tema_6

Тема 6. ФІЛОСОФІЯ ПОСТМОДЕРНУ  1. В чому особливість сприйняття постмодернізму східною культурою? Уже саме постмодерністське презирство і недовіра до раціональності несе в собі щось східне. Однак на Сході відбувається і щось більше, ніж просто руйнування нав'язаної ззовні західної ментальності. Паралельно, у тих же формах постмодерна, відбувається ще і пробудження власне східної культурної логіки. Руйнування чужого і пробудження свого – це дві сторони того самого процесу. Постмодерн, зламуючи внутрішню логіку західної культури, природно стає тимчасовою формою, яку приймає природна логіка Сходу, логіка юної української, слов’янської душі. Можна говорити про особливий, східний постмодернізм, що народжується прямо на наших очах. Його корінна відмінність від західного полягає в тому, що „якщо західний постмодернізм – це просто гра і нісенітниця, то східний – це логіка, прихована під маскою гри і нісенітниці”. 2. Чому світ є лабіринтом? Особливо значими поняття лабіринту стає в епоху глобальної комп'ютеризації. Комп'ютерні бази даних та інтернет являють собою величезний лабіринт. Можна подорожувати по світу – бібліотеках, музеях, консерваторіях, супермаркетах, сайтах самих різних людей і організацій усього світу, переглядати фільми і відеопрограми, читати найновіші газети і романи, слухати радіо і музичні концерти, брати участь у дискусіях (конференціях), грати в численні комп'ютерні ігри і навіть вступати в інтимні контакти з партнерами з будь-якого куточка земної кулі. Лабіринт “всесвітньої павутини” уже бере участь в активному глобальному переформуванні свідомості сучасної людини в напрямку орієнтації її на віртуальну реальність, на відміну від реального чуттєво-конкретного світу. 3. Чим відрізняється світ – ризоми від світу – дерева? Ризома, на відміну від структури (дерева), не боїться розриву, навпаки, розрив є умовою зміни конфігурації і переформатування змісту чи світу. 4. В чому суть нових художніх прийомів: інсталяція, перформенс, колаж, тощо. Суть такого мистецтва полягає не в тому, щоб людина отримувала натхнення від мистецьких творів, а навпаки, вона сама надихає їх на безсмертне існування, прагне наділити будь-який фрагмент повсякденності іншим, небуденним, неутилітарним значенням, перетворити його в подію художньо-естетичної культури (пост-культури), прикладом якої може служити – інсталяція, перформенс тощо. 5. Що означає принцип деконструкції: руйнування усталеного чи його переформатування? Поясніть. Деконструкція, образно кажучи, близька методам сучасних арт-практик, що ґрунтуються на принципах розбирання певної конструкції на складові частини, деталі, фрагменти (або пошук цих фрагментів і деталей на смітнику утилітарних речей, що відробили свій термін), їх перейменування і зборки з них і додаткових деталей та елементів шляхом монтажу і колажу нової конструкції. Дерріда неодноразово підкреслює парадоксальний, принципово недеференційований креативно-винахідницький, ігровий характер деконструкції, який фактично підміняє те, що класична естетика називала художньою творчістю. 6. Яке місце повсякденності та тілесності у формуванні постмодерної культури? Для класичного мистецтва існує чітка межа між повсякденним і елітарним, приватним і публічним, причому перевага надається елітарним (створеними за законами гармонії) і публічним (відповідають загальновизнаним нормам) формам творчості і діяльності. У постмодернізмі межі розмиваються: приватне стає публічним (для прикладу, життя відомих людей стають предметом загальної зацікавленості і обговорення), а буденне стає об’єктом мистецької творчості (закони гармонії і краси замінюються законами дисгармонії і „без-образності”). 7. Чи має прагнення новизни (креативності) негативні сторони? Поясніть. Я вважаю, що прагнення до чогось нового – це перш за все розвиток для людства і для себе. А розвиток ніколи не може мати негативні сторони (за виключенням чогось «ідіотичного», на кшталт «я ще ніколи не стрибав з 9 поверху…»). 8. Які проблеми породжує постіндустріальне суспільство? Західна людина, майже розгубила простоту своєї душі, яка по природі є християнка. А сприймаючи продукти східного постмодерну, буде вбирати в себе і властиву їм східну логіку, східний спосіб внутрішнього життя, який тільки і може конкурувати з іміджевими симуляціями. Тож, виходить, східний постмодернізм – це ще й особлива форма месіанства, це можливість протистояти цінностям споживацького суспільства, що перетворює людину на конс’юмеріат, вдихати слов’янську душу, і тим самим рятувати це суспільство від технологізації та віртуалізації. 9. Як ставиться до традиції постмодернізм? Формування нової духовної традиції відбувається через заперечення універсального детермінізму, історичного прогресу Нового часу, освіченого розуму, за допомогою якого людина прагнула панувати і створювала досконалу світовпорядкованість. Тобто, філософія XX ст. відмовилась від абсолютів і зосередила увагу на доступному для сприйняття та пізнання; вивела на перший план суб'єктивну реальність, людину в її повсякденному існуванні, яке не знає протиставлення об'єкта та суб'єкта; матеріального – ідеального, істинного – хибного тощо. 10. Чому іронічність і пародіювання стають невід’ємними рисами культри? Домінантою постмодерністського світобачення є, з одного боку, безкомпромісне протиставлення класичним цінностям, а з іншого, – актуалізація минулого, „відродження” давніх епох, що виявляється насамперед у цитуванні, у мистецькому еклектизмі, культурній, стильовій, лінгвістичній багатозначності. Засобами „відродження” стають колаж, цитування, пародіювання, тощо. 11. Що подібного у характеристиках постмодерні І.Хасана і Ч.Дженксона? Неточність Постмодерн означає „подвійне кодування”. Кожен елемент повинен мати свою функцію, що дублюється іронією, суперечливістю, множинністю значень. 12. Чому у постмодернізмі світає текстом, а життя – карнавалом? За Гассаном Життя є текст, а отже має багатомірні інтерпретацій та тлумачення. Карнавалізація (аналогічна багатоголоссю Рабле або Стерна і тотожна відцентрованій поліфонії, весела різнобарвна релятивність) 1 Питання для самостійного опрацювання: 1. Крах якої великої ідеї, як вважає Ж. Ф. Ліотар, приводить до кінця Модерну? Крах ідеєї звільнення людства. 2. Які причини «забуття» «проекту Модерну» називає Ж. Ф. Ліотар? 1) злиття науки і техніки в громіздкий науково-технічний апарат; 2) перегляд у всіх областях не тільки гіпотез і навіть парадигм, але й логіки, а також способів раціональних міркувань, що розглядалися колись у якості природних і самоочевидних..; 3) привнесена в нові технології якісна трансформація, у результаті якої машини останнього покоління виконують операції, пов'язані з запам'ятовуванням, консультуванням, розрахунком, знанням граматики, поетики, риторики, прийомів раціонального міркування і судження. 3. Яким чином, на думку Ж. Ф. Ліотара, Постмодерн співвідноситься з культурними традиціями Модерну — перевершує їх, відмовляється від них, або знаходить спосіб органічно вписати у власну соціокультурну ситуацію? Префікс «пост» у слові «постмодерн», зрозуміла подібним чином, означає ...не рух повторення, але якийсь «ана-процес», процес аналізу, анамнезу, аналогії й анаморфози, що переробляє щось «першозабуте» 2 Питання для самостійного опрацювання: 1. Чи влучно назвав Шарль Бодлер свою збірку віршів „Квіти зла”? Поясність свої висновки? Я вважаю, що влучно, оскільки «квіти» - це наслідок, результат чогось поганого, і ці «діти» несуть в собі весь негатив своїх «батьків». 2. Чи можете ви подібні прийоми вказати в полотнах художників? Рене Магрітт 3 Питання для самостійного опрацювання: 1. Чому праця не відрізняється від вільного часу? Праця більше не відрізняється від інших видів практики, зокрема від своєї протилежності — вільного часу, що, припускаючи такий же ступінь мобілізації і включення до справи (або ж виключення з виробничої справи), виявляється нині точно таким же наданням послуг — за яке по справедливості передбачалася б і оплата (що, утім, теж не виключається). Коротше кажучи, руйнйється не тільки надумане розмежування продуктивної і непродуктивної праці, але навіть і розмежування праці й усього іншого. 2. Чому освіта є формою суспільних відносин для поневолення і контролю? Освіта, навчання, школа — це не особливі, непрямі форми капіталовкладень. Вони безпосередньо являють собою суспільні відносини поневолення і контролю. Капітал у них не прагне до складної праці, він несе в них абсолютні збитки, жертвуючи величезною частиною своєї «додаткової вартості» заради відтворення своєї гегемонії. 3. Чому праці більше не існує? Тепер принцип фабрики вибухає і розмазується по всій поверхні суспільства... Праця — усюди, тому що праці більше немає. 4 Питання для самостійного опрацювання: 1. Чому мода стає більш прекрасна ніж краса? Так наприклад, мода несе в собі таку радикальну характеристику: вона більш прекрасна, ніж краса, вона зачаровує. Створена нею звабливість незалежна від будь-якої оцінки, створена нею модель — більш дійсна, ніж істина. 2. Чому театр стає антитеатром, мистецтво атниместецтвом, а відкритість закритістю? Антитеатр — це екстатична форма театру: чим більше сцени, тим більше смислу; театр на вулиці, „театр військових дій”, політичний театр, театр без акторів, театр усіх для всіх, який у підсумку змішався б з точним ходом нашого безілюзорного життя. [Маска житя стає більше ніж лице, вона модель життя – імідж. Імідж перевершує природну дійсність, він більш природний і перевершує навіть ілюзію та фантазію про особистість, імідж більш довершений, ніж мрія про свою індивідуальність. Можна сказати, що імідж виникає на основі мутації таких протилежностей як лице і маска]. [Антимистецтво]. Мистецтво сьогодні прагне вийти із себе самого, шукає самозаперечення, і чим більш воно реалізується таким чином, тим більше воно гіперреалізується у своїй порожній сутності. “творчий” акт – виставка Дюшаном у картинній галереї сушарки для пляшок, або фаянсового пісуару. Сьогодні мистецтво зайняте лише магією свого зникнення. [Антивідкритість]. [Свобода і відкритість інформаційного простору виявляються секретною завісою]. Американський уряд вимагає від міжнаціональних корпорацій усеосяжного звіту про всю їхню діяльність у світі. Результат: дванадцять томів у тисячу сторінок, на прочитання яких, а тим паче на аналіз, треба було б багато років роботи. Де ж інформація? 3. Перебільшений естетичний погляд навіть у розбитій пляшці може побачити красу. То чи існує „правильне” естетичне споглядання? «Правильного» естетичного споглядання не існує, оскільки поєднуючи нові ідеї та вірування завжди буде виникати щось нове. 4. Наведіть приклади, коли крайні протилежності зливаються завдяки перебільшенню, гіпрерболізації? Уявіть красу, що поглинула всю енергію каліцтва: ви одержите моду... Уявіть істину, що поглинула б усю енергію неправди: ви одержите симуляцію...