45. Курс на українізацію було проголошено:

а) у 1922 р.; б) у 1923 р.; в) у 1925 р.; г) у 1927 р.

46. Політика українізації в Україні передбачала:

а) запровадження навчання, організацію культосвітніх закладів, видання книг, газет та журналів українською мовою. Підготовку, виховання і висування кадрів української національності, передусім у партійні та державні органи. Створення передумов для всебічного культурного розвитку національних меншин, що проживають в Україні;

б) добровільне вивчення у школах російської мови. Запровадження навчання, організацію культосвітніх закладів, видання книг, газет та журналів українською мовою. Підготовку і висування кадрів української національності, передусім у партійні та державні органи. Запровадження діловодства у державному апараті українською мовою;

в) запровадження української мови як державної мови. Підготовку і висування кадрів української національності, передусім у партійні та державні органи. Запровадження навчання, організацію культосвітніх закладів, видання книг, газет та журналів українською мовою;

г) створення передумов для всебічного культурного розвитку національних меншин, що проживають в Росії. Добровільне вивчення у школах російської мови. Запровадження навчання, організацію культосвітніх закладів, видання книг, газет та журналів.

47. Більшовики вважали завданням політики „українізації”:

а) утвердження національної свідомості і державного патріотизму серед українських громадян;

б) перебудову культури в Україні на ідеологічних засадах марксизму;

в) розбудову української державності та її незалежності;

г) поширення культурного доробку українських митців в інших радянських республіках.

48. Курс на індустріалізацію було проголошено:

а) у 1925 р.; б) у 1927 р.; в) у 1929 р.; г) у 1930 р.

49. Головні пріоритети в ході індустріалізації надавалися:

а) легкій промисловості, сільському господарству та індивідуальній праці;

б) важкій промисловості, сільському господарству та колективній праці;

в) важкій промисловості та колективній праці;

г) сільському господарству та індивідуальній праці.

50. Джерелами сталінської індустріалізації були:

а) перекачування коштів із сільського господарства і легкої промисловості. Вилучення коштів у населення через примусові державні позики. Кошти, одержані за рахунок масового продажу спиртних напоїв;

б) продаж культурних цінностей за кордон. Вилучення грошей та цінностей у непманів. Експлуатація селян і робітників, використання дешевої робочої сили в’язнів. Експорт товарів за демпінговими цінами. Зарубіжні кредити;

в) перекачування коштів із сільського господарства і легкої промисловості. Експлуатація селян та робітників, використання дешевої робочої сили в’язнів. „П’яні” гроші. Продаж культурних цінностей за кордон. Експорт товарів за демпінговими цінами;

г) вилучення коштів у населення через примусові державні позики. Вилучення грошей та цінностей у непманів. Розвиток легкої та харчової промисловості. Зарубіжні кредити.