Тема 6. Фінансовий механізм підприємств План

1. Структура фінансового механізму

2. Ефект фінансового важеля. Фінансовий ризик.

3. Операційний важіль. Поріг рентабельності і запас фінансової міцності підприємства.

4. Взаємодія важелів. Оцінка сукупного ризику, зв'язаного з підприємством.

1. Структура фінансового механізму

Фінансовий механізм уявляє собою систему, яка обслуговує кругообіг фінансових потоків підприємства (мал.1.1).

Функціонально – це сукупність основних елементів впливу на процес розробки і реалізації управлінських рішень в області управління фінансами підприємства та процеси і процедури їх взаємодії в ході господарчої діяльності.

Елементами механізму виступають методи та інструменти управління потоками фінансових ресурсів.

Фінансовий механізм складається з трьох частин:

• механізм мобілізації ресурсів. Його межі закінчуються формуванням складу активів та інших ресурсів підприємства, наприклад, трудових;

• механізм використання ресурсів. Він обслуговує процеси формування витрат в ході діяльності, наприклад, трансформації активів у вартість виробленої продукції (робіт, послуг), або операційні витрати;

• механізм формування доходів та отримання грошових коштів.

Економіко-математичну модель фінансового механізму можна відобразити з допомогою моделі Дюпона (ф.5.45).

Згідно зі структурою механізму можна класифікувати елементи механізму:

1. Процеси кругообігу фінансових потоків.

2. Методи управління відповідними процесами і фінансовими потоками.

В свою чергу, методи управління відповідними процесами і фінансовими потоками можна поділити на:

• загальні – методи та інструменти планування, обліку, контролю та аналізу;

• спеціальні – методи та інструменти, що обслуговують окремі частини механізму. До них відносяться:

1. Методи та інструменти залучення коштів:

• методи довгострокового залучення коштів – емісія цінних паперів, лізинг, довгострокові кредити;

• методи поточного фінансування – банківський кредит, комерційний кредит, оперування стійкими пасивами.

2. Методи управління витратами:

• методи обліку витрат – методи амортизації, методи списання запасів,

• методи калькулювання;

• методи контролю витрат – управління за центрами відповідальності та ін.;

• амортизаційна політика;

• податкова політика.

3. Методи управління доходами та грошовими коштами:

• інвестиційна політика;

• цінова політика;

• асортиментна політика;

• кредитна політика

• інкасаційна політика;

• методи управління грошовими коштами.

3. Економічні моделі взаємодії окремих складових механізму:

• ефект фінансового важелю;

• ефект операційного важелю;

• сполучений ефект фінансового та операційного важелів.

2. Ефект фінансового важеля. Фінансовий ризик

Ефект фінансового важелю полягає в тому, що використання позикових коштів приводить до змін рентабельності власного капіталу.

Існує дві концепції ефекту фінансового важеля.

Перша концепція ефекту фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля - це збільшення рентабельності власних коштів, яке підприємство одержує завдяки використанню кредиту, незважаючи на його платність.

Розглянемо приклад. (Табл. 6.1)

Таблиця 6.1

Приклад дії ефекту фінансового важелю

Позначення: Акт.- активи, ВК – власний капітал, ПЗ – сума позик, ПОсД – прибуток від основної діяльності, РОсД - рентабельність основної діяльності, В – суми відсотків, Поп - прибуток до оподаткування, Пп - податок на прибуток, ЧП - чистий прибуток, Рвк – рентабельність власного капіталу, Зр - збільшення рентабельності

Отже підприємство, що використовує кредит, має більшу рентабельність власного капіталу, незважаючи на виплату відсотків. Тобто виникає ефект фінансового важеля. Результат дії фінансового важеля можна обчислити за формулою:

(6.1)

де СОП – ставка оподаткування прибутку;

Росд – рентабельність основної діяльності;

ЕФВ – приріст рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового важелю.

Цей ефект виникає через розбіжність між рентабельністю основної діяльності і "ціною" позикових коштів - середньою розрахунковою ставкою відсотка (СРСВ). Таким чином, підприємство повинне напрацювати таку економічну рентабельність, щоб коштів вистачило, принаймні, для сплати відсотків за кредит.

Рівень ефекту фінансового важелю можна розрахувати за формулою:

(6.2)

де СРСВ – середня розрахункова ставка відсотка;

ПзК – сума позикових коштів;

ВК – власний капітал.

Середня розрахункова ставка відсотка розраховується за формулою:

(6.3)

де ФВ - усі фактичні фінансові витрати по всіх кредитах за відповідний період;

ПзК - загальна сума позикових коштів, використовуваних в періоді.

Доцільно розраховувати цю величину не як середньоарифметичну, а як середньозважену вартість різних кредитів і позик. Іноді до позикових коштів зараховують гроші, отримані підприємством від випуску привілейованих акцій. Деякі економісти наполягають на останньому тому, що по привілейованих акціях виплачується гарантований дивіденд, що ріднить даний спосіб залучення капіталу з запозиченням коштів і, крім того, при ліквідації підприємства власники привілейованих акцій мають практично рівні з кредиторами права на те, що їм належить.

Згідно з формулою ефект має три складові:

1. Податковий коректор фінансового важелю (1 - СОП) показує в якому зв'язку ефект фінансового важелю знаходиться з рівнем оподатковування прибутку.

Податковий коректор фінансового важелю практично не залежить від діяльності підприємства, тому що ставка податку з прибутку встановлюється законодавчо. Разом з тим, у процесі управління фінансами диференційований податковий коректор може бути використаний у наступних випадках:

а) якщо по різних видах діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподатковування прибутку;

б) якщо по окремих видах діяльності підприємство використовує податкові пільги по прибутку;

в) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподатковування прибутку;

г) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем оподатковування прибутку.

У цих випадках, впливаючи на галузеву чи регіональну структуру виробництва (а відповідно і на склад прибутку за рівнем її оподатковування), можна знизивши середню ставку оподатковування прибутку підвищити вплив податкового коректора фінансового важелю на його ефект (за інших рівних умов).

2. Різниця між рентабельністю основної діяльності (економічною рентабельністю активів) і середньою розрахунковою ставкою відсотка по позикових засобах називається «диференціал».

(6.4)

Диференціал задає напрямок дії важеля – приріст, або скорочення рентабельності власного капіталу. Якщо середня розрахункова ставка відсотка перевищує рентабельність основної діяльності, то підприємство несе збитки, тобто кошти власників зменшуються. Через оподатковування від диференціала залишається тільки частина (1 - СОП).

Диференціал фінансового важеля є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового важеля.

Чим вище позитивне значення диференціала фінансового важеля, тим вище за інших рівних умов буде його ефект. У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу. Цей динамізм обумовлений дією ряду факторів.

• у період погіршення кон'юнктури фінансового ринку (у першу чергу, скорочення обсягу пропозиції на ньому вільного капіталу) вартість позикових коштів може різко зрости, перевищивши рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства;

• зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного позикового капіталу приводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати рівень ставки відсотка за кредит з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик;

• у період погіршення кон'юнктури товарного ринку скорочується обсяг реалізації продукції, а відповідно і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. У цих умовах негативна величина диференціала фінансового важеля може формуватися навіть при незмінних ставках відсотка за кредит за рахунок зниження коефіцієнта валової рентабельності активів.