1.3 Основні положення, критерії й поняття організації зв’язку.
Сучасні бойові дії відрізняються не лише винятково високою динамічністю, але й у визначальному ступені непостійністю, багатоваріантністю бойового порядку й оперативної побудови військ. Кожний бій, операція, унікальні й багато аспектні, вони вимагають від зв’язківців щоразу заново вирішувати в інтересах забезпечення управління військами широке коло питань, об’єднаних поняттям “організація зв’язку”.
Організація зв’язку – галузь воєнного мистецтва, що охоплює питання підготовки й бойового застосування військ зв’язку, включаючи планування, поставлення завдань військам зв’язку й управління ними в процесі розгортання, функціонування й згортання систем зв’язку.
Рішення питань організації зв’язку спрямоване на створення й забезпечення функціонування системи зв’язку, що найбільш повно задовольняє потреби управління військами щодо передачі потоку повідомлень у конкретних умовах обстановки. Як випливає з визначення, увесь процес організації зв’язку можна умовно подати основними етапами:
планування зв’язку на бій (операцію) й поставлення завдань військам;
підготовка сил і засобів зв’язку до виконання завдань;
управління системою й військами зв’язку в ході виконання завдань.
Послідовне вирішення питань організації зв’язку, логічно об’єднане в єдиний процес, і є суттю управління зв’язком. Коротко розглянемо зміст основних етапів організації зв’язку.
Планування – це діяльність органів управління зв’язком щодо вирішення комплексу завдань спрямованих на визначення завдань зв’язку й способів побудови системи зв’язку, а також формування планів і програм їх вирішення.
Планування зв’язку включає ряд операцій. Перша з таких операцій на початку планування – вивчення вихідних даних і з’ясування в цілому завдання, поставленого старшим начальником. У результаті цього посадові особи із зв’язку повинні чітко засвоїти: що потрібно зробити, в які строки, яких якісних і кількісних результатів необхідно домогтись. Потім вони оцінюють обстановку, тобто визначають або уточнюють: в яких умовах буде виконуватись завдання; які сили і засоби мають у своєму розпорядженні війська зв’язку, взаємодіючі сили й засоби, завдання й порядок виконання.
Після цього виробляються рішення організації зв’язку згідно з поставленим завданням. Центральне місце в прийнятті рішення займає процес його обґрунтування, який повинен бути спрямований на забезпечення успішного виконання поставленого завдання в визначені строки з заданою якістю при можливо меншій затраті сил і засобів зв’язку. Прийняте рішення оформляється документально і доводиться до підлеглих усно чи письмово у формі розпоряджень або наказів.
Завчасна підготовка систем й військ зв’язку здійснюється у мирний час і, як правило, включає заходи, пов’язані з будівництвом стаціонарних об’єктів зв’язку, підготовку районів розвертання військ стосовно зв’язку, накопичення запасів засобів зв’язку, всебічною підготовкою органів управління зв’язком, тощо.
Безпосередня підготовка системи й військ зв’язку здійснюється в загрозливий період або в ході операцій, коли уточняється або виробляється нове рішення на організацію зв’язку й, отже, уточняються або ставляться нові завдання підлеглим військам. Безпосередня підготовка містить, перш за все, перевірку правильності розуміння підлеглими поставлених їм завдань і в визначенні реальності прийнятих рішень і планів, контроль ступеня готовності військ зв’язку й забезпеченості їх необхідними матеріальними засобами, надання їм необхідної допомоги й усунення на місцях виявлених недоліків, а також вирішення інших питань.
Крім того, безпосередня підготовка до виконання поставлених завдань містить розгортання (нарощування, посилення) системи зв’язку польовими засобами. Одночасно даний етап можна вважати вже початком виконання завдань військами зв’язку. Відповідно тут же починається й безпосереднє управління їх діями. Управління системою і військами зв’язку в ході виконання завдань називають оперативним управлінням. У процесі його посадові особи із зв’язку виконують, в основному, дві взаємозв’язані функції: контроль й регулювання.
Функція контролю направлена на вирішення комплексу завдань із спостерігання й перевірки відповідності процесу функціонування системи зв’язку, прийнятим управлінським рішенням (планам, розпорядженням, наказам). До найважливіших робіт контролю відносяться: виявлення факту відхилення стану системи зв’язку від планових настанов; виявлення причин цих відхилень і визначення можливостей їх усунення.
Функція регулювання включає аналіз виявлених відхилень і вироблення коректуючих дій (командної інформації) для приведення об’єкта в стан відповідний до плану. Така коротка характеристика основних етапів процесу організації зв’язку.
З метою однозначного розуміння викладеного матеріалу наведемо ряд категорій, понять і визначень, які найчастіше зустрічаються в теорії організації зв’язку, в першу чергу, це:
засоби зв’язку;
роди зв’язку;
види зв’язку;
система зв’язку;
вузол зв’язку;
лінія зв’язку;
мережа зв’язку;
управління зв’язком;
ефективність системи зв’язку;
принципи і способи організації зв’язку і т.д.
Засоби військового зв’язку – технічні засоби, які здійснюють передачу, обробку й (або) прийом повідомлень у системі військового зв’язку. За функціональним призначенням у системі зв’язку можна виділити п’ять основних груп засобів зв’язку:
Каналоутворювальні
Комутаційні
Спеціальні
Кінцеві
Засоби забезпечення
|
|
|
Засоби зв’язку |
|
| ||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Каналотворні |
|
Комутаційні |
|
Спеціальні |
|
Кінцеві |
|
Засоби забезпечення |
|
Радіостанції, радіорелейні станції, тропосферні станції, станції космічного зв’язку, апаратні ущільнення та інші. |
|
Автоматичні телефонні станції, комутатори (каналів, повідомлень), блоки комутації та інші. |
|
Апаратура передачі даних, апаратура засекречування, АРПУ, КРП, апаратні оповіщення, апаратні управління зв’язком, апаратні контролю безпеки зв’язку. |
|
Телефонні апарати, телеграфні апарати, факсимільні апарати, термінали мереж передачі даних та інші. |
|
Засоби електропостачання, апаратні технічного обслуговування, кабелеукладачі, кабельні машини, апаратні життєзабезпечення. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Мал. 1.1 Класифікація засобів зв’язку | ||||||||
Каналотворні засоби – засоби військового зв’язку, призначені для утворення типових каналів передачі й групових трактів первинної мережі військового зв’язку. Каналотворні засоби поділяються на радіо, радіорелейні, тропосферні, космічні, проводові.
Радіозасоби застосовуються у всіх видах Збройних Сил і ланках управління. Вони є основним, а в багатьох випадках єдиним засобом прямого зв’язку з рухомими об’єктами та штабами, що переміщаються або знаходяться у тилу противника.
Радіорелейні, тропосфарні й проводові засоби застосовуються переважно для будівництва (розгортання) багатоканальних ліній між вузлами зв’язку.
Космічні засоби зв’язку (ретранслятори на штучних супутниках Землі, наземні вузлові та кінцеві станції) застосовуються переважно для забезпечення прямого зв’язку практично на необмежену дальність як із стаціонарними так і рухомими вузлами (об’єктами).
Комутаційні засоби – засоби військового зв’язку, призначані для комутації каналів, повідомлень або пакетів повідомлень.
Спеціальні засоби – засоби військового зв’язку, призначені для виконання спеціальних функцій обробки з метою засекрєчування, підвищення достовірності, управління зв’язком, забезпечення безпечності або оповіщення.
Кінцеві засоби – засоби військового зв’язку, призначені для передачі і (або) приймання повідомлень і перетворення їх до виду, зручного для сприймання.
Засоби забезпечення – засоби, призначені для електропостачання, технічного обслуговування, відновлення й ремонту засобів військового зв’язку, механізації робіт під час їх розгортання й експлуатації.
Крім перелічених засобів електрозв’язку для забезпечення військового зв’язку застосовуються рухомі й сигнальні засоби.
У залежності від типу застосованих каналотворних засобів розрізняють роди зв’язку.
Рід зв’язку – класифікаційне групування військового зв’язку, виділене за середовищем поширення сигналів або використовуваними засобами. У військовому зв’язку розрізняють такі роди зв’язку:
радіозв’язок;
радіорелейний зв’язок;
тропосферний зв’язок;
космічний зв’язок;
проводовий зв’язок;
зв’язок рухомим засобами;
зв’язок сигнальними засобами.
У перспективі, із впровадженням оптоволоконного кабеля й апаратури для його ущільнення появиться новий зв’язок – оптоволоконний.
У залежності від способу представлення повідомлень до виду, зручного для сприйняття, розрізняють види зв’язку.
Вид військового зв’язку – класифікаційне групування військового зв’язку, виділеного за видом передаваного повідомлення. При використанні відповідної кінцевої апаратури (терміналів) каналами радіо, радіорелейних, тропосферних, космічних, проводових ліній зв’язку, забезпечуються такі види зв’язку:
телефонний;
відеотелефонний;
телеграфний;
передача даних;
факсимільний.
Телеграфний зв’язок, передачу даних і факсимільний зв’язок доцільно об’єднати поняттям “документальний зв’язок”.
За допомогою рухомих і сигнальних засобів забезпечуються відповідно види зв’язку:фельд'єгерсько-поштовий зв’язок і сигнальний зв’язок (мал. 1.2).
Вузол зв’язку – організаційно-технічне об’єднання сил, засобів зв’язку та автоматизованого управління розгорнутих на пунктах управління або в пункті розподілу (комутації) каналів (повідомлень) для обміну інформацією в процесі управління військами (силами). За своїм призначенням вузли зв’язку поділяються на вузли зв’язку пунктів управління, опорні, допоміжні, гарнізонні, вузли фельд’єгерсько-поштового зв’язку та вузли контролю безпеки зв’язку.
Вузли зв’язку можуть бути стаціонарними або рухомими. Стаціонарний вузол зв’язку – вузол військового зв’язку, обладнаний у спорудженні. Вони можуть бути захищеними і незахищеними. Рухомий вузол зв’язку – вузол військового зв’язку змонтований на транспортних засобах або в контейнерах.
Рухомі вузли зв’язку можуть бути змонтовані на автомобілях, бронетранспортерах, прицепах, в контейнерах (польові вузли зв’язку), на літаючих апаратах (повітряні), на кораблях (корабельні), на поїздах (залізничні)
Польові вузли зв’язку повинні розташовуватись в підготовлених, в інженерному розумінні,районах із використанням природних і спеціально створених укрить.
Вузли зв’язку в системи зв’язку з’єднуються лініями зв’язку.
Лінія зв’язку – елемент системи зв’язку, що забезпечує утворення каналів передачі й групових трактів первинної мережі, які мають спільне середовище розповсюдження, а токож системи і засоби їх обслуговування.
Канал передачі первинної мережі- сукупність засобів військового зв’язку та середовища розповсюдження, яке забезпечує передачу сигналів електрозв’язку між вузлами зв’язку в визначеній полосі частот або з певною швидкістю передачі.
Груповий тракт первинної мережі – сукупність засобів зв’язку, що має спільне середовище розповсюдження і забезпечує передачу сигналів електрозв’язку в полосі частот або зі швидкістю передавання унормованої групи каналів. Груповому тракту присвоюється назва в залежності від нормалізованої групи каналів, наприклід, первинний, вторинний, третинний …
Для будівництва або розгортання ліній зв’язку застосовуються, як правило однорідні засоби зв’язку. Лінії зв’язку за використаними засобами зв’язку поділяються на радіо, радіорелейні, тропосферні, космічні, проводові. За призначенням же в системі зв’язку вони поділяються на лінії осей і рокад зв’язку, лінії прямого зв’язку та лінії прив’язки. Крім того, на вузлах зв’язку розгортаються з’єднувальні абонентські лінії зв’язку й лінії дистанційного управління.
Вузли зв’язку (або їх елементи) й лінії зв’язку, як правило, об’єднуються в більш складні як у структурному так і в функціональному розумінні утворення– мережі зв’язку різного призначення.
Мережа зв’язку – частина системи зв’язку виділена за певною ознакою (видом, родом зв’язку, структурною, функціональною автономністю та ін.).
Наприклад, за видо зв’язку розрізняють вторинні мережі; за функціональною ознакою – первинну мережу; за родом зв’язку і функціональною автономності – мережі радіозв’язку, космічного зв’язку, радіорелейного, тропосферного, проводового зв’язку та ін. Мережа зв’язку звичайно становить сукупність вузлів (або їх елементів) і з’єднувальних їх у певному порядку ліній (каналів) зв’язку.
Спрощено процес організації засобів зв’язку в систему зв’язку показаний на мал. 1.3.
Особливим елментом що виділяється за ознакою інформаційного обміну в системі управління є напрямок зв’язку.
Напрямок зв’язку – сукупність ліній і вузлів зв’язку, що забезпечує зв’язок між двома пунктами управління.
У системі зв’язку напрямки зв’язку можуть однозначно співпадати з лініями зв’язку (наприклад, лінії прямого зв’язку між пунктами управління), можуть бути не явно вираженими (наприклад, організація зв’язку за опорною мережею, коли канали одного напрямку зв’язку можуть утворюватися декількома послідовними лініями, в кожній із яких можуть бути присутніми канали декількох різних напрямків зв’язку, проходити через кілька опорних вузлів зв’язку, а окремі канали одного напрямку зв’язку можуть проходити різними маршрутами).
У автоматизованих же системах зв’язку з комутацією повідомлень або пакетів повідомлень структурне поняття напряму зв’язку взагалі відсутнє. У таких системах немає не тільки постійного закріплення каналів передачі за інформаційними напрямками, але немає навіть постійних шляхів проходження повідомлень між вузлами зв’язку пунктів управління.
Системи зв’язку, що охоплюють досить великі території, діляться на зони зв’язку.
Зона зв’язку – частина системи зв’язку, виділена за певним принципом (за територією, але може бути й за районом бойових дій, за ланкою управління, відповідальністю і т.ін.). Ділення системи зв’язку на зони проводиться, в основному, для полегешення вирішення завдань і всебічного забезпечення системи і військ зв’язку.
Грунтовні знання основних положень із організації зв’язку є обов’язковою умовою, що забезпечує правильне вирішення питань забезпечення потреб управління в унформаційному обміні, а грамотне і вільне володіння понятійним апаратом, який застосовується у військовому зв’язку, дає можливість правильно з’ясувати поставлені завдання, усунути неоднаковість тлумачення одержаних розпоряджень, наказів, інших питань.