1. В залежності від мети правового впливу розрізняють:
а) регулятивну функцію права, змістом якої є закріплення, упорядкування суспільних відносин шляхом визначення дозволів, заборон, зобов’язань та заохочень.
Сутність регулятивної функції полягає у:
визначенні правосуб’єктності громадян;
закріпленні та зміні правового статусу суб’єктів права;
визначенні компетенції органів держави та посадових осіб;
закріпленні юридичних фактів;
встановленні правового зв’язку між суб’єктами права;
визначення складу правомірної поведінки.
|
Регулятивно-статична |
Регулятивно-динамічна |
|
націлена на закріплення суспільних відносин |
полягає у забезпеченні динаміки (розвитку) суспільних відносин |
б) охоронна функція права – основний напрямок правового впливу, націлений на охорону суспільних відносин, попередження правопорушень та відновлення порушених прав.
Виконує два завдання:
охорона суспільних відносин, що об’єктивно потребують втручання права;
відновлення суспільних відносин та покарання винних.
Рисами охоронної функції є:
закріплення заборонених варіантів поведінки;
встановлення санкцій за скоєння правопорушень;
безпосередня реалізація санкцій норм права у випадку скоєння правопорушення, які обмежують права правопорушника та націлені на його перевиховання;
закріплення обов’язку правопорушника по відновленню завданої шкоди;
засудження правопорушника, позбавлення його суб’єктивних прав, покарання.
Охоронна функція права існує у ряді підфункцій:
- загальнопревентивна, що полягає у визначенні обов’язків по дотриманню норми з метою недопущення їх порушення будь-ким із суб’єктів права.
- приватнопревентивна – доведення інформації про зміст обов’язків і заборон до конкретних адресатів.
- каральна – тобто застосування санкцій до порушників з метою попередження правопорушень, виховання самого порушника та відновлення суспільних відносин.
- відновлююча, що полягає у відновленні порушення прав одночасно із встановленням прав та обов’язків компетентних органів притягнути винного до відповідальності та примусити його до відновлення порушеного права.
- контрольна полягає у здійсненні повноважень компетентними органами держави щодо контролю за відповідністю поведінки встановленим вимогам, відновленням порушених інтересів та справедливістю призначеного покарання.
Взаємозв’язок регулятивної та охоронної функції:
а) регулятивна функція має первинний характер;
б) ці функції діють одночасно і є самостійними;
в) виконують спільне завдання – регулювання суспільних відносин;
г) охоронна функція доповнює регулятивну, оскільки впливає на поведінку суб’єктів, не допускаючи відхилення їх поведінки від встановлених вимог.
б) Існують інші критерії класифікації функцій права:
В залежності від зв’язку права та держави (правова форма реалізації функцій держави):
а) внутрішні, що пов’язані з функціонуванням національної правової системи;
б) зовнішні, що сприяють діяльності держави як суб’єкта міжнародних відносин.
в) В залежності від повноважень суб’єктів державної влади:
установчі, що забезпечують закріплення основ функціонування суспільства та держави;
законодавчі, що забезпечують процес прийняття правових норм;
виконавчі, що супроводжують виконавчо-розпорядчу діяльність;
судові, що забезпечують процес правосуддя;
контрольно-наглядові, що покликані контролювати дотримання суб’єктами права принципа законності.
г) В залежності від внутрішньої структури права:
а) загальноправові функції, що поширюються на процес дії права;
б) міжгалузеві функції, що здійснюють в межах публічного та приватного права; матеріального та процесуального права;
в) галузеві, пов’язані з особливим предметом регулювання;
г) функції правових інститутів, що регулюють однорідні суспільні відносини;
д) функції норм права, що мають специфічну націленість та пов’язані з дією забороняючих, уповноважуючих та зобов’язуючих норм.
V. Принципи права.
Особливістю права є його заснованість на системі принципів, тобто першооснов, керівних ідей, вихідних положень.
Зазначені принципи характеризуються певними особливостями, оскільки вони:
формуються вченими-юристами;
мають форму ідей та положень, що є фундаментальними;
відображають досягнення практичного досвіду, правової думки та об’єктивні закономірності розвитку суспільства;
складають важливу частину наукової та професійної правосвідомості;
є елементом юридичної політики і не обов’язкові для суб’єктів права;
є частиною юридичної ідеології та закріплюються нормативними актами, як правило Конституцією чи кодифікованим актами;
є важливим елементом правової системи;
мають об’єктивно-суб’єктивні якості, вони об’єктивні в силу обумовленості їх реально існуючими суспільними відносинами; суб’єктивні, оскільки є результатом свідомої, вольової діяльності, правотворчості;
спричиняють значний інформаційний, орієнтаційний та регулятивний вплив на свідомість і поведінку суб’єктів;
є критерієм ефективності та оцінки діяльності суб’єктів права;
є засобом подолання прогалин, протиріч та колізій у праві.
Принципи права – вихідні нормативно-встановлені керівні начала (імперативні вимоги), що визначають загальну націленість правового регулювання суспільних відносин та відображають сутність права.
Значення принципів права обумовлюється тим, що вони:
мають властивості вищої імперативності, загальності, універсальності;
спрямовують розвиток і функціонування всієї правової системи;
зумовлюють напрямки правотворчої, правозастосовчої практики;
є критерієм законності діяльності всіх суб’єктів права;
сприяють заповненню прогалин у праві;
забезпечують підвищення рівня правосвідомості і правової культури.
Принципи права можливо класифікувати по різним критеріям:
І. За сферою суспільних відносин:
а) принципи, що регулюють економічні відносини (рівноправність форм власності, свобода економічної діяльності, планування економіки);
б) принципи, що регулюють соціальні відносини (невідчужуваності прав; визнання людини, її прав і свобод вищою соціальною цінністю; рівноправ’я, гуманізму, справедливості);
в) принципи політичних відносин (демократизм, плюралізм, багатопартійність, свобода та самоврядування, політичної багатоманітності);
г) принципи, що регулюють духовне життя (ідеологічний, плюралізм, свобода совісті, друку; доступність та безкоштовність основної освіти; свобода творчої діяльності);
д) принципи правової системи, що мають спеціально-юридичний характер (законність, рівність, справедливість).
ІІ. За ступенем поширеності на елементи системи права.
а) вихідні принципи, що відображають природу інститутів права (принципи інституту державної служби – рівного доступу, професіоналізм, компетентність, позапартійність).
б) міжінституційні принципи характерні для двох чи більше інститутів права (принцип гарантованості оплати праці характеризує інститути заробітної плати, трудового договору, матеріальної відповідальності);
в) принцип підгалузей права (принцип загального, рівного, прямого виборчого права, вільного волевиявлення, таємного голосування характеризують таку підгалузь конституційного права, як виборче право).
г) галузеві принципи (принципи сімейного права – добровільність, рівність прав подружжя);
д) міжгалузеві принципи, що відображають загальні фундаментальні положення двох і більше галузей права (принципи процесуального права – принципи рівності сторін, змагальність процесу);
ІІІ. За формою нормативного виразу:
а) національні, що закріплені в нормах Конституції, законів та поточному законодавстві;
б) міжнародні, що мають універсальний характер та закріплюються у міжнародних документах;
ІV. За характером суспільних закономірностей:
Загальнолюдські (цивілізаційні) принципи права – безпосередньо визначаються досягнутим рівнем розвитку людства і є універсальним критерієм та вимогою національних правових систем. Кожен із них закріплюється у міжнародно-правових документах та національній системі права.
а) принцип гуманізму – визначає цілісну характеристику суспільства, яке визнає самоцінність людини, її гідність, право на вияв своїх здібностей. Цей принцип має різний зміст і виявляється у таких нормативних положеннях, як неможливість безпідставного утримання під вартою, обов’язок батьків утримувати неповнолітніх дітей, неможливість піддаватися катуванню та жорстокому покаранню.
б) принцип справедливості характеризує право як спеціально-юридичну категорію, що має специфічні властивості та здатність відображати і захищати інтереси різноманітних соціальних груп. Полягає у відповідності, пропорційності, збалансованості та гармонійності між зусиллями, витратами та реакцією суспільства, яка має форму винагороду, заохочення чи осуду.
в) принцип свободи як можливість вибору варіанта поведінки, що відповідає інтересам суб’єкта і може бути обмежений необхідністю гарантувати свободу інших суб’єктів. Досягається шляхом встановлення певної міри свободи окремої особи.
г) принцип рівності забезпечує однакові умови здійснення власної свободи. Відображається у:
- рівності всіх перед законом;
- рівності прав та обов’язків суб’єктів;
- рівності захисту прав перед судом;
- незалежності правового статусу від національної, статевої, релігійної належності, походження, місця проживання.
2. Загальні принципи права характерні для права в цілому, визначають якісні особливості всіх правових норм незалежно від специфіки регульованих ними відносин. Діють у всіх галузях права.
а) принцип єдності прав і обов’язків суб’єктів суспільних відносин спрямований на:
- поєднання публічних та приватних засад управі;
- узгодження інтересів різних соціальних груп;
- компроміс інтересів держави, громадян, суспільства.
Зміст принципу:
загальному суб’єктивному праву кореспондує обов’язок інших суб’єктів сприяти їх здійсненню;
загальним юридичним обов’язкам кореспондують суб’єктивні права конкретних осіб вимагати їх додержання;
праву одного суб’єкта кореспондує обов’язок іншого;
кожен суб’єкт по відношенню до іншого є водночас носієм як прав, так і обов’язків;
суб’єктивне право та юридичний обов’язок є парними категоріями.
б) принцип гарантованості прав та свобод забезпечується системою економічних, політичних, ідеологічних та юридичних гарантій.
Політичні гарантії – народовладдя, демократизм, можливість брати участь у прийнятті та реалізації владних рішень;
Економічні гарантії – рівність форм власності, можливість вибору професії та форм праці, соціальне партнерство, обмеження монополізму;
Ідеологічні гарантії – плюралізм ідеологій, заборона розпалювання національної, расової та релігійної ворожнечі, загальнодоступність загальної освіти;
Юридичні гарантії – встановлення меж здійснення прав і свобод у законодавстві, закріплення процедур захисту прав у суді; встановлення юридичної відповідальності; доступність законодавства; попередження і профілактика правопорушень.
в) принцип відповідальності за вину є важливою підставою юридичної відповідальності. Вина – це психологічне ставлення особи до скоєного правопорушення.
г) принцип законності – це система вимог, які полягають у:
суворому та неухильному дотриманні законів … всіма суб’єктами права;
верховенстві закону;
визнанні принципу верховенства прав і свобод особи;
чіткому закріпленні правового статусу органів держави та посадових осіб;
непротирічності системи законодавства.
д) принцип поділу права на публічне та приватне характеризує континентальну правову сім’ю та надає можливість поєднати суспільні, державні та особисті інтереси.