14. Поширення радіохвиль рі3них діапазонів

14.1. Mipiaмempoвi (ДНЧ: 3-30 кГц; 100-10 км) та кілометрові хвилі (НЧ: 30-300 кГц; ДХ: 10-1 км) хвилі

14.1.1. Характеристика поширення

14.1.2. Основи розрахунку

14.1.3. Властивості діапазонів

14.1.4. Області застосування

14.2. Гектометрові хвилі (СЧ: 300-3000 кГц; СХ: 1000-100 м)

14.2.1. Характеристика поширення

14.2.2. Основи розрахунку

14.2.3. Властивості діапазону

14.2.4. Області застосування

14.3. Декаметрові хвилі (ВЧ: 3-30 МГц; КХ: 100-10 м)

14.3.1. Характеристика поширення

14.3.2. Основи розрахунку

14.3.3. Властивості діапазону

14.3.4. Області застосування

14.4. Mempoві хвилі (ДВЧ: 30-300МГц; УКХ-м: 10-1 м)

14.4.1. Характеристика поширення

14.4.2. Основи розрахунку

14.4.3. Властивості діапазону

14.4.4. Області застосування

14.5. Mікpoхвилi (УВЧ, НВЧ, ВВЧ: 300 МГц – 300 ГГц; УКХ-дм, УКХ-см, УКХ-мм – 100 см – 1 мм)

14.5.1. Характеристика поширення

14.5.2. Основи розрахунку

14.5.3. Властивості діапазонів

14.5.4. Області застосування

14.6. Математичні моделі поширення радіохвиль

14.7. Висновки

14.8. Контрольні питання та завдання

В процесі роботи з матеріалом цього розділу та після його завершення ви маєте:

знати:

– особливості поширення міріаметрових та кілометрових хвиль, основи розрахунку;

– особливості поширення гектометрових хвиль, ефект перехресної модуляції;

– особливості поширення декаметрових хвиль, ефект Кабанова;

– особливості поширення метрових хвиль;

– особливості поширення мікрохвиль, вплив метеорологічних умов на поширення високочастотних (понад 10 ГГц) радіохвиль;

– основні математичні моделі, що характеризують процес поширення радіохвиль різних частот різних діапазонів;

– математичні моделі поширення радіохвиль, засади їх класифікації.

вміти:

– визначати напруженість електричного поля за формулами Остіна, Введенського, Шулейкіна – Ван-дер-Поля, інтерференційними формулами для відповідних діапазонів радіохвиль;

– описати характеристики поширення хвиль кожного з діапазонів;

– розраховувати напруженість поля за різних діапазонів довжин хвиль;

– сформулювати переваги та недоліки поширення радіохвиль різних діапазонів;

– описати області застосування хвиль кожного діапазону;

– застосовувати криві поширення для різних умов;

– застосовувати математичні моделі для розрахунку напруженості поля в точці приймання;

14.1. Mipiaмeтpoвi (днч: 3-30 кГц; 100-10 км) та кілометрові (нч: 30-300 кГц; дх: 10-1 км) хвилі

14.1.1. Характеристика поширення

Mipiaмeтpoвi та кілометрові хвилі поширюються головним чином як поверхневі. Зі збільшенням довжини радіохвилі краще огинають перешкоди – дифрагують. Поверхневіxвилi можуть поширюватися на відстані до декількох тисяч кілометрів від радіопередавача, тобто на відстані значно більші, ніж відстань прямої видимості. Поверхневі радіохвилі зазнають ефекту тропосферної рефракції, вплив якої зростає із збільшенням частоти.

Радіохвилі, які поширюються у напрямі іоносфери, відбиваються вдень від шару D, а вночі – від шару Е. Електронної густини цих шарів достатньо для того, щоб на частотах від 3 кГц до 300 кГц іоносферу трактують як провідне середовище. Хвиля – просторова (іоносферна), яка внаслідок відбивання, надходить на земну поверхню в точках, розташованих від радіо передавача на відстані, що перевершує 300 – 400 км. На відстанях 700-1000 км спостерігається ефект інтерференції, бо амплітуди поверхневої і просторової радіохвиль спільномірні. Внаслідок інтерференції можуть виникати завмирання.

На відстанях, які перевищують 3000 км, поширюється лише просторова хвиля. Ця радіохвиля може поширюватися на відстані до 20000 км внаслідок багаторазового послідовного відбивання від нижніх шарів іоносфери i земної поверхні, що створює своєрідний сферичний хвилевод. У цьому хвилеводі найкраще поширюються pадіoxвилі довжиною .