Ознаки, права та обов’язки держави

п/п	Дані сучасної теорії держави та права	Панамериканська конвенція про права та обов’язки держав від 17 вересня 1933 р.
Ознаки держави
Права держави
Обов’язки держави

4.4. Підготувати електронну презентацію з розгорнутим текстовим супроводом на тему «Суб’єкти міжнародного економічного права».

5. Розвязати тести:

1. Ситуація, коли в конфлікт держав втручається третя сторона, яка організовує контакти між конфліктуючими сторонами та докладає зусиль для того, щоб їх посадити за стіл переговорів називається:

а) добрі послуги;

б) узгоджувальні процедури;

в) посередництво;

г) третейський суд.

2. Держави-засновники ООН підписали Статут про створення цієї Організації 26 червня 1945 р. на установчій конференції, що відбулася в:

а) Сан-Франциско;

б) Парижі;

в) Гаазі;

г) Женеві.

3. Угоду про створення СНД було підписано між Білоруссю, Росію та Україною у Біловезькій пущі в;

а) 1988 р.

б) 1989 р.

в) 1990 р.

г) 1991 р.

4. Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України здійснює:

а) Міністерство закордонних справ України;

б) Верховна Рада України;

в) Президент України;

г) Міністерство юстиції України.

5. До матеріальних форм відповідальності відносяться:

а) репресалії, реторсии, репарації;

б) репарації, реституції, сатисфакції;

в) репарації, реституції;

г) ембарго, бойкот, блокада, арешт активів, секвестор фондів.

6. Вкажіть абревіатуру Комісії ООН по праву міжнародної торгівлі, створеної в 1966 році:

а) ЮНКТАД;

б) ЮНСІТРАЛ;

в) ЮНІДРУА;

г) ЮНІДО.

7. Вкажіть форми кількісних обмежень застосовуваних державами при регулюванні зовнішньої торгівлі:

а) ліцензування;

б контингентування;

в) заборона;

г) добровільне обмеження експорту.

8. Що є установчим документом СОТ?

а) акт;

б) пакт;

в) статут;

г) угода.

9. Які з перерахованих принципів відносяться до принципів СОТ?

а) режим Найбільшого сприяння;

б) національний режим;

в) транспорентності і гласність торговельної політики;

г) принцип протекціонізму.

10. Які з перерахованих органів не входять в організаційну структуру СОТ? а) Конференція міністрів;

б) Рада міністрів закордонних справ;

в) Генеральна рада;

г) Виконавчий комітет.

Реферати (ессе), презентації:

1. Членство України в міжнародних організаціях ООН.

2. Сутність, ознаки та загальна характеристика держави як суб’єкта міжнародного права.

3. Поняття правоздатності держави як суб’єкта міжнародних відносин.

4. Принцип роздільної майнової відповідальності між державою та її юридичними особами за наявності імунітету держави.

5. Видова характеристика імунітетів держави.

Література: 1, 3, 30, 31, 35, 37, 39, 71, 73, 75, 78, 92, 95, 102, 107, 115, 119, 124.

* * *

Тема 7: Міжнародні економічні організації

Методичні рекомендації до вивчення теми:

Важливим елементом світової економічної системи є міжнародні організації, через які здійснюється міжнародне співробітництво в усіх напрямах. Нині у світі налічується понад 4 тисячі міжнародних організацій, з яких більше 300 – міжурядові. Міжнародні економічні організації (МЕО) є різновидом міжнародних організації і інституційними механізмами координації та регулювання співробітництва практично в усіх галузях міжнародних економічних відносин.

Одним із ефективних шляхів побудови багатостороннього економічного співробітництва є створення міжнародних економічних організацій, покликаних сприяти укладенню багатосторонніх договорів, створювати міжнародні механізми з нагляду і контролю за їх виконанням, розробляти та встановлювати норми, спрямовані на правове регулювання міжнародних економічних відносин, та ін. ""Історія розвитку міжнародних відносин, створення міжнародних організацій дає можливість залежно від певного історичного періоду провести відповідний їх поділ.

Таким чином, перший найбільш узагальнений поділ міжнародних організацій за так званим організаційним принципом дає можливість виділити чотири їх групи:

1. універсальні міжнародні організації, членами яких є держави з різними соціально-економічними системами;

2. міжнародні організації, членами яких були соціалістичні країни;

3. міжнародні організації, які об’єднують розвинуті (капіталістичні) країни;

4. міжнародні регіональні організації, до складу яких входять, як правило, країни, що розвиваються.

У літературі зустрічається і інша класифікація, коли міжнародні економічні організації поділяються на три групи:

1. міжнародні економічні організації в системі ООН;

1. міжнародні економічні організації, які не входять до системи ООН;

2. регіональні економічні організації.

Класифікацію міжнародних економічних організацій можна продовжити і в межах кожної із названих груп. У такій універсальній міжнародній організації як ООН можна виділити дві підгрупи. Перша – спеціалізовані установи ООН. Друга – допоміжні органи ООН. Вони користуються статусом міжнародних організацій. До першої групи, наприклад, можна віднести Організацію Об’єднаних Націй з промислового розвитку, а до другої – Конференцію з торгівлі та розвитку.

Структурно Організація Об’єднаних Націй складається з п’яти основних органів (раніше шести – Зала Ради ООН призупинила свою діяльність у 1994 році): Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН, Секретаріату ООН і Міжнародного Суду юстиції ООН.

Чотири з п’яти основних органів ООН знаходяться, в основному, в Організації Об’єднаних Націй, штаб-квартира якої розташована на території міжнародного центру в Нью-Йорку. Міжнародний Суд знаходиться в Гаазі, в той час як інші великі установи перебувають у відділеннях ООН в Женеві, Відні і Найробі. Інші установи ООН, розташовані по всьому світу.

Шість офіційних мов Організації Об’єднаних Націй, що використовуються в міжурядових нарадах і документах – це арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська, у той час як Секретаріат ООН використовує дві робочі мови – англійську та французьку. П’ять з офіційних мов були обрані при заснуванні ООН, арабська була додана пізніше в 1973 році. В редакційних рекомендаціях Організації Об’єднаних Націй говориться, що стандартні документи ведуться англійською мовою Британського використання і Оксфордського правопису (EN-GB-OED), а також китайським стандартним письмом (спрощеним). Заміну традиційного китайського правопису (в 1971 році), було введено, коли представництво ООН в Китаї, було змінено з Китайської Республіки (яка нині відома як Тайвань) на Народну Республіку Китай.

Генеральна Асамблея є головним дорадчим органом Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. Вона складається з усіх держав-членів ООН, Асамблея збирається на чергові щорічні сесії з участю президентів чи керівників держав-членів ООН. За два тижні від початку кожної сесії ООН, всі її члени мають можливість виступити перед Асамблеєю. Традиційно Генеральний секретар ООН робить першу заяву, після чого, вибраний на той період сесії, Голова Асамблеї розпочинає й веде Генеральну Асамблею ООН. Перша сесія була скликана 10 січня 1946 в Центральній залі Вестмінстера в Лондоні та представлена представниками з 51-ї країни.

Коли Генеральна Асамблея проводить голосування з важливих питань, затвердження рішення відбувається більшістю у дві третини з тих, хто присутні і беруть участь у голосуванні. До числа важливих питань, які розглядають на цій сесії відносяться: рекомендації з питань миру і безпеки, вибори членів органів, а також допуск, призупинення, і виключення з членів; та бюджетні питання. Кожна країна-член має один голос. Крім затвердження бюджетних питань, рішення, не є обов’язковими для членів ООН. Асамблея може робити рекомендації з будь-яких питань в рамках ООН, за винятком питань миру і безпеки, які знаходяться на розгляді Ради Безпеки.

Рада Безпеки відповідає за підтримання миру та безпеки у відносинах між країнами членами ООН. Якщо інші органи Організації Об’єднаних Націй можуть лише зробити «рекомендації» різним урядам держав, то Рада Безпеки ООН має право приймати обов’язкові рішення, щоб урядові делегації країн погодилися їх втілити, відповідно до положень Статуту ООН (стаття 25). Рішення Ради подаються до Організації Об’єднаних Націй, як резолюції Ради Безпеки.

Рада Безпеки складається з 15 держав-членів, котрі в свою чергу розподіляються на 5 постійних членів – Китай, Франція, Росія, Сполучене Королівство Великобританії і Сполучені Штати Америки – і 10 непостійних членів, в наш час це Австрія, Буркіна-Фасо, Коста-Ріка, Хорватія, Японія , Лівія, Мексика, Туреччина, Уганда і В’єтнам. П’ять постійних членів Ради мають право на «вето» над основними питаннями, але не щодо процедурних резолюцій чим дозволяє постійному члену Ради блокувати прийняття рішень, але не дозволяє блокувати обговорення самої резолюції, навіть коли вона не є прийнятною для нього. Десять тимчасових місць в Раді Безпеки ООН визначаються на двох-річний термін з держав-членів ООН за які проголосували на Генеральній Асамблеї ООН та відповідно на регіональній основі. Голову Ради Безпеки ООН призначають за алфавітом кожен місяць.

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) допомагає Генеральній Асамблеї ООН у сприянні міжнародного економічного і соціального співробітництва та розвитку. ЕКОСОР складається з 54 членів ООН, всі з яких обираються Генеральною Асамблеєю ООН на трирічний термін. Президент ЕКОСОР обирається строком на один рік і вибирається серед малих та середніх держав, представлених в ЕКОСОР. Рада проводить засідання один раз на рік в липні, сесії тривають чотири тижні. З 1998 року вона почала проводити іще одне засідання – кожного квітня з міністрами фінансів та представниками, які очолюють ключові комітети Світового банку і Міжнародного валютного фонду (МВФ). В функції ЕКОСОР входить збір інформації, консультування членів Організації Об’єднаних Націй, вироблення рекомендацій та координування роботи спеціалізованих комітетів ООН. Крім того, ЕКОСОР добре вправляється в наданні консультаційних політичних спорів-рішень і веде координацію та дублювання деяких функцій органів ООН в області допоміжних секторів і саме в цій ролі ЕКОСОР найбільш активний.

Міжнародний суд (МС), що розташований в Гаазі, Нідерланди, є головним судовим органом Організації Об’єднаних Націй. Заснований в 1945 році відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, Суд почав працювати в 1946 році як наступник Постійної палати міжнародного правосуддя. Статут Міжнародного Суду, який схожий на свого попередника, є основним конституційним документом, складовою і регламентною дією суду.

Він заснований в Палаці миру в Гаазі, в Нідерландах, та розташований в спільній будівлі з Гаазькою академією міжнародного права, визнаного центру з вивчення міжнародного права. Деякі з нинішніх суддів суду є або її випускники, або колишніми членами факультетів Академії. Метою Міжнародного Суду є вирішення суперечок між державами. Суд розглядає справи, пов’язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держав і етнічних чисток, зокрема, як і раніше, розглядаються й інші юридичні справи.

Генеральний секретар призначається Генеральною Асамблеєю, після того, як його рекомендовано Радою Безпеки ООН. На їх вибір може бути накладено вето з боку будь-якого члена Ради Безпеки ООН та Генеральної Асамблеї, теоретично можуть перевизначити «рекомендацію» Ради Безпеки, якщо більшість голосів не досягнуто, хоча цього не ставалося ще ніколи. Тривалість перебування на цьому посту не має конкретних критеріїв, але з роками стало прийнято вважати, що пост буде передаватися протягом однієї або двох каденції (одна каденція в п’ять років). На цю посаду призначають людину на основі географічної ротації, і Генеральний секретар не повинен виходити від одного з п’яти постійних держав-членів Ради Безпеки ООН.

За визначенням Франкліна Д. Рузвельта ця посада оцінюється в якості як «Світовий Модератор», його позиція визначена в Статуті ООН як «організація головної адміністративної посадової особи», але в Статуті також говориться, що Генеральний секретар може доводити до Ради Безпеки ООН у випадку термінової уваги, будь-які питання, які, на його думку, «можуть загрожувати в підтримці міжнародного миру і безпеки» і надавати свою позицію для більшості дій на світовій арені. Позиція Генерального секретаря ООН зводиться до подвійній ролі – адміністратора організації ООН, і дипломата – посередника у вирішенні суперечок між державами-членами ООН і знаходження консенсусу щодо глобальних проблем.

Крім цього, можна поділяти міжнародні економічні організації залежно від напряму міжнародного економічного співробітництва. Нині можна виділити такі найбільш важливі напрями, як: співробітництво у галузі міжнародної торгівлі; співробітництво у валютно-фінансовій сфері; співробітництво у галузі транспорту; співробітництво у галузі промисловості; співробітництво у галузі сільського господарства; співробітництво у галузі інвестицій; науково-технічне співробітництво; співробітництво у галузі інтелектуальної власності; співробітництво у галузі стандартизації та сертифікації продукції.

Міжнародні організації, в тому числі економічні, можна класифікувати і за назвою: організація (Організація Об’єднаних Націй, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародна морська організація), союз (Всесвітній поштовий союз, Міжнародний союз електрозв’язку), спілка (Міжнародна спілка автомобільного транспорту, Європейська телерадіомовна спілка), фонд (Міжнародний валютний фонд), центр (Міжнародний торговий центр), рада (Рада Європи), банк (Міжнародний банк реконструкції та розвитку), комісія (Міжнародна електротехнічна комісія, Дунайська комісія, Комісія зі збереження морських живих ресурсів Антарктики, Комісія з питань охорони нових сортів рослин), асамблея (Парламентська асамблея міжнародного економічного співтовариства), агентство (Міжнародне агентство з питань атомної енергії), конференція (Конференція ООН з торгівлі та розвитку, Європейська конференція міністрів транспорту), ініціатива (Центральна європейська ініціатива) тощо.

Міжнародні організації можна визначати і залежно від кола їх членів. За цим критерієм можливо класифікувати організації загального і обмеженого складу. Наприклад, до першої групи організацій, тобто загального складу, можна віднести ООН, СОТ, МВФ, Всесвітній поштовий союз та ін. До другої групи міжнародних організацій, тобто обмеженого складу, як правило, відносять регіональні, які створюються в межах певного регіону і є відкритими для вступу до них держав, що знаходяться на його території.

Можна класифікувати міжнародні організації з точки зору торгівлі окремими видами товарів – цукром, кавою, пшеницею, каучуком та ін., які об’єднують як країни-експортери, так і країни-імпортери цих товарів.

Якщо покласти в основу класифікації міжнародних організацій такий критерій, як характер компетенції, то їх можна поділити на міжнародні організації загальної і спеціальної компетенції. До перших, насамперед, слід віднести ООН, яка може розглядати будь-яку міжнародну проблему, і яка справедливо називається універсальною організацією. До міжнародних організацій спеціальної компетенції можна віднести Міжнародну організацію праці, Всесвітню метеорологічну організацію, Світову організацію торгівлі, Міжнародну організацію з питань стандартизації та ін. Варто зауважити, що більшість міжнародних економічних організацій є організаціями спеціальної компетенції.

Так, наприклад, міжнародне співробітництво в галузі сільського господарства спрямовано на підвищення ефективності використання природних ресурсів, поліпшення забезпечення населення продовольчими товарами, стабілізацію ринку сільгосппродукції і продовольства, підтримку і захист товаровиробників АПК, стимулювання взаємного товарообігу, підвищення життєвого рівня сільського населення країн.

Для забезпечення міжнародного співробітництва у галузі сільського господарства держави використовують різноманітні правові форми.

Багатосторонні договори. Такого роду договори укладені з питань охорони рослин, боротьби з хворобами тварин і т. д. Кілька угод із загальних питань укладені в рамках СНД. Наприклад, 24 березня 1993 держави - члени СНД уклали Угоду про міждержавні взаємини з питань агропромислового комплексу. Відповідно до ст. 1 цієї Угоди співробітництво здійснюється з питань поставок продовольства і сельхозси-рья. Держави об’єднують свої зусилля для інвестиційного, науково-технічного та інших видів співробітництва. Вони злагодженовирішують питання матеріально-технічного забезпечення агропромислового комплексу, стандартизації, сертифікації, взаєморозрахунків, агрохімічного та ветеринарного обслуговування. Держави-учасниці Угоди сприяють створенню спільних підприємств, розвитку торгово-економічних зв’язків між підприємствами. Сторони висловилися за поетапне формування спільного ринку продовольства і сировини. Для вироблення узгоджених дій створений Міжурядова рада з питань АПК. Положення про нього затверджено 30 листопада 2000 р.

У рамках Співдружності укладені: Угода про Спільний аграрний ринок держав-учасниць СНД (1998 р.), Угода про співробітництво в галузі збереження і використання генетичних ресурсів культурних рослин держав-учасниць СНД (1999 р.).

Глави держав-членів СНД ухвалили Концепцію аграрної політики.

Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО) створена в 1945 р., є спеціалізованою установою ООН.

Цілями ФАО є поліпшення харчування і підвищення життєвого рівня народів; підвищення продуктивності сільського господарства і поліпшення системи розподілу продовольства та продукції сільського господарства; підвищення добробуту і поліпшення умов життя сільського населення.

Організація збирає, аналізує, інтерпретує і поширює інформацію щодо харчування, продовольства і сільського господарства. Згідно зі ст. 1 Статуту ФАО термін «сільське господарство» включає рибальство, морські продукти, ліс і первинні лісові продукти.

ФАО розробляє рекомендації для ухвалення на національному і міжнародному рівнях заходів щодо: а) наукових, технологічних, соціальних та економічних досліджень, пов’язаних з харчуванням, продовольства і сільського господарства; б)поліпшення навчання та управління в області харчування, продовольства і сільського господарства та розповсюдження знань в області продовольчої та сільськогосподарської науки і практики; в) збереження природних ресурсів; г) поліпшення методів переробки, торгівлі та розподілу продовольчих і сільськогосподарських продуктів; д) вироблення міжнародної політики в щодо стандартизації сільськогосподарських продуктів.

Вищим органом ФАО є Конференція, яка збирається на свої сесії один раз на два роки, а виконавчим органом - Рада, що складається з 49 членів.

ФАО має регіональні бюро: для Європи – у Римі, для Азії і Далекого Сходу – в Бангкоку, для Близького Сходу – в Каїрі, для Латинської Америки – в Ріо-де-Жанейро, для Північної Америки – у Вашингтоні, для Африки – в Аккрі .

Штаб-квартира ФАО знаходиться в Римі. Членами ФАО є понад 180 держав. Російська Федерація не є членом ФАО, але має при ФАО Бюро спостерігача.

Планування діяльності ФАО в галузі сільського господарства здійснює Департамент сільського господарства, який складається з відповідних відділів. Найбільш значними в діяльності організації є наступні події: 1960 р. – створення Комісії з розробки Кодексу Аліментаріус; 1974 р. – скликання Всесвітньої конференції з продовольства, на якій прийнято рішення про створення Міжнародного фонду з продовольчої безпеки; 1986 р. – створення програми АГРОСТАТ ( нині ФАОСТАТ) для забезпечення урядів інформацією по сільському господарству;1991 р. – прийняття розробленої в рамках ФАО Міжнародної конвенції з охорони рослин; 1994 р. - схвалення системи термінової захисту мігруючих тварин і рослин від шкідників і хвороб; 1994 р. – прийняття спеціальної програми з продовольчої безпеки; 1996 р. – скликання Всесвітнього саміту з продовольства; 1998 р. – розробка тексту конвенції з контролю за торгівлею пестицидами та іншими небезпечними хімікатами; 2001 р. – прийняття Міжнародного договору з генетичних ресурсів рослин для продовольства і сільського господарства; 2002 р. – скликання Всесвітнього саміту з продовольства, на якому прийнято рішення про зменшення до 2015 р. голоду наполовину.

Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (ІФАД) створений в 1977 р. відповідно до рішення Всесвітньої конференції з продовольства, що відбулася в 1974 р. Є спеціалізованою установою ООН. Штаб-квартира знаходиться в Римі.

Метою ІФАД є мобілізація фінансових ресурсів донорів для надання їх найбільш бідним країнам, що розвиваються для потреб сільськогосподарського розвитку. З цією метою ІФАД заохочує фінансування проектів і програм, які передбачають розширення та покращення систем виробництва продовольчих товарів, підтримує національну політику і стратегію, спрямовані на збільшення виробництва харчової продукції в країнах з дефіцитом продовольства. Фонд співпрацює з багатьма організаціями, включаючи Світовий банк, регіональні банки розвитку, інші регіональні фінансові агентства і організації ООН. Багато хто з них є фінансовими партнерами ІФАД.

Фонд фінансується за рахунок добровільних внесків урядів, спеціальних вкладів, позик та інвестицій.

Головним органом є Рада керуючих ІФАД. Сесії Ради скликаються щорічно. Держави-члени мають у Раді два види голосування: один грунтується на членстві, а другий – на розмір внесків.

Виконавчим органом є Виконавче бюро, що складається з 18 членів. Фонд має три категорії членів. У першу категорію входять держави-донори, які входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), у другу – держави-донори, які є членами ОПЕК, в третю – країни, що розвиваються, які отримують допомогу організації.

Членами ІФАД є більше 160 держав. Російська Федерація не входить в цю організацію.

Позитивну роль у розширенні співробітництва з питань сільського господарства відіграють і інші міжурядові та неурядові організації (їх більше 100).

Залежно від впливу на країни-члени (за характером повноважень) міжнародні організації можна поділяти на міждержавні та наддержавні (наднаціональні). Міждержавні організації не мають наддержавних повноважень, тому що країни-члени не передають їм своїх функцій. Наддержавні ж організації наділяються повноваженнями країн-членів у певних сферах їх діяльності.

За умовами участі в членстві міжнародні організації поділяються на відкриті, до яких може вступити будь-яка держава (ООН), і закриті, до яких прийом може здійснюватися за запрошеннями їх засновників (НАТО).

Система норм і принципів, які визначають правовий статус міжнародних організацій, їх органів, називається правом міжнародних організацій. Ця система права складається із двох підсистем, так званого первинного і вторинного права. Установчі договори міжнародних організацій (здебільшого це статути) є правовим фундаментом їх діяльності і становлять сутність первинного права. Щодо вторинного права, то його системою є правові норми, які відображають зміст правових актів, що приймаються міжнародними організаціями та їх структурами в межах компетенції, закріпленої в міжнародних договорах.

Усе викладене вище дає можливість зробити висновок, що під міжнародними економічними організаціями слід розуміти такі організації, які створені на основі міжнародних договорів і діяльність яких спрямована на організацію і здійснення міжнародного економічного співробітництва.

Правоздатність, якою наділені міжнародні економічні організації, дає їм змогу укладати угоди як з окремими державами, так і з міжнародними організаціями в межах завдань і цілей, закріплених в їх установчих документах.

Міжнародні економічні організації користуються імунітетом, що має важливе значення для їх діяльності.

Семінарське заняття

Питання для обговорення

1. Міжнародна економічна організація як суб’єкт міжнародного економічного права.

2. Поняття міжнародної економічної організації та її правовий статус.

3. Міжнародні економічні організації в системі ООН.

4. Європейське економічне співтовариство та Європейський Союз у системі міжнародних економічних відносин.

Глосарій: міжнародна економічна організація, міжнародні економічні організації в системі ООН, міжнародні фінансово-кредитні організації, спеціалізовані міжнародні економічні організації, регіональні економічні організації.

Питання та завдання для самоперевірки і контролю засвоєння знань:

1. Дати відповідь на контрольні питання.

1.1. Що розуміється під поняттям міжнародної організації?

1.2. Які групи міжнародних організацій виділяють за організаційним принципом?

1.3. Які існують види класифікацій міжнародних організацій як суб’єктів міжнародного економічного права?

1.4. Які міжнародні організації називаються відкритими, а які – закритими?

1.5. Чим різняться спеціалізовані та допоміжні міжнародні організації в системі ООН?

1.6. У чому полягає міжнародна правосуб’єктність міжнародних організацій?

1.7. Чи можуть функціонувати міжнародні організації, засновані не на основі міжнародного договору?

1.8. Чи можна класифікувати міжнародні організації за назвою?

1.9. Яку роль відіграє Європейський Союз у системі міжнародних економічних відносин?

1.10. Які існують організаційні форми міжнародного співробітництва за участю міжнародних організацій?

2. Скласти термінологічний словник до теми.

3. Скласти опорний конспект питань для обговорення на семінарському занятті.

4. Виконати завдання:

4.1. Використовуючи положення Віденської конвенції про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 березня 1986 р, охарактеризуйте зміст правосуб’єктності міжнародних економічних організацій при укладенні міжнародних економічних договорів.

4.2. Скласти структурно-логічну схему класифікації міжнародних економічних організацій у сучасних міжнародних відносинах, посилаючись на матеріали основної та додаткової літератури.

4.3. Використовуючи дані сучасної правової науки та статутні документи ООН та СНД, порівняйте компетенцію, завдання та призначення універсальних та регіональних міжнародних організацій у сфері міжнародного економічного співробітництва та оформіть відповідь у вигляді порівняльної таблиці.

	ООН	СНД
статутні документи
компетенція
завдання
цілі

4.4. Підготувати електронну презентацію з розгорнутим текстовим супроводом на тему «Міжнародні економічні організації як суб’єкти міжнародного економічного права».

5. Розв’язати тести:

1. В 1994 році внаслідок підписання Марракешської угоди було створено:

а) Світову організацію торгівлі;

б) Організацію об’єднаних націй;

в) Європейське економічне співтовариство;

г) Європейський союз.

2. Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Палаці Європи в:

а) Женеві;

б) Страсбурзі;

в) Цюріху;

г) Гаазі.

3. Допомога країнам в розробці програм розвитку, науково-технічних програм і планів індустріалізації є метою:

а) ООН;

б) МАГАТЕ;

в) ЮНІДО;

г) ФАО.

4. Постійно діюча організація, основною метою діяльності якої є регулювання цін на нафту:

а) Ліга арабських держав;

б) Організація країн-експортерів нафти ОПЕК;

в) Латиноамериканська економічна система;

г) Асоціація держав Південно-Східної Азії.

5. Сфера регулювання ГАТТ-47:

а) всі види товарів;

б) сільськогосподарські товари;

в) промислові товари;

г) інтелектуальна власність.

6. Пронумеруйте багатосторонні валютно-фінансові системи в процесі їх історичного розвитку:

а) Бреттонвудская;

б) Європейська;

в) Паризька;

г) Кінгстонська;

д) Генуезкая.

7. У якому з варіантів зазначено невідповідність понять міжнародного фінансового права:

а) форвардні та ф’ючерсні угоди, угоди своп;

б) траст, опціон, стенд-бай;

в) фондові, лізингові, факторингові та форфейтингові операції;

г) фінансовий лізинг та факторинг.

8. До джерел інвестиційного права відносяться:

а) Вашингтонська конвенція про порядок вирішення спорів між державою та особою іншої держави (1965 р.);

б) Сеульська конвенція про заснування Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій (1985 р.);

в) Угода з торговельних аспектів іноземних інвестицій (ТРІМс), чинне в системі СОТ;

г) Хартія економічних прав і обов’язків держав (1974 р.).

9. Офіційним депозитарієм інформації ЮНІДРУА є:

а) Міжнародний інститут з уніфікації приватного права в м. Римі;

б) Всеросійська академія зовнішньої торгівлі в м. Москві;

в) Всесвітня організація інтелектуальної власності в м. Женеві;

г) Міжнародна Лондонська палата.

10. Вкажіть форми прояву інвестицій:

а) матеріально-речова;

б) нематеріальна,

в) грошова;

г) вірна відповідь відсутня.

Реферати (ессе), презентації:

1. Рада Економічної Взаємодопомоги в системі та історії міжнародного економічного співробітництва.

2. Регіональна економічна організація на пострадянському просторі – Співдружність Незалежних Держав (СНД.

3. Принципи діяльності та особливості Євразійського економічного співтовариства (ЄврАзЕс).

4. Регіональне об’єднання за участю Грузії, України, Республіки Узбекистан, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова (ГУУАМ).

5. ООН в системі міжнародних економічних відносин.

Література: 5, 12, 26, 27, 30, 31, 32, 34, 35, 37, 39, 47, 70, 71, 73, 75, 76, 78, 83, 91, 92, 94, 95, 102, 107, 110, 115, 119,121, 122.