2.2.4. Композиція. Фабула. Сюжет. Композиційні форми жанрів

Ще на стадії виношування задуму, створення концепції, збору інформації, формування публіцистичної ідеї неодмінно постає питання про компонування майбутнього твору. З теорії відомо, що композиція (від лат.: складати, створювати, поєднувати, компонувати) – це зумовлена задумом, змістом побудова літературного твору, поєднання частин, компонентів, їх гармонія, співвідношення.

Сюжет – це система відтворених чи створених уявою художника подій, взаємин між персонажами, розкриття їхніх характерів у вчинках, поведінці.

Твір буде струнким, якщо він матиме серцевину, те головне, довкола чого групується похідне, часткове, менш важливе. У творах різних жанрів різними за характером є і цементуючі вузли.

В основі звіту – важлива розмова. Своєрідним стержнем є перебіг розмови – збори це чи сесія, конференція чи нарада.

Композиційною основою репортажу є подія. Перебіг подій становить своєрідний хребет твору, що надає йому відповідної динаміки.

У композиційній основі оглядового матеріалу – система взаємопов’язаних подій, які не так аналізуються, як з’ясовується тенденція їх розвитку за певний період часу. Цементуючою ланкою в них є відповідно підібрана система фактів, скріплена авторською думкою у відповідному просторі й часі.

Ще складнішою є композиція творів, які можна віднести до художньо-публіцистичних жанрів. Крім аналізу фактів та явищ, проблеми розкриваються через людей, шляхом образного відтворення й узагальнення дійсності.

Якщо говорити про будову будь-якого твору, то важливо виділити такі поняття як сюжет та фабула.

Що ж таке сюжет  у трактуванні теорії літератури? Сюжет – це система відтворених чи створених уявою художника подій, взаємин між персонажами, розкриття їх характерів у вчинках, поведінці. Паралельно вживається термін фабула – поданий у причинно-часовій послідовності ланцюг подій, пригод, випадків. Фабулу ще визначають як хронологічне розгортання подій і думок. Іноді навіть говорять про фабулу статті чи рецензії, маючи на увазі об’єднання в нерозривне ціле подій і думок. «Цей літературний термін, – зазначає Дмитро Прилюк, – найбільш точно виражає смисл формотворчих процесів, які мають місце в журналістиці. Якщо факт – це фабула, то розкриття його і є розгортання фабули в просторі й часі з метою повнішої передачі змісту».

У більшості журналістських творів можна говорити про фабулу як про послідовне розгортання епізодів, описів, думок, подій. Прагнення досконалості – це, крім всього іншого, прагнення структурної досконалості твору.

2.2.5. Художня умовність у журналістському матеріалі

«Як відомо, людям, залежно від особистісних рис, можливостей, нахилів, тобто від природних здібностей, притаманні три розвинені види мислення — художнє, наукове і практичне. Ця класифікація випливає з учення І. П. Павлова про типи психічної організації індивіда — художню, мислительну і середню. Тут ми можемо дати істотну попередню дефініцію: журналістика і є найважливішою галуззю практичного мислення в людській діяльності. Це твердження потребує додаткових пояснень» [15; 202].

Кожний вид мислення користується переважно певними одиницями комунікації, тобто в кожному виступають різні спонукальні засоби саме до цього виду мислення. При художньому домінують символічні засоби комунікації, при науковому провідне місце посідають знакові засоби, а при практичному -сигнальні. Отже, відповідно - символ, знак, сигнал.    Кожному видові притаманні й свої засоби узагальнення -одиниці операційного мислення. У художньому цією одиницею виступає образ, у науковому - поняття, у практичному - дія. За характером зв'язку з різними сферами психіки художнє мислення найбільше дотикається емоційної сфери, наукове -пізнавальної, а практичне - вольової.

Художній та науковий типи мислення, як яскраво виражені, а також відповідні їм індивідуальні психічні типи вивчалися детально й глибоко. Але цього не можна сказати про третій тип. В ієрархії людських здібностей практичне мислення довгий час ототожнювалося з діями оператора, диспетчера, конструктора, тобто роль творчості зводилася в порівнянні з іншими видами мислення до найменшої частки. Лише останнім часом практичне мислення починає розглядатися як рівноправне серед інших видів. Це дозволяє подивитися під цим кутом зору на журналістську діяльність.     Отже, стосовно журналістики одиницею узагальнення, тобто одиницею операційного мислення є дія - інформаційний публічний виступ журналіста - у будь-якому виді масової інформації, у будь-якому жанрі. Коли ж ми говоримо про одиницю комунікації в практичному мисленні, то уточнюємо, що відбувається складне переплетіння сигналу, символу й знаку при домінуванні першого.