2. Класифікація господарських договорів.

У сфері господарювання використовується велике розмаїття господарських договорів, що зумовлює доцільність їх класифікації з навчальною метою та з практичних міркувань – з метою вияв­лення тенденцій в регулюванні певного виду договірних відносин, та застосуванні їх в законотворчій та правозастосовній діяльності. Поділ господарських договорів на певні види можна здійснити за різними критеріями:

1. За суб'єктним складом розрізняються:

• двосторонні. Прикладом першого є поставка продукції (сторони — постачальник і покупець ( ст. 265 ГК) );

• багатосторонні. Прикладом другого договору є перевезення вантажів.У ньому беруть участь пере­візник, вантажовідправник і вантажоодержувач — особа, упов­новажена на одержання вантажу (ст. 307 ГК).

2. За ознакою підстав виникнення договірних зобов'язань розрізняють:

• плановані договори – укладаються на підставі прийнятого дер­жавного замовлення у випадках, коли таке прийняття є обов'яз­ковим для певних суб'єктів: державних підприємств, підприємств-монополістів та підприємств, які функціонують переважно на базі державної власності. Ці господарські договори визна­чені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками, у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства). Держконтракти поєднують у собі юридичні власти­вості держзамовлень (актів централізованого планування) і власне господарських договорів. Особливою ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державни­ми контрактами, а також те, що держава може надавати еко­номічні пільги виконавцям цих договорів.

• регульовані договори – укладаються вільно, на розсуд учасни­ків господарських відносин.

3. За ознакою взаємного становища сторін у договірних відносинах господарські договори поділяють на:

• вертикальні – укладаються між нерівноправними суб'єктами – органом господарського керівництва та підпорядкованим йому підприємством (наприклад, державний контракт); певні умови до­говору є обов'язковими для підпорядкованої сторони і не можуть корегуватися навіть із застосуванням судової процедури (переддоговірного спору);

• горизонтальні – укладаються між рівноправними суб'єктами; при цьому всі умови договору сторони погоджують між собою, а в разі виникнення спору можуть звернутися до суду.

4. За строками дії розрізняють:

• довгострокові договори – укладаються на строк понад 5 років (наприклад, концесійні договори, договір оренди цілісного майно­вого комплексу підприємства); у таких договорах організаційні елементи переважують майнові;

• середньострокові договори – строком дії від 1 до 5 років (наприклад, договори підряду на капітальне будівництво); органі­заційні елементи в подібних договорах урівноважені з майновими);

• короткострокові договори – строком дії до 1 року; в цих договорах переважають майнові елементи);

• разові договори – укладаються на одну господарську операцію, містять зазвичай лише майнові елементи. І