Тема 5. Фінансовий аналіз підприємств План

1. Фінансова інформація у системі управління підприємствами.

2. Оцінка фінансового стану підприємств.

3. Поняття, цілі і методологія фінансового аналізу.

4. Оцінка ефективності діяльності підприємств

5. Комплексна оцінка

1. Фінансова інформація у системі управління підприємствами

Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами - сукупність інформаційних ресурсів (інформаційна база) і способів їх організації, необхідних і придатних для реалізації аналітичних і управлінських процедур, що забезпечують фінансову сторону діяльності компанії.

До складу інформаційної бази входять: дані регулятивно-правового характеру; фінансові дані нормативно-довідкового характеру; фінансова (бухгалтерська) звітність; дані управлінського обліку; статистичні дані фінансового характеру; несистемні дані. Що стосується організаційної сторони інформаційного забезпечення, то вона може бути побудована по-різному, у залежності від фінансових, технічних і інших потреб і можливостей підприємства.

Головними джерелами інформації є облікові дані та звітність.

На підприємствах для збору та систематизації інформації використовують наступні види обліку.

Бухгалтерський облік являє собою глобальну інформаційну систему про результати поточної господарської діяльності фірми, призначену для оперативного керування і забезпечення фінансової і статистичної звітності фірми.

Ціль бухгалтерського обліку - створення інформаційної бази для управління. Система бухгалтерського обліку виконує наступні функції:

• ведення бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

• ведення обліку й аналізу фінансових результатів, використання прибутку;

• розробка принципів і ведення виробничого обліку, використовуваного для цілей внутрішньо фірмового управління і складової комерційної таємниці фірми;

• надання даних для фінансового обліку і звітності;

• збір статистичних даних і ведення статистичного обліку.

Таким чином, бухгалтерський облік фіксує стан і рух ресурсів, витрати на виробництво продукції і результати її реалізації. Предметом бухгалтерського обліку є збір і обробка інформації про кругообіг коштів і ресурсів фірми в ході її господарської діяльності.

Оперативний облік обслуговує поточне повсякденне управління фірмою. В його основі лежить бухгалтерський облік. Інформація оперативного обліку завжди спрямована на керування визначеними видами господарської діяльності чи окремими операціями.

Управлінський облік забезпечує управлінську ланку фірми інформацією оперативного і фінансового обліку, необхідною для аналізу результатів фінансово-господарської діяльності фірми, прийняття на цій основі оптимальних управлінських рішень і внутрішнього контролю за їх реалізацією

Фінансовий облік уявляє собою систему збору, узагальнення і збереження інформації про використання всіх коштів і ресурсів фінансово-господарської діяльності фірми. На основі даних фінансового обліку виявляється фінансовий результат (прибуток чи фірми збиток) і складається фінансова звітність. Ця інформація виражається сукупністю певним чином сформованих економічних показників, на яких будується фінансова звітність фірми.

Статистичний облік є обов'язковим для кожної фірми, однак статистична інформація на відміну від фінансової може бути не суцільною, а вибірковою. Статистичний облік може здійснюватися як за даними оперативного і фінансового обліку, так і за допомогою самостійного спостереження. Статистична інформація доповнює фінансову, зокрема , про ті процеси і явища, що не мають вартісної оцінки.

Облікові дані систематизуються у інформацію під час складання звітності. Склад відповідної інформації визначається потребами користувачів.

Кожна група користувачів має свої інформаційні потреби, які випливають зі специфіки їх економічних відносин з підприємством.

Користувачів фінансової інформації можна поділити на дві групи по їх відношенню до підприємства:

1) Внутрішні - управлінський персонал підприємства. На основі аналізу фінансової інформації менеджери підприємства приймають рішення та здійснюють відповідні дії.

Забезпечення управлінського персоналу відповідною інформацією залежить від розподілу функцій між виконавцями. З цією метою для кожного менеджера розробляються посадові інструкції, у яких перелічуються функції, що він виконує. На підставі посадових інструкцій визначається той обсяг інформації необхідної для здійснення конкретних видів діяльності і прийняття визначених управлінських рішень.

2) Зовнішні, яких також можна поділити на дві групи:

а) користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності компанії:

• Власники капіталу фірми;

• Потенційні інвестори;

• Власники позикового капіталу;

• Постачальники і покупці;

• Робітники та службовці;

• Податкові органи.

б) компанії, що обслуговують юридичних і фізичних осіб, для яких вивчення звітності необхідно для захисту інтересів користувачів групи а):

• Профспілки;

• Законодавчі органи;

• Урядові організації;

• Аудиторські фірми;

• Консультанти з фінансових питань;

• Фондові біржі;

• Інші зацікавлені особи.

Користувачами пред'являються значні вимоги до якості інформації, насамперед вимога про те, щоб вона задовольняла їх, інакше кажучи, була корисною для прийняття обґрунтованих ділових рішень.

Корисна інформація для внутрішніх і зовнішніх користувачів повинна відповідати наступним вимогам:

1) Доречність і своєчасність інформації - здатність вплинути на ухвалення рішення користувачем і задовольнити його інтереси в потрібний момент чи до визначеного терміну, тобто інформація, представлена вчасно. Також інформація повинна забезпечувати можливість перспективного і ретроспективного аналізу і бути своєчасною.

2) Достовірність інформації - гарантія об'єктивності і правдивості даних звітності, що припускає необхідність указівки методів обліку, а також процедур обліку й оцінки. Достовірність інформації визначається наступним:

- правдивістю, тобто інформація не повинна містити помилок і упереджених оцінок, а також не фальсифікувати події господарського життя;

- можливістю перевірки і документальною обґрунтованістю;

- нейтральністю даних, тобто фінансова звітність не повинна робити акцент на задоволення інтересів однієї групи користувачів.

3) Зрозумілість означає, що користувачі зможуть зрозуміти зміст звітності без спеціальної професійної підготовки. Для цього треба забезпечити представлення інформації в ясній для розуміння формі, щоб користувач міг застосовувати її для ухвалення рішення, не боячись припустити помилки. Для ясного розуміння інформації необхідно, щоб форми представлення звітності (описові заголовки, аналізовані поняття, бази класифікації даних, зміст приміток) відображали суть питань, були чіткими, без зайвої деталізації, правильно переведеними на іноземні мови; надання інформації безкоштовно припускає цілеспрямованість її поширення серед відомих фірмі користувачів

4) Порівнянність вимагає, щоб на даному підприємстві зберігалася послідовність у застосовуваних методах бухгалтерського обліку, і тим самим забезпечувалося порівняння даних про діяльність підприємства за кілька звітних періодів, показників звітності фірми з даними по інших фірмах. Це вимагає застосування набору визначень, одиниць виміру, методики обробки даних, термінів звітності, що відповідають національним чи міжнародним стандартам звітності, а також міжнародній комерційній практиці.

У системі інформаційного забезпечення процесу прийняття рішень щодо фінансової діяльності підприємства без сумніву ключову роль грає фінансова (бухгалтерська) звітність.

Фінансова звітність - сукупність форм звітності складених на основі даних бухгалтерського й управлінського обліку з метою надання користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства в зручній і зрозумілій формі для прийняття цими користувачами визначених ділових рішень.

Фінансова звітність уявляє собою найбільш достовірну інформаційну модель підприємства, доступну, як правило, для широкого користування; остання обставина саме припускає і визначає достовірність цього інформаційного джерела.

Складання фінансової звітності повинне бути засноване на ряді принципів, які роблять її ефективним інструментом фінансового управління. Використання цих принципів потребує певних дій при складанні звітності.

Принципи підготовки фінансової звітності:

1) Автономності підприємства – активи, зобов’язання та капітал підприємства повинні бути відокремлені від відповідних ресурсів та зобов’язань власників.

2) Безперервності діяльності – якщо діяльність буде здійснюватись за тими ж напрямками, що і в звітному році, то підприємство може використовувати різні методи оцінки. Коли ж планується скоротити, продати або законсервувати який-небудь сегмент діяльності, то при підготовці звітності всі елементи, які відносяться до цього сегменту повинні бути розкриті, а активи повинні оцінюватись виключно за чистою вартістю продажу.

3) Періодичності – звітність повинна складатись через визначені терміни часу.

4) Історичної (фактичної) собівартості – базовою оцінкою всіх ресурсів повинна бути оцінка за вартістю придбання (створення) активів.

5) Нарахування – доходи повинні визнаватись у звітності в момент отримання права на компенсацію, а не в момент надходження коштів, або іншої компенсації.

6) Відповідності доходів і витрат – доходи і витрати за окремими операціями повинні визнаватись в одному звітному періоді, тобто витрати повинні визнаватись одночасно з визнанням доходів, до яких вони призвели.

7) Повного висвітлення – вся суттєва для прийняття рішень інформація повинна бути окремо розкрита в звітності, а несуттєві дані можуть узагальнюватись. Для реалізації цього принципу облікова політика повинна встановити критерій суттєвості.

8) Послідовності – підприємство повинно використовувати стабільну облікову політику. Якщо вона змінюється, то крім розкриття змін треба ще навести порівняльну інформацію.

9) Обережності (консерватизму) – вимагає уникання завищення активів та доходів, та заниження оцінки обов’язків і витрат. Тобто якщо підприємство очікує збитки, то краще відобразити їх відразу, наприклад створюючи резерв сумнівної заборгованості, або уціняючи активи; на доходи та активи це не розповсюджується.

10) Перевага економічного змісту над юридичною формою – відносини потрібно розкривати у звітності виходячи з їх економічної сутності, а не юридичної форми.

11) Єдиного грошового вимірника – всі оцінки повинні відображатись в одній валюті, навіть якщо компанія здійснює операції в декількох країнах.

Кожна одиниця інформації включається в звітність виходячи з того, що облік цієї фінансової інформації здійснювався на основі визначених принципів обліку, а також приймаючи до уваги існуючі обмеження на включення даних у звітну інформацію.

До обмежень на інформацію, що включається в звітність, відносяться:

1) Оптимальне співвідношення витрат і вигод, що означає, що витрати на складання звітності повинні розумно співвідноситись з вигодами, що отримує підприємство від надання цих даних зацікавленим користувачам.

2) Конфіденційність вимагає, щоб звітна інформація не містила даних, що можуть завдати шкоди конкурентним позиціям підприємства.

Відповідно до різних економічних ознак, уся звітна інформація групується в окремі укрупнені статті, що у міжнародній практиці називаються елементами фінансової звітності. Основними елементами фінансової звітності є: активи, зобов'язання, власний капітал, доходи, витрати. Три перших елементи характеризують ресурси підприємства і їх джерела на визначену дату; інші елементи відображають результати операцій і подій господарського життя, що вплинули на фінансове положення підприємства протягом звітного періоду й обумовили зміни в перших трьох елементах.

Всі елементи фінансової звітності відображаються у спеціальних формах звітності, серед яких у всіх країнах, основними є Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал, Звіт про рух коштів і Примітки.