Музика на вихід Ведмедя

ВЕДМІДЬ. Хто тут так голосно розмовляє? Що трапилось? Не можна відпочити.

ВОВК. Привіт, друже!

ЗАЄЦЬ. Моє шанування!

ЛИСИЧКА. О, Мішель. Дуже рада бачити тебе! Я сама не люблю голосних розмов, але ми не знали, що заважаємо комусь відпочивати. Вибач будь ласка!

ВЕДМІДЬ. Та досить вибачатись! Що тут у вас трапилось? Які проблеми?

ЛИСИЧКА. Проблема в мені Мішель! Ось цей лісовий люд (вказує на зайця та вовка) не може гідно оцінити мою шубку, не кажучи вже про мою чарівність.

ВОВК. Та ні щодо чарівності - жодних сумнівів, її у тебе море як то кажуть, море. Хоч моря я ніколи не бачив. Але твоїй шубці  бракує все ж таки сірого кольору.

ЗАЄЦЬ. (тихенько) Ото й мені здається - чим шубка сіріша, тим краще.

ЛИСИЧКА. Такі зауваження псують мені настрій та вираз обличчя.

ВЕДМІДЬ. (розглядае лисицю) Так!  Шубка твоя не погана, але мені здається, вона не дуже тепла, зимової сплячки мабуть не  витримає.

ЛИСИЧКА. Та де ж ти бачив, щоб лисиця впадала в сплячку?   Ой Мішель не варто було   тебе турбувати, краще б ти   відпочивав , бо щось не те говориш! Як же важко знайти в нашому лісі справжніх цінителів краси.  Проте зачекайте я знаю хто нам допоможе! Пторібно    звернутися до діда Панаса.

ВОВК. Добра ідея! Куди бігти?

ВЕДМІДЬ.  Та  нікуди бігти не треба, ми йому зателефонуємо.  Ось тут мені друзі подарували на день народження мобільний телефон.

 ЛИСИЧКА. Все ж таки не дарма тебе вважають мудрим. Дай но мені я знаю як треба  телефонувати дідов Опанасу (набирає номер) Добрий день діду Опанасе!

 Звертаємось до вас з проханням розсудити нас.  Де ми? На галявині, біля старої  тополі . Дякуємо! Чекаємо на вас! (звертається до звірів)  Він  якраз не далеко від  нас у своїх справах, обіцяв скоро бути.

(Заходить дід Панас )

ДІД ПАНАС. Всім мешканцям нашого лісу бажаю міцного здоров'я та доброго настрою!

ЗІВРІ. Дякуємо! Добра та щастя і тобі діду Панасе!

ЗАЄЦЬ. Моє шанування!

ДІД  ПАНАС. Що трапилось, чому такі смутні?

ВЕДМІДЬ. Ось тут лисичка ображається. Ми  не можемо гідно оцінити  її шубку.

ДІД ПАНАС. (розглядає всіх) Бачу я, тут зібралися досить цікаві представники царства  звірів. Ти зайче, маєш таку пухнасту шубку , що її треба берегти  від шанувальників   хутряних шапок. Будь обережним!

ЗАЄЦЬ. Дякую за увагу!

ДІД  ПАНАС. (повертається до вовка) В тебе вовче, шуба теж добряча, он стільки відтінків  сірого кольору! Таке гарне хутро теж приваблює мисливців. Тренуй ноги!

ВОВК. Ото дід Панас! Знає як у житті  буває!

ДІД ПАНАС. (повертаеться до ведмедя) А твій теплий кожух, ведмедю, сподобається   будь-кому. Та не всі знають твою могутню силу.  Але краше тобі уникати конфліктів.

ВЕДМІДЬ.    Буду намагатися діду Панасе.

ДД ПАНАС . (до лисиці) Ну а про тебе, красуне, дарма й сперечатись.

 Шуба твоя чудова!   Твій розкішний хвіст пасує до пухнастої шуби.

 Крім того, він добре замітає сліди.

Хай   допомагає тобі , поки в тебе є ще справи в нашему лісі.

ЛИСИЧКА. Дуже вдячна вам Діду Панасе.

ДІД  ПАНАС . Як бачите, у кожного звіра своя шубка,

у кожного вона гарна по своєму.

Та головне не краса шубки, головне щоб всі,

люди і звірі жили у мирі та злагоді.

Дружили між собою, були добрими, щирими,

розумними, сердечними та здоровими.

 А по цьому слові - бувайте здорові!