2.2. Основні напрямки в розвитку сучасної системи вищої освіти у світі

Відмінними рисами навчального процесу є гнучкість, адаптивність, модульність, економічна ефективність, орієнтація на споживача, опора на передові комунікаційні та інформаційні технології.

Прийнято вважати, що освіта, заснована на інформаційних технологіях, представляє собою третю глобальну революцію в розвитку людства: перша пов'язана з появою писемності, друга – з винаходом книгодрукування.

Нові інформаційні технології в освіті мають суттєві переваги. Дані технології сприяють ліквідації відставання периферійних районів держав від столичних та інших університетських центрів в контексті вільного доступу до освіти, інформації та культурних досягнень людської цивілізації.

Вони створюють умови для розвитку світового освітнього простору, експорту та імпорту освіти, об'єднання світового інтелектуального, творчого, інформаційного та науково-педагогічного потенціалів.

Освітні інновації успішно впливають на вирішення комплексу соціально-економічних проблем, насамперед, на викорінення безробіття, злочинності і т.д.

Сучасні засоби телекомунікацій дозволяють розробити ефективні навчальні технології, підвищують якість і доступність освіти.

Для подальшого розвитку інформаційних освітніх технологій необхідно вирішити такі стратегічні проблеми:

- систематизації, тобто повинна бути єдина стратегічна політика в галузі освітнього процесу;

- комплексності (спільне використання психолого-педагогічного, навчально-методичного та організаційного забезпечення інформаційних освітніх технологій);

- комунікацій (необхідно підняти рівень телекомунікаційних технологій при забезпеченні їх необхідним фінансуванням);

- стандартизації (існуючі інформаційні освітні системи якісно відрізняються один від одного за моделями, технологіями, формами організації);

- нормативно-правове забезпечення.

Вирішення вищезазначених проблем призведе до різкого підвищення якості освіти.

Сьогодні, національна освітня система зазнає серйозні трансформації. Йде пошук шляхів перетворень у цій сфері діяльності у світлі Болонського процесу. Прагнення адаптуватися до світових стандартів освіту викликає необхідність першочергового вирішення таких ключових питань, як визначення місця ВУЗу в сучасному світі і зміна змісту вищої освіти, а отже і пов'язаної з цим модернізації освітніх структур, вдосконалення методики викладання, впровадження новітніх технологій в освітній процес та інших

Серйозні трансформації в житті суспільства і держави торкнулися і сфери вищої освіти. Ставши самостійною і незалежною сферою діяльності, вища освіта прагне адаптуватися до нових умов, орієнтуючись на світові стандарти освіти. Проте пошук шляхів намітилися перетворень у цій сфері діяльності не повинно означати сліпе слідування світовим стандартам. Видається за доцільне, використовувати позитивні аспекти світової системи освіти, не зраджуючи забуттю власні освітні традиції.

Серед ключових питань розвитку системи вищої освіти слід назвати такі як:

- визначення місця університету в сучасному світі

- зміна змісту вищої освіти.

Сьогодні вже очевидно, що класичні університети переживають критичний стан, викликане, перш за все, процесами глобалізації та інформатизації, масштабної практикою узкофункціонального освіти. Світ, у якому виникли класичні університети, відходить у минуле, отже, вони повинні адаптуватися до нових якостей, але як і раніше залишатися науковим освітньо-виховним центром, що готує висококваліфікованих фахівців, які вміють перспективно мислити і бути відповідальними за майбутнє. І не випадково, прийнята в Болоньї, Велика Хартія європейських університетів, відводить цього ВУЗу центральне місце в суспільстві. ВНЗ має бути, поряд з модернізацією університетської освіти, виконувати головну роль у масштабних і конструктивних інтеграційних процесах в науково-освітній та культурній сферах.

Не можна ігнорувати той факт, що, як і в інших сферах діяльності, в освітній сфері склався свій ринок послуг, якому, як і будь-якому ринку, притаманне суперництво і конкуренція. Сьогодні потрібні нові підходи до організації роботи ВНЗ, гнучке управління, бачення перспектив. В умовах ринковою економіки, забезпечення конкурентної переваги досягається з використанням такого інструменту, як стратегічне планування, яке передбачає розробку комплексу організаційних заходів, орієнтованих на можливі зміни, насамперед, внутрішніх і зовнішніх умов роботи в майбутньому, на визначення місця кожного ВНЗ в нестандартних умовах ринку освітніх послуг. Цей процес заснований на всебічному аналізі, як вже сформованих, так і прогнозованих тенденцій функціонування освітніх структур, з урахуванням таких важливих трансформацій, як:

- зміна умов та порядку прийому до ВНЗ;

- перехід на якісно нові моделі освіти;

- можливість скорочення системи вищої освіти внаслідок насувається демографічної кризи;

- зростаюча конкуренція на ринку освітніх послуг.

Висновки

У сучасному світі, який увійшов у третє тисячоліття, розвиток України визначається в контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури. Для України особливу актуальність набуває врахування факторів соціально-економічного розвитку, серед яких значна роль відведена людському чиннику. Особливе значення при цьому набуває система освіти.

Відмінними рисами навчального процесу міжнародного є гнучкість, адаптивність, модульність, економічна ефективність, орієнтація на споживача, опора на передові комунікаційні та інформаційні технології. У зв'язку з тим, що сучасне суспільство вступає в епоху інформатизації, характерною тим, що інформація стає одним з найважливіших ресурсів, в освітньому процесі світового рівня спостерігається такий процес, як глобалізація – процес, який передбачає в галузі освіти інтеграцію та координацію національних освітніх систем.

Соціально-економічні та політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності, входження України в світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти. Пріоритетною завданням є модернізація вищої освіти відповідно до сучасних міжнародних вимог.

Необхідно вказати, що перехід на викладання з урахуванням вимог Болонського процесу передбачає істотне збільшення і перехід на якісно новий рівень самостійної роботи студента.

Інтеграційні процеси у сфері вищої освіти європейських країн поступово реалізовувались. Україна – активний учасник цих процесів. Проектування освітніх структур і впровадження нових моделей та програм підготовки, як свідчить досвід усіх країн, в тому числі і Україна, – процес надзвичайно складний і надалі часу актуальний.

Список використаної літератури

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія / А.М. Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 558с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури / С.С. Вітвицька. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.

3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В.С. Журавський, М.З.Згуровський. – К.: Либідь, 2007. – 217 с.

4. Іванова Н.Л. Освіта в західних країнах на кордоні століть / Н.Л. Иванова. – Ярославль, 1999. – 301 с.

5. Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: основні положення / В.С. Лозниця. – К.: “ЕксОб”, 2001. – 304 с.

6. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки / В.П. Кравець. – Тернопіль, 1994. – 664 с.

7. Мешко О.І., Янкович О.І., Пизтушко Г.М. Історія української школи і педагогіки / О.І. Мешко, О.І. Янкович, Г.М. Пизтушко. – Тернопіль, 1999. –

293 с.

8. Равкін З.І. Розвиток освіти в Україні : концепція дослідження // З.І. Равкін. – К.: Либідь, 1995. – № 5. С. 5 – 15.

9. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи в Україні / М.М. Фіцула. – К.: «Академвидав», 2006. – 352 с.

10. Хюсен Т.В. Сучасні тенденції розвитку освіти // Т.В. Хюсен. – К.: Либідь, 1983. – № 1. С. 5-20.