
- •Вищий навчальний заклад укоопспілки
- •Навчальна програма дисципліни «міжнародне право»
- •Тема 1. Юридична природа і система міжнародного права
- •Тема 2. Міжнародні правовідносини
- •Тема 3. Територія в міжнародному праві
- •Тема 4. Міжнародна законність і міжнародний правопорядок
- •Тема 5. Мирні засоби розвязання міжнародних спорів. Міжнародна юстиція
- •Тема 6. Відповідальність і санкції в міжнародному праві
- •Модуль 2. Особлива частина
- •Тема 7. Право міжнародних організацій
- •Тема 8. Право міжнародних договорів
- •Тема 9. Право зовнішніх зносин
- •Тема 10. Право міжнародної безпеки
- •Тема 11. Міжнародне гуманітарне право
- •Тема 12. Міжнародне право навколишнього середовища
- •Тема 13. Міжнародне морське право
- •Тема 14. Міжнародне кримінальне право
- •Тема 15. Окремі галузі міжнародного публічного права
- •Тема 16. Міжнародне співробітництво зі спеціальних питань
- •Тематичний план дисципліни «міжнародне право» для спеціальності 7.050206
- •Для спеціальності 8.050206
- •Методичні рекомендації до вивчення дисципліни
- •Вимоги до виконання індивідуальних завдань
- •Модуль 1. Загальна частина
- •Тема 1: Юридична природа і система міжнародного права
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •1. У перекладі з латинської термін “jus gentium” означає:
- •2. Загальні принципи міжнародного права закріплені в:
- •Г) міжнародний звичай.
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Тема 2: Міжнародні правовідносини
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Г) оає.
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Тема 3: Територія в міжнародному праві
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Список джерел і літератури
- •Тема 4: Міжнародна законність і міжнародний правопорядок
- •Завдання для самопідготовки
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Тема 5: Мирні засоби розв’язання міжнародних спорів. Міжнародна юстиція
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Тема 6: Відповідальність і санкції в міжнародному праві
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Модуль 2. Особлива частина
- •Тема 7: Право міжнародних організацій
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Тема 8: Право міжнародних договорів
- •Завдання для самопідготовки
- •Список джерел і літератури
- •Тема 9: Право зовнішніх зносин
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Тема 10: Право міжнародної безпеки
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Список джерел і літератури
- •Тема 11: Міжнародне гуманітарне право
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Тема 12: Міжнародне право навколишнього середовища
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Тема 13: Міжнародне морське право
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Список джерел і літератури
- •Тема 14: Міжнародне кримінальне право
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Тема 15: Окремі галузі міжнародного публічного права
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Список джерел і літератури
- •Тема 16: Міжнародне співробітництво зі спеціальних питань
- •Завдання для самопідготовки
- •3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:
- •Індивідуальні завдання
- •Список джерел і літератури
- •Тематика рефератів з тем першого модуля
- •Тематика рефератів з тем другого модуля
- •Тематика індивідуальних науково-дослідних робіт
- •Карта самостійної роботи студента
- •Порядок і критерії оцінювання знань студентів Поточний контроль
- •Орієнтовна система нарахування балів за видами навчальної роботи
- •Система нарахування додаткових балів за видами навчальної роботи
- •Шкала переведення балів в 4-бальну та шкалу ects
Тема 11: Міжнародне гуманітарне право
Методичні поради до вивчення теми:
В науці міжнародного права існує декілька підходів до тлумачення міжнародного гуманітарного права. В нашому курсі міжнародне гуманітарне право розглядається як право захисту прав людини і основних свобод і право збройних конфліктів, що слід врахувати при виборі підручника (посібника) для підготовки.
До початку роботи над першим питанням теми корисно підготувати створений раніше фундамент теоретичних знань, а саме - відновити у пам’яті зміст принципу загальної поваги прав людини і основні положення питання “Населення в міжнародному праві”. Засвоєння матеріалу теми буде полегшене і використанням знань, здобутих під час вивчення курсу “Основи конституційного права України”, а саме – розділу ІІ Конституції України.
Відправною точкою для Вас має стати поняття прав людини та їх класифікація у міжнародному праві. Оскільки існує декілька класифікацій, особливу увагу зверніть на концепцію “трьох поколінь” прав людини та проаналізуйте її сильні й слабкі сторони.
Питання про міжнародні стандарти в галузі прав людини є центральним для цієї теми. Вам пропонується розглянути його в такому порядку: поняття міжнародних стандартів; види стандартів (універсальні й регіональні); умови правомірності обмеження прав і свобод людини; права людини за Статутом ООН; Загальна декларація прав людини 1948 року; два види документів в галузі прав людини залежно від їх юридичної сили; Пакти про права людини 1966 року; Європейські регіональні стандарти в галузі прав людини. На особливу увагу заслуговує такий аспект питання, як відмінність у механізмі реалізації норм Пакту про громадянські і політичні права 1966 року і Пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року. Матеріал цього питання є великим за обсягом і тому його необхідно упорядкувати, відповівши на таке запитання: чому права людини необхідно розглядати в системі?
Особливу практичну значущість в сучасних міжнародних відносинах мають норми, що складають зміст і регулюють поняття “контрольні механізми” і "міжнародні процедури". З’ясувавши зміст цих понять, Вам потрібно розглянути види механізмів і процедур за такими критеріями: спосіб прийняття рішень; за предметом розгляду (для процедур), за складом (для механізмів). Завершити роботу над проблемою слід розглядом системи міжнародних органів, що діють у галузі захисту прав людини.
Предметом регулювання права збройних конфліктів є відносини, які виникають як при міжнародних, так і при неміжнародних збройних конфліктах. Серед численних джерел галузі найважливішими можна вважати Гаазькі конвенції 1899 і 1907 років, чотири Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 року і два Додаткові протоколи 1977 року до Женевських конвенцій.
У питанні про початок війни потрібно обміркувати такі ключові положення: чи є необхідним з погляду міжнародного права попередження про відкриття державою воєнних дій і чи забезпечує попередження (у певних формах) правомірність таких дій; у чому полягає відмінність між юридичним станом війни і фактичним веденням бойових дій; чи є тотожними поняття “театр війни” і “театр воєнних дій”; що розуміють під “інтернуванням” громадян ворожої держави і чи вправі держава перебування конфіскувати їх майно. Питання про нейтралітет слід розглянути за схемою: поняття “нейтралітету”; права і обов’язки нейтральних держав; особливості нейтралітету у морській війні і щодо повітряного простору.
Розгляд правового становища учасників збройних конфліктів доцільно побудувати на виділенні спільного і відмінного у статусі окремих груп: комбатанти – некомбатанти, військові розвідники – військові шпигуни, добровольці – найманці. Очевидно, що перелік ознак, які характеризують статус кожної групи учасників збройних конфліктів, повинен бути максимально повним, інакше риси відмінності буде важко знайти. Особливо детально слід проаналізувати ознаки і правовий статус найманця. Засвоєння змісту питання буде глибшим і стійкішим, якщо Ви складете порівняльні таблиці (або схеми).
У питанні про воєнну окупацію слід виходити з поняття “воєнної окупації” і положення, згідно якого воєнна окупація не породжує поширення суверенітету окупуючої держави на зайняту її військами територію. Вам необхідно з’ясувати позицію міжнародного права щодо примусового одержання від місцевого населення відомостей про армію супротивника, контрибуцій і повинностей, рухомого і нерухомого майна окупованої держави, культурних цінностей, дії кримінального законодавства і діяльності судових органів окупованої території.
У питанні про заборонені засоби і методи ведення воєнних дій необхідно, передусім, визначити поняття як засобів, так і методів ведення воєнних дій (студенти їх нерідко ототожнюють), а також поділити засоби і методи на види: повністю заборонені, частково заборонені, незаборонені. Смисловим ядром питання є загальне правило стосовно заборони засобів і методів ведення воєнних дій, закріплене у Додатковому протоколі 1 до Женевських конвенцій 1949 року. Спеціальної уваги заслуговує міжнародно-правовий захист цивільних об’єктів, природного середовища і культурних цінностей.
Питання про права особи під час збройних конфліктів включає дві основні складові: правовий режим поранених і хворих та режим військового полону. Насамперед, необхідно з’ясувати, кого міжнародне право вважає “пораненими і хворими”, які дії забороняє щодо поранених і хворих, які обов’язки стосовно поранених і хворих покладає на сторін збройного конфлікту. Далі слід визначити категорії осіб, які, потрапивши до рук супротивника, одержують статус військовополоненого, а також розглянути права і обов’язки цих осіб, що в сукупності утворюють статус військовополоненого. Зміст цього питання доцільно пов’язати зі змістом питання про правий статус учасників збройних конфліктів і з міжнародними стандартами в галузі прав людини.
Розглядаючи останнє питання теми, зверніть увагу на відмінність між припиненням стану війни і припиненням воєнних дій (критеріями розмежування є способи юридичного оформлення і правові наслідки). Потрібно виділити основні форми припинення воєнних дій (перемір’я – місцеве і загальне; капітуляція, в т. ч. безумовна; виконання “тимчасових заходів” Ради Безпеки ООН) і наслідки порушення умов перемір’я чи капітуляції. На увагу заслуговує і той факт, що укладення міжнародного договору не вважається єдиним можливим способом припинення стану війни.
Знання, які Ви здобудете у процесі вивчення цієї теми, мають винятково важливе значення для формування правосвідомості сучасної людини - члена громадянського суспільства.