Golovenkin_Pedagogika_vysshey_shkoly / Lec11_1

Цілі та завдання педагогічної діагностики і кваліметрії Цілі та завдання педагогічної діагностики і кваліметрії.

Діагностика (від грецького "діа" − прозорий і "гнозіс" − знання) − загальний спосіб одержання випереджувальної інформації про об'єкт або процес, що вивчається. Педагогічна діагностика – це прояснення всіх обставин протікання дидактичного процесу, точне визначення його результатів. Без діагностики неможливе ефективне керування дидактичним процесом, досягнення оптимальних результатів для наявних умов.

Діагностування розглядає результати навчання в зв'язку зі шляхами, способами їхнього досягнення, виявляє тенденції, динаміку формування знань, навичок і умінь. Діагностування включає в себе контроль, перевірку, оцінювання; накопичення статистичних даних, їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій, прогнозування подальшого розвитку подій.

Розрізняють діагностування навченості, тобто наслідків, досягнутих результатів і навчаємості. Навченість розглядається як досягнутий на момент діагностування рівень (ступінь) реалізації наміченої мети. Навчаємість – як рівень готовності учнів до ефективного засвоєння змісту навчання. Предметом діагностики у вузі є різні сторони навчальної діяльності студентів, задачею – одержання науково обґрунтованої інформації для своєчасного оцінювання і аналізу навчального процесу в зв'язку з його продуктивністю, метою – оптимізація навчального процесу,  удосконалювання процесу підготовки фахівців і забезпечення високої якості навчання.

Діагностична діяльність здійснюється і тоді, коли мова йде про ефективність конкретних дидактичних методів, засобів навчання і т.п. У цьому випадку педагогічна діагностика служить дидактичним або науково-педагогічним дослідженням.

Якість – це сукупність властивостей, що вказують, що являє собою предмет, чим він є. Кількість визначає розміри, ототожнюється з мірою, числом; якість традиційно розкривається за допомогою опису ознак.

Аналізуючи якість, дослідник визначає, до якого класу уже відомих явищ належить дане явище і в чому його специфіка. Далі встановлює причинно-наслідкові залежності між явищами. Задача кількісного аналізу зводиться до виміру і рахування виявлених властивостей.

Освоєння світу починалося з якісного пізнання. Людина без особливих труднощів осягала якісну своєрідність речей, успішно користувалася отриманими знаннями. Але незабаром практика почала вимагати виявлення в однакових у цілому речей різних властивостей і порівняння різноякісних величин по загальній властивості. Так була усвідомлена необхідність вимірів і обчислень.

Якісне і кількісне в явищах навколишнього світу нерозривно пов’язане; тому якісні і кількісні характеристики педагогічних явищ треба вивчати в єдності.

До останнього часу педагогічна наука залишалася на якісному рівні. У ній добре проглядається емпірична частина, що відображає найбагатший матеріал спостережень і експериментів; є теоретичні узагальнення, що завершують систематизацію матеріалу. Але поки що слабко використовується третя логічна частина, що характеризує розвинуту науку, – математична. Відомо: наука лише тоді досягає досконалості, коли їй вдається користуватися математикою. Доповнюючи якісні уявлення про свій предмет формалізованими узагальненнями, педагогічна теорія здобуває необхідну строгість і стійкість.

На шляху кількісного дослідження педагогічних явищ стоїть чимало перешкод. Напевне, найслабше з них – традиції, що склалися в минулому. Педагоги, що сформувалися на описовій науці, чинять опір невідомому їм кількісному підходу. Серед набагато більших "наріжних каменів" – природа і характер педагогічних явищ. Вони неметричні. Точніше, неметричними вони нам здаються, тому що в нас поки що немає вимірників цих явищ. Класичний математичний апарат не пристосований для аналізу явищ такої складності, як педагогічні. Подолати цю перешкоду можна двома способами: з одного боку, спробами представити явища в такому спрощеному вигляді, що доступний для аналізу традиційними математичними методами, з іншого боку – розробкою і застосуванням нових способів формалізованого опису.

При розгляді на попередній лекції істотних факторів, що визначають якість навчання та їхніх характеристик, ми помітили, що  основні вимоги до них носять якісний характер, що робить складним застосування самого точного методу оцінки ступеня досягнення цілей навчання – кількісного виміру.

Пошук кількісних методів оцінки та аналізу якості навчання і різних факторів, впливаючих на цю якість, є однією з актуальних задач педагогіки і педагогіки вищої школи  зокрема .

Задачами кількісних вимірів якісних характеристик займається наука кваліметрія. Метою педагогічної кваліметрії є розробка методів виміру ступеня якості навчання. Процедури зведення якісних характеристик до кількісного називаються квантифікацією.

Основними задачами педагогічної кваліметрії є:

§        оцінка якості навчання студентів  визначеній навчальній дисципліні;

§        оцінка інтегральної, узагальненої якості навчання студентів;

§        оцінка якості атестаційних робіт (курсових і дипломних проектів і робіт, магістерських атестаційних робіт тощо);

§        оцінка якості випускників (їхньої професійної підготовки);

§        оцінка якості різних видів навчальних занять і технологій навчання;

§        оцінка ефективності діяльності вузу по основних напрямках тощо.

В залежності від використовуємих методів розрізняють наступні види кваліметрії: експертна, індексна, таксономічна, статистична і нечітка.

Експертна кваліметрія використовує добре розроблені методи експертних оцінок. Прикладами можуть бути: рецензії на атестаційні роботи студентів,  робота ДЕК по атестації випускників, оцінка якості проведення окремих занять тощо.

Таксономічна кваліметрія використовує методи кластерного аналізу. Прикладом може бути виставлення "заліку" та екзаменаційної оцінки "за зразком", тобто за якимись якісними ознакам і критеріями, прийняття рішення про ліцензування та акредитацію спеціальності і навчального закладу.

Індексна кваліметрія використовує метод рангових критеріїв. Прикладом може бути ранжирування студентів за рівнем підготовки, абітурієнтів – за результатами складання вступних іспитів.

Статистична кваліметрія використовує статистичні методи і критерії оцінки – кореляційний, регресійний і факторний аналіз.

Нечітка кваліметрія використовує методи теорії нечітких множин та  лінгвістичні змінні.  У педагогіці немає категоричних тверджень типу "так" –  "ні", немає яскраво вираженого "чорного" і "білого". Уся її дійсність – тисячі півтонів усіх відтінків, характеристики, розташовані між не завжди чітким мінімумом і максимумом. Для опису цієї реальності потрібна особлива математика, така, де фігурують не грубі дискретні переходи, а плавні зміни: "менше", "ледве менше", які, проте, можна описати  строгою мовою, щоб ЕОМ могла оперувати ними як змінюються величинами.

Теорія розмитих (нечітких) множин розроблена близько тридцяти років тому американським ученим Л.Заде. Її мовою вдається описати досить аморфні уявлення, яких так багато в педагогіці.  Наприклад, твердження "молодий"  мовою теорії нечітких множин буде записане так: молодий = 0,1/15 + 0,9/20 + 1,0/25+0,7/30 + + 0,2/40 + 0,1/50. Числа 15, 20, 30, 50 означають вік. Молодому може бути і 15, і 20, і навіть 50. Для значення віку "визначені" міри близькості. Для 15 років міра невелика − лише 0,1, так само як і для 50. Зате для 25 років максимальна − 1,0. Можна піти далі − обчислити твердження "дуже молодий". Воно буде виглядати так: дуже молодий = молодий2 (молодий у квадраті). "Не дуже молодий і не дуже старий" = НЕ (молодий)2  V НЕ (старий)2. Старезний − дуже старий = (старий)4. Алгебра Л. Заде має свої правила, за допомогою яких відбувається об'єднання і роз'єднання множин, концентрація і розкладання елементів, зменшення або збільшення нечіткості. На її мові вдається кількісно описувати різні педагогічні твердження.

Останні два види кваліметрії в даний час знаходять застосування в наукових дослідженнях з педагогіки.