Докучаев / Варианты ответов D 31-1

маршрути руху; захистити основні елементи бойового порядку від ударів наземного противника, повітряних (морських) десантів, диверсійно-розвідувальних груп; сумісними діями з силами та засобами взаємодіючих військ знищити нападаючого противника

Охорона військ на марші називається похідною, при розташуванні на місці - сторожовою, у бою - бойовою. Крім того, в усіх випадках організується безпосередня охорона. Сили і засоби, що виділяються на охорону, визначаються обстановкою.

Охорона підрозділів ППО здійснюється в загальній системі охорони загальновійськових частин (з'єднань), у районі розташування яких вони виконують бойові завдання. Незалежно від цього при розташуванні підрозділів на позиціях організується безпосередня охорона дозорами, що ведуть спостереження шляхом огляду місцевості, патрулюють або діють із засідок. В умовах загрози нападу наземного противника виставляють і окремі сторожові пости.

Наземна оборона позиції здійснюється, як правило, силами особового складу підрозділів. Вона організується відповідно до рішення командира підрозділу на організацію наземної оборони і вказівками вищого штабу. Завдання з наземної оборони позиції ставиться начальнику штабу підрозділу, що безпосередньо організує оборону позиції і відповідає за її готовність.

Організація охорони та наземної оборони включає: з'ясування завдань охорони та оборони; оцінка обстановки; розробка пропозицій з організації і здійснення охорони та оборони; доповідь командиру пропозицій з організації та проведення охорони та оборони; прийняття командиром рішення на охорону та оборону; розробка плану охорони та оборони; доведення завдань охорони та оборони до підпорядкованих підрозділів, проведення організаційно-тактичних та інженернотехнічних заходів; контроль, практичне відпрацювання і удосконалення плану охорони та оборони з'єднання (частини).

Рішення приймається на основі з'ясування завдання, оцінки можливих дій наземного і морського противника, десантів і диверсійних груп, а також своїх підрозділів і сусід, позиційного району, місцевості. Основу рішення складає замисел наземної оборони, яким визначаються сили і засоби, що залучаються для оборони, напрямки (сектори) зосередження зусиль і варіант (у головних рисах) побудови системи вогню та інженерних загороджень.

Заходи з оборони бойового порядку: призначення секторів оборони, орієнтирів на місцевості; визначення відстаней до них та підготовка особового складу до проведення вогню із зенітних установок та стрілецької зброї; обладнання окопів, ходів сполучення, сховищ, завад та загороджень; призначення бойових обслуг та розподіл їх за секторами оборони; визначення порядку ведіння вогню та сигналів управління; організація зв'язку пунктів управління з елементами оборони.

При розташуванні елементів наземної оборони враховуються напрямки найбільш імовірної появи противника, характер місцевості, характер очікуваного озброєння противника.

Найбільше небезпечними вважаються напрямки, що дозволяють противнику приховано, з найменшими витратами часу наблизитися до позиції, у тому числі з застосуванням механізованих підрозділів, а також напрямки, з яких противник може вести прицільний вогонь по позиції з максимальних дальностей.

Оборона позиції створююється круговою із зосередженням зусиль у найбільш небезпечних секторах.

Система вогню наземної оборони позиції доповнюється інженерними загородженнями, тобто штучними завадами і спорудами, що встановлюються або влаштовуються на місцевості з метою завдати противнику шкоди та утруднити його просування і маневр.

Кількість елементів наземної оборони залежить від протяжності межі оборони, характеру місцевості та існуючих на озброєнні засобів.

Для боротьби з ДРГ та десантами противника на підступах до бойового порядку для підсилення оборони доцільно створити пошукову ударну групу на автомобілях.

З межами оборони та рухомими патрульними групами налагоджується надійний зв'язок. Як правило, з обладнаними межами оборони організується телефонний зв'язок, а з рухомими групами - радіозв'язок.

Під час ведення бою необхідно керуватися Бойовим статутом сухопутних військ.

22. Організація технічного забезпечення в частинах і підрозділах ЗРВ

Обеспечение боевых действий – это комплекс мероприятий, направленных на поддержание высокой боевой готовности подразделений ЗРВ, создание благоприятных условий для организации и своевременного вступления в бой и успешного выполнения поставленных задач, а также на воспрещение или предупреждение внезапного нападения противника, снижения эффективности его ударов.

По времени обеспечение боевых действий подразделяется:

1.В ходе подготовки к ведению боевых действий.

2.В ходе ведения боевых действий.

Обеспечение боевых действий включает в себя:

1.Планирование мероприятий обеспечения.

2.Доведение задач обеспечения до подчиненных подразделений.

3.Проведение мероприятий обеспечения боевых действий.

4.Контроль за выполнением мероприятий обеспечения.ю. Обеспечение боевых действий подразделяется на:

1.БОЕВОЕ обеспечение.

2.ТЕХНИЧЕСКОЕ обеспечение.

3.ТЫЛОВОЕ обеспечение.

4.Моралнопсихолгическое обеспечение.

Технічне забезпечення організується з метою підтримання бойової готовності і

боєздатності військ шляхом забезпечення їх озброєнням, військовою технікою, ракетами, боєприпасами і військово-технічним майном, підтримання їх в постійній готовності до застосування, відновлення (ремонту) озброєння і військової техніки в разі пошкоджень (поломок) і повернення їх до строю.

Основні заходи технічного забезпечення: забезпечення військ озброєнням і військовою технікою (ОВТ), ракетами, боєприпасами і військово-технічним майном; зосередження основних зусиль на забезпеченні угруповань військ, які виконують основні завдання; своєчасне і безперебійне поповнення запасів матеріальних засобів, у першу чергу - військових запасів до встановлених норм; проведення технічного обслуговування та заміна блоків, агрегатів, вузлів ОВТ, які відпрацювали встановлений ресурс безпосередню у бойових порядках; першочергове комплексне відновлення та повернення до строю ОВТ, що потребують найменшого обсягу робіт, переважно безпосередню в районі виходу зі строю; нарощення зусиль частин технічного забезпечення та поповнення втрат матеріальних засобів за рахунок резерву, а у разі необхідності - за рахунок перерозподілу їх; максимальне використання місцевої промислової бази для ремонту ОВТ та задоволення потреб військ у промисловому обладнанні та матеріалах.

Основою організації технічного забезпечення є рішення командира та вказівки і розпорядження старших начальників з відповідної служби.

Основним організатором технічного забезпечення є заступник командира з озброєння. Види технічного забезпечення: ракетно-технічне забезпечення; інженерно-ракетне

забезпечення; інженерно-радіоелектронне забезпечення; інженерно-артилерійське забезпечення; інженерно-технічне забезпечення; автотехнічне забезпечення; танкотехнічне забезпечення; технічне забезпечення радіаційного, хімічного і біологічного захисту; технічне забезпечення зв'язку і АСУ; технічне забезпечення по службах тилу; метрологічне забезпечення.

Завдання технічного забезпечення виконуються силами і засобами військ, частинами і установами технічного забезпечення, а також відповідними силами і засобами тилу.

Основу технічного забезпечення складають планово-попереджувальна система технічного обслуговування техніки і ремонтно-відновлювальні роботи.

Ракетно-технічне забезпечення Ракетно-технічне забезпечення організується і здійснюється з метою своєчасної

підготовки і доставки зенітних ракет та комплектуючих елементів для їх утримання в установленій ступені готовності, проведення технічного обслуговування, забезпечення справності.

Заходи ракетно-технічного забезпечення: накопичення і раціональне ешелонування військових і оперативних запасів зенітних ракет, зберігання (утримання), розосередження, укриття і забезпечення збереження; своєчасне переведення ракет в установлені ступені готовності, проведення їх технічного обслуговування, ремонту і відновлення технічного ресурсу; контроль за виконанням правил поводження з ракетами при їх зберіганні, транспортуванні та підготовці до бойового застосування в з'єднаннях і частинах; виконання робіт щодо ліквідації наслідків аварій з ракетами і бойовими частинами; евакуація або знищення ракет і бойових частин у випадку загрози захоплення їх противником; забезпечення військ військово-технічним майном та документацією, необхідними для експлуатації, бойового застосування і ремонту ракет; забезпечення живучості й постійної готовності частин і підрозділів до виконання завдань, організація управління ними.

Ракетно-технічне забезпечення здійснюють зенітні ракетно-технічні бази, бази ремонту і зберігання озброєння, технічні дивізіони і батареї.

Інженерно-ракетне забезпечення Інженерно-ракетне забезпечення організується і здійснюється з метою підтримання

зенітних ракетних пускових установок (систем і комплексів), спеціальних машин ППО в бойовій готовності до застосування, забезпечення ними військ, ремонту при пошкодженні та поверненні до строю.

Заходи інженерно-ракетного забезпечення: технічне обслуговування засобів стартових позицій; організація безперебійного їх енергопостачання; ремонт і відновлення ресурсів технологічного обладнання і інженерних комплексів; своєчасне укомплектування і підтримання у

працездатному стані усіх видів ЗгП; ведення технічної розвідки з метою використання місцевої промисловості для ремонту обладнання стартових позицій і відновлення їх енергопостачання.

Технічне обслуговування умовно можна розділити на контроль технічного стану, профілактичне обслуговування, постачання ЗІП і експлуатаційними матеріалами, збір і обробку даних результатів експлуатації.

Контроль технічного стану призначений для оцінки працездатності апаратури і відповідності її параметрів значенням, заданим нормативно-технічною документацією, проводиться як при використанні озброєння за призначенням, так і при профілактичному обслуговуванні та ремонті.

Профілактичне обслуговування спрямоване на підтримку озброєння у справному стані, попередження відмов у роботі його елементів, продовження термінів експлуатації. У ході профілактичного обслуговування проводяться огляд і чистка апаратури та обладнання, контрольно-регулювальні операції, прогнозування відмов і їхнє попередження, сезонні змазувальні та кріпильні роботи, а також усунення несправностей в обсязі поточного ремонту. Види і періодичність технічного обслуговування (регламенту), обсяги робіт при кожному з видів, вказівки про порядок проведення цих робіт містяться в експлуатаційній документації (інструкціях, керівництвах) на конкретний тип озброєння і бойової техніки.

Ремонт військової техніки в залежності від особливостей, ступеня ушкодження і спрацювання її зразків (комплексів) поділяється на поточний, середній і капітальний.

Поточний ремонт полягає в усуненні несправностей шляхом заміни або відновлення окремих складових частин зразка (комплексу) військової техніки й у проведенні регулювальних робіт силами обслуговуючого персоналу, а також ремонтних підрозділів частини в місцях експлуатації озброєння і техніки.

Середній ремонт полягає у відновленні експлуатаційних характеристик комплексу (зразка техніки) шляхом заміни або ремонту ушкоджених (зношених) складових частин, блоків, агрегатів і в обов'язковій перевірці технічного стану окремих частин з усуненням несправностей силами ремонтних органів із притягненням експлуатаційного персоналу.

Капітальний ремонт передбачає повне розбирання і дефектацію зразків техніки (комплексів), заміну або ремонт усіх несправних складових частин, складання, комплексну перевірку, регулювання і випробування.

Ступінь ушкодження кожного зразка озброєння і військової техніки визначається в основному за двома критеріями - характером ушкоджень і працевитратам, необхідним для його відновлення.

Ступінь ушкодження:

слабкий, якщо даний зразок озброєння може бути відновлений силами особового складу підрозділу (самостійно або із залученням ремонтної майстерні частини) і потрібні витрати при цьому не перевищують граничного значення працевтрат, необхідних для виконання поточного ремонту даного зразка;

середній, якщо, по-перше, ушкодження можуть бути усунуті силами і засобами частини самостійно, але потрібні працевитрати перевищують граничне значення працевитрат на поточний ремонт, і, по-друге, коли потрібні для відновлення працевитрати виявляться менше припустимого значення працевитрат на виконання як поточного, так і середнього ремонту, але усунення нанесених ушкоджень можливо лише з використанням сил і засобів ремонтних органів (виїзних ремонтних бригад).

Безповоротні втрати озброєння і військової техніки визначаються характером ушкоджень, що не можуть бути усунуті жодним із видів ремонту, включаючи капітальний.

Технічне обслуговування, поточний і середній ремонт ракетного озброєння здійснюється силами військ, групами регламентно-налагоджувальних робіт, ремонтними частинами і підрозділами з'єднань (частин). Капітальний ремонт ракетного озброєння здійснюється ремонтними підприємствами військ ППО і підприємствами промисловості.

Інженерно-радіоелектронне забезпечення Інженерно-радіоелекгронне забезпечення має за мету підтримання радіоелектронної

техніки РТВ, ЗРВ, авіації, РЕБ та інших засобів ППО в готовності до застосування за призначенням, забезпечення їх безвідказності й максимальної ефективності, укомплектування ними військ, ремонт при пошкодженні та повернення до строю.

Технічне обслуговування, поточний і середній ремонт радіоелектронної техніки здійснюється силами військ, групами регламентно-налагоджувальних робіт, ремонтними підрозділами і частинами, капітальний ремонт - ремонтними військовими підприємствами і підприємствами промисловості.

Інженерно-артилерійське забезпечення Інженерно-артилерійське забезпечення організується і здійснюється з метою

забезпечення бойової готовності й безвідмовності артилерійського озброєння, стрілецької зброї, боєприпасів до них, приладів постерігання і управління вогнем та забезпечення ними військ.

Завдання інженерно-артилерійського забезпечення: забезпечення військ необхідною кількістю артилерійського озброєння, стрілецької зброі, боєприпасів; організація їх технічного обслуговування, зберігання, транспортування, поточного і планового ремонту; своєчасне відновлення та повернення до строю при пошкодженні, облік наявності та стану, контроль за технічним станом, витратами ресурсу, умовами зберігання артилерійського озброєння, стрілецької зброї, боєприпасів.

Технічне обслуговування і поточний ремонт артилерійського озброєння та стрілецької зброї проводиться силами і засобами військ із залученням ремонтних органів Центру.

Інженерно-технічне забезпечення Інженерно-технічне забезпечення організується і здійснюється з метою забезпечення

військ засобами інженерного озброєння, підтримання їх в справному стані та готовності до використання, забезпечення їх надійної роботи, швидкого відновлення при виході з ладу.

Завдання інженерно-технічного забезпечення: забезпечення військ засобами інженерного озброєння; підтримання засобів інженерного озброєння у справному стані і готовності до використання; організація їх експлуатації та надійної роботи; відновлення засобів інженерного озброєння при виході з ладу; управління силами і засобами інженерно-технічного забезпечення.

Автотехнічне забезпечення Автотехнічне забезпечення організується і здійснюється з метою забезпечення військ

автомобільною технікою загального призначення, засобами пересування озброєння, автомобільним майном, підтримання автомобільної техніки і засобів пересування в стані, який забезпечує постійну бойову готовність і високу мобільність, відновлення пошкождених машин та повернення їх до строю.

Завдання автотехнічного забезпечення: забезпечення військ автомобільної технікою і майном; підтримання сил і засобів автотехнічного забезпечення в постійній готовності до використання; зберігання і транспортування, технічне обслуговування, евакуація і ремонт техніки; розробка і здійснення заходів щодо запобігання подій з автотехнікою; організація технічної і спеціальної підготовки особового складу військ; підтримання у працездатному стані парків і їх елементів.

Танкотехнічне забезпечення Танкотехнічне забезпечення забезпечення організується і здійснюється з метою

забезпечення бойової готовності й безвідказності бронетанкової техніки та озброєння.

Завдання танкотехнічного забезпечення: укомплектування військ необхідною кількістю бронетанкової техніки та озброєнням; організація їх технічного обслуговування, зберігання, транспортування, поточного і планового ремонту; своєчасне відновлення та повернення до строю при пожкожденні, перелік наявності та стану, контроль за технічним станом, витратами ресурсу, умовами зберігання бронетанкової техніки та озброєння.

Технічне обслуговування і поточний ремонт бронетанкової техніки та озброєння проводиться силами і засобами військ із залученням ремонтних органів Центру.

Технічне забезпечення радіаційного, хімічного і біологічного захисту Технічне забезпечення радіаційного, хімічного і біологічного захисту має метою

забезпечення підрозділів засобами захисту, підтримку спеціальних машин та засобів захисту у справному стані і постійній бойовій готовності їх до бойового застосування, забезпечення надійної роботи, швидкого відновлення озброєння, техніки, засобів захисту та повернення їх у стрій при пошкодженні.

Завдання технічного забезпечення радіаційного, хімічного і біологічного захисту:

забезпечення військ озброєнням та засобами РХБЗ (задоволеняя штатно-табельні потреби військ, накопичення та ешелонування запасів, відновлення втрат); підтримання працездатності зоброєння (підтримання у справному стані, організація техобслуговування).

Технічне забезпечення зв'язку і АСУ Технічне забезпечення зв'язку і АСУ організується і здійснюється з метою підтримання

техніки зв'язку і АСУ в справному стані й постійній готовності до використання, забезпечення їх надійної роботи, відновлення та ремонту засобів зв'язку, автоматизованих систем управління зв'язком, комплексних засобів автоматизації, апаратури командних пунктів.

Завдання технічного забезпечення зв'язку: прийом, доставка та введення до строю техніки зв'язку; проведення її технічного обслуговування та ремонту; накопичення встановлених запасів техніки і майна зв'язку, їх зберігання; транспортування і підготовка їх до використання; своєчасне відновлення втрат, евакуація і ремонт тих, які вийшли з ладу.

Завдання технічного забезпечення АСУ: введення до строю засобів АСУ та обчислювальної техніки; проведення їх технічного обслуговування; поповнення засобів АСУ запасними елементами і промисловою продукцією виробничого призначення; проведення ремонту засобів АСУ і обчислювальної техніки, повернення їх до строю; виключення несанкціонованого допуску до таємної інформації при її обробці, зберіганні та відображенні на засобах автоматизації.

Технічне забезпечення по службах тилу

Технічне забезпечення по службах тилу організується та здійснюється з метою своєчасного укомплектування технікою тилу і забезпечення технічним майном; підтримання в справному стані, постійної готовності до використання і забезпечення надійної роботи шляхом технічно грамотної експлуатації, обслуговування, утримання (збереження), своєчасного ремонту і евакуації.

Завдання технічного забезпечення по службах тилу: забезпечення частин (підрозділів)

відповідною технікою та спеціальним обладнанням; організація їх експлуатації, обслуговування, утримання (збереження), ремонту і евакуації.

Метрологічне забезпечення Метрологічне забезпечення - комплекс заходів, що мають на меті підтримання потрібної

точності та достовірності контролю параметрів озброєння і ефективності його бойового застосування, забезпечення граничних можливостей озброєння і його оперативного відновлення, а також визначення і застосування наукових, нормативних, технічних та організаційних основ, необхідних для досягнення єдності вимірювань, своєчасності та достовірності контролю параметрів об'єктів вимірювань.

Завдання метрологічного забезпечення: досягнення високої ефективності застосування озброєння та військової техніки, підтримання їх бойових та експлуатаційних властивостей; забезпечення єдності вимірювань; здійснення метрологічного контролю і нагляду; забезпечення достовірності вимірювань під час лікування та діагностики особового складу, визначення рівнів радіоактивного забруднення й опромінення; організації контролю за витратами матеріальних засобів, дотриманням вимог техніки безпеки та встановлених норм забезпечення особового складу; підготовка та підвищення кваліфікації фахівців у галузі метрологічного забезпечення.

Експлуатація вимірювальної техніки - комплекс заходів з її постачання, обліку, зберігання, транспортування, технічного обслуговування, застосування, ремонту, списання і метрологічного забезпечення.

Військові засоби вимірювальної техніки (ВЗВТ) повинні використовуватись тільки за призначенням і утримуватись у готовності до застосування, за виключенням випадків знаходження на зберіганні.

Військові засоби вимірювальної техніки, які не задовольняють встановленим вимогам, з закінченими термінами калібрування, не опломбовані встановленим чином, а також ті, що викликають сумніви у правильності своїх показань, вважаються до застосування не придатними і підлягають вилученню із експлуатації.

Повірка - встановлення придатності вихідних і робочих еталонів військового призначення до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик.

Калібрування військових засобів вимірювальної техніки - визначення в певних умовах,

або контроль їх метрологічних характеристик.

Подання військовими частинами ВЗВТ на калібрування до військових метрологічних лабораторій (ВМЛ) (виїзних метрологічних груп - ВМГ) здійснюється у терміни, що визначені Графіком подання ВЗВТ на калібрування та витягами з Графіку роботи виїзних метрологічних груп ВМЛ.

Транспортування ВЗВТ на калібрування до ВМЛ чи місць роботи ВМГ і назад організується силами і засобами військових частин - власниками приладів.

Метрологічне обслуговування ОВТ - комплекс робіт з вимірювання та контролю параметрів (характеристик) виробів ОВТ, апаратури та пристроїв і встановлення необхідності їх настроювання, регулювання або ремонту.

Метрологічне обслуговування здійснюється, як правило, силами особового складу, що експлуатує техніку, з періодичністю, яка вказана в експлуатаційній документації, або інших нормативних документах, що регламентують порядок і терміни технічного обслуговування ОВТ.

Технічний стан вимірювальної техніки обліковується за категоріями.

Категорування полягає у встановленні технічного стану вимірювальної техніки з метою визначення її придатності до застосування за призначенням, необхідності ремонту чи списання.

У залежності від технічного стану, виду ремонту, напрацювання, гарантійного та міжремонтного строку вимірювальна техніка поділяється на п'ять категорій:

1-а категорія - нова вимірювальна техніка, що не була у використанні, технічно справна і з невичерпаними строками гарантії;

2-а категорія - технічно справна, що була чи знаходиться у використанні або нова, але з вичерпаними строками гарантії;

3-я категорія - технічно несправна, що потребує відновлення у військових ремонтних органах, чи військових метрологічних лабораторіях;

4-а категорія - технічно несправна, що потребує капітального ремонту на ремонтних підприємствах Міністерства оборони;

5-а категорія - непридатна до експлуатації та ремонту, що відпрацювала встановлений ресурс (термін служби), відновлення якої неможливо або недоцільно.

Підставою для переводу вимірювальної техніки до іншої категорії є: закінчення гарантійного терміну; введення в експлуатацію; висновок (сповіщення про непридатність) відповідної військової метрологічної лабораторії або ремонтного підприємства Міністерства оборони про можливість (або неможливість) подальшого використання; висновок комісії військової частини, про несправність (пошкодження) вимірювальної техніки.

Висновок комісії військової частини (при переведенні в четверту чи п'яту категорію) викладається в акті технічного стану, як правило, на підставі висновку військової метрологічної лабораторії або ремонтного підприємства Міністерства оборони.

На підставі затвердженого акту технічного стану робиться запис про зміну категорії у формулярі (паспорті) на вимірювальну техніку. У випадках, коли на вимірювальну техніку формуляр (паспорт) не передбачений, необхідний запис робиться у книзі обліку технічного стану, калібрування (повірки) та ремонту.

23. Оцінка обстановки при прийнятті рішення на бойові дії, її складові

Подготовка боевых действий подразделений ЗРВ есть комплекс мероприятий, который проводится командиром и штабом этих подразделений в целях выполнения боевой задачи после еѐ получения.

После получения боевой задачи процесс выработки решения командира на боевые действия строится в следующей последовательности:

1.Уяснение полученной боевой задачи.

2.Расчет времени и отдача предварительных распоряжений подчиненным подразделениям.

3.Оценка обстановки, в которой придется вести боевые действия.

4.Выработка замысла на ведение боевых действий.

5.Проведение тактических расчетов.

6.Принятие предварительного решения по карте.

7.Рекогносцировка местности.

8.Принятие окончательного решения на боевые действия.

Оцінка противника - основний елемент оцінки обстановки при прийнятті рішення на бойові дії (протиповітряний бій), що являє собою об”єктивний аналіз стану і діяльності сил повітряно-космічного нападу, а також інших сил з метою прогнозування замислу і характеру їх дій.

У сучасних умовах все більше значення для ведення збройної боротьби набуває інформація про протистоячого противника та можливому характері його бойових дій. Це зумовлено постійно наростаючими можливостями противника по обладнанню військ новими засобами нападу, удосконаленням форм та способів їх бойового застосування.

Пiд методикою оцiнки противника розумiється сукупнiсть методiв роботи командира та штабу з'єднань, частин та пiдроздiлiв ЗРВ (способiв та прийомiв), якi реалiзуються ними у конкретних умовах обстановки та у логiчній послiдовностi з метою визначення характеру дiй противника у бою, а також методичний апарат, який застосовується для оцiнки противника.

Практика військ , а також аналіз логічно-аналітичної діяльності посадових осіб з’єднань, частин показує, що оцінка противника у процесі виробки рішення на бойові дії є одним з основоположних елементів оцінки обстановки у цілому.

Висновки з оцінки противника є основою для прийняття обгрунтованого рішення. Ознайомиться з положеннями методики оцінки противника, вивчить склад самої методики

та роботу командира при оцінці противника у ході підготовки та ведення бойових дій.

Оценка обстановки при принятии решения командиром подразделения ЗРВ является третьей составляющей выработки решения командиром на боевые действия.

Оценка обстановки является третьей составляющей процесса выработки решения командира на боевые действия.

Составляющие оценки обстановки:

1)Оценка воздушного противника.

2)Оценка наземного противника.

3)Оценка объекта прикрытия.

4)Оценка состояния и боевых возможностей своих подразделений ЗРВ.

5)Оценка взаимодействующих подразделений.

6)Оценка района боевых действий.

7)Оценка радиоэлектронной обстановки.

8)Оценка радиационной обстановки.

9)Оценка химической и биологической обстановки.

Методика оцінки противника Оцінка противника проводиться з метою отримання кількісних характеристик та розробки

висновків, необхідних для проведення оцінки своїх військ та прийняття рішення на бойові дії (бойове застосування).

Оцінка противника на етапі підготовки бойових дій (бойового застосування) проводиться до початку повітряного нападу противника, результати, одержані при цьому, носять імовірнісний характер і базуються на прогнозі наступних подій та їх апріорних оцінок. Тому вірогідність висновків з оцінки противника принципово не може бути вище вірогідності оцінок, одержаних у ході розвитку повітряного удару противника

Командир, як правило, не має у своєму розпорядженні всіх даних про противника, не знає, а тільки намагається викрити замисел його можливих дій. Противнику належить пріоритет у виборі варіанта удару. Тому висновки з оцінки противника являються імовірнісними, а точність прогнозування визначається повнотою та достовірністю вихідних даних, правильністю методів, що застосовуються під час оцінки та врахуванням всіх чинників, які впливають на дії противника

Елементи оцінки противника: угруповання, бойовий склад, бойова готовність засобів повітряного нападу противника, їх можливості, варіанти нанесення удару, можлива тактика дій противника у межах відповідальності з'єднання (частини); можливі маршрути та профілі польоту крилатих ракет; очікувана кількість літаків (крилатих ракет), яку може застосувати противник на контрольованому напрямку (нарад сил для удару по об'єктах оборони); рубежі досяжності засобів повітряного нападу та пуску ракет "повітря-поверхня" по об'єктах оборони; можлива кількість радіолокаційних цілей у зоні огляду засобів та побудова схеми удару; можливі цілі першого масованого удару та завдання, які при цьому вирішуватиме противник; можливість противника з протидії; сильні та слабкі сторони повітряного противника; можливий характер дій наземного (морського) противника

Вихідні дані для оцінки противника: бойове завдання; висновки з оцінки противника, що надходять з вищого штабу; дані про угруповання, стан бойової та технічної готовності ЗПН противника на контрольованому напрямку; матеріали узагальнення досвіду застосування ЗПН у локальних конфліктах; можливі варіанти побудови удару противника; тактико-технічні характеристики та способи бойового застосування ЗПН противника; склад та тактико-технічні характеристики засобів радіоелектронного заглушування противника та способи їх бойового застосування; тактико-технічні характеристики та можливий характер дій наземного (морського) противника у районі дислокації з'єднання (частини).

Для оцінки противника можуть застосовуватись різноманітні методи. На практиці найбільш часто використовують такі методи: графоаналітичний метод; метод моделювання на ЕОМ.

При графоаналітичному методі використовуються для оцінки противника аналітичні вирази різної складності, схеми, карти та графіки. При цьому графіки можуть бути одержані з використанням методу моделювання на ЕОМ.

Метод математичного моделювання на ЕОМ дозволяє з певною точністю відтворити процес нанесення ракетно-авіаційного удару противника та оцінити його характеристики.

Оцінка можливостей противника з протидії радіоелектронним засобам (РЕЗ)

з'єднання (частини) проводиться з метою прийняття своєчасних ефективних заходів з недопущення зниження бойових можливостей нижче допустимих значень.

Для заглушування РЕЗ противник може використати такі засоби РЕБ: активні та пасивні завади, що застосовуються з борту аеродинамічних носіїв, активні завади з наземних та корабельних пунктів, передавачі завад одноразового використання, що закидаються; подавлення випромінюючих засобів шляхом застосування самонавідного на випромінювання озброєння.

Оцінка можливостей противника з подавлення РЕЗ з'єднання (частини) повинна включати: оцінку засобів радіоелектронного заглушування противника, їх можливостей та способів бойового застосування; оцінку можливостей противника з вогневого подавлення РЕЗ самонавідною на випромінювання зброєю.

Вихідні дані для оцінки радіоелектронної обстановки: дані про стан бойової готовності та угруповання ЗПН противника; дані про можливі варіанти нанесення удару ЗПН та засоби подавлення РЕЗ; довідкові матеріали за технічними характеристиками засобів радіоелектронного заглушування; бойове завдання з'єднання (частини); висновки з оцінки радіоелектронної обстановки, що надходять з вищого штабу; дані про можливі об'єкти удару на даному напрямку та їх важливості.

Оцінка можливості РЕП з засобів повітряного нападу, корабельних та наземних засобів: можливий наряд засобів повітряного нападу у межах відповідальності з'єднання (частини), типи літаків та обладнання їх засобами РЕБ; дислокування та можлива тактика застосування спеціальних літаків РЕБ, безпілотних літаків постановників завад; місцезнаходження корабельних та наземних засобів РЕБ противника, їх можливості у постановці завад РЕЗ; наявність та можлива тактика застосування передавачів завад одноразової дії, що закидаються; межі

(райони) постановки завад та тимчасові межі дії завад для різних варіантів нанесення удару; очікувані спектральні щільності потужності завад для різних варіантів удару.

У висновках з оцінки радіоелектронної обстановки відображаються: очікувана кількість аеродинамічних постановників завад та к можливості з заглушування РЕЗ з'єднання (частини); можливі тактичні способи застосування противником аеродинамічних, корабельних та наземних засобів РЕП та очікувані спектральні щільності потужності завад; імовірність застосування противником передавачів завад, що закидаються, очікувана їх кількість та очікувані спектральні щільності потужності завад, що створюються ними; очікувана кількість та можливі межі запуску самонавідної на випромінювання зброї.

Оцінка можливого характеру дій наземного (морського) противника по бойовому порядку проводиться з метою виявлення найбільш імовірних способів його впливу на з'єднання (частину).

Під час оцінки проводиться аналіз наземного противника з врахуванням усіх існуючих даних про десантно-диверсійні групи, їх склад, озброєння та способи дій, визначаються об'єкти, по яких можна очікувати удари десантно-диверсійних груп, імовірні шляхи їх підходу та місця скупчення, уточнюються небезпечні сектори для найбільш вразливих об'єктів.

Загальні висновки з оцінки противника: базування, бойовий склад та стан бойової готовності ЗПН противника; способи бойового застосування ЗПН противника, які необхідно врахувати при підготовці бойових дій (бойового застосування); імовірні способи протидії противника, місце, час їх реалізації, що необхідно врахувати при організації РЕБ, а також при аналізі радіоелектронної обстановки у ході виконання бойового завдання; можливий характер та варіанти дій наземного (морського) противника, що необхідно врахувати при організації взаємодії та забезпечення.

Зміст методики оцінки повітряного противника

Під оцінкою повітряного противника розуміється об'єктивний аналіз його стану, можливостей та діяльності з подальшим прогнозуванням задуму та характеру його дій у інтересах прийняття рішення на удосконалення системи ППО та організацію

з'єднань та частин.

Оцiнка повiтряного противника спрямована на викриття задуму і загального характеру удару, визначення характеристик та розпiзнавання кожної цiлi.

Оцінка повітряного противника командиром заключається у всебічному вивченні та аналізу його базування, складу, бойових можливостей і завдань, до рішення яких він буде струмитися, тактичних прийомів і способів дій у інтересах рішення поставлених йому бойових задач.

Оцінка повітряного противника має характер прогнозування.

Висновки із оцінки можливих дій повітряного противника являється імовірними, а точність прогнозування його дій визначається повнотою і достовірністю вихідних даних і обліком всіх факторів, яки могуть впливати на його дії.

Оцінка повітряного противника проводиться:

1)В ході підготовки зрдн до бойових дій;

2)В ході ведення зрдн протиповітряного бою.

В ХОДІ ПІДГОТОВКИ БОЙОВИХ ДІЙ.

Вихідними даними для оцінки повітряного противника являється:

1.Бойова задача групи дивізіонів (зрдн);

2.Короткі висновки із оцінки повітряного противника командиром частини (зрп);

3.Виписка із розпорядження по розвідки КППО;

4.Матеріали відкритої печатки.

Додаткові дані:

Оцінка повітряного противника. як правило, будується по схемі:

Від куди - Хто -Як – Коли

Буде діяти по об’єкту прикриття (військам)

Найбільш важливими елементами оцінки повітряного противника у є такі:

-бойовий склад та ресурс угрупування ЗПН, що розташовується;

-рубежі досягнення та подльотній час ЗПН;

-можливій задум дiй противника у опрерації;

-потрібний ресурс ЗПН для рішення задач у операції, ударі;

-основні напрямки ударів, найбільш імовірні діапазони висот та маршрутів польоту літаків на малих та гранично малих висотах;

-можливі варіанти оперативної побудови ЗПН,

-тривалість удару та щільність наліту;

-можливості противника по РЕП;

-можливий час початку бойових дій.

Узенітних-ракетних військах, крім загальних питань оцінки, особлива увага звертається на:

- визначення очікуємої кількості засобів повітряного нападу по типам; - основні напрямки ударів і рубежі пуску крилатих ракет і ракет ―повітря-земля‖;

- найбільш імовірні маршрути, профілі польотів;бойові порядки авіації противника і очікуємі щільності нальотів, види і способи радіоелектронного придушення РЕЗ і ступінь їх впливу на виконання бойового завдання;

- можливі способи вогневого придушення зенітних ракетних комплексів; - підльотний час авації противника; - найбільш імовірний діапазон висот і швидкостей польоту.

Найважливішим питанням оцінки є оцінка (прогнозування) задуму його дій.

Це найбільш складна задача оцінки противника, яка вважає не тільки наявність необхідних вихідних даних , але та досить високий рівень професійної підготовки, постійного вивчення повітряного противника, використання досвіду навчань та локальних війн, вміння думати за противника та приймати за нього визначені рішення.

Узв'язку з тим, що видати достовірний прогноз про дії противника , як правило, нереально, оцінюється не менше двох найбільш імовірних варіантів його дії , що дозволяє з початку операції швидко внести корективи у прийняті рішення.

Оцiнюючи задум та загальний характер удару ЗПН противника, командир визначає: мету і завдання, до вирiшення яких прагне противник; склад його сил та засобiв, якi беруть участь в ударi;

зяких напрямкiв, за якими маршрутам, на яких висотах та якими силами здiйснюється удар; побудування бойового порядку, ешелонування ЗПН противника по глибинi, щiльностi та тривалостi удару; тактичне призначення груп та ступiнь важностi цiлей; типи лiтакiв, крилатих ракет, безпiлотних лiтальних апаратiв; очiкуємі способи дiй.

Визначення можливих варіантів, способів та тактичних прийомів дій повітряного противника при подоланні системи зенітного ракетного прикриття

Можливі способи, тактичні прийоми дій і бойові порядки ЗПН при нанесенні ударів по об'єкті, що обороняється, прогнозуються на основі аналізу задач, до досягнення

яким буде прагнути повітряний противник, оцінки складу його сил і засобів, особливостей ППО, об'єкта оборони, району бойових дій, рельєфу місцевості. Для тактики дій повітряного супротивника в локальних війнах характерне масування ударів по найважливіших об'єктах, відсутність шаблона у виборі варіанта удару, тактичних прийомів і способів дій, усебічне забезпечення дій ударних груп, прагнення до досягнення раптовості, скороченню часу перебування літаків у зоні вогню зенітних засобів і т.д. Комбіновані удари з повітря стають складними, широко використовуються для рішення різних задач безпілотні літальні апарати, постановка радіоелектронних завад.

Бойові порядки ударних груп і груп прориву ППО, як правило, будуються з обліком взаємного візуального чи радіолокаційного контролю між літаками, виключення радіолокаційного дозволу окремих літаків РЛС ППО, взаємного прикриття радіоелектронними завадами і створення необхідної щільності потужності перешкод на вході приймачів РЕС ППО, виключення імовірності поразки більш одного ЗПН при підриві ЗКР, забезпечення маневреності літаків.

Варіант бойового порядку тактичної авіації характеризується формою (пеленг, клин, фронт, ромб і ін.), а також дистанціями, інтервалами, чи перевищеннями приниженнями між літаками і групами.

Дистанція (d) — відстань між літаками (підрозділами) по напрямку польоту. Інтервал

(i)—відстань між літаками (підрозділами) по фронті. Чи перевищення приниження ( Н)

— відстань між літаками (підрозділами) по висоті. Варіант бойового порядку групи літаків ТА показаний на рис. 1.2.

24. Вироблення та прийняття рішення командиром підрозділу, його основний зміст

Подготовка боевых действий подразделений ЗРВ есть комплекс мероприятий, который проводится командиром и штабом этих подразделений в целях выполнения боевой задачи после еѐ получения.

После получения боевой задачи процесс выработки решения командира на боевые действия строится в следующей последовательности:

1.Уяснение полученной боевой задачи.

2.Расчет времени и отдача предварительных распоряжений подчиненным подразделениям.

3.Оценка обстановки, в которой придется вести боевые действия.

4.Выработка замысла на ведение боевых действий.

5.Проведение тактических расчетов.

6.Принятие предварительного решения по карте.

7.Рекогносцировка местности.

8.Принятие окончательного решения на боевые действия.

Принятие решения на боевые действия является завершающем этапом работы командира и штаба по подготовки подразделений к боевым действиям.

Принятое решение – это определенное командиром для реализации порядок и способы выполнения боевой задачи.

РЕШЕНИЕ включает в себя:

1)Замысел боевых действий.

2)Боевые задачи подчиненным подразделениям.

3)Главные вопросы взаимодействия.

4)Вопросы обеспечения и организации управления.

5)Вопросы морально-психологической работы.

Замысел занимает центральное место в решении командира и является основой детализации плана боевых действий. В конечном итоге замысел должен определить вид и вариант боевого порядка, границы позиционного района. Основные секторы стрельбы и ответственные сектора стрельбы на малых высотах, требуемые районы развертывания средств разведки, меры по обеспечению помехоустойчивости и живучести систем огня, разведки и управления.

При определении замысла основными вопросами являются: как оборонять объект, как обеспечить уничтожение воздушного противника до РВЗ, какую иметь кратность перекрытия зон поражения, каково должно быть удаление позиций дивизионов от объекта обороны, как обеспечить взаимное прикрытие позиций дивизионов, определение вариантов маневра, на каких направлениях сосредоточить основные усилия, мероприятия по обеспечению помехоустойчивости и живучести систем огня, разведки и управления.

Боевая задача – это предельно сжатое и четко сформулированное определение цели, которая должна быть достигнута подразделением при ведении боевых действий к установленному сроку.

Взаимодействие – это согласованное по целям, задачам, месту, времени и способам выполнения задач подразделениями для достижения цели боя.

Обеспечение боевых действий – это комплекс мероприятий, направленных на поддержание подразделений в высокой боевой готовности. Сочетание централизованного управления с самостоятельным ведением боя подразделениями – один из основных принципов организации обороны объекта.

25. Організація здійснення маневру підрозділом у позиційному районі з’єднання ЗРВ

Основними складовими протиповітряного бою є: вогонь та маневр силами (засобами).