14.3.2. Основи розрахунку
В зв’язку з тим, що поверхнева хвиля погано огинає Землю й загасає у ґрунті, вона поширюється на відстань лише до 100 км. Розрахунок напруженості електричного поля поверхневої радіохвилі на цих відстанях здійснюють за формулами Введенського (11.18) та Шулейкіна – Ван-дер-Поля (11.28).
На відстанях понад 100 км напруженість електричного поля значно послабленої поверхневої хвилі також можна визначити за кривими Берроуза.
14.3.3. Властивості діапазону
Переваги
– незначне поглинання радіохвиль іоносферою;
– можливість здійснення дальнього радіозв’язку за умов відносно невеликих габаритах антен i потужностей радіопередавачів;
– відносно невелике поглинання в іоносфері;
– відносно велика ємність діапазону.
Недоліки:
– залежність умов поширення від стану іоносфери;
– слабке огинання гірської місцевості;
– наявність глибоких завмирань;
– наявність зон мовчання;
– наявність радіолуни.
14.3.4. Область застосування
Радіохвилі декаметрового діапазону застосовують для:
– радіомовлення;
– військового зв'язку;
– радіоаматорського зв'язку;
– позагоризонтальної радіолокації;
– зв’язку між морським транспортом, aвiaтранспортом на великі відстані.
14.4. Meтpoвi хвилі (ДВЧ: 30-300 МГц; УКХ-м: 10-1 м)
14.4.1. Характеристика поширення
У
діапазонах метрових i більш коротких
хвиль усі види ґрунтів, за винятком
водного, можна
характеризувати властивостями
діелектриків. Тому теплові втрати
поверхневої хвилі, яка
поширюється над сушею, практично
відсутні. Однак через малу довжину хвилі
вони майже не дифрагують
навколо сферичної поверхні Землі. Тому
поверхневі хвилі поширюються на
незначні відстані, які не на багато
перевищують відстань прямої видимості
.
На
більші відстані
метрові хвилі можуть поширюватися лише
просторовою хвилею. Поява такої хвилі
залежить
від стану іоносферного шару. Для хвиль
метрового діапазону цей шар зазвичай
характеризується властивостями
діелектрика i є радіопрозорим, тобто
невідбиваючим.
Однак в період підвищеної сонячної
активності об’ємна густина електронів
взимку
вдень може сягати значень, за яких шар
F
відбиває
хвилі довжиною 6-8 м. На цих довжинах
хвиль можна здійснити радіозв'язок на
відстані 3500-4000 км. Дальній радіозв'язок
на відстані 1000-2500 км можливий i за
наявності нерегулярних спорадичних
шарів
іоносфери
.
Такі
шари на трасі між радіопередавачем і
радіоприймачем
можуть
з’являтися влітку вдень.
Локальні
неоднорідності іоносфери, що виникають
у шарах D(вдень)
i E(вночі)
нависотах
70-90 км, призводять до розсіювання
радіохвиль метрового діапазону (
<5 м).
Якщо діаграми спрямованості антен передавача та приймача перетинаються на цих висотах, то внаслідок іоносферного розсіювання можливе здійснення радіозв'язку на відстані від 900км до 2300 км.
Для радіозв’язку внаслідок іоносферного розсіювання необхідні радіопередавачі з потужністю випромінювання не менш 10 кВт і антени з коефіцієнтом підсилювання 20-30 дБ.
Радіосигнали, які з'явилися внаслідок іоносферного розсіювання радіохвиль, зазнають глибоких завмирань.