2.2.2. Діалектика змісту і форми

«Теоретики й практики журналістики широко оперують такими поняттями, як зміст і форма. Ці категорії дістали в науковій літературі чітке витлумачення. Так, зміст журналістського твору (тексту) визначається як "певним чином упорядкована сукупність елементів і процесів", що його утворюють і "характеризують його глибинні зв'язки, основні риси і тенденції". А форма тлумачиться як "спосіб об'єктивного існування і вираження змісту"[6;37].

Зміст і форма - це досить місткі, ємні, внутрішньо насичені, багатопланові категорії. До них не можна підходити спрощено, прямолінійно, обмежуючи їх лише якоюсь із їх сторін. Зміст журналістського тексту не вичерпують життєві явища й факти. Зібрані й осмислені, вони відтворюються автором відповідно до його задуму, обумовленої ним теми, досліджуваної проблеми, ідейної позиції й принципової концепції. Отже, не лише відібрана журналістом інформація (різноманітні відомості, факти, свідчення, докази, документи), але й задум, тема, проблема, ідея, концепція твору виступають як складові його змісту. Те ж саме відбувається і з формою. Її елементами - на рівні конкретного тексту - є мова і стиль, жанрова структура, сюжет, композиція, архітектоніка, мелодія, ритм, тон викладу тощо.

«Отже, зміст і форма – це не просто єдність, це завжди діалектична єдність, тобто тісна, нероздільна й водночас суперечлива. На практиці часто доводиться констатувати, що факти не переконують у правомірності тих висновків, якими завершується твір, а взята автором тема могла б успішніше реалізуватися в іншому жанрі» [15, 208].

У творчому доробку «Без собаки та кота й «житуха» не та», «Кому в Україні живеться найкраще?» потрібне розширення змістового аспекту, а в «Бог – це любов?..» - зміст відповідає дійсності.

2.2.3. Ідея. Зміст. Задум-тема-концепція – ідея журналістського твору

Ідея — форма духовно-пізнавального відображення певних закономірних зв'язків та відношень зовнішнього світу, спрямована на його перетворення.

За своєю логічною будовою ідея є формою мислення, різновид поняття, зміст якого своєрідно поєднує в собі як об`єктивне знання про наявну дійсність, так і суб`єктивну мету, спрямовану на її перетворення. Ідея береться за основу того чи іншого процесу людської творчості. Ідея може бути істинною або хибною. Критерієм істинності ідеї є суспільно-історична практика.

Зміст – це:

1. те про що говориться, розповідається десь;

2. те що описується, зображується;

3. перелік частин, оповідань, розділів.

«Кожен задум – найперший щабель творчого процесу. Це ще не цілком усвідомлений намір щось сказати публіці, перша стадія народження теми. Він виникає як своєрідний поштовх, як певне передчуття теми, загальне прагнення поділитись з іншими людьми новиною, думкою, ідеєю» [9, 67].

Тема – коло подій, життєвих явищ, змальованих у творі в організаційному зв’язку з проблемою, яка з них постає й потребує осмислення.

Концепція – це не тільки попереднє бачення проблеми, можливого її розв’язання. Це також певний компас у морі життєвого матеріалу, який може знадобитися в реалізації задуму, теми.

Зміст визначає як внутрішню суть певного явища, так і його ідею. Він не існує окремо від форми – це спосіб існування та зовнішнього виявлення певного явища.

Зміст даних матеріалів повністю передається та розкривається через комунікативні канали. Узагалі, концепція публікацій – цілісна й не потребує додаткового втручання.