Golovenkin_Pedagogika_vysshey_shkoly / Lec11_5

Вимоги до контрольних завдань Вимоги до контрольних завдань.

В залежності від цілей контролю в якості завдання для перевірки рівня підготовки студентів використовуються: екзаменаційні білети для усного семестрового або державного іспиту, контрольні завдання для контрольної роботи з дисципліни або письмового семестрового іспиту і комплексні кваліфікаційні завдання для перевірки рівня підготовки випускників за фахом на держіспиті або при проведенні атестації й акредитації.

При розробці контрольних завдань необхідно забезпечити ряд загальних вимог: валідність, надійність, однозначність, визначеність і простота.

Валідність (адекватність, придатність) – це відповідність КЗ поставленим цілям контролю, смислу і змісту  ознаки, що виявляється. Це міра відповідності КЗ як інструмента виміру визначеної характеристики.

Розрізняють змістовну і функціональну валідність.

Змістовна валідність – це  відповідність контрольних завдань змісту освіти, у вузькому розумінні – охоплення питань усієї навчальної програми дисципліни. Вимоги змістовної валідності може бути забезпечено лише комплектом КЗ (екзаменаційних  квитків), тобто в цьому випадку забезпечується групова валідність.

Функціональна валідність – це відповідність контрольних завдань контрольованим видам пізнавальної діяльності. Зрозуміло, що продуктивний вид діяльності не може бути перевірений знаннями репродуктивного рівня.

Вимога надійності КЗ полягає у забезпеченні стійкості результатів оцінки рівня підготовки того самого  студента різними варіантами КЗ (екзаменаційних квитків).

Вимога однозначності  КЗ означає, що не має бути протиріч в оцінках якості його виконання, зробленими різними екзаменаторами (експертами).

Визначеність КЗ полягає в тому, щоб студент добре розумів вимоги завдання, яку діяльність він повинен виконувати, які ЗНУ і в якому обсязі продемонструвати.

Вимога простоти полягає в мінімізації КЗ до обсягу, достатнього для рішення задачі діагностики і не більш того.

При складанні КЗ, насамперед, необхідно вирішити ряд питань, а саме:

§        визначити тривалість контролю;

§        вибрати складність і трудомісткість КЗ;

§        вибрати структуру КЗ і відповідей;

§        вибрати методику, критерії і шкалу оцінки результатів контролю.

1. Тривалість контролю.

Вибір тривалості контролю, складності і трудомісткості КЗ є комплексною проблемою. Для підвищення надійності педагогічної діагностики необхідно збільшувати як трудомісткість КЗ, так і тривалість контролю.

У педагогічній практиці тривалість контролю визначають виходячи з цілей контролю. Досвід показує, що для експрес контролю, тобто поточного контролю досить 15-20 хвилин, для рубіжного або семестрового контролю 90 хвилин, для виконання комплексних контрольних завдань за фахом (при атестації випускників і сертифікації фахівців) − від трьох до чотирьох  годин.

При проведенні усного семестрового іспиту необхідно орієнтуватися на 30 хвилинну підготовку до відповіді і 20 хвилин для відповіді на питання.

Оптимальне значення часу виконання контрольного завдання, що враховує його складність і трудомісткість, можна визначити емпірично за значенням дисперсії бальних оцінок результатів контролю. Оптимальному часові контролю відповідає максимум дисперсії результатів. 

При виборі оптимального значення можна також скористатися іншою рекомендацією − час виконання контрольного завдання повинний бути в два рази більше часу виконання цього завдання фахівцем (викладачем).

2.  Складність  і трудомісткість контрольних завдань.

      Відповідно до  раніше розглянутих 4 рівнів викладу і засвоєння навчального матеріалу розрізняють 4 рівні КЗ або окремих питань (завдань):

 1 рівень "Рівень знайомства" характеризується здатністю людини дізнаватися, згадувати раніше засвоєний матеріал. Контрольні завдання повинні виявити ознайомленість студента з навчальним матеріалом, термінами, поняттями, формулюваннями законів, характеристиками об'єктів вивчення тощо.

 2 рівень  "Стереотипний рівень".  КЗ повинні виявити здатність студента відтворювати адаптовану навчальну інформацію. Завдання не повинні виходити за рамки типових  задач, аналогічних вирішеним на заняттях, у підручниках, що допускають рішення по відомому алгоритму. Учневі пропонується рішення задач, у яких задані мета, ситуація і дії по її рішенню, а від нього потрібно виконати алгоритмічну діяльність при зовні описаному алгоритмі (є підказка у виді зразка рішення аналогічної задачі або інструкції для виконання завдання).

3 рівень  "Рівень  умінь".  КЗ повинні виявляти здатність студента проводити аналіз і синтез процесів і систем, нетипові завдання визначеного класу вимагають модифікації, пристосування відомих алгоритмів рішення.  У задачах  задана мета, але неясні шляхи досягнення мети. Від учня вимагається доповнити (уточнити) ситуацію і застосувати раніше засвоєні дії для рішення даної нетипової задачі.

4 рівень  "Евристичний  рівень".  КЗ містять завдання різних класів, що вимагають нестереотипної, пошукової діяльності. Це нетипові завдання, ускладнені нечіткими умовами, недостатньою вихідною інформацією.  У задачах  відома лише в загальній формі мета діяльності, а пошукові піддаються і підходяща ситуація, і дії, що ведуть до досягнення мети. У процесі творчої діяльності учнем добувається об'єктивно нова інформація.

При виборі складності контрольних завдань необхідно керуватися правилом - максимальний рівень контролю повинний відповідати рівневі навчання. При проведенні рубіжного і підсумкового контролю використовується максимальний рівень контрольних завдань, при цьому студенту повинна бути надана можливість вибору завдань більш низького рівня, що відповідає його індивідуальній підготовці, природно зі зниженням оцінки.

Для проведення експрес контролю рівень складності КЗ повинний бути знижений на одну ступінь, як правило, це рівні стереотипний та знайомства.

При розгляді питання складності КЗ необхідно мати на увазі принципову проблему спрямованості контролю. Перехід від інформаційно-рецептурної моделі  навчання  до  моделі засвоєння активних, творчих способів діяльності повинен змінити і спрямованість контролю від репродуктивних його форм до продуктивних, тобто від форм, орієнтованих на запам'ятовування і відтворення навчальної інформації, до форм, що вимагають використання засвоєних знань для рішення практичних і теоретичних проблем.

3.  Структура контрольних завдань.

Контрольні завдання за структурою можуть бути однорідними (за складністю)  або наростаючої складності. У випадку використання однорідних завдань студентові пропонуються на вибір завдання різної складності з указівкою максимально можливої оцінки за відповідне завдання. Недоліком такої структури є можливість як переоцінки, так і недооцінки студентами своїх "сил", свого рівня підготовки. У будь-якому випадку результат не буде точно виявляти справжній рівень підготовки.

У завданні наростаючої складності представлено задачі (питання) усіх необхідних рівнів, починаючи з нижнього. У цьому випадку кожен студент "зупиняється" на рівні своєї компетентності, чим забезпечується висока точність виміру рівня підготовки. Недоліком є необхідність виконання завдань нижчого рівня "сильними студентами".