Які ж основні напрямки, за якими повинно здійснюватися реформування вищої освіти України?

На думку більшості аналітиків, реформа повинна передбачати:

• випереджальний розвиток системи освіти стосовно інших − науково-технічних і соціально-економічних факторів розвитку країни;

• зміна цільової орієнтації та змісту освіти, тобто формування нової парадигми освіти, адекватної не лише новим умовам існування людини в сучасному соціально-економічному, екологічному та інформаційному середовищі, але і тим новим глобальним проблемам, що ставить перед людством XXI століття;

• підготовку входження нових поколінь у глобалізованийсвіт, у відкрите інформаційне співтовариство, для чого важливе місце в освіті повинна зайняти комунікативність: інформатика, іноземні мови, міжкультурне взаєморозуміння;

• побудова відкритої освіти, що дозволяє кожній людині вибирати індивідуальну траєкторію навчанняз орієнтацієюна потребиринку праці (гнучкість освіти, диверсифікованість траєкторій);

• узгодження, конвергенція системи освіти із системами освіти розвинених країн, забезпечення еквівалентності та міжнародного визнання (нострифікації) дипломів, забезпечення конкурентноздатностівипускників на ринку праці;

• пріоритетне фінансування системи освіти на достатньому рівні, належне матеріально-технічне забезпечення навчального процесу, зміна непривабливого економічного статусу викладачів на престижний і високооплачуваний;

• корінна зміна технології навчанняза допомогою більш ефективної організації пізнавальної діяльності, на основі найважливішої дидактичної властивості персонального комп'ютера, що забезпечує індивідуалізаціюнавчання, розвиток здатності добувати та використовуватизнання, а не репродукувати інформацію;

• гуманізацію та індивідуалізацію освіти − учень повинен стати центральним суб'єктом процесу навчання, його потреби і запити, індивідуальні особливості повинні бути визначальними при проектуванні і проведенні процесу навчання;

• фундаменталізацію і гуманітаризацію змісту навчання на основі органічної єдності його природничо-наукових і гуманітарних складових, підвищенняролі екологічногонавчаннятавиховання;

• деідеологізацію і деполітизацію гуманітарного знаннятавиховання;

• посилення інтеграції освітньої діяльності і наукових досліджень, забезпечення їхнього тісного зв'язку з виробничою сферою;

• формування потреби в систематичній, безперервній освіті, навчаннясамостійному оволодінню новимизнаннями, навичками та вміннями, забезпечення переходу від принципу "навчанняна все життя" до принципу "навчання через все життя";

• розвиток різноманітних типів вузів, забезпечення рівноправного, конкурентного розвитку вузів різних типів і форм власності;

• заохочення державних вузів до розширення джерел фінансування, тобто до пошуків і використання інших джерел фінансування;

• перегляд ролі держави в розвитку і управлінні вищою освітою, істотне обмеження її втручання в діяльністьвузів, розвиток їхньої автономії; демократизація управління системою освіти, перехід від моделі державного контролю до моделі законодавчогорегулювання освітньої діяльності і оцінювання результатів цієї діяльності.

Останнім часом низкою авторів запропоновано концепцію "випереджальної освіти для стійкого розвитку". Освіта для стійкого розвитку припускає, що випускник навчального закладу має бути здатним вільно орієнтуватися у світі, що швидко змінюється; бути відкритим, адаптованим, толерантним, з критичним мисленням, високим рівнем громадянської свідомості, товариським, демократичним, гуманістичним і наслідувати у своїй поведінці та діяльності загальнолюдським цінностям, розуміти цінність життя, культури, освіти.

Метою "випереджальної освіти" для стійкого розвитку є створення такого освітнього середовища, що припускає формування здатностей:

• орієнтуватися у морі інформації, критично її осмислювати;

• виражати та відстоювати свою точку зору;

• робити обґрунтований вибір між альтернативами;

• прогнозувати наслідки своїх дій;

• відповідально виконувати професійні обов'язки;

• працювати спільно, вчитися взаємодіяти та спілкуватися, домовлятися та поважати демократичні рішення.