21. Зазначте якими техніками психодинамічна модель збагатила соціальну роботу.

Протягом 20—30-х років XX ст. у Великобританії домінувала психодинамічна модель, основою якої була психоаналітична теорія 3. Фройда, яка головну роль відводить внутрішньопсихічним процесам людини (взаємодії між інстинктами, мотивами і нахилами). Розвинута і доповнена швейцарським психологом і психіатром Карлом-Густавом Юнгом (1875—1961), австрійським психіатром Альфредом Адлером (1870— 1937), німецько-американським психологом і психопатологом Карен Хорні (1885—1952), ця модель і нині перебуває в арсеналі соціальних працівників. Сучасна психодинамічна модель соціальної роботи — це модель практики, яка фокусується на внутрішньому світі індивіда і послуговується психічним детермінізмом, тобто принципом, згідно з яким дії та поведінка людини витікають радше з процесу її мислення, ніж з впливів міжособистісних відносин або навколишньої ситуації. Ця модель використовувалась як метод дослідження психіки і як метод лікування психічно хворих. Використання психодинамічного підходу в роботі з клієнтами полягає в урахуванні типових несвідомих механізмів, що обумовлюють їхні вікові або поведінкові особливості.Психодинамічна модель збагатила соціальну роботу такими ключовими техніками, як використання, перенесення, контрперенесення, інтерпретації в індивідуальній та груповій роботі з клієнтами.Попри те, що ця модель впливає на теорію і практику соціальної роботи, вона є й об’єктом серйозної її критики.Останім часом психодинамічний підхід втратив провідні позиції в сучасній зарубіжній практиці соціальної роботи. Поширення психодинамічного підходу залежить від підготовки фахівців, що має відповідати прийнятим у світі стандартам, які передбачають набуття фахівцями власного психолдинамічного досвіду.

22. Екзистенційна модель соціальної роботи.

В основу даної моделі соціальної роботи, що спирається на екзистенціальний і феноменологічний підходи, покладено принцип, який полягає в тому, що при аналізі поведінки клієнта необхідно брати до уваги те, як він сприймає та інтерпретує свої уявлення про навколишній його світі, як оцінює свій соціальний статус. Соціальні працівники, які використовують технології, засновані на цій моделі, велику увагу приділяють розгляду специфіки поведінки клієнта в так званих первинних по відношенню до нього групах (наприклад, сім'я) і найближчому соціальному його оточенні, вважаючи, що багато причин, що призвели до виникнення кризи, криються саме там. Подальший розвиток екзистенційна модель практики соціальної роботи отримала у зв'язку із зростанням уваги до девіантною відносинам, а також з розширенням сфер взаємодії психосоціальної і структурної соціальної роботи. Великий вплив на соціального працівника при виборі технологій та методик надання допомоги клієнтам в даній моделі практики має положення про те, що люди діють відповідно з певними мотивами, які позначають явища зовнішнього світу, які утримують у своїй пам'яті. На основі цього створюється у свою чергу деяка символічна інтерпретація взаємин між цією людиною й іншими людьми, а також зовнішнім світом у цілому. Але для того щоб ці взаємодії виникали, людина повинна мати достатньо визначене для себе уявлення про навколишній світ, яке може виникнути лише на основі наявних у нього уявлень про себе. Соціальний працівник враховує ці особистісні конструкції, наявні у клієнта, що допомагає йому зрозуміти причини поведінки, що призвів до особистісного дискомфорту цієї людини. Слід мати на увазі, що проблеми, з якими клієнт звернувся, багато в чому детерміновані саме його минулим досвідом. Ефективність даної моделі соціальної роботи наочно проявляється при роботі з етнічними групами, вимушеними змінити місце проживання, у представників яких виникають конфлікти у зв'язку з тим, що їх особистісні реконструкції зовнішнього світу, засновані на їхнє минуле соціальний досвід, вступають у протиріччя з їх новим соціальним оточенням. Віктор Еміль Франкль- австрійський психіатр та психолог. «Людина у пошуках сенсу», 1946 році, викладений його екстремальний досвід виживання в концентраційному нацистському таборі. Цей досвід став філософсько-емпіричною основою для створення нового методу екзистенціальної психотерапії — логотерапії. Згідно з логотерапією, рушійною силою людської поведінки є прагнення знайти та реалізувати існуючий у зовнішньому світі сенс життя. Одною з ключових саме людських властивостей є воля до сенсу. Пригноблення цієї потреби, яке Франкль називав екзистенціальною фрустрацією, є частою причиною психічних та невротичних розладів особистості — ноогенних розладів. Логотерапія покликана допомагати людині зробити життя — своє минуле, сьогодення, майбутнє — більш осмисленим, тим самим позбавити його від неврозу, який породжується часто відчуттям нісенітниці.