Рекомендації до рішення задачі

У практиці калькулювання витрат на продукцію застосовують кілька методів: нормативний, позаказний, безнапівфабрикатний і напівфабрикатний (попередільний). Останній метод часто використовується в хімічній промисловості. Його головна особливість полягає у тому, що вартість напівфабрикату (послуги), переданого з іншого підрозділу, у складі витрат на виробництво кінцевої продукції відбивається одним рядком. При цьому сумарні виробничі витрати цехів, що роблять кінцеву продукцію, дорівнюють виробничим витратам усього підприємства. Урахування зазначених особливостей попередільного методу є умовою вірного рішення задачі.

При безнапівфабрикатному методі вартість напівфабрикатів власного виробництва також включається в собівартість зробленої на їхній основі кінцевої продукції. Але витрати на виробництво напівфабрикатів включають у витрати на випуск кінцевої продукції постатейно (по елементам і комплексним статтям).

Варіанти задач відрізняються між собою типом технологічного ланцюжка, підходом при визначенні внутрішньої ціни напівфабрикату і чисельними значеннями типових показників. В основі конкретної задачі може бути один із трьох можливих типів технологічного ланцюжка:

• лінійний ланцюжок (напівфабрикат А передається на переробку в цех В, потім за участю напівфабрикату В виготовляється кінцевий продукт С);

• ланцюжок, що сходиться (напівфабрикати А и В використовують у виробництві кінцевого продукту С);

• ланцюжок, що розходиться (з напівфабрикату А виготовляються два кінцевих продукти В и С).

На першому етапі рішення задачі варто визначити планові витрати цехів () в умовах відсутності внутрішніх цін на напівфабрикати. При цьому до складу витрат цеху або цехів, що знаходяться на початку технологічного ланцюжка, варто включати витрати по всіх п’ятьох елементах представлених у таблиці. До складу витрат цехів, що знаходяться на наступних стадіях переділу, крім зазначених витрат включають витрати на напівфабрикати. Якщо технологічний ланцюг лінійний, послідовно визначають витрати цеху В, потім цеху С. Якщо він розходиться − витрати цеху А розносять по цехам В и С пропорційно обсягам споживання напівфабрикатів.

Далі визначають доход () цеху (цехів), що роблять кінцеву продукцію, при відсутності внутрішніх цін як множення обсягу виробництва () на ціну продукту () та, при необхідності, прибуток ().

Прибуток варто визначати в тому випадку, коли потрібно установити ціни на напівфабрикати таким чином, щоб плановий прибуток цехів був пропорційний фондам заробітної плати. Потім необхідно розрахувати плановий прибуток кожного цеху пропорційно його фонду заробітної плати. Як фонд заробітної плати цехів узяти суму витрат на оплату праці. Очевидно, що в умовах відсутності внутрішніх цін на напівфабрикати прибуток цеху (цехів), що робить кінцеву продукцію, дорівнює прибутку всього підприємства. Потім варто послідовно розрахувати плановий доход кожного цеху, що робить напівфабрикати а також цеху готової продукції, додаванням до його витрат планового прибутку. Варто пам’ятати, що доход цеху, що робить напівфабрикат, одночасно є витратою цеху, що споживає напівфабрикат. Розрахунок завершується розрахунком цін на напівфабрикати.

Якщо при встановленні внутрішніх цін на напівфабрикати потрібно забезпечити рівну планову рентабельність цехів, процедура розрахунку змінюється (немає необхідності визначати прибуток до уведення внутрішніх цін). У цьому випадку варто скласти і вирішити рівняння, вихідний вид якого наступний:

,

де		−	доход цеху, що випускає кінцеву продукцію, рентабельність якого треба зрівняти з рентабельність цеху (цехів), що роблять напівфабрикати;
		−	витрати цеху.

Рентабельність () для зручності розрахунків краще представити в частках, але не у відсотках. У рівнянні рентабельність виступає в якості невідомого, що шукають. Всі інші невідомі в зазначеному рівнянні варто послідовно замінити відомими величинами, використовуючи вираження:

.

Після необхідних перетворень одержимо квадратне рівняння (для ланцюжка що сходиться чи розходиться) виду:

або кубічне рівняння (для лінійного ланцюжка) виду:

.

Ці рівняння треба вирішити відносно невідомого . Потім знайдене значення рентабельності використовують при розрахунку доходу цехів, що знаходяться на початку технологічного ланцюга, і далі витрат та доходів наступних по переробці цехів, а також цін на напівфабрикати.

Отримані значення цін на напівфабрикати, доходи цехів, що їх виробляють та собівартість кінцевої продукції використовують при складанні планової калькуляції продукту та планових показників цехів відповідно до завдання.

При складанні калькуляції треба зробити перегрупування поелементних витрат, приведених у таблиці вихідних даних, по статтях витрат. Одиницею виміру витрат у калькуляції служить гривня. Форма калькуляцій і основних показників наведена в розділі 4. При розрахунку витрат по статтях потрібно керуватися знаннями про способи класифікації витрат. Слід пам’ятати, що до комплексної статті "Витрати на утримання і експлуатацію устаткування" треба включити всі прямі витрати, крім тих, що віднесені на попередні статті витрат. Стаття "Загальновиробничі витрати" включає непрямі витрати.

При складанні фактичної калькуляції потрібно виходити з припущення, що усі фактичні витрати цеху склалися на рівні планових, крім тих витрат на напівфабрикати та основну сировину, що зазначені в умові задачі.

При розрахунку фактичних показників цехів потрібно виходити з припущення про те, що цех, що робить кінцеву продукцію, виконав план по товарній продукції і чисельності персоналу, а цех напівфабрикатів змінив випуск продукції (з урахуванням економії або перевитрати напівфабрикату в цеху кінцевої продукції) без зміни чисельності персоналу. При розрахунку фактичних витрат цеху напівфабрикатів у даній задачі потрібно виходити з припущення, що усі витрати відповідають плановому рівню. При цьому перемінними витратами варто вважати витрати на основну сировину.