Глава 7. Контролінг у корпоративних інформаційних системах

7.1. Поняття контролінгу як інструменту управління підприємством

Контролінг — це відносно новий термін у теорії та практиці сучасного управління, який виник на рубежі таких наук, як економічний аналіз, планування, управлінський облік, кібернетика та менеджмент. Він є функціонально відокремленим напрямом економічної роботи на підприємстві, пов’язаним з реалізацією фінансово-економічної функції в менеджменті для прийняття оперативних і стратегічних управлінських рішень. Контролінг покликаний забезпечити інтеграцію і координацію всіх служб і підрозділів підприємства на досягнення оперативних і стратегічних цілей.

Зауважимо, що на сьогодні не існує однозначного визначення поняття «контролінг» окрім того, що всі сходяться на думці, що це нова концепція системного управління, народжена практикою сучасного менеджменту.

Термін контролінг походить від англійського to control — контролювати, керувати, регулювати, яке, у свою чергу, походить від французького слова controler, що означає перевіряти, контролювати. Незважаючи на англомовне походження цього терміна, в англомовних джерелах термін «контролінг» практично не використовується [8]. У США та Великобританії замість терміна «контролінг» використовується термін «управлінський облік» (management accounting), який, до речі, менш інформаційно ємний і не відтворює повною мірою характер цієї нової концепції системного управління, яка охоплює не лише суто облікові функції, але й увесь спектр управління процесом досягнення кінцевих цілей і результатів фірми.

Однією з головних причин виникнення і впровадження концеп-ції «контролінгу» стала потреба системної інтеграції різних аспектів управління бізнес-процесами в організаційних системах. Контролінг забезпечує методичну та інструментальну базу для підтримки основних функцій менеджменту — планування, контролю, обліку й аналізу, а також оцінки ситуації для прийняття управлінських рішень. Знаходячись на перетині обліку, планування, інформаційного забезпечення, контролю й координації, «контролінг» займає визначне місце в управлінні підприємством. Він зв’язує в єдине ціле всі функції управління, інтегрує й координує їх, переводячи управління підприємством на якісно новий рівень, забезпечуючи в такий спосіб саморегулювання на підприємстві та зворотний зав’язок у контурі управління.

Контролінг зорієнтований передусім на підтримку процесів прийняття рішень і забезпечує адаптацію традиційної системи обліку на підприємстві до інформаційних потреб посадових осіб, які приймають управлінські рішення, тобто функціями контролінгу є створення, оброблення, перевірка й надання результатної управлінської інформації.

Основною метою контролінгу є орієнтація управлінського процесу на досягнення визначених підприємством завдань, наприклад, певного рівня рентабельності, прибутку, продуктивності тощо. Особливістю контролінгу є його спрямованість на перспективу, пошук способів подальшого розвитку підприємства на базі аналізу факторів, що обумовили отримання тих чи інших результатів.

Основним призначенням контролінгу є забезпечення успішного функціонування організаційної системи (підприємства, торгової фірми, банківської установи тощо) у довгостроковій перспективі:

• адаптацією стратегічних цілей до швидкозмінних умов зовнішнього середовища;

• узгодженням оперативних планів зі стратегічними планами розвитку системи;

• координацією та інтеграцією оперативних планів за різними бізнес-процесами;

• обліком і оцінюванням досягнутих результатів бізнесової діяльності, формуванням основних висновків;

• оцінюванням конкретного внеску окремих функціональних підрозділів і працівників у розвиток підприємства;

• структурним оцінюванням ефективності окремих заходів у виробничій, комерційній і фінансовій діяльності;

• створенням системи забезпечення менеджерів інформацією для різних рівнів управління в оптимальні відрізки часу;

• адаптацією організаційної структури управління підприємством для підвищення її гнучкості та спроможності швидко реагувати на зміну вимог зовнішнього середовища.

Основним компонентом контролінгу є так звана філософія дохідності, тобто орієнтація на ефективну роботу організації у відносно довгостроковій перспективі. Філософія дохідності означає:

• переважну орієнтацію мислення і дій співробітників установи на рентабельність;

• чітке розуміння контолю витрат і заходів з їх зниження як безперервного процесу;

• орієнтацію на клієнтів, які приносять дохід підприємству;

• зв’язок системи стимулювання працівників з їхнім конкретним вкладом у досягнення цілей підприємства;

• синхронізацію цілей підприємства й особистих цілей співробітників (зарплата, кар’єра);

• безперервне оцінювання клієнтів за критерієм дохідності, тобто знання того, який прибуток підприємство отримало від конкретного клієнта.

Цикл контролінгу охоплює ітеративні етапи планування, контролю виконання і прийняття коригувальних рішень.

У плануванні за допомогою контролінгу мають здійснюватися інформаційна підтримка розроблення базисних планів (закупівель, виробництва, продажу, інвестицій), перевірка планів на повноту й реальність, визначення потреб в інформації та часу для окремих кроків процесу планування.

Контроль виконання планових завдань зводиться до уніфікації методів і критеріїв оцінювання діяльності підприємства і його підрозділів; визначення контрольованих величин; розроблення і ведення системи внутрішнього обліку та збирання фактичних даних; порівняння планів і фактичних величин; визначення допустимих меж відхилень величин і аналізу відхилень.

Для прийняття рішень використовуються, як правило, відхилення, які надходять до адміністративно-управлінського персоналу по каналах комп’ютерної системи. Для цього в КІС створюється окремий модуль «Інформаційна система керівника», де широке застосування мають такі експертні системи, якDSS, Data Mining, OLAP-технології і т. ін.