3. Судовий порядок захисту інтелектуальної власності

За загальним порядком захист права інтелектуальної власності та інтересів, що охороняються законом здійснюється судом.

Основна маса таких спорів розглядається місцевими судами. Якщо обидва учасники спірних правовідносин є юридичними особами, то спір, що виник між ними, підвідомчий господарському суду. За зго­дою учасників правовідносин у сфері інтелектуальної власності спір між ними може бути переданий на розгляд третейського суду. Як засіб судового захисту права інтелектуальної власності та охоронюваних за­коном інтересів виступає позов, тобто звернена до суду вимога сто­совно відправлення правосуддя, з одного боку, і звернена до відпо­відача матеріально-правова вимога щодо виконання покладених на нього обов’язків визнання наявності чи відсутності правовідносин з другого. Судовий, або позовний, порядок захисту права інтелекту­аль­ної власності застосовується у всіх випадках, крім тих, що прямо пе­редбачені в законодавстві.

Якщо право інтелектуальної власності порушене або оспорюються, суд зобов’язаний прийняти і розглянути по суті позовну заяву. Відпо­відно до загального правила позов заявляється за місцем знаходження відповідача (Ст. 125 Цивільного процесуального кодексу України), однак за згодою сторін територіальна підсудність справи може бути змінена (Ст. 129 згаданого Кодексу). Дія позовної давності не поши­рюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немай­но­вих прав авторів об’єктів права інтелектуальної власності творів. По­зови, пов’язані з порушенням майнових прав та інтересів, що охо­ро­няється законом, можуть бути заявлені протягом трьох років від дати, коли позивач довідався або повинен був довідатися про порушення своїх прав.

Способи захисту права інтелектуальної власності і інтересів, що охороняються законом які розглядаються в судовому порядку (в міс­цевих, господарських і третейських судах), поділяються на цивільно-правові та кримінально-правові.

Цивільно-правові способи захисту права інтелектуальної власності є передбачені законом матеріально-правові заходи примусового харак­теру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення по­рушеного права інтелектуальної власності, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. Основна мета цивільно-право­вої відповідальності – не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди.

Нарівні з цивільно-правовими способами захисту права інтелек­ту­альної власності законодавство України передбачає також кримі­наль­но-правову відповідальність за деякі порушення цього права. Кримі­нально-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпо­середньо перед правовласником.

Питання про застосування судом тих або інших цивільно-правових способів захисту права інтелектуальної власності та інтересів, що охо­роняються законом відповідно до Ст. 16 ЦК України вирішується пе­редусім залежно від характеру порушеного права шляхом:

• визнання цього права;

• визнання правочинну недійсним;

• припинення дії, яка порушує право;

• відновлення становища, яке існувало до порушення;

• примусове виконання обов’язку в натурі;

• зміна правовідношення;

• припинення правовідношення;

• відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу дер­жавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Суд також може захистити право інтелектуальної власності та інтереси, що охо­роняються законом іншим цивільно-правовим способом, що встанов­лений договором чи законом.

Що стосується кримінально-правових способів захисту права інте­лектуальної власності та інтересів, що охороняються законом, то вони відповідно до Ст. 50 і 51 Кримінального кодексу України застосо­ву­ються від імені держави за вироком суду у вигляді покарань до особи, винної у вчиненні злочину, і полягають у передбаченому законом об­меженні прав і свобод засудженого. Такими видами покарань можуть бути: штраф; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; виправні роботи; конфіскація майна; арешт; обме­ження або позбавлення волі на певний строк.

З питань захисту права інтелектуальної власності кримінальній від­повідальності підлягає фізична особа, якій до вчинення злочину ви­повнилося 16 років, за умови, що вона під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (Ст. 19 та 22 Кримінального кодексу України). Такі саме норми щодо питань за­хисту права інтелектуальної власності містять Ст. 12 і 20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.