4. Зразок виконання контрольної роботи

1. Охарактеризуйте сутність і склад госпрозрахункових показників цехів допоміжного виробництва

Підвищення матеріальної відповідальності колективу за кінцеві результати своєї діяльності можливо при включенні в систему відповідальності всіх підрозділів підприємства, а також кожного окремого працівника.

Основна функція внутрішніх госпрозрахункових взаємин полягає не у не відшкодуванні реально заподіяного збитку підприємству (а також, одержання винагороди в розмірі додатково отриманого прибутку), а індивідуалізація відповідальності структурних підрозділів та їхніх працівників за результати своєї діяльності.

З ряду причин госпрозрахунок цехів допоміжного виробництва має ряд особливостей. Одна з них – вся продукція або переважна її частина являє собою внутрішньозаводський оборот, тобто призначена для внутрішнього споживання. Звідси випливає недоцільність перевищення обсягу продукції, робіт і послуг у порівнянні з плановим завданням. Тому перелік госпрозрахункових показників допоміжних цехів значно коротший, ніж у цехів основного виробництва.

Найчастіше він включає: номенклатуру продукції, робіт або послуг, рівень дотримання графіків робіт, фонд заробітної плати, собівартість продукції, робіт або послуг. У залежності від особливостей продукції показники собівартості можуть бути задані різним чином. За такі показники можуть бути використані кошториси: витрат на виробництво, витрати на одну тис. гривень випуску за внутрішньозаводськими цінами, собівартість одиниці ремонту, собівартість тонно-кілометра або години роботи транспорту та інші.

Крім того, продукція і послуги допоміжних виробництв звичайно складають значну питому вагу у витратах основних підрозділів. Тому при оцінці результатів діяльності включення продукції і послуг допоміжних виробництв у витрати основних цехів доцільно робити не по фактичній собівартості, як це звичайно відбувається, а по їх фіксованій оцінці – внутрішньозаводським цінам. Установлення ціни на продукцію і послуги допоміжних виробництв дуже ускладнюється через їхню розмаїтість. Це можливо тільки при наявності всеосяжної нормативної бази і є досить трудомістким завданням. Однак без таких цін неможлива сувора індивідуалізація відповідальності сторін.

Наступна причина, що накладає додаткові вимоги на склад госпрозрахункових показників, – наявність стійких виробничо-технологічних зв’язків усередині підприємства. Виконання робіт або послуг у цілому ще не означає, що підрозділи працювали ефективно. Потрібно в розрізі кожного внутрішнього споживача забезпечити постачання продукції, виконання робіт або послуг, інакше ряд виробництв може просто зупинитися при перевиконанні плану постачань іншим цехам. Тому плани виробництва і послуг установлюють централізовано в розрізі кожного споживача.

Важливо враховувати також наявність фактора невизначеності при оцінці обсягу і складу необхідних споживачам продукції та послуг. Тому ремонтним цехам, наприклад, можуть встановлювати обов’язкову планову номенклатуру, що охоплює 80 – 90% загального обсягу робіт. Обсяг, що бракує, вони добирають за рахунок позапланових і аварійних робіт.

2. Охарактеризуйте роль, форми і джерела економічного стимулювання на підприємстві

Кожен організаційний процес, у тому числі і виробництво, здійснюється і регулюється людьми. Його ефективність значною мірою залежить від того, як працівники ставляться до виконання своїх функцій з реалізації цілей, заради яких цей процес відбувається.

Як відомо, в основі поведінки людини, а значить і ставлення її до праці, лежать мотиви. Стимулювання здійснюється з метою мотивації необхідної поведінки працівників. Мотивація в цілому заснована на потребах людини. Значна частка (якщо не переважна частина) потреб людини може бути задоволена за допомогою матеріальних благ. При цьому гроші в ринковій економіці опосередковують процес одержання матеріальних благ і в ряді випадків сприяють задоволенню потреб вищого порядку. Відповідно в системі мотивації вирішальна роль належить матеріальному (економічному) стимулюванню, що може здійснюватися в таких формах як грошові виплати, передача матеріальних благ і надання визначених пільг. У нормально функціонуючій ринковій економіці грошова форма матеріального стимулювання є основною. Винагорода у формі матеріальних благ або пільг вважається винятковою і застосовується епізодично.

Матеріальне стимулювання вимагає витрат деяких коштів, що формуються з декількох джерел. Для підприємства загальним джерелом матеріального стимулювання є доход від його операційної діяльності. Але доход підприємства як сума всіх надходжень від різних видів діяльності поділяється на дві частини:

• по-перше – відшкодування витрат на операційну й іншу діяльність, що формують собівартість продукції або послуг у широкому її розумінні (повні витрати);

• по-друге – прибуток, що є різницею між доходами і витратами.

Природно виникає питання, за рахунок якої їхньої зазначеної частин і якою мірою доцільно здійснювати стимулювання. Ця проблема вирішується з урахуванням теоретичних основ формування вартості і практичних вимог до побудови механізму стимулювання в конкретних умовах.

Як відомо, праця є одним з основних факторів виробництва. Це означає, що кошти на його відтворення відносяться до витрат підприємства і повинні входити до складу собівартості продукції. Таким чином, оплата праці відноситься до витрат, що зменшують прибуток. Але таке категоричне твердження справедливе тільки для основної (постійної) частини заробітку. Що стосується додаткової (що змінюється) частини оплати праці з метою його стимулювання (преміювання), рішення про джерела її формування можуть бути різними в залежності від призначення виплат і вимог нормативних документів.

З позиції підприємства будь-які виплати більш вигідно відносити на собівартість, ніж здійснювати їх за рахунок прибутку. У цьому випадку зменшується сума податку на прибуток, що сплачується. Тому такі виплати, у першу чергу у формі додаткової оплати праці, можуть обмежуватися законодавчо, виходячи з фіскальних міркувань. У цьому випадку частина виплат за результатами праці може здійснюватися за рахунок прибутку. Незалежно від конкретних особливостей і мотивів виплат працівникам, усі вони поділяються на два види: виплати за результатами діяльності і виплати за участь у капіталі (власності).

Матеріальна винагорода працівника підприємства повинна прямо залежати від результатів діяльності самого працівника та інтегральних результатів колективу підрозділу, у якому він працює. При побудові систем преміювання важливо забезпечити розумний баланс між цими двома складовими. Працівники підприємства, як правило, мають право одержувати премії за декількома преміальними положеннями. Преміювання може охоплювати різні сторони діяльності:

• економна витрата матеріальних цінностей;

• розширення асортименту і якості продукції;

• впровадження у виробництво нової техніки;

• виконання особливо важливих завдань;

• збір, сортування і здача вторинної сировини;

• сприяння винахідництву і раціоналізації;

• займання призових місць у внутрішньозаводському змаганні;

• преміювання ветеранів праці та інші.

Однак спеціальні системи стимулювання не повинні нівелювати значення стимулювання за основні результати господарської діяльності.

Преміювання за основні результати господарської діяльності здійснюється за кількісні та якісні показники. До кількісних показників преміювання відносяться показники обсягу випуску продукції, рівень витрат, ритмічність, тощо. Преміювання здійснюється за виконання (перевиконання) планових завдань. Якісні показники різноманітніші. Наприклад, рівень використання устаткування, дотримання графіків робіт, відсутність претензій.

3. Задача

Цех А робить напівфабрикати А, що використовуються в цехах В и С для випуску товарів В и С. У таблиці приведені деякі планові показники цехів на поточний місяць. Витрати операційної діяльності приведені без урахування внутрішньозаводського обороту.

Показники цехів	Одиниця виміру	Цех A	Цех B	Цех C
Обсяг виробництва	т	80	100	220
у т.ч. цеху В	т	60
Чисельність персоналу	чол.	45	35	40
Оптова ціна	грн. / т		5500	1500
Витрати операційної діяльності:	тис. грн.
матеріальні	тис. грн.	250	200	90
у т.ч. прямі	тис. грн.	225	160	63
з них основна сировина	тис. грн.	202,5	96	50,4
на оплату праці	тис. грн.	16	12	16
у т.ч. прямі	тис. грн.	9,6	8,4	9,6
з них основних робітників	тис. грн.	7,7	6,7	7,7
відрахування на соціальні потреби	тис. грн.	6	4,5	6
амортизація	тис. грн.	50	40	80
у т.ч. прямі	тис. грн.	30	20	48
інші операційні	тис. грн.	5	10	10

На підставі даних таблиці визначте внутрішню ціну на напівфабрикат, що забезпечує рівну планову рентабельність продукції цеху А та цеху, що споживає основну масу напівфабрикату.

Цех С в поточному періоді знизив витрату напівфабрикату на 10% і збільшив витрату основної сировини на 20%. Розрахуйте в умовах визначених Вами цін:

• планову і звітну калькуляції собівартості продукту С попередільним методом;

• планові і звітні показники цехів А та С (обсяг товарної продукції, продуктивність праці, собівартість випуску, прибуток, рентабельність витрат).

Рішення:

Витрати цехів при відсутності внутрішніх цін складуть:

тис. грн.;

тис. грн.;

тис. грн.;

де ;

Доход цеху В, що споживає основну масу напівфабрикату, складе:

тис. грн.

Доход цеху складе:

тис. грн.

Планову рентабельність, що задовольняє умові рішення задачі, можна виразити так:

Якщо перемножити праву і ліву частини рівняння на знаменник воно прийме вид:

.

Значення невідомому, задовольняючому даному вираженню дорівнює 0,0497 або 4,97%.

При цьому доход і ціни на напівфабрикат цеху А:

тис. грн.

грн./т

Перевіримо правильність знайденого значення рентабельності:

тис. грн.

.

Витрати по статтях "Витрати на утримання і експлуатацію устаткування" та "Загальновиробничі витрати" склали:

грн.

грн.

З урахуванням отриманих результатів і перегрупування витрат виконані калькуляції собівартості продукту С.

Планова калькуляція собівартості продукту С

(грн.)

Статті витрат	Од. вим.	На одиницю продукції			На весь випуск
		Кількість	Ціна	Сума	Кількість	Сума
Матеріали				229,09		50400
Напівфабрикати	т/т	0,091	4290,76	390,07	20	85815
З/плата основних робітників				35,00		7700
Відрахування на соц. потреби				13,13		2888
ВУЕУ				287,33		63213
Усього прямих витрат				954,61		210015
Загальновиробничі витрати				353,64		77800
РАЗОМ				1308,25		287815

Звітна калькуляція собівартості продукту С

(грн.)

Статті витрат	Од. вим.	На одиницю продукції			На весь випуск
		Кількість	Ціна	Сума	Кількість	Сума
Матеріали				274,91		60480
Напівфабрикати	т/т	0,082	4290,76	351,06	18	77234
З/плата основних робітників				35,00		7700
Відрахування на соц. потреби				13,13		2888
ВУЕУ				287,33		63213
Усього прямих витрат				961,43		211514
Загальновиробничі витрати				353,64		77800
РАЗОМ				1315,06		289314

У наступних таблицях приведені планові і звітні показники виробництва цехів А и С.

Основні показники виробництва цеху А

Показники	Од. вим.	План	Факт	Відхилення (+;-), %
Товарна продукція	тонн	80	78	-2,5
	тис. грн.	343,261	334,679	-2,5
Чисельність персоналу	чол.	45	45	-
Продуктивність праці	т/чол.	1,8	1,7	-2,5
Собівартість випуску	тис. грн.	327	321,937	-1,5
Прибуток	тис. грн.	16,261	12,742	-21,6
Рентабельність витрат	%	5,0	4,0	-1,0

Основні показники виробництва цеху С

Показники	Од. вим.	План	Факт	Відхилення (+;-), %
Товарна продукція	тонн	220	220	-
	тис. грн.	330	330	-
Чисельність персоналу	чол.	40	40	-
Продуктивність праці	т/чол.	5,5	5,5	-
Собівартість випуску	тис. грн.	287,815	289,314	0,5
Прибуток	тис. грн.	42,185	40,686	-3,6
Рентабельність витрат	%	14,7	14,1	-0,6

Висновок: У звітному періоді цех С за рахунок економії напівфабрикату А не зміг перекрити перевитрати основної сировини, тому собівартість продукції перевищила планову на 0,5% або на 1,5 тис. грн. При цьому прибуток знизився на 3,6%. Це показує, що чутливість прибутку до змін по статтях витрат набагато вище, ніж чутливість загальної суми витрат.

У цеху А витрати знизилися (-1,5%), але їхній темп зниження був нижче, ніж зниження обсягу виробництва (-2,5%). У результаті прибуток знизився на 21,6%. У цьому випадку прибуток не тільки більш чуттєвий, чим собівартість, але й у той же час його зміни враховують кінцевий результат діяльності цеху. Можна зробити висновок, що використання прибутку як госпрозрахункового показника більш ефективно, чим використання витрат. Якщо розмір премії буде залежати від прибутку, то її стимулююча роль буде вище.