Vі. Підсумок консиліуму. Казка «Про силу добра, силу волі та силу розуму»

Практичний психолог

Практичний психолог

Казка «Про силу добра, силу волі та силу розуму»

На далекій планеті Дитинства жили ма­ленькі Принц і Принцеса. Було їм там тепло й затишно. Усі їх любили, здійснювали їхні бажання й прохання. На жовто-фіолетових деревах там голосно цвірінчали мавпополуси, а на галявинах метушились горобчикозаври. Там було весело й безтурботно. Але прийшов час, коли до них завітав правитель тієї планети Мудролюб і сказав:

• Ви вже виросли, Принце і Принцесо, час збиратися в далеку дорогу на планету Дорослих. Я приніс вам крила. Приміряйте їх і починайте вчитися літати.

• Але для чого нам відлітати звід­си? — запитали діти. — Нам тут дуже добре. Ми не хочемо дорослішати, бути завжди зайнятими, поспішати на роботу, як ці нудні дорослі. Ми залишимося тут. Крім того, на інших планетах листя лише зелене — нецікаво, і тварини не вміють пе­ретворюватися одне в одного. Так, ми за­лишаємося тут.

• Ви не можете тут залишитися, — похи­тав головою Мудролюб. — У вас уже зібрало­ся стільки «Я можу робити сам», що це буде примушувати вас знайти йому призначення і вихід. Вам самим захочеться приймати рі­шення, робити те, що забажається... Бо ви швидко зростаєте. І якщо замешкаєтеся, то крила не зможуть витримати вас, і ви за­лишитеся на планеті Дитинства назавжди.

• Добре, давай нам крила. Приміряємо їх,— сказали діти.

• Не все так просто, — знову похитав голотою Мудролюб. — Щоб здолати шлях до планети Дорослих, вам будуть потрібні всі ваші сили, і головні з них — це сила волі, сила розуму і сила добра.

• Так, із силою волі й силою розуму ми згодні — це корисно. Знадобляться зав­жди. А ось для чого сила добра? Вона зай­ва, — заперечили Принц і Принцеса.

• Ні, це найважливіша сила дорослих, — відповів Мудролюб. — Дорослі на те й до­рослі, що вміють допомагати іншим. Відда­вати себе. А не лише отримувати, як діти. І необхідно навчитися піклуватися про ін­ших, бо не відчуєш себе дорослим.

• Добре, домовилися. Будемо шукати в собі всі три сили, — погодилися діти.

Але легко сказати, та важче зробити. Ось сила волі, наприклад: знайдеш її, вхопиш, а вона, як слизький м’ячик, із рук висковзує. І тоді починаєш вигукувати, інших переби­вати, на уроках учителя відволікати, това­ришів. А коли виконуєш домашнє завдання, так сила волі під стіл ховається, і ніяк не хо­четься його закінчувати.

Сила розуму, як на лихо, на математиці засинає або на уроці української мови, коли думати треба. Хочеться все залишити і пого­моніти з сусідом.

А сила добра на уроці прекрасно почу­вається. Так і манить усім допомагати, а не з підручником працювати. Та після дзвінка ховається кудись у таємниче місце. І тоді вже не хочеться допомогти, а хочеться побігати й погаласувати.

Важко було шукати ці сили Прин­цу та Принцесі, та дуже вже хотілося їм на планету Дорослих. І як у будь-якій казці, знайшли вони свої сили, труднощі подола­ли. І тоді якогось вечора дуже дивно поди­вилися на них їхні батьки — з гордістю і з радістю!

• Здається, наші діти подорослішали, — сказали вони.

Діти при цьому зніяковіли і стали швидко щось засовувати в кишені. З кишень вигля­дали шматочки жовто-фіолетових листочків і маленькі слономавпенята, тому що діти вирішили взяти з собою у доросле життя шматочки планети Дитинства.

Психолог. Ми з вами дозволимо їм це зробити, правда ж?

Рефлексія

• Чи прийшов час для наших дітей, як і для героїв казки, по­дорослішати?

• Чи дійсно для цього необхідні сила волі, сила розуму та сила добра?

• Може, потрібні ще якісь сили?

• Чому Принц і Принцеса взяли із собою до планети Дорослих шматочки з планети Дитинства?

• А які риси та вміння потрібні нам, педагогам та батькам, для того, щоб стати для наших дітей друзями-Мудролюбами?