тільки наприкінці року, при цьому база оподатковування - загальний річний оподатковуваний доход. Останній складається з місячних оподатковуваних доходів і доходів, отриманих з-за кордону.
Також законом передбачені особливі правила оподатковування окремих видів доходу. Наприклад, доходу у вигляді відсотків (дисконтних доходів), дивідендів і роялті, виграшів, від спадщини, отриманих подарунків і інше.
Оподатковування доходу відбувається:
безпосередньо при виплаті доходу за його рахунок (наприклад, заробітної плати) - сума доходу зменшується на суму податку;
за особливими правилами;
за підсумками року на підставі поданої декларації.
Розмір місячного оподатковуваного доходу може бути зменшений на визначену Законом суму соціальних пільг по даному податку. Дане право платника реалізують податкові агенти - роботодавці. Однак при цьому передбачені законом обмеження щодо надання даних пільг. Наприклад, якщо сума зарплати перевищує прожитковий мінімум для працездатної особи, збільшений у 1,4 рази й округлений до найближчих 10 грн., право на пільгу втрачається.
Щоб зменшити річний доход, платник податків може скористатись правом на податковий кредит.
Податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (послуг) у резидентів протягом звітного року (крім витрат на сплату ПДВ і акцизного збору), на яку дозволяється зменшення суми загального річного оподатковуваного доходу, отриманого за результатами звітного року.
Для одержання права на податковий кредит платнику необхідно в річній податковій декларації вказати суми документально підтверджених витрат, що включаються до складу податкового кредиту
Законом передбачений перелік витрат, що включаються до складу податкового кредиту. Наприклад, оплата власними коштами платника податку свого навчання чи члена його родини першого ступеня споріднення в середніх професійних і вищих навчальних закладах.
Ставки податку залежать від видів доходів і осіб, що одержують їх. Загальна ставка з 01.01.2004 р. по 31.12.2006 р. - 13 % від об'єкта оподаткування; з 01.01.2007 р. - 15 % від об'єкта оподатковування.
Отже у відносинах щодо податку на доходи громадян підприємство може виступати тальки як податковий агент, перераховуючи суми податку за щомісячними і разовими трудовими доходами.
Плата за землю
Підприємства, які володіють або користуються землею сплачують податок на землю (плата за землю).
Порядок обчислення і сплати податку на землю регулюється Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. №2535-XII зі змінами та доповненнями до нього.
Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати і встановлюється залежно від грошової оцінки землі. Власники землі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, передані в оренду, стягується орендна плата.
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні (у тім числі й на умовах оренди).
Платниками податку є власники землі та землекористувачі (в тому числі орендарі).
Стягування плати за землю залежить від призначення земельних ділянок:
Плата за землю сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлено з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках від грошової оцінки цих угідь.
Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного по датку встановлено в розмірі 1% від грошової оцінки землі. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не проведено, то використовуються середні ставки земельного податку (за 1 м2). Ці ставки диференційовано залежно від чисельності населення населеного пункту.
Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого надають відповідні дані податковій адміністрації. Земельний податок включається до складу валових витрат.
Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування землею.
Якщо земельна ділянка, на котрій розміщено будівлю, перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб, земельний податок нараховується кожному з них, пропорційно до частки його власності на будівлю.
Розмір, умови і терміни внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою учасників договору оренди - орендодавця (власника) та орендаря.
Плата за землю надходить на рахунок місцевих бюджетів. Підприємства сплачують податок або орендну плату рівними долями щомісячно протягом 30 календарних днів, які слідують за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. За несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня в розмірі 0,3% суми заборгованості за кожний день несплати.
Місцеві органи влади можуть надавати пільги з податку у вигляді повного звільнення від оподаткування або зменшення суми податку на певний строк.
Податок із власників транспортних засобів
Порядок обчислення та сплати податку на транспортні засоби регулюється Законом України "Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.1991 р. №1963-XII.
Платниками податку є підприємства, організації, установи (юридичні особи) - власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Об'єктами оподаткування є автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трактори; мотоцикли, яхти та судна парусні, човни моторні і катери. Не оподатковуються: трактори на гусеничному ходу; машини та механізми для сільськогосподарських робіт; автомобілі швидкої допомоги та пожежні; спортивні яхти, судна парусні і човни; транспортні засоби (підйомні й самохідні), що використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на короткі відстані.
Ставки податку визначаються на рік в за видами транспортних засобів і диференційовані залежно від потужності двигуна, виду транспортного засобу, його призначення й використання.
Обчислення податку здійснюється на підставі даних про кількість транспортних засобів за станом на 1 січня поточного року.
Податок сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітними кварталами.
За придбані транспортні засоби протягом року податок сплачується перед їх реєстрацією.
Від сплати податку звільняються підприємства автомобільного транспорту загального користування незалежно від форми власності.
Сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачують податок на трактори колісні, автобуси і спеціальні автомобілі для перевезення людей (з кількістю місць менше 10) у розмірі 50%.
Сума податку на транспортні засоби включається до складу валових витрат платника.
Відповідальність платника залежить від виду провини:
у разі заниження податку стягується вся сума несплаченого податку і штраф у двократному розмірі від тієї ж суми;
за відсутність обліку об'єктів оподаткування або за ведення обліку з порушенням установленого порядку (неподання, несвоєчасне подання розрахунків та інших документів, необхідних для обчислення та сплати податку) стягується штраф у розмірі 10% від суми податку, що підлягає сплаті;
за несвоєчасну сплату податку стягується пеня у розмірі 120% річних від облікової ставки Національного банку на день складання акта перевірки, від суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Податок зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.
Державне мито стягується згідно Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93 № 7-93.
Платниками державного мита є фізичні і юридичні особи у випадку здійснення на їх користь дій і видачі їм документів, що мають юридичне значення, уповноваженими державними органами.
Наприклад, мито стягується:
з позовних заяв;
з позовних заяв і заяв кредиторів в справах про банкрутство;
за нотаріальне посвідчення документів;
за реєстрацію актів цивільного стану;
за видачу нового зразка паспорта громадянина, закордонного паспорту, дубліката, візи;
за операції по випуску (емісії) цінних паперів і інше.
Декретом звільнено від сплати мита:
позивачів - робітників та службовців по заявах, зв'язаних із заробітною платою й іншими питаннями, що виходять із трудових угод;
позивачів по заявах про виплату аліментів;
сторони по спорах, зв'язаних з відшкодуванням збитків, виниклих у результаті протизаконних дій;
Національний банк України й ін.
Місцеві Ради народних депутатів мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників відносно сплати державного мита, зачислюваного в місцеві бюджети, а Міністерство фінансів України - щодо державного мита, зачислюваного в Державний бюджет України.
Ставки державного мита встановлюються у відсотках від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян чи суми операції, що реєструється.
Спрощені системи оподаткування
Для окремих видів підприємств державою встановлено спрощені системи оподаткування.
Фіксований сільськогосподарський податок
Для сільськогосподарських товаровиробників, які використовують землю як засіб виробництва, Законом України від 17.12.1998р. №320-XIV "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено фіксований сільськогосподарський податок.
Він заміняє собою наступні податки і збори:
податок на прибуток підприємств;
плату (податок) за землю;
податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
комунальний податок;
збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
плату за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;
збір за спеціальне використання природних ресурсів (за користування водою для потреб сільського господарства).
Інші податки та збори повинні сплачуватися сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених відповідними законодавчими актами.
Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм господарювання та власності, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), якщо їх валовий дохід від операцій з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний рік перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.
Сплата фіксованого сільськогосподарського податку може здійснюватись у двох формах - у грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції – за вибором платника.
Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється на початку року і не підлягає коригуванню залежно від зміни ціни на сільськогосподарську продукцію протягом податкового року.
Обрахування кількості сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь, що має поставлятися в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, здійснюється, виходячи з такого еквівалента - одна тонна пшениці м'яка третього класу за цінами, які щорічно визначатимуться Кабінетом Міністрів України. Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь, яка має поставлятися в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, визначається як співвідношення вартості однієї тонни пшениці, узятої за еквівалент, до вартості однієї тонни відповідної продукції. Таке співвідношення встановлюється обласними радами щорічно, але не пізніше 1 січня.
За об'єкт оподаткування береться площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому в користування, у тім числі на умовах оренди.
Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової їх оцінки в таких розмірах:
для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,09;
для багаторічних насаджень - 0,03.
Платники фіксованого сільськогосподарського податку у грошовій формі самостійно визначають його суму на поточний рік і до 1 лютого подають розрахунок до державної податкової служби за місцем їхнього знаходження.
Протягом поточного року щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним, вказаний податок сплачується в розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал. Встановлено такий квартальний розподіл річної суми податку: І квартал - 10%, II квартал - 10%, III квартал - 50%, IV квартал - 30%.
Для сплати фіксованого сільськогосподарського податку у формі поставок сільськогосподарської продукції встановлені такі терміни:
термін поставок зерна встановлюється за погодженням з районною державною адміністрацією, але не пізніше 15 жовтня (ранні зернові культури) та 1 грудня (пізні зернові та технічні культури);
поставка продукції тваринництва для сплати податку має здійснюватись щомісячно, але не пізніше останнього дня поточного місяця. При цьому витрати, пов'язані з транспортуванням сільськогосподарської продукції до заготівельних підприємств і організацій, несуть платники податку.
Платники фіксованого сільськогосподарського податку переказують кошти на окремий рахунок Державного Казначейства України.
Єдиний податок
Згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень встановлено спрощену систему оподаткування.
Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу. Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.
Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, звільняється від сплати таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа вибрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків;
податку на прибуток;
плати (податку) за землю;
збору за спеціальне використання природних ресурсів;
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
збору на обов'язкове соціальне страхування;
комунального податку;
податку на промисел;
збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;
внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
плати за патенти згідно із Законом "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності.
Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.
Суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи можуть самостійно вибрати ставку єдиного податку:
6% суми виручки від реалізації без урахування акцизного збору, але з окремою оплатою ПДВ;
10% суми виручки від реалізації без урахування акцизного збору, але зі включенням ПДВ до складу єдиного податку.
Суми єдиного податку перераховуються щомісячно до 20 числа місяця наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Платники за результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) подають до органу державної податкової служби (до 20 числа місяця, наступного за звітним періодом) розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість (якщо ними вибрано ставку 6%).
На спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва не можуть бути переведені:
довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального торгового патенту;
суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам та засновникам даних суб'єктів (які не є суб'єктами малого підприємництва), перевищують 25%;
фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;
суб'єкти, що займаються спільною діяльністю.
Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.
Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного податкового періоду (кварталу). Для цього необхідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.