2. Поняття та ознаки держави
Термін “держава”в юридичній та іншій науковій літературі тлумачать по-різному. Держава - це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціальна неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.
Суверенітет держави - це верховенство, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади в певній державі у межах її території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах.
Населення в державі розселене по всій її території, яка поділяється на адміністративно-територіальні чи політично-територіальні одиниці. Політична влада держави, її суверенітет поширюється на всіх людей, що живуть на її території.
Держава має спеціальний апарат - систему законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів, а також відповідні матеріальні засоби для виконання своїх завдань. До них належать: армія, поліція (міліція), виправні установи, служби національної безпеки, підприємства, установи та інші організації.
Держава встановлює загальнообов'язкові для всього населення правила поведінки та закріплює їх у нормах права.
Держава збирає податки, що використовуються для утримання організацій державного механізму, які не виробляють товарів і не надають платних послуг.
У соціально неоднорідному суспільстві влада виражає та захищає інтереси певної частини населення, носії влади в організаційному відношенні відокремлені від громадянського суспільства.
3. Поняття функцій держави, їх види
Функції держави полягають в основних напрямах її діяльності по забезпеченню потреб та інтересів суспільства. Їх надзвичайно багато, але умовно їх можна поділити на дві категорії: внутрішні і зовнішні.
До внутрішніх функцій держави відносять: економічну, яка регулює економічні відносини в державі; політичну, яка регулює політичне життя суспільства; соціальну, покликану надавати соціальні послуги членам суспільства; юридичну, завдання якої охороняти права та свободи громадян; культурологічну, яка передбачає створення відповідних умов для гармонійного розвитку громадян в дусі загальнолюдських моральних і культурних цінностей.
До зовнішніх відносять: захист державного суверенітету, захист прав і свобод на міжнародній арені, запобігання війнам, міжнародне співробітництво, забезпечення мирного співіснування держав.
Крім того, можна функції держави розділяти залежно від їх ролі у суспільстві, тривалості здійснення, поділу влади тощо.
4. Класифікація держав за їх формою
Форма держави – це порядок (спосіб) організації та здійснення державної влади в країні.
Структура форми держави – це стійка єдність елементів, їх зв'язків, цілісності, зв’язків елементів із цілим. Вона включає три взаємозалежних елементи: форму державного правління, форму державного устрою, форму політичного (державного) режиму.
4. 1. Форми державного устрою
Форма державного устрою – це порядок поділу території держави на певні складові частини і співвідношення влади між ними та державою в цілому.
Прості (унітарні) – це такі держави, в яких існує повна політична єдність всього населення, окремі території якої не мають суверенітету і ознак державності (Україна, Польща, Литва тощо).
Складні поділяють на три види: федерація, конфедерація і імперія.
Конфедерація - це добровільний союз суверенних держав, які у цьому союзі зберігають свою незалежність, а об’єднані централізовані органи утворюються лише для координації їх дій з певною метою у політичній, економічній чи військовій сфері. Ця форма державного устрою у сучасному світі практично відсутня. (США на початку свого існування, Німеччина ХІХ ст. тощо).
Федерація - це союзна держава, але її суверенні складові мають за мету збереження цілісності держави, для чого утворюють єдині союзні (федеральні) органи влади, які встановлюють єдине громадянство, грошові одиниці тощо (США, Росія, Індія, Німеччина, Мексика тощо). Тут окремі суверенні держави на добровільній основі передають частину свого суверенітету центральним федеральним органам. Для федерацій характерні: наявність двох рівнів державного апарату, що складають органи федерації та її суб’єктів; двопалатний парламент, дворівнева правова система та єдине громадянство.
І, нарешті, імперія - це таке складне державне утворення, в якому існують залучені силою залежні від одного центру (колоніальні) території інших держав або народів, які використовуються в основному як засіб існування цього центру. Імперії виникають внаслідок підкорення населення нових територій з метою екстенсивного розширення зони постачання життєво необхідного продукту. Тому в імперіях завжди існують конфлікти між центром і периферією, що приводить до закономірного їх краху. Крім того, імперії, як правило, сприяють розбалансуванню відносин підкореного населення з оточуючим природним середовищем. Вони з різноманітно-зберігаючих перетворюються у одноманітно – хижацькі, бо часто використовуються як сировинний придаток до метрополії. І це теж є фактором приреченості імперій. Усі відомі імперії у світі рано чи пізно зникли з карти світу (Римська, Австро-Угорська, Російська).