ВЗАЄМОЗАМІННІСТЬ, ДОПУСКИ І ПОСАДКИ

Взаємозамінність, стандартизація

Якісний і ефективний розвиток сучасної промисловості не можливий без кооперації і інтеграції виробничих засобів і виробів між окремими підприємствами, галузями промисловості, об'єднаннями і державами. Це вимагає чіткої уніфікації і стандартизації – основних якісних характеристик на предмети широкого попиту, єдиних одиниць вимірювання, більшості параметрів, єдиних широко вживаних виробів, вузлів і інструменту.

Уніфікація – це універсальність в широкій вживаності однотипних схожих елементів і виробів у всій промисловості і інших областях діяльності.

Взаємозамінність - це властивість сукупності незалежно виготовлених виробів і їх частин замінювати під час скаладання або ремонту одного екземпляру іншим без підгонки при виконанні технічних умов та досягненні заданих показників технічного пристрою.

Для ефективного функціонування будь-якого виробництва, галузі і всієї промисловості в цілому, ВЗ є необхідною умовою. Вона дозволяє розчленувати виробничі сили і за рахунок кооперації, широкій спеціалізації підприємств і скороченню витрат і часу, значно підвищити ефективність промисловості.

Стандартизація — встановлення і застосування правил з метою впорядкування діяльності в певній області на користь і за участю зацікавлених сторін.

Однією з основних цілей стандартизації разом з прискоренням технічного прогресу і підвищенням ефективності суспільного виробництва є поліпшення якості продукції та забезпечення його оптимального рівня. Для досягнення цієї мети стандартизація вирішує задачі: встановлення вимог до якості, визначення системи показників якості, методів і засобів контролю та випробувань, підвищення рівня взаємозамінності, забезпечення єдності і достовірності вимірювань і ін.

Стандарт – документ, в якому в цілях добровільного багатократного використання встановлюються характеристики продукції, правила здійснення і характеристики процесів виробництва, виконання робіт або надання послуг. Стандарт також може містити вимоги до термінології, символіки, упаковки, маркіровки або етикеток та правил їх нанесення.

Нормалізація – вужча і місцева для кожної галузі діяльності людини нормативна база або як свій міністандарт записаний і затверджений у вигляді нормалей для регламентації процедур діяльності і оформлення дій людини. Ці нормалі – нормативи обов'язково базуються на стандартах, тільки відображають і уточнюють специфіку галузі.

Допуски і посадки

Допуск – це найбільша допустима величина відхилення розміру або іншої характеристики, яка не впливає на якість роботи даного елементу або деталі.

За стандартом допуск на розмір позначається і визначається як різниця допустимих граничних розмірів . Умова придатності розміру .

За стандартом передбачена певна схема розташування деталей, що з’єднуються , – валу і отвору для наочного оформлення допуску.

Прийнято, що всі межі граничних відхилень і розмірів сполучень відкладаються на верхній стороні сполучення, а нижні межі розмірів поверхонь деталей щільно стислі і прилягають по точковій лінії К, від якої відкладають номінальний і граничний розміри деталей.

Дійсний розмір – розмір деталі, встановлений вимірюванням з похибки, що припускається. Отвори позначаються D1, D2, вали – d1, d2, .

Номінальний розмір D – розмір, щодо якого визначаються граничні розміри і який служить початком відліку відхилень. Номінальний розмір визначається розрахунком на міцність з подальшим округленням у велику сторону по ГОСТ 8032 – 76 «Номінальні лінійні розміри».

Нульова лінія – лінія 0-0 – лінія верхньої межі номінального розміру, від якої відкладаються відхилення допусків на даний розмір.

Граничні розміри (найбільший і найменший) – два гранично допустимих розміра, між якими повинен знаходитися або яким може бути рівний дійсний розмір придатної деталі: Dmax, Dmin – для отвору, dmax, dmin – для валу.

Щоб спростити зображення допуску щодо нульової лінії, допуск зображають у вигляді чотирикутника, де верхня і нижня сторони – є верхня і нижня межі допуску.

Посадка допуску – це певне розташування допуску щодо нульової лінії.

Всі відхилення, які розташовані вище за нульову лінію є позитивними і записуються із знаком «+». Відхилення, розташовані нижче за нульову лінію – негативні і мають знак мінус «-».

Граничні відхилення (верхнє і нижнє) – алгебраїчна різниця, між найбільшими або найменшими граничними і номінальними розмірами.

Для отвору:

верхнє відхилення ES = Dmax – D;

нижнє відхилення EI = Dmin – D.

Для валу:

верхнє відхилення es = dmax – D;

нижнє відхилення ei = dmin – D.

Відповідно до ГОСТ 2.207 – 68 граничні відхилення розмірів позначають безпосередньо після номінального розміру. При записі граничних відхилень числовими значеннями, верхнє відхилення поміщають вище за лінію висоти шрифту номінального розміру, а нижнє – нижче, наприклад:

,_{, .}

Граничні відхилення, рівні нулю, можна на вказувати, наприклад:

_, ^.

Основний вал – вал, верхнє відхилення якого дорівнює нулю, тобто es = 0.

Основний отвір – отвір, нижнє відхилення якого дорівнює нулю, тобто EI = 0.

Поле допуску – поле, обмежене верхнім і нижнім відхиленнями. Воно розташоване між двома лініями, відповідними верхньому і нижньому відхиленням в певному масштабі. Поле допуску визначається величиною допуску і його положенням щодо нульової лінії. Нульова лінія відповідає номінальному розміру, від якого відкладаються відхилення розмірів при їх графічному зображенні. Якщо нульова лінія розташована горизонтально, то позитивні відхилення відкладаються вгору від неї, а негативні – вниз.

На рис. 1 дане графічне зображення полів допусків отвору і валу. При графічному зображенні на схемі слід вказати величини відхилень і їх знаки, розміри в мікрометрах (мкм) або мм.

Рис. 1. Графічне зображення полів допусків отвору і валу