1. Принципи як найважливіша категорія науки управління.

Принципи як одна з найважливіших категорій науки управління синтезують об’єктивність економічних законів і закономірностей управління, а також характерні риси реальної практики управління.

Під принципами організації будемо розуміти ключові правила діяльності, основні вихідні положення, норми поведінки, якими керуються органи управління з урахуванням соціально-економічних умов, які превалюють у суспільстві. У принципах організації знаходять своє відображення основні вимоги до побудови системи управління відповідною діяльністю підприємства, а також норми та правила доцільності взаємодії підприємства із зацікавленими сторонами.

Визначаючи склад принципів організації, слід, насамперед, сформулювати ряд вимог до них:

• принципи повинні відповідати цілям формування систем управління підприємствами;

• принципи мають відображати основні зв’язки, відносини управління між підприємством та сукупністю зацікавлених сторін;

• принципи повинні враховувати часові й територіальні аспекти процесів управління;

• принципи мають бути визнаними та мати правове оформлення, тобто бути закріпленими у різних нормативних документах, насамперед, у локальних актах підприємства.

2. Принципи управління організацією (за а. Файолем).

Принципи управління організацією - це орієнтири, що складають основу управлінської діяльності.

Виділяють такі принципи управління організацією:

1. Поділ праці.

2. Повноваження та відповідальність.

3. Дисципліна.

4. Єдиноначальність.

5. Єдність напряму.

6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним.

7. Винагорода персоналу.

8. Централізація.

9. Скалярний ланцюг. Ієрархічний ланцюг.

10. Порядок.

11. Справедливість.

12. Стабільність робочого місця для персоналу.

13. Ініціатива.

14. Корпоративний дух.

3. Принципи статичного та динамічного стану організації

До принципів статичного стану організації належать:принцип пріоритету мети; принцип пріоритету функцій над структурою; принцип пріоритету суб'єкта управління над об'єктом.

Принцип пріоритету мети. У системі "мета — завдання — функція — структура — персонал" найвищий пріоритет має мета, потім завдання, а далі функція, структура і персонал.

У процесах створення, скорочення, об'єднання, реструктуризації або ліквідації організації найважливіше — раціонально розроблена загальна мета. Вона має бути представлена під-цілями за сферами діяльності (економічними, організаційними, технологічними) або за видами продукту, що випускається. Кожна мета одержаного набору має бути конкретизована у вигляді завдань із вказівкою обсягів, термінів, ресурсів. Для вирішення набору завдань формуються функції управління з визначенням трудомісткості, складності та схожості. На їх основі створюється оптимальна організаційна структура. Отримана структура є підставою для формування контингенту працівників організації.

Принцип пріоритету функцій над структурою.При створенні організацій в системі "функція — структура" найвищий пріоритет належить функціям.

Організацію можна створити за двома варіантами. За першим варіантом керівник може повністю скопіювати структуру якої-небудь однотипної зразкової на його думку організації з набором уже виконуваних функцій — цей метод називається бенчмаркінгом. За другим варіантом керівник повинен спочатку сформувати повний набір необхідних функцій, а потім відповідно до нього створити організаційну структуру. Цей варіант може врахувати поточні потреби в наборі функцій, що відображають реальний стан. Практика показує, що 60—80 % засновників організацій вважають за краще копіювати наявні структури.

Принцип пріоритету суб'єкта управління над об'єктом. При створенні організації або структурного підрозділу пріоритет повинен надаватися керівникові щодо майбутніх працівників.

Зазвичай, новий підрозділ або організація створюються з метою задоволення певних важливих потреб або інтересів. Спочатку підбирається керівник або фахівець, який зможе професійно реалізувати поставлену мету. Потім новий керівник або фахівець підбирає команду, яка за професійними та особистими якостями може разом з ним ефективно працювати над конкретними завданнями.

До принципів динамічного стану організації відносять:принцип пріоритету персоналу; принцип пріоритету структур над функціями; принцип пріоритету об'єкта управління над суб'єктом.

Принцип пріоритету персоналу. У системі "мета — завдання — функція — структура — персонал" найвищий пріоритет потрібно надавати персоналу, а потім уже структурі, функціям, завданням і меті.

Будь-яка організація створюється людьми та для людей. Глобальна мета управління соціальними процесами полягає в тому, щоб максимально задовольняти потреби та інтереси особи і суспільства. При функціонуванні організації головну увагу потрібно приділяти питанням, пов'язаним з управлінням персоналом, стимулюванням їх діяльності. Людина є основним виробником додаткового продукту. Тому слід формувати структуру, функції, завдання і цілі, прийнятні саме для нього. У разі виникнення проблем з персоналом необхідно коректувати цілі організації, набір конкретних завдань, набір функцій з можливою зміною організаційної структури.

Принцип пріоритету структур над функціями. Для організацій, що діють, в системі "функція — структура" найвищий пріоритет має становити структура.

У міру функціонування організації з часом налагоджуються взаємозв'язки між елементами структури, зайві поступово відмирають, а ті, яких не вистачає, з'являються. Таким чином, на кожен момент часу в будь-якій організації є підрозділи, які не потрібні або яких не вистачає. Для кожної організації створюється унікальна організаційна структура, що сприятливо впливає на її діяльність. Для збереження цього благополуччя є дуже невеликий діапазон зміни структури у вигляді ліквідації, розширення або створення окремих ланок. Ці зміни викликаються бажанням ввести нові або скоротити старі функції виробництва й управління.

Принцип пріоритету об'єкта управління над суб'єктом. В організації, що функціонує, при заміні керівника або реорганізації підрозділів пріоритет має надаватися колективу підрозділу щодо майбутнього керівника.

Майбутні керівники та фахівці підрозділів організації повинні підбиратися під конкретні діючі структурні підрозділи з урахуванням їх сумісності з колективом підлеглих. Керівництво організації в першу чергу повинне враховувати, що колектив є інтелектуальною цінністю, на формування якої витрачені гроші організації. Зазвичай сумарний технічний потенціал колективу, що сформувався, вищий за потенціал керівника. Тому новий керівник не повинен зменшувати потенціал колективу. Крім того, підлеглі розраховують на те, що новий керівник буде не гірший за колишнього. Таким чином, економічні, технологічні та соціальні мотиви є достатньо істотними для реалізації цього принципу.

4. Принципи формування організації як соціально орієнтованої системи.

Формування соціально орієнтованих систем управління підприємствами визначається системою принципів, які поділяються на три групи [201]:

1. Загальносистемні принципи.

2. Принципи соціальної орієнтованості.

3. Принципи сталого розвитку.

До першої групи належать:

• принцип системності, який передбачає встановлення між структурними елементами системи управління зв’язків, які забезпечують цілісність та сталість функціонування підприємства як соціально-економічного утворення;

• принцип ієрархічності розглядає підприємство як складну соціально-економічну систему крізь призму багатоступеневості, багаторівневості, що дозволяє виділяти рівні та ланки системи управління, кожна з яких є об’єктом соціального управління;

• принцип синергізму, що дає змогу визначити особливості міжсистемної взаємодії в системному комплексі;

• принцип достатньої різноманітності полягає в тому, що керівна система повинна мати не меншу складність, ніж керована система.

До принципів соціальної орієнтованості належать:

• принцип соціальної політики, який ґрунтується на необхідності створення умов для відтворення трудового потенціалу підприємства, професійного та особистісного розвитку персоналу, розвитку компетенцій різних груп фахівців;

• принцип законності та правової забезпеченості, який передбачає дотримання підприємством вимог чинного законодавства;

• принцип соціально відповідальної поведінки, який відображає норми та правила взаємодії підприємства із зовнішніми та внутрішніми зацікавленими сторонами;

• принцип правильного підбору та розстановки кадрів відповідно до розроблених на підприємстві моделей компетенцій для різних категорій посад;

• принцип матеріального і морального стимулювання праці персоналу;

• принцип відповідальності, який проявляється у формуванні чіткої організаційної структури; розробленні відповідного документарного забезпечення соціального управління; встановлення чіткої відповідальності керівництва центрів відповідальності підприємства за результати діяльності.

• принцип розвитку корпоративної культури, спрямований на висвітлення та закріплення загальнокорпоративних цінностей підприємства, філософії його соціально орієнтованого управління;

• принцип філантропії, який знаходить своє вираження в добровільній реалізації підприємством системи соціальних проектів, розширенні поля добродійної діяльності, спрямованих на розбудову громадянського суспільства.

Принципи сталого розвитку включають:

• принцип сталості, що відображає норми та закономірності гармонізованого соціо-еколого-економічного розвитку підприємства з урахуванням соціально-економічних реалій розвитку суспільства;

• принцип збалансованості інтересів підприємства з інтересами суспільства, який проявляється в турботі про персонал підприємства, клієнтів, партнерів, місцеву спільноту;

• принцип пропорційності має зумовлювати дії керівництва у сфері соціального захисту працівників підприємства. Тому органи управління під час прийняття відповідних управлінських рішень мають дотримуватися принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями підприємства, між інтересами кожної особи та підприємства;

• принцип збереження та відтворення навколишнього природного середовища, який передбачає посилення екологічної орієнтації економічного розвитку підприємства, зменшення екодеструктивного впливу на навколишнє середовище;

• принцип економічності та ефективності використання ресурсної бази підприємства, оптимальності організації управління в досягненні збалансованих соціо-еколого-економічних пріоритетів розвитку підприємства.

Наведена система принципів є складовою частиною теоретичного базису функціонування соціально орієнтованих систем управління підприємствами, вона дозволяє синтезувати методи, моделі й інструменти соціально відповідального управління.

Використана література: [1, 2, 3, 5, 6, 19, 21, 31, 36].

РОзділ 2. організація як система