Тема 16. Сечоводи, сечовий міхур.

СЕЧОВІД (uréter).

Сечовід — парний орган, має форму трубки. Довжина сечоводу 30— 35 см., діаметр - 4-7 мм., розташований позаду очеревини (екстраперитонеально).

Топографія: сечовід знаходиться в черевній та тазовій порожнинах.

Зовнішня будова. Розрізняють 3 частини сечоводу:

— черевну (pàrs abdominàlis);

• тазову (pàrs pelvina).

— внутрішньостінкову (pàrs intramuralis)

Звуження сечоводу:

— місце переходу миски в сечовід;

— місце переходу черевної частини сечоводу в тазову (вся тазова частина вужча, ніж черевна);

• місце входу сечоводу в сечовий міхур.

Внутрішня будова. Сечовід — порожнистий (трубчастий) орган.

Будова стінки:

1) внутрішня оболонка — слизова — має наступні особливості:

— перехідний епітелій;

— поздовжні складки;

— виражена підслизова основа;

— залози виробляють слиз;

— лімфоїдна тканина утворює одинокі лімфатичні вуз­лики;

2) середня оболонка — м'язова — складається з 2 шарів:

— внутрішнього — поздовжнього;

— зовнішнього — циркулярного.

Але тазова частина сечоводу має 3 шари:

— поздовжній;

— циркулярний;

— поздовжній;

3) зовнішня оболонка — адвентиціальна.

Сечоводи новонароджених мають звивистий хід, легко зміщуються у зв'язку зі слабким розвитком жирової клітковини заочеревинного простору. Довжина їх - 4-7 см. Лівий сечовід довший за правий. Поле стикування з сечовим міхуром порівняно велике. Вигини більш виражені як на рівні нижнього полюса нирки, так і в області пересічення сечоводу з судинами. Стінка сечоводів тонка, м'язовий циркулярний шар розвинутий слабо, особливо при впадінні в сечовий міхур.

Рентгенанатомія: на рентгенограмі сечовід має вигляд довгої вузької тіні, що йде від нирки до сечового міхура. Сечовід утворює згини (викривлення) в двох площинах — сагітальній і фронтальній (в черевній частині — медіально, в тазовій — латерально).

Розвиток. Сечовід розвивається зі середньої (проміжної) частини мезодерми (з ніжок мезодерми). З каудальної частини мезонефричної протоки утворюється метанефричний дивертикул, з якого формується сечовід.

Функція: проведення сечі.

Кровопостачання та іннервація. Сечовід кровопостачається сечовідними гілками ниркової артерії, внутрішньої клубової артерії, нижньої міхурової артерії, яєчкової (яєчникової) артерії. Венозна кров відтікає в одноіменні вени. Лімфа відтікає в поперекові та клубові лімфатичні вузли. Парасимпатична іннервація здійснюється аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються гілки блукаючого нерва і тазові нут­ряні нерви. Симпатична іннервація відбувається нирковим, сечовідним, нижнім підчеревним сплетеннями, утвореними аксонами вісцеромотонейронів поперекових та крижових вузлів симпатичного стовбура. Чутливі волокна йдуть в складі симпатичних і парасимпатичних нервів.

СЕЧОВИЙ МІХУР (vésica urinàrìa, s.cystus (rp.).

Наповнений сечовий міхур має яйцеподібну форму, порожній — трикутну. Об'єм сечового міхура — 500 мл. Сечовий міхур — непарний орган.

Топографія:

— голотопія: наповнений сечовий міхур знаходиться у порожнині таза і в черевній порожнині; порожній — тільки в порожнині таза;

— скелетотопія: наповнений сечовий міхур виступає на 4—5 см над рівнем лобкового симфізу, порожній — не виступає;

— синтопія: у мужчин позаду сечового міхура розміщена пряма кишка, у жінок — матка.

Зовнішня будова. Розрізняють наступні частини сечового міхура:

— верхівка (àpex vésicae urìnàriae);

— тіло (corpus vésicae urinàriae);

— дно (fundus vésicae urinàriae);

— шийка (cérvix vésicae urinàriae).

Сечовий міхур має парний вхідний отвір — отвір сечоводу (óstium uretéris) i непарний вихідний отвір — внутрішній отвір сечівника (óstium uréthrae intémum).

Внутрішня будова. Сечовий міхур — порожнистий (трубчастий) орган. Будова стінки:

1) внутрішня оболонка — слизова — має наступні особливості:

— перехідний епітелій;

— виражені складки (plicae vesicàles), але є виняток — трикутник сечового міхура (trigónum vésicae), в основі якого є отвори сечоводів, а на верхівці — внутрішній отвір сечівника;

— виражена підслизова основа, але виняток — трикутник сечового міхура (в трикутнику відсутні складки і підслизова основа);

— залози міхурові (glаndulae vesicàles) виробляють слиз;

— лімфоїдна тканина утворює одинокі лімфатичні вузлики;

2) середня оболонка — м'язова — складається з трьох шарів:

— внутрішній (stràtum intérnum) — переважають поздовжні волокна;

— середній (stràtum mèdium) — переважають поперечні волокна;

— зовнішній (stràtum extérnum) — переважають поздовжні волокна;

Поперечні волокна в ділянці шийки сечового міхура потовщуються і утворюють м'яз-стискач міхура (musculus sphincter vésicae).

М'язова оболонка сечового міхура формує також м'яз, який виганяє сечу (musculus detrùsor urinae);

3) зовнішня оболонка — адвентиціальна (порожнього міхура) з трьох сторін, лише зверху — серозна (міхур лежить екстраперитонеально).

Сечовий міхур у новонароджених веретеноподібний чи грушоподібний, розташовується над входом у малий таз, його верхівка знаходиться на середині відстані між пупком і лобковим зрощенням. Дно сечового міхура розташоване на рівні верхнього краю лобкового симфізу, отвори сечоводів знаходяться у дівчаток на висоті отвору матки. Передня стінка сечового міхура не покрита очеревиною. У дівчаток, на відміну від дорослих, сечовий міхур не стикається з піхвою, у хлопчиків не межує з прямою кишкою. В перші три роки життя відбувається опускання сечового міхура в порожнину малого таза. При цьому змінюється відношення органа до тазових нутрощів і очеревини; сечовий міхур виходить з-під очеревинного покриву і займає в спорожненому стані екстраперитоніальне положення. Ємність сечового міхура складає, у новонароджених 50-80 см³, у дітей 6 місяців 135 см³, у віці 1 року 200 см³, у 3-4 роки 400 см³, у 8-9 років 500 см³, у 12-13 років 900 см³. У дорослих максимальна місткість сечового міхура складає у середньому 1500-2000 см³.

Розвиток. Розвиток сечового міхура пов'язаний з пере­твореннями клоаки. Клоака — це спільна порожнина, куди спочатку відкриваються сечові та статеві шляхи, задня кишка. Клоака має вигляд сліпого мішка, закритого клоа­ковою перетинкою. Згодом в клоаці виникає фронтальна перетинка, яка поділяє клоаку на дві частини: сечостатевий синус і пряму кишку, клоакова перетинка проривається. Сечостатевий синус продовжується в сечовий мішок (allantóis). Дистальна частина сeчового мішка перетворюється в сечову протоку (urachus), яка до моменту народження облітерується і залишається у вигляді серединної пупкової зв'язки. З проксимальної частини сечового мішка розвивається сечовий міхур.

Функція:

— накопичення сечі;

— виведення сечі.

Кровопостачання та іннервація. Сечовий міхур кровопостачається верхніми та нижніми міхуровими артеріями. Венозна кров відтікає в однойменні вени. Лімфа відтікає у лімфатичні вузли таза (клубові). Парасимпатична іннервація здійснюється аксонами вісцеромотонейронів па­расимпатичних вузлів, в яких перериваються тазові нутряні нерви. Симпатична іннервація відбувається нижнім підчеревним сплетенням (тазовим), утвореним аксонами вісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного стовбура. Чутливі волокна йдуть в складі тазових нутряних нервів.

Чоловічий та жіночий сечівники. Рентген-анатомія сечовивідних шляхів.

Сечівник (uréthra).

Чоловічий сечівник (uréthra masculina).

Жіночий сечівник (uréthra feminina).

Сечівник має форму трубки. Довжина жіночого сечівника — 3 см, чоловічого — 18—20 см. Сечівник — непарний орган.

Розвиток. Розвиток сечівника пов'язаний з розвитком зовнішніх статевих органів. Функція: виведення сечі.

Топографія: жіночий сечівник лежить у порожнині таза, чоловічий — у порожнині таза і в губчастій речовині статевого члена.

Зовнішня будова. Сечівник має вхідний отвір — внутрішній отвір сечівника (óstium uréthrae ìntérnum) i вихідний отвір — зовнішній отвір сечівника (óstium uréthrae extérnum).

Сечівник у жінок відкривається в присінку піхви, у чоловіків — на головці статевого члена. Чоловічий сечівник поділяється на три частини.

— передміхурова (pàrs prostàtica) — проходить крізь простату;

— перетинчаста (pàrs membranàcea) — проходить через сечостатеву діафрагму, охоплена скелетним м'язом промежини — м'язом-стискачем сечівника (musculus sphincter uréthrae);

— губчаста (pàrs spongiósa) — проходить у губчастій речовині статевого члена.

Внутрішня будова. Сечівник — порожнистий (трубчастий) орган.

Стінка сечівника складається зі слизової, м'язової та адвентиціальної оболонок.

Сечівник новонародженого хлопчика, довжиною 5-6 см, має порівняно більш різку кривину. Передміхурова і перетинчаста частини каналу складають біля 2 см його протяжності, решта 3-4 см приходяться на губчасту частину. Внутрішній отвір його лежить на рівні верхньої третини симфізу. Положення, звужені і розширені частини сечівника відповідають таким у дорослих.

Сечівник новонароджених дівчаток широкий, дугоподібно вигнутий, довжиною 1-3 см. Складки і залози виражені слабо. М'язова оболонка сечівника і зовнішній сфінктер формуються до 12-13 років.

Кровопостачання та і н н е р в а ц і я. Сечівник кровопостачається сечівниковими артеріями (гілка внутрішньоїстатевої артерії). Венозна кров відтікає в однойменні вени. Лімфа відтікає в клубові лімфатичні вузли. Парасимпатична іннервація здійснюється аксонами вісцеромотонейронів парасимпатичних вузлів, в яких перериваються тазові нутряні нерви. Симпатична іннервація відбувається нижнім підчеревним (тазовим) сплетенням, утвореним аксонами вісцеромотонейронів крижових вузлів симпатичного стовбура, чутлива — з крижового сплетення.

Внутрішні чоловічі статеві органи. Аномалії розвитку.

В чоловічої статевій системі виділяють зовнішні та внутрішні статеві органи.

Внутрішні статеві органи.

Яєчко Testis, Orchis, Didimis (гр.)

Парний орган 25г, 4-2,5см в калитці

Поверхні:

• медіальна

• латеральна

Краї:

• передній

• задній

Полюси:

• верхній (придаток, початок канатика)

• нижній Функції:

• продукція сперматозоїдів

• гормоноутворення (тестостерон)

Оболонки яєчка:

• шкіра калитки

• м'язова (підшкірна клітковина)

• зовнішня сім'яна фасція (поверхнева фасція живота)

- фасція кремастерика

• м'яз кремастер

• внутрішня сім'яна фасція

• піхвова оболонка:

• паріетальний листок

• вісцеральний листок

між ними середня порожнина, при патології накопичення рідини (водянка)

Внутрішня будова:

1. білкова оболонка

1. середостіння (на задньому краї потовщення білкової)

2. перегородки (від середостіння, гормони)

3. дольки - паренхіма між перегородками

1. паренхіма:

• звивисті канальці (продукція)

• прямі канальці (транспорт)

Закладка в черевній порожнині, опускання по провіднику до народження.

Придаток яєчка

На задньому краї яєчка, перехід із середостіння:

• головка

• тіло

• хвіст (перехід в сім'явиносний проток)

Сім'явиносна протока

Форма: трубка, до 40 см

Частини:

• придаткова

• канатикова (від калитки до пахового канала)

-пахова (в каналі)

• тазова (по латерально - задній стінці)

Сім'яний канатик

Комплекс трубчатих утворень в одній оболонці, довжина до 20 см

• сім'явиносна протока

• артерія яєчка

• вени яєчка (варікоцелє, частіше зліва)

• артерії і вени протоки

• нерви

• лімфатичні судини

Сім'явипорскувальна протока

Трубка до 1,5 см від злиття сім'явиносної протоки і протоки сім'яного міхура. Відкривається на сім'яному горбику уретри.

Сім'яні міхурці

Неправильної форми, збоку - ззаду міхура, довжиною до 5 см (трубка 15см, у вигляді гармошки) Функція:

- вироблення рідкої частини сперми.

Простата

М'язово - залозистий орган, форма каштана, 2-5 см, у порожнині таза під міхурем, через неї проходить уретра. Функції:

• вироблення рідкої частини сперми

• вироблення гормонів

- сфінктер уретри

Зовнішня будова:

• права доля

• ліва доля

• перешийок (аденома)

• основа

• верхівка

Бульбоуретральні залози (Куперові)

Шаровидної, 1см, в проміжності, відкриваються в перепончату частину уретри. Змащення для захисту стінок уретри.

Яєчко новонародженої дитини має відносно великі розміри. Довжина яєчка дорівнює 10,5 мм, вага 0,3 г. На протязі 1-го року яєчка швидко ростуть, вага органу збільшується до 1 г, потім ріст уповільнюється до періоду статевого дозрівання, коли відбувається швидке збільшення розмірів і ваги статевої залози. Довжина яєчка складає у віці 5 років 15 мм, в 15 років 20 мм, у 18 років 40 мм, у дорослого 50 мм. Вага яєчка в 14 років складає всього 2 г, а в 15-16 років вже 8 г. До 20 років вага яєчка досягає 20 г. У недоношених дітей яєчка не повністю опущені в калитку, це іноді спостерігається і у докошених. Сім'яні канальні у новонароджених і в дитячому віці не мають вираженого просвіту, в 14-16 років у зв'язку з початком сперматогенезу діаметр канальців збільшується, і в них утворюється просвіт. Надяєчко у новонароджених відносно велике, довжина його складає 20 мм. У перші 10 років надяєчко майже не росте, в період статевого дозрівання розміри його значно збільшуються.

Передміхурова залоза і сім'яні пухирці у новонароджених також мають відносно великі розміри і розташовані у малому тазі вище, ніж у Передміхурова залоза важить при народженні 0,82 г, форма її кулеподібна, частки не диференційовані, залозиста тканина розвинута слабо. В перші 10 років вага передміхурової залози збільшується наполовину, а між 10 і 15 роками більш ніж у 2 рази. В період статевого дозрівання залоза набуває характерну для неї форму каштана, повного розвитку вона досягає до 21-25 років. Сім'яні пухирці важать у новонародженого 0,05 г.

Зовнішні чоловічі статеві органи. Аномалії розвитку.

В чоловічої статевій системі виділяють зовнішні та внутрішні статеві органи.

Зовнішні статеві органи.

Статевий член

• корінь (2 частини - печернисті тіла)

• тіло (2 печернисті + губчасті)

• головка (губчасте)

• шкіра

• складки на головці (крайня плоть)

• вуздечка

• сальні залози

Статевий член у новонародженого має довжину 2-2,5 см, товщину 1 см. Передня шкірочка статевого члена майже цілком закриває головку члена і частково з нею зростається. Губчасте тіло розвинуте сильніше печеристих тіл. До 4 років статевий член майже не росте, у віці 7 років довжина його складає 4,5 см. На початку підліткового періоду статевий член росте переважно у довжину, а потім відбувається збільшення його товщини.

Анатомія жіночої статевої системи. Аномалії розвитку.

Жіночі статеві органи

Внутрішні	Зовнішні
яєчники маткові труби матка піхва	лобок великі соромітні губи малі соромітні губи залози присінка(Бертоліна) клітор цибулина присінка

Яєчники. Функція:

• дозрівання яйцеклітини

• гормональна (естроген, прогестерон)

Форма овальна 2,5х1,5х1см

В порожнині таза, на задній поверхні широкої зв'язки матки. Поверхні: медіальна

• латеральна Краї: вільний; брижовий Кінці: трубний; матковий Зв'язки: брижова; власна; підвіщуюча Внутрішня будова: строма; фолікули

Яєчники у новонародженої дівчинки разом з маточними трубами знаходяться над входом у малий таз; вони можуть бути зміщені вперед, до глибокого пахвинного кільця, чи назад, до мису. Форма яєчників циліндрична, вага складає 0,2 г. Опускання яєчників у малий таз відбувається у перші місяці після народження. Вага органа досягає до кінця року 0,5 г, до 5 років 1г. У другому п'ятиріччі яєчник росте повільно, і вага його у віці 12 років складає 2г. В періоді статевого дозрівання вага яєчника збільшується до 4-5 г, а у 20 років досягає остаточної величини. Кірковий шар яєчника при народженні містить 100-200 тисяч первинних фолікулів, в яких знаходяться зародкові яйцеклітини. Після народження відбувається атрезія фолікулів, і до настання статевої зрілості в кожному яєчнику їх залишається біля 10 тисяч. В цей період починається почергове дозрівання яйцеклітин. У зв'язку з цим первинні фолікули перетворюються у везикулярні фолікули (граафові пухирці). Коли яйцеклітина дозріла відбувається овуляція, розрив фолікула, на місці якого утворюється жовте тіло.

Маткові труби.

В порожнині таза, верхнім краєм широкої зв'язки, трубка, 11-12см, d = 0,4 – 3 мм. Частини:

• воронка (війки)

• ампула

• перешийок

• маткова частина Отвори:

• черевний

• матковий

Будова стінок

1. Внутрішня оболонка - слизова: війковий епітелій; поздовжні складки; виражена підслизова основа; слизові залози

2. Середня оболонка - м'язова:

• внутрішній шар - циркулярний

• зовнішній шар - поздовжній

3.Зовнішня оболонка - серозна

Функція: - проведення яйцеклітини в матку; місце запліднення (переважно)

Придатки матки: трубки та яєчники.

Маткова труба у новонароджених коротка і широка, її довжина дорівнює 3 см, ширина ампули 5 мм. У дорослих довжина труби досягає 10 см.

Матка. В порожнині таза, грушоподібна, до 50г . Спереду - сечовий міхур ; Ззаду - пряма кишка

Антефлексіо - кут між шийкою та тілом

Антеверсіо - нахил тіла вперед (при порожньому міхурі) Ретроверсіо - нахил тіла назад (повний міхур)

Частини: склепіння, тіло, шийка (внутрішній зів, канал шийки, зовнішній зів)

Поверхні:

міхурова (передня)

прямокишкова (задня)

Краї: праві ліві

Будова стінок:

1. Внутрішня - слизова

• війковий епітелій

• трубчасті залози

• немає складок

• слизові залози

Функції:

• секреція

• всмоктування

• менструальне відторгнення

• прикріплення яйцеклітини

2. Середня - м'язова

• зовнішній поздовжній

• середній кільцевий

• внутрішній поздовжній

3. Зовнішня - серозна (має складочку)

Зв'язки:

• кругла

• широка

• хрестоподібна (нижні краї широкої і зв'язки між міхуром і прямою кишкою)

• брижа яєчника

• брижа матки

• брижа труби

• власна зв'язка яєчника

Матка наприкінці плідного періоду і у новонароджених має циліндричну форму, її довжина складає 27-36 мм, вага дорівнює 2 г. Характерне переважання шийки над тілом у відношенні 2:1. Дно матки знаходиться над верхньою апертурою таза, отвір матки розташований вище нижнього краю лобкового зрощення. Зважаючи на слабкий розвиток зв'язкового апарату матка недостатньо фіксована і легко зміщується. У 3/5 випадків вона відхилена вправо і в 2/5 вліво від серединної площини.

Після народження на протязі 1-го місяця матка не тільки не росте, але навіть зменшується у розмірах. До десяти років ріст матки відбувається повільно, головним чином за рахунок її тіла. У дитячому віці тіло і шийка матки мають приблизно однакову довжину. У третьому п'ятиріччі ріст матки прискорюється, тіло знову росте швидше ніж шийка і з настанням статевої зрілості починає превалювати над останньою. Вага матки в 11-15 років дорівнює 6-7 г, в 16-20 років складає 20г, у зрілому віці досягає 50г.

Піхва. Трубка, в порожнині таза, до 8см.

Спереду - сечовід, ззаду - пряма кишка Стінки: - передня; задня.

Отвори: матковий (охоплює шийку, утворює два склепіння, переднє та заднє, глибше - пункція); піхвовий (в присінку)

Стінки піхви:

1. Внутрішня - слизова

• багатошаровий плоский епітелій

• виражена підслизова

• спереду і ззаду шви

• з боків стовпи

2. Середня - м'язова

• зовнішній поздовжній

• внутрішній циркулярний

3. Зовнішня – адвентиція

Довжина піхви у новонародженої дівчинки по передній стінці дорівнює 25 мм, по задній стінці 35 мм, ширина в області склепінь складає 15 мм. Порожнина піхви заповнена розширеними стовпами слизової оболонки, вкритими товстим шаром епітелію. При народженні передня стінка піхви межує з сечівником, пізніше у своїй верхній частині контактує з сечовим міхуром, що опускається. Задня стінка межує у всі вікові періоди з прямою кишкою. Отвір піхви на відміну від самого органа у новонароджених розтягується мало.

Зовнішні жіночі статеві органи мають у новонароджених такі особливості. Лобок являє собою трикутне підвищення, відмежоване борозною від підчерев'я. Великі соромітні губи сильніше розвинуті у своїй задній частині і не повністю прикривають малі губи, які виступають з соромітної щілини. Присінок піхви в передніх 2/3 обмежений малими соромітними губами, а в задній 1/3 великими губами. Клітор відносно довгий, його передня шкірочка і вуздечка розвинуті добре. Зовнішній отвір сечівника лежить глибоко і важко виявляється. Дівоча перетинка товста, побудована із щільної тканини. Після народження збільшується вміст жирової тканини у великих соромітних губах, і вони більш щільно замикають соромітну щілину. В перші 3-4 роки розвиваються залози в малих губах і присінку піхви. Ріст статевих органів найбільш інтенсивно відбувається в період статевого дозрівання. В цей час з'являється волосся на лобку і великих соромітних губах. В залежності від переважаючої локалізації волосся розрізняють лобковий, губний і комбінований типи зволосіння

Промежина.

Промежина.

Комплекс м'яких тканин, який закриває вихід з малого таза. Орієнтири: - форма ромба

• симфіз

• сідничні бугри

• куприк

Трикутники: діляться поперечними м'язами

• сечостатевий (уретра і піхва)

• анальний (пряма кишка)

Глибокий поперечний утворює сфінктер уретри

М'язи промежини:

1) Сечостатевого:

• поверхневий поперечний (сухожильний центр)

• глибокий поперечний

• сідничо - печеристий

- цибулино – губчастий

2) Анального

• зовнішній сфінктер ануса

• м'яз піднімаючий анус

• куприкові м'язи

Стінки промежини:

• шкіра

• підшкірно - жирова клітковина

• загальна підшкірна фасція

• нижня фасція діафрагми

• м'язи

• верхня фасція діафрагми

• тазова фасція

- жирова клітковина органів таза

• очеревина (кармани)

Сідничо - прямокишкова ямка

Кордони: спереду - поперечні м'язи; ззаду - куприкові м'язи; медіально - сфінктер, підіймач ануса; латерально - сідничний бугор

Вміст: жирова клітковина (парапроктити); судини і нерви.

Загальний принцип будови залоз внутрішньої секреції. Центральний відділ ендокринної системи. Гіпофіз. Епіфіз.