Промислова основа виробництва молока

Найважливішими елементами технології виробництва молока є утримання, годівля, доїння корів та видалення гною.

Від звичайних ферм спеціалізовані підприємства з виробництва молока відрізняються концентрацією поголів'я, взаємозв'язаністю технологічних процесів, комплексною механізацією та автоматиза­цією виробничих процесів.

Вони бувають павільйонного типу, де тварин розміщують в окре­мих приміщеннях, і моноблокові з розміщенням поголів'я під одним дахом. Кращим варіантом організації промислової технології вироб­ництва молока є спорудження підприємств павільйонного типу.

Будівництво підприємств із моноблоковою системою утримання значно складніше. Технології молочних підприємств розроблені на 400, 800, 1200 і 1600 голів та як експериментальні на 2000 корів. Проте найдоціль­ніша концентрація 800 - 1200 голів.

Основний показник, за яким відбирають корів — їхня продукти­вність. Підприємство з промисловою технологією молока ефективне тоді, коли надої не нижчі 4000 кг молока на одну корову на рік.

Способи утримання корів. На молочних підприємствах про­мислового типу застосовують прив'язний і безприв'язний способи утримання корів.

● Найпоширеніший на молочних підприємствах промислового ти­пу безприв'язний спосіб утримання корів. Із його застосуванням зростає ефективність використання засобів механізації, збільшуєть­ся навантаження на одного працівника, підвищується продуктив­ність праці, збільшується рухова активність тварин і реакція їх на споживання корму. Проте ці переваги мають значення тоді, коли в господарстві створена міцна кормова база. Адже витрати кормів на одиницю виробленого молока при безприв'язному утриманні більші на 10- 15 %.

При безприв'язному способі корів утримують у секціях. Групи формують залежно від віку та фізіологічного стану тварин. Годують корів у приміщенні або на вигульно-кормових майданчиках. Доїння здійснюють у доїльних залах, обладнаних доїльними установками «Ялинка», «Тандем», «Карусель».

Залежно від організації відпочинку та годівлі тварин безприв'яз­не утримання має чотири варіанти.

Безприв'язно-боксове утримання корів — найпоширеніша тех­нологія безприв'язного утримання. Вартість будівництва примі­щень такого типу дещо більша, але вона компенсується зменшен­ням затрат праці і одержанням дешевшого молока. Безприв'язно-боксове утримання застосовують у різних кліматичних зонах із мі­німальною витратою підстилки або ж повною її заміною різними синтетичними матеріалами.

Для відпочинку тварин приміщення обладнують боксами. Між рядами боксів розміщені двосторонні годівниці з кормовим проїздом посередині. Для роздавання кормів використовують мобі­льні кормороздавачі типу КТУ-10А, КТУ-10Б, РСП-10, АРС-10. До­ять корів у доїльних залах.

При безприв'язному комбібоксовому утриманні передбачається поєднання місць відпочинку та годівлі, а доїння корів — у доїльно­му залі. В приміщеннях, обладнаних комбібоксами, можна розміс­тити більшу кількість тварин, оскільки немає потреби в широкому кормовому проході.

Безприв'язне змінно-групове утримання корів. Його суть поля­гає в тому, що окремі приміщення мають певні призначення. Відпо­чивають тварини у корівниках, обладнаних боксами, або їх утриму­ють без боксів на підлозі з підстилкою.

Згідно з черговістю виконання технологічних операцій групи ко­рів по обгороджених прогінних дорогах переганяють у інші примі­щення, де їх годують та доять.

Одну технологічну групу (80 корів) годують протягом 1,5 — 2 год і переміщують її в доїльно-молочний блок, обладнаний установками «Ялинка» або «Тандем». Під час доїння тваринам залежно від про­дуктивності роздають концентровані корми. Після доїння їх перега­няють у приміщення для відпочинку або на вигульно-кормові май­данчики.

Цей варіант безприв'язного утримання дає можливість тваринам активно рухатися на свіжому повітрі, підвищити продуктивність праці в 1,5 — 2 рази, збільшити кількість головомісць на 15 — 20 %, підвищити оплату корму молоком на 5-6% порівняно з прив'яз­ною системою утримання. Проте зазначена технологія не знайшла широкого застосування.

Безприв 'язне утримання з відпочинком корів на глибокій під­стилці. Технологія передбачає відпочинок корів у приміщенні на глибокій підстилці, годівлю на вигульно-кормових майданчиках, доїння у доїльних залах, видалення гною бульдозером, начепленим на трактор. Приміщення для відпочинку корів розділяють на секції, де розмішують групи тварин різного фізіологічного стану. До приміщень приєднують вигульно-кормові майданчики з бе­тонним покриттям, де корів годують і напувають протягом року. На них споруджені навіси для грубих кормів, які тварини поїдають че­рез спеціальні решітки. Вигульно-кормові майданчики обладнують годівницями для згодовування соковитих і зелених кормів.

Доять корів у доїльних залах на установках «Ялинка», «Тандем» чи конвеєрного типу, одночасно згодовуючи концентровані корми.

Основні правила та операції при машинному доїнні корів

Доїння — це складна технологічна операція, основна мета якої полягає не тільки в тому, щоб швидко, повною мірою, без шкоди для здоров'я корови та з найменшими затратами праці добути мо­локо, яке утворилося у вим'ї, а й створити добрі умови для подаль­шої секреції, сприяти збільшенню продуктивності тварини.

Тільки за умови якісної підготовки корови та її вим'я до доїння, яке виконують вручну, а також при своєчасно­му знятті апарата по завершенню видоювання досягають необхід­ної ефективності машинного доїння.

● При поганій переддоїльній стимуляції молоковіддачі (неякісній підготовці корови), несвоєчасному підключенні доїльного апарата до вим'я та несвоєчасному його відключенні й знятті у корів недо­статньою мірою проявляється рефлекс молоковіддачі, знижується швидкість видоювання, підвищується сприйнятливість молочної за­лози до маститу та зменшується молочна продуктивність.

Неза­лежно від способу доїння і типу доїльної установки правила та операції машинного доїння для кожної корови залишаються не­змінними і зберігають своє значення. Роботу розпочинають з вико­нання шести підготовчих операцій в їх безперервній послідовності:

- переходу оператора до наступної корови;

- обмивання вим'я теплою водою;

- витирання його рушником;

- масажу вим'я;

- здоювання пер­ших цівок молока;

- одягання доїльних стаканів на дійки вим'я.

За цим настає процес безпосереднього видоювання корови апаратом. До заключних операцій відносять:

• перехід оператора до корови;

• машинне додоювання;

• відключення й знімання доїльних стаканів із дійок вим'я;

• контроль його стану;

• зливання молока.

При видою­ванні однієї із корів (основна операція) у оператора з'являється час для виконання підготовчих та заключних операцій для інших тварин.

Підготовчі операції. Оператор повинен підходити до кожної наступ­ної корови і підмивати її вим'я чистою водою температурою 40— 45 °С, маючи напоготові працюючий апарат. Потім вим'я витирають сухим чистим рушником або спеціальною серветкою. Одночасно з витиранням вим'я масажують. Щоденний підготовчий масаж вим'я, особливо малопродуктивних корів, сприяє підвищенню надоїв на 10—14 %. Після підмивання і витирання вим'я у більшості корів з'являються ознаки початку рефлексу молоковіддачі: набрякання вим'я, порозовіння дійок, підвищення їх пружності.

Потім здоюють руками із кожної дійки по 2—3 перші цівки молока у спеціальний кухоль з чорним дном. Здоювання перших цівок сприяє кращій молоковід­дачі, дає можливість виявити маститних корів, зберігає якість мо­лока, бо перші його порції відрізняються від інших великим бак­теріальним обсіменінням. Закінчивши підготовку корови до доїння і переконавшись, що вона припустила молоко, оператор одягає доїльні стакани на дійки вим'я.

Готувати корову до доїння, тобто виконувати вручну шість під­готовчих операцій слід послідовно, затрачуючи не більше 50 с. Тільки переконавшись, що доїльні стакани стійко зафіксовані і розпочалося витікання молока широким струменем, оператор почи­нає готувати до доїння наступну корову або відключає апарат від вже видоєної.

По закінченню молоковиведення дуже важ­ливо своєчасно провести заключні операції, тобто вчасно підійти до корови, здійснити машинне додоювання, відключити вакуум і зняти доїльні стакани з дійок вим'я. На ці операції затрачається від 40 до 55 с для кожної корови.

● Перетримка апаратів може ви­кликати больові відчуття у корови, подальше зниження надоїв і за­хворювання маститом. У результаті холостого доїння (перетримки апаратів) у корови виробляються гальмівні рефлекси на доїння. Надалі такі тварини під час доїння непокояться і не повністю від­дають молоко.

Доїння корів у молокопровід. Доїти корів у молокопровід до­цільно трьома апаратами. При цьому простої мінімальні, трива­лість підготовчих та заключних операцій оптимальна, робота ви­конується найбільш ефективно. Доїння корів трьома апаратами в молокопровід ефективне, якщо видоювання апаратом кожної коро­ви триває в середньому не менше 4—6 хв.

Первинна обробка молока та його реалізація

Первинну обробку видоєного молока проводять на фермі.

Вона включає:

• очищення;

• охолодження Неохолоджене молоко швидко втрачає свої бактерицидні властивості і через 2 — 3 год починає скисати, то­му зразу після одержання його охолоджують.

• зберігання молока до його від­правки на молокозавод.

При доїнні корів на установках типу «Молокопровід» молоко проходить через молоч­ний фільтр, в який поміщається фільтрувальний елемент. Після кожного доїння фільтр промивають або замінюють. На даний час вже існують високоефективні фільтрувальні елементи разового ви­користання із нетканого полотна, які гарантують очищення молока до першої групи за еталоном чистоти.

Очищене молоко по тру­бах надходить у резервуар-охолодник або пропускається через пластинчастий охолодник, де охолоджується до температури плюс 4 °С. У резервуарах-охолодниках така температура підтримується в автоматичному режимі до відправки на молокозавод. На окре­мих великих молочних комплексах молоко пастеризують і фасують в пакети або виготовляють з нього молочні продукти.

● Прифермсь­ка молочна повинна забезпечувати обробку і тимчасове зберігання добового валового надою молока. Відправляють молоко на моло­козавод у автоцистернах. Водій приймає молоко з оформленням накладної або приймальної квитанції, де вказується його кількість, жирність, вміст білка, кислотність, бактеріальне обсіменіння, вміст соматичних клітин і ступінь чистоти.

Все заготовлене молоко повинне відповідати державному стан­дарту ГОСТ 13264—88 «Молоко коров'яче. Вимоги при закупів­лях». Доброякісне, придатне для реалізації державі, мо­локо повинне бути натуральним, білого або слабо-кремового ко­льору, без осаду і пластівців. У ньому не повинно міститись інгібу­ючих та нейтралізуючих речовин (антибіотиків, аміаку, соди, пере­кису водню та ін.), а вміст важких металів, миш'яку, афлактоксину і залишкової кількості пестицидів не повинен перевищувати рівня, установленого відповідними нормами.

Основними показни­ками при визначенні сорту молока (вищий, перший і другий) є його кислотність, бактеріальне обсіменіння та вміст соматичних клітин.

Кислотність молока характеризує його свіжість, технологічність, що надзвичайно важливо для подальшого використання молока у виробництві сирів, масла та інших продуктів.

Бактеріальне обсіменіння молока значною мірою визначає його кислотність. Разом з цим наявність великої кількості бактерій значно знижує харчову і технологічну цінність молока, а в деяких випадках небезпечна для здоров'я людини і тварин. У молоці, охолодженому до плюс 10 °С, бактерії практично не розвиваються протягом 12 год, а при охолодженні до плюс 4 °С зразу після доїн­ня забезпечується збереження якості і технологічних властивостей молока до 48 год.

Вміст соматичних клітин у молоці свідчить про наявність в ньому молозива, молока від хворих на мастит корів. Цінність такого молока як харчового продукту пони­жується, а при наявності більше 1000 соматичних клітин у 1 см³ молоко не приймають для реалізації.

Вимоги державного стандарту встановлені з урахуванням вико­ристання молока як сировини для виробництва молочних продук­тів.