Питання для самостійного вивчення

1. Стадії публічного виступу.

2. Етапи підготовки оратора до виступу.

3. Добір матеріалів до промови.

4. Як риторичні категорії пафос, логос і етос беруть участь у формуванні концепції промови?

5. Що таке теза промови? У яких відносинах в рамках загальної концепції мови знаходяться тема промови і теза, завдання промови і теза? З яких етапів складається процедура формулювання тези? Які вимоги пред'являються до формулювання тези промови?

Тести (за Н.А. Колотіловою)

1. Інвенція – це розділ риторики, який вивчає:

А) засоби виразності ораторської промови;

Б) розробку предметної царини ораторської промови;

В) структуру ораторської промови.

2.Мета промови – це:

А) результат, до якого прагне оратор;

Б) враження, яке він намагається справити на аудиторію.

3.Більш критично до промови оратора налаштовані аудиторії:

А) великі;

Б) малі.

4.Найбільш складною для оратора є аудиторія:

А) байдужа;

Б) конфліктна;

В) прихильна.

5.Штучний шлях характеризується найменшим втручанням оратора у викладі матеріалу:

А) так;

Б) ні.

6. Аргументація — це:

А) обґрунтування прийнятності, слушності певної тези;

Б) сукупність аргументів, що наводять на підтримку тези.

7. Структура аргументації складається з:

А) аргументів, тези, висновку;

Б) аргументів, тези, змісту;

В) аргументів, тези, форми.

8. Видами аргументації залежно вiд способу обґрунтування є:

А) емпірична та теоретична;

Б) пряма та непряма;

В) симптоматична, причинна та аналогійна.

9. Видами аргументації залежно вiд форми (схеми) є:

А) емпірична та теоретична;

Б) пряма та непряма;

В) симптоматична, причинна та аналогійна.

10. Видами аргументації залежно від процедури обґрунтування є:

А) емпірична та теоретична;

Б) пряма та непряма;

В) симптоматична, причинна та аналогійна.

В ораторській практиці емпіричною аргументацією є використання прикладів:

А) так;

Б) нi.

11.Найбільш сильним видом критики є :

А) критика аргументів;

Б) критика тези;

В) критика форми.

12.Аргументація argumentum ad rem («до суті справи») є :

А) аргументи до етосу;

Б) аргументи до логосу;

В) аргументи до пафосу.

13. Головними видами аргументів до етосу є:

А) аргумент до авторитету та аргумент до особи;

Б) аргумент до авторитету та аргумент до публіки;

В) аргумент до особи та аргумент до вигоди.

14. Аргумент до авторитету частіше використовується в:

А) аргументації;

Б) критиці.

15.Аргумент до особи частіше використовується в:

А) аргументації;

Б) критиці.

16.Аргумент до вигоди – це різновид аргументів:

А) до етосу;

Б) до логосу;

В) до пафосу.

17. Причинна аргументація є подальшою розробкою топосів першої групи, що пов’язані з сутністю предмета промови:

А) так;

Б) ні.

Література: 1, 13– 58; 3, 26–32; 5, 97–109.

Тема 4. Теорія ораторського мистецтва. Диспозиція Термінологічний словник

Апелювання – полягає в тому, що оратор намагається емоційно завершити промову і вплинути на почуття аудиторії.

Випередження основи – це така помилка, коли в якості аргументу використовується твердження, яке не є наперед хибним, але саме потребує обґрунтування.

Втрата тези – помилка, яка полягає у ненавмисній заміні того положення, яке обґрунтовується в промові.

Дедуктивний метод подання матеріалу – рух від формулювання тези до формулювання аргументів.

Диспозиція – розділ риторики, який вивчає структуру ораторської промови.

Індуктивний метод подання матеріалу – рух від формулювання аргументів до формулювання тези.

Коло в обґрунтуванні – це така помилка, коли для обґрунтування тези, використовується аргументи, що випливає з цієї тези.

Компаративістський спосіб подання матеріалу – це зіставлення предметів і перенесення властивостей з одного на інший.

Надмірне обґрунтування – це така помилка, коли на користь тези оратор починає використовувати хибні, необґрунтовані, суперечливі аргументи.

Необґрунтований аргумент – помилка, яка виникає внаслідок порушення правила обґрунтованості аргументів.

Підміна тези – помилка, яка полягає у навмисній заміні оратором того положення, яке обґрунтовується в промові.

Підсумовуюче завершення – передбачає підведення підсумків і формулювання висновків.

Природний (історичний) шлях викладу – лінійний спосіб подання матеріалу, мінімальне втручання оратора у виклад.

Розгляд перспективи в завершенні – полягає в тому, що оратор окреслює гіпотетичний розвиток предмета промови.

Хибний аргумент – помилка, коли в якості аргументу використовується хибне твердження.

Штучний шлях викладу – ієрархічний спосіб подання матеріалу оратором.