Семінарське заняття № 3

Тема 3. Управління конфліктною ситуацією Питання для обговорення

1. Методи управління конфліктною ситуацією. Структурні методи розв’язання конфлікту: роз’яснення вимог до роботи; координаційні та інтеграційні механізми; встановлення загальноорганізаційної мети; використання системи винагород.

2. Міжособові стилі (методи) розв’язання конфліктів: ухилення, згладжування, примушення, компроміс, вирішення проблеми.

3. Соціально-психологічний клімат в трудовому колективі.

4. Згуртованість членів трудового колективу. Стадії згуртування трудового колективу.

5. Управління соціально-психологічним кліматом колективу.

Завдання 1. Дайте відповідь на тести № 21; 25; 26.

Завдання 2. Вирішити ділові ситуації: 13; 14; 15; 16; 17; 18. Інформаційні джерела до теми 3.

1. Конфлiктологiя [Текст] : психотехнологiї запобiгання i управлiння конфлiктами : навч. посiбник / I.I. Русинка . - К. : Професiонал , 2007. - 332 с. – C. 104-139.

2. Конфлiктологiя : навчальний посiбник / Л.I. Скiбiцька . - К. : Центр навчальної лiтератури , 2007. - 384 с. – C. 116-155,

3. Конфликтология : Учебник / А.Я. Кибанов ; Е.И. Ворожейкин ; Д.К. Захаров ; В.Г. Коновалова . - М. : ИНФРА-М , 2005. - 302 с. – C.147-165, 211-223,

4. Конфлiкти : Структура, ескалацiя, залагодження: Навч. посiбник / А.М. Гiрник ; А.Ю. Бобро . - 2-ге вид., випр. i доп . - К. : Основи , 2004. - 172 с. – C.76-79.

Тема 4. Аналіз конфліктів і вироблення методів їхнього подолання

1.Алгоритм вивчення теми

Виявлення причин конфлікту і його елементів

У структурі конфлікту прийнято виділяти його елементи. Ядро конфлікту – сукупність питань, що викликали протидію учасників конфлікту. Опоненти – суб’єкти взаємодії учасників конфлікту. Найважливішою характеристикою опонентів є їхня сила і наявні можливості – ранг опонента. Сукупність дій опонентів утворить інцидент. При цьому конфліктна ситуація може існувати задовго до прямого зіткнення його учасників. Для виходу з конфлікту чи його подолання необхідно визначити вид конфлікту, по можливості виявити приховані інтереси, бажання і страхи учасників конфлікту.

Знаходження рішень у границях конфлікту шляхом проведення переговорів найбільш конструктивні, оскільки дозволяє залучати для вирішення конфліктів експертів і посередників, враховувати інтереси всіх сторін. Під час проведення переговорів особливо цінним є уміння слухати і коректно виражати свої інтереси, думки і почуття.

Стилі поведінки в конкретній конфліктній ситуації залежать від інтересів учасників конфліктів. Звичайно виділяються наступні стилі поведінки в конкретній конфліктній ситуації: конкуренція, відхилення, пристосування, співробітництво, компроміс. Співробітництво і компроміс є найбільш привабливими стилями поведінки, оскільки дозволяють припинити конфлікт. Конкуренція, відхилення і пристосування – стилі поведінки, при яких конфлікти продовжують існувати.

Спілкування з “важкими” людьми

Звичайно використовують наступну класифікацію важких у спілкуванні людей (за Робертом М. Бремсоном). “Агресивісти”, що підбурюють навколишніх, говорять зухвало і дратуються, якщо їх не слухають. “Скаржники”, що завжди на щось чи когось скаржаться і в той же час не хочуть переборювати життєві обставини. “Мовчуни” – ніко­ли не відомо, про що вони думають, чого хочуть. “Надтопокладісти” – завж­ди з будь-якого приводу говорять “так” і не виконують узяті на себе зобов’язання. “Вічні песимісти” – навколишній світ бачать тільки в “чорному” кольорі і постійно відчувають занепокоєння. “Усезнайки” – вони знають “усе на світі” і демонструють свою перевагу в ерудиції. “Нерішучі” чи “стопори” – не зважуються приймати будь-які рішення, тому що бояться помилитися. Крім того, виділяються інші типи важких у спілкуванні людей – “Максималісти”, “Потайні”, “Безневинні брехуни”, “Помилкові альтруїсти”, “Гравці”. Опис цих типів дав доктор філософії Джині Грехем Скотт.

Захист від важких у спілкуванні людей

При спілкуванні з важкими людьми необхідно (за Дж. Г. Скоттом): визначити його тип; при обміні думками постаратися зберегти своє власне; не потрапити під його вплив; визначити причини його “труднощів”; знайти придатний підхід до вирішення конфліктної ситуації чи нейтралізувати, взяти під свій контроль дії “важкого”; у ряді випадків необхідно ухилитися від спілкування з “важкими” – витри­мувати психологічну дистанцію з важким у спілкуванні індивідом.

Природа стресу і його причини

Стрес – стан людського організму, який характеризується надмірною психологічною чи фізіологічною перенапругою. До організаційних факторів стресу відносяться: перевантаження чи, занадто мале робоче навантаження, конфлікт ролей, невизначеність ролей, нецікава робота, незадовільні умови праці на підприємстві. До особистісних факторів стресу відносяться такі події в житті людини: смерть дру­жини, розлучення, смерть близького родича, хвороба, вступ до браку, звільнення з роботи, вихід на пенсію, сексуальні розлади, поява нового члена родини, велика перебудова підприємства, перехід на інший вид роботи чи початок припинення офіційної освіти, різкі зміни життєвих умов, перегляд особистих звичок, проблемні відносини з керівником підприємства, зміна місця проживання, різкі зміни в релігійній і суспільній активності, зміни в звичках сну і приймання їжі, відпустка, різдво, скоєння правопорушень. Слід зазначити, що позитивні життєві події також можуть викликати такий же чи навіть більший стрес, як і негативні події.

Шляхи зниження рівня стресу в трудових колективах

Необхідно розрізняти шляхи зниження рівня стресу, що залежать від: особистості співробітника підприємства, діяльності керівників підприємства, умов і технології праці.