Докучаев / Варианты ответов D 31-1

Збереження об'єкта, що обороняється, досягається знищенням ЗПН противника на дальності

Дзнищ, що повинна бути не менше ( рвз - відстані від об'єкта до рубежу виконання завдання (РВЗ) повітряним противником, тобто Дзнищ рвз.

Основными носіями ядерної зброї, з якими ведуть боротьбу зенітні ракетні війська ПС, є крилаті ракети (КР) і пілотована авіація.

Еквівалентна потужність ядерних боєприпасів стратегічних КР досягає 0,2 Мт, а тротиловий еквівалент ядерних авіабомб становить від 0,05 до 1,1 Мт.

По впливі ударної хвилі ядерного вибуху на об'єкт розрізняють зони повної й часткової безпеки й зону припустимого ступеня ризику.

Для визначення положення РВЗ противником радіус поразки його ядерних засобів Rпор береться, як правило, рівним радіусу зони припустимого ступеня ризику, що становить 6...7 км при

потужності вибуху 0,2 Мт і 13...14 км при потужності 1,1Мт.

Для визначення Rпор при інших значеннях еквівалентної потужності ядерних боєприпасів використаються довідники по вражаючій дії ядерної зброї.

При відбитті удару крилатих ракет (КР) необхідний рубіж їхнього знищення щодо об'єкта визначається з умови можливого підриву ядерних боєприпасів КР від впливу ЗКР, тобто

рвз=Rпор і для потужності боєприпасів 0,2 Мт складе 6 — 7 км.

Для пілотованих літаків, що застосовують вільно падаючі авіабомби (АБ), видалення рвз від границь об'єкта, що обороняється, збільшується з Rпор на величину относа бомби - А, що визначається по табл. 1, тобто рвз=Rпор + А.

Тяким образом, мінімально припустиме видалення від границь об'єкта рубежу знищення літаків-носіїв ядерних авіабомб максимальної потужності складе 8...20 км при висоті польоту 2...2,5 км і 30...35 км при висоті 14...15 км.

Видалення рубежу виконання завдання літаком-носієм аэробаллнстическгх ракет (АБР)

з дальністю їхнього пуску dпуск і керованих (планіруючих) авіабомб (УАБ) з дальністю їхнього скидання dc6p, не знищуваних ЗРК або знищуваних з недостатньою ефективністю, визначається по формулах:

рвз АБР = Rпор + dпуск;рвз уаб = Rпор + dсбр.

Об'єктові угруповання ЗРВ, побудовані з умови знищення розглянутих носіїв ядерних боєприпасів до рубежу виконання ними бойового завдання, забезпечують захист об'єкта й при застосуванні цими носіями звичайних зарядів.

Относ авіабомби (км) для різних швидкостей польоту літака-носія й висот її скидання

(при характеристичному часі бомби 21 хв.)

Т а б л и ц а 1

Висота скидання Швидкість літака-носія авіабомби, м/с

авіабомби, м

Методика розрахунку рубежу виконання завдання повітряним противником

Зберігання об’єкту, що прикривається, досягається знищенням ЗПН противника на

дальностях D знищ , яка повинна бути не менше R РВЗ – відстані від об’єкту до рубежу виконання завдання (РВЗ) повітряним противником, тобто D знищ

Відстань рубежу виконання завдання повітряного противника (R рвз) від об’єкту визначається за формулою:

R РВЗ пл = r об + R пор + А – для літаків;

А– віднос бомби.

Віднос бомби розраховується за формулою: А = Vц tп – Н ц ,

– запізнення бомби;

Ц2 (КРЦ)

Нц

R РВЗ пл

L пуску

Рис 1. Рубіж виконання завдання

Приклад.

Визначити рубіж виконання завдання літаком F-15Е, який діє на висоті 10 000 км звичайними бомбами. Радіус об’єкту – 600 м.

Рішення:

1. Швидкість літака F-15Е з довідкових даних складає 2350 км/год, але при бомбомітанні застосовується, як правило, крейсерська швидкість, яка дорівнює 1625 км/год (450

м/с).

2. Віднос бомби складає:

А = Vц tп – Н ц ,

де V ц = 450 м/с ;

t п = 2 Н / q = 2 х 10000 / 9,8 = 45 (сек) ;

= 0,3 .

Таким чином: А = 450 х 45 – 0,3 х 10000 = 17250 (м).

6. Суть та зміст бойової задачі підрозділу ЗРВ, порядок її з’ясування командиром

Боевая задача – это предельно сжатое и четко сформулированное определение цели, которая должна быть достигнута при ведении боевых действий к установленному сроку. Боевая задача подразделениям ЗРВ ставится выше стоящим командиром.

Вбоевой задаче подразделения ЗРВ указываются:

-боевой состав, во взаимодействии с кем, по каким объектам в каких границах не допустить ударов воздушного противника и его прорыва через зону огня подразделения ЗРВ;

-какие группировки войск прикрыть в зоне огня;

-на обороне каких объектов сосредоточить основные усилия;

-границы позиционного района;

-резерв и порядок его использования;

-срок готовности к боевым действиям.

Сполучением БЗ командир подразделения:

-уясняет еѐ;

-определяет мероприятия, которые не обходимо провести в первую очередь;

-проводит расчет времени и отдает предварительные распоряжения на предстоящии боевые действия;

-оценивает обстановку;

-определяет замисел предстоящих боевых действий;

-принимает решение на боевые действия;

-ставит задачи подчиненным подразделениям;

-дает указания на планирование боевых действий, организацию взаимодействия,

обеспечения и управления, підготовку подчиненных подразделений. При уяснении БЗ командир должен глибоко изучить и понять:

-цель предстоящих боевых действий;

-замисел вышестоящего командира;

-боевю задачу, место и роль своего подразделеняи;

-задачу соседей и порядок взаимодействия с ними;

-время, отведенное на підготовку боевых действий. На основе уяснения БЗ, командир определяет:

-мероприятия, которые не обходимо провести немедленно;

-проводит расчет и распределение времени на підготовку боевых действий;

-отдает предварительные распоряжения подчиненным для оринтации их на предстоящие боевые действия.

7.Основи побудови системи зенітного ракетного прикриття об’єктів,

вимоги, які постають до нього

Под зенитным ракетным прикрытием объектов и группировок войск понимается совокупность организованных мероприятий и боевых действвивий подразделеий ЗРВ, которые направлены на уничтожение воздушного противника и защиту объектов от удара с воздуха.

Основу зенитного ракетного прикрытия составляют:

-система огня – это организованное и согласованное по цели, задачам, пространству и времени совокупность зон огня подразделений ЗРВ, которые развернуты в боевые порядки для выполнения боевых задач;

-система разведки – это организованное и согласованное по цели, задачам, пространству и времени совокупность зон обнаружения РЛС подразделений РТВ, которые развернуты в боевой порядок для выполнения боевой задачи по обеспечению РЛИ подразделений ЗРВ;

-система управления – это совокупность органов и пунктов управления, оснащеных АСУ, действия которых организованы и согласованы по целям, задачам, пространству, времени и представляет собой совокупность зон управления подразделеиями ЗРВ, которые развернуты в боевые порядки для выполнения боевой задачи;

-система ракетно-технического обеспечения – это организованное и согласованное по целям, задачам и времени хранение, підготовки и доставки ракет на СП подразделений ЗРВ в установленные сроки.

Создание этих систем достигается развертыванием подразделений ЗРВ в боевые порядки в своїх позиционных районах, с целью обеспечения их высокой эффективности приенения.

Основные требования к системе прикрытия объектов:

1)круговое прикрытие объукта с заданной кратностью перекрытия зон поражеия ЗРК над объектом;

2)сосредоточеие основних усилий подразделений ЗРВ на направлениях наиболее вероятного действия противника;

3)устойчивость и непрерывность управления огнем;

4)своевременность восстановления и обеспечение проведения мероприятий по восстановлению боеготовности подразделений ЗРВ.

8.Система зенітного ракетного вогню та її показники

Под системой зенитного ракетного огня понимается спланированное и организованное по направлениям, висотам и рубежам сочетание огня подразделений ЗРВ с целью уничтожения воздушного противника до РВЗ.

Обобщенной характеристикой системы огня является совокупность реализуемых зон поражения ЗРК, развернутых в боевой порядок.

Система огня характеризуется показателями, совокупность которых отражает возможности системы зенитного ракетного огня по уничтожению воздушного противника.

Основными показателями системы огня являються:

–розміри зони вогню;

–кратність перекриття зон поранення (µ);

–кількість стрільб до заданого рубежу (Nстр);

–щільність вогню на заданому рубежі (Пог);

-середня ефективність стрільбы (Рстр) .

Размеры зоны огня зависят от количества зрдн, принимающих участие в отражении удара воздушного противника, их размещения на местности относительно объкта прикрытия (удаление, интервалы), размеров реализуемых зон поражения с учетом рель ефа местности.

Кратность перекрытия зон поражения характеризует возможности подразделений ЗРВ по сосредоточению огня для уничтожения воздушного противника в той или иной точке зоны огня. Количество стрельб до заданного рубежа характеризует возможности системы огня по оьстрелу целей одновременно входящих в зону огня или отражению удара определенной продолжительности.

Nстр.j = Q /n,

где Q – запас ракет на СП; n – расход ракет за одну стрельбу.

Плотность огня определяется количеством стрельб, которое может провести подразделение ЗРВ за одну минуту при отражении удара воздушного противника

Пвог = 1/Тц.ср.

Средняя эффективность стрельбы характеризуется вероятностью поражения целей за

стрельбу

Рn = 1- (1- P1)n.

9. Система розвідки повітряного противника та її показники

Система разведки – это организованное и спланированное по цели, задачам, пространству и времени совокупность зон обнаружения воздушных целей РЛС подразделений РТВ, которые развернуты в боевой порядок в позиционном районе.

Система разведки объединяет в себе: РЛС подразделений РТВ; РЛС разведку и ЦУ подразделений ЗРВ; посты візуального и химического наблюдения.

Главное требование к системе – безусловное обнаружение воздушного противника в любих условиях обстановки на удалениях, которые обеспечивают его уничтожение подразделениями ЗРВ на их дальній границе зоны поражения.

Основными показателями системы разведки являются:

-размеры, кратность перекрытия зон обнаружения и частотная диапазонность радиолокационного поля;

-высоты и скорости полета целей, при которых обеспечивается централизованное управление огнем;

-количество одновременно сопровождаемых и обрабатываемых целей;

-качество выдаваемой РЛИ (точность, достоверность,полнота).

Підльотний час – час польоту цілі від моменту виявлення її засобами розвідки до дальньої межі зони поразки.

Lпоз

СП

Рис. 2. Підльотний час повітряного противника

І – зона поразки, ІІ – зона пуску, 1 – виявлення цілі РЛС передових підрозділів, 2 – потрібний рубіж виявлення цілей з урахуванням приведення ЗРК в бойову готовність і прийняття рішення на обстріл цілі, 3 – рубіж оголошення готовності № 1 для зрдн (зрбатр), 4 – рубіж постановки задач зрдн (зрбатр) на знищення цілі, 5 – момент пуску ЗКР, 6 – точка зустрічі ЗКР з ціллю.

Для обстрілу цілі на дальній границі зони поразки необхідно, щоб:

Приклад.

Дальність виявлення РЛС П-18 літака F-4E на середніх висотах складає 220км, відстань позиції рлр від позиції дивізіону середньої дальності 30км, дальня межа зони поразки ЗРК dд=38км, швидкість цілі 300м/с (1080км/год). Визначити підльотний час.

Рішення:

Тпідл = 220 + 30 – 38 = 0,19 год 12 хв.

1080

Висновок: Підльотний час імовірного противника на середніх та великих висотах складає 12 хвилин.

10. Система управління у частинах та з’єднаннях ЗРВ

Система управления – это совокупность органов управления и пунктов управления. Представляет собой организованное и спланированное по цели, задачам, пространству и

времени совокупность зон управления подразделениями ЗРВ, которые развернуты в боевой порядок в позиционном районе для выполнения боевой задачи.

Система управления оснащается средствами связи и АСУ.

Органами управления вляются: командир; начальник штаба; заместители командира; отделы и службы подразделений ЗРВ.

Пункты управления: основной и запасной КП подразделений ЗРВ; КП групп дивизионов; КП зрдн; ПУ технических подразделений; тыловой КП.

Організаційно-технічну основу управління військами складає система управління, яка створюється на базі стаціонарних і рухомих командних пунктів.

Система управління - є упорядкована сукупність взаємозалежних і взаємодіючих елементів, підсистем, що утворюють єдине ціле з метою досягнення в процесі функціонування визначеного (заданого) результату.

Будь-яка система управління складається з елементів (підсистем), що можуть виконувати в системі різноманітні функції.

Елемент системи - частина системи управління, що виконує в ній строго визначену функцію самостійно або в сукупності з іншими однорідними або неоднорідними елементами.

До однорідних елементів, тобто якісно-тотожних, відносяться такі елементи, у яких загальні властивості переважають, хоча по другорядних, несуттєвих ознаках вони можуть і відрізнятися.

До неоднорідних елементів відносяться такі елементи, що відрізняються один від одного за основними суттєвими ознаками, тобто вони є за своїми функціями принципово різними елементами.

Підсистема - виділена за визначеними ознаками (властивостями, якостями, функціями і та ін.) частина системи управління, що виконує одну або декілька функцій, властивих даній системі управління.

У військовій справі для рішення завдань управління військами і зброєю створюються системи управління військового призначення, що в усіх випадках відображають організаційноштатну структуру військ (структуру систем озброєння) у будь-якому масштабі і на всіх рівнях.

Класифікація систем управління: за характером об'єкта управління - системи управління військами (СУВ) і системи управління бойовими засобами (СУБЗ); за масштабами і характером виконуваних задач - одноцільові та багатоцільові системи управління; за областю бойового застосування - системи управління військами тактичного, оперативного і стратегічного масштабу; за складністю організаційної структури - однотипні, що складаються з однорідних елементів, і різнотипні (багатофункціональні); за особливостями протікання процесів управління в системах - імовірнісні та детерміновані; за ступенем автоматизації процесу управління - неавтоматизовані (НСУ), автоматизовані (АСУ) і автоматичні системи управління; за характером переробки і використання інформації на виході системи - інформаційні, що управляють, і комбіновані; за мобільністю - стаціонарні та рухомі системи управління.

Система управління військами (СУВ) - сукупність функціонально й ієрархічно пов'язаних органів управління, пунктів управління та засобів управління (засобів зв'язку, засобів автоматизації управління військами, а також спеціальних засобів, що забезпечують збір, обробку і передачу інформації).

Система управління бойовими засобами (СУБЗ) - система, що забезпечує збір, обробку й аналіз інформації, необхідної для оптимізації управління бойовими засобами з метою найбільш ефективного їх застосування.

Система управління повинна представляти собою сукупність функціонально зв'язаних між собою органів та пунктів управління, забезпечених засобами автоматизації та зв'язку.

Вона повинна бути автоматизованою і включати в себе три взаємозв'язаних між собою підсистеми:

командно-сигнальну підсистему, яка забезпечує приведення та підтримання військ у потрібних ступенях бойової готовності;

автоматизовану підсистему бойового управління, яка забезпечує управління військами безпосередньо в процесі виконання бойових завдань;

інформаційно-розрахункову підсистему, яка забезпечує командування та штаби на етапах підготовки бойових дій та відновлення порушеної бойової готовності в ході бойових дій.

Система управління включає органи управління, пункти управління та засоби управління.

Органи управління - передбачені штатом колективи посадових осіб та структури, організаційно об'єднані для виконання певних функцій з управління підлеглими силами і засобами. В своїй сукупності та взаємозв'язку вони утворюють систему органів управління.

Органи управління призначені для виконання функцій з управління військами в різноманітних ланках. В усіх випадках вони займають центральне і визначальне місце в системі управління.

Вимоги до органів управління: знаходитись у постійній готовності до керівництва підлеглими; бути здатними виконати за короткі терміни завдання, що покладаються на них; мати кількість підпорядкованих (посадових осіб, органів управління, підрозділів), що відповідає нормам керованості; бути малочисельними та простими за структурою; мати у своєму складі різноманітних фахівців; зберігати певне співвідношення кількості офіцерів та сержантів (солдат).

Підтримка органів управління у постійній готовності до керівництва підлеглими.

Готовність органів управління і всієї системи управління повинна бути вище бойової готовності підрозділів. Тільки при додержанні даної умови командир та штаб у змозі вчасно та якісно організувати наступні дії підлеглих.

Заходи з підтримки органів управління у постійній готовності: забезпечення високого морально-психологічного стану особового складу; укомплектованість органів управління підготовленими офіцерами та оснащення їх сучасними технічними засобами управління; натренованість органів управління у виконанні функціональних обов'язків; наукова організація роботи штабів та інших органів управління.

Здатність органів управління виконати за короткі терміни завдання, що покладаються на

них.

У зв'язку зі збільшенням розмаху та динамічності бойових дій різко зросли обсяг та зміст завдань управління при скороченні наявних термінів їх виконання. Тому органи управління повинні бути здатні вирішувати всі завдання за короткі терміни, що для сил та засобів ППО можуть бути у межах кількох хвилин, а у ряді випадків і секунд. В рішенні цієї проблеми, поряд з високою підготовкою офіцерів, важливе значення набуває науково обґрунтоване визначення складу та організаційно-штатної структури органів управління.

Відповідність кількості підпорядкованих нормам керованості.

При розрахунку кількості підпорядкованих враховуються норми керованості, тобто допустиме максимальне число підпорядкованих (посадових осіб, органів управління, підрозділів, частин), якими у стані ефективно керувати командир та штаб. Норма не є єдиною для всіх інстанцій. Вона залежить від змісту та складності завдань, що виконуються підпорядкованими, міри надання їм самостійності, місця та ролі цих осіб при бойовому застосуванні і т.ін.

Встановлено, що у будь-якій сфері управління один начальник може ефективно направляти діяльність у середньому 5 - 10-ти безпосередньо підпорядкованих йому осіб. Надлишок збільшення чисельності підпорядкованих одній особі створює ситуацію "некерованості". Підпорядкований не одержує вчасно завдань та вказівок про зміст роботи і залишається поза полем зору командира.

Обґрунтоване визначення норми керованості витікає із розрахунку можливостей органів управління. Порушення цієї вимоги веде до зниження ефективності управління.

До органів управління відносять: командування (військ в цілому, об'єднань, з'єднань, частин, підрозділів); штаб (крім ротної (батарейної) і взводної ланок управління), в тому числі штаби родів військ, озброєння і тилу; управління, відділи, служби родів військ і спеціальних військ (для стратегічного і оперативного рівнів управління); управління, відділи, відділення і служби, що займаються питаннями тилового і технічного забезпечення, кадрової роботи, бойовою підготовкою, соціально-психологічною роботою та іншими загальними питаннями управління військами; відділи, служби та інші підрозділи, що забезпечують діяльність самого апарату управління (господарські, фінансові та інші органи).

Командування - група керівного складу, до якої входять командир та його заступники, а також тимчасово створені (нештатні) органи, призначені для виконання функцій управління частинами (підрозділами) у різних ланках.

Командир несе повну і особисту відповідальність за бойову й мобілізаційну готовність та підготовку підпорядкованих частин (підрозділів), правильне їх застосування та успішне виконання поставлених перед з'єднанням (частиною) завдань за встановлені строки у будь-яких умовах обстановки.

Командир керує підлеглими особисто та через штаб, а також через своїх заступників, начальників відділів та служб. Він зобов'язаний вчасно прийняти рішення на бойові дії (бойове застосування), організувати його планування та підготовку, поставити завдання підпорядкованим підрозділам, організовувати взаємодію та всі види забезпечення, твердо керувати підлеглими при виконанні поставлених завдань.

Заступники командира з тилу, озброєння, начальники відділів та служб згідно з рішенням командира і вказівками начальника штабу організують застосування (дії) підпорядкованих підрозділів та служб, несуть відповідальність за їх бойову та мобілізаційну готовність, успішне виконання покладених на них завдань.

Основним органом управління є штаб. Штаб об'єднує та спрямовує зусилля всіх інших органів управління на забезпечення своєчасного і повного виконання військами поставлених завдань.

Завдання штабу: забезпечення високої постійної бойової готовності; організація бойового чергування, бойової підготовки та системи управління, забезпечення її безперебійної роботи; здійснення безперервного добування, збору, обробки та вивчення даних обстановки; проведення необхідних розрахунків, оцінка противника, своїх підрозділів, системи управління, всіх видів бойового забезпечення, радіоелектронної обстановки та інших умов бойових дій (бойового застосування); підготовка пропозицій командиру для прийняття рішень; планування бойових дій (бойового застосування) та відпрацювання бойових документів; доведення завдань до підрозділів, організація їх підготовки до бойових дій (бойового застосування); здійснення розробки та керування виконанням заходів щодо запобігання видаванню хибної інформації, підтримання бойової готовності, взаємодії та всіх видів бойового забезпечення; ведення обліку особового складу, озброєння, техніки, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, радіоактивного опромінення особового складу; контроль виконання поставлених командиром завдань та відданих розпоряджень; ДОПОВІДЬ вищому штабу про обстановку та прийняті рішення; інформування підпорядкованих та взаємодіючих штабів про зміни в обстановці; організація та контроль забезпечення прихованості управління та збереження у таємниці заходів, що плануються; вивчення та узагальнення досвіду бойових дій (бойового застосування) та доведення його до підрозділів.

Для безпосереднього управління несенням бойового чергування, бойового управління військами і бойовими засобами в ході воєнних дій в органах управління у відповідності з бойовим розрахунком виділяються функціональні групи, для розміщення і забезпечення діяльності яких призначені пункти управління.

Пункти управління - спеціально обладнані й оснащені технічними засобами місця, з яких командири через свої штаби здійснюють управління військами під час підготовки та ведення бойових дій (під час несення бойового чергування).

Для управління військами створюються: командні пункти, рухомі командні пункти (РКП), запасні командні пункти (ЗКП), тилові пункти управління (ТЛУ), пункти наведення винищувальної авіації (ПН ВА), допоміжні та інші пункти управління. Пункти управління, як правило, оснащуються комплексами засобів автоматизації управління (КЗА).

Стаціонарні КП розгортаються у спеціально обладнаних, технічно оснащених і захищених спорудах. На стаціонарних КП в мирний час організується і здійснюється бойове чергування черговими бойовими обслугами (черговими змінами).

Рухомі КП розгортаються у спеціально обладнаних машинах, як правило, при переведенні у вищі ступені бойової готовності або з початком бойових дій.

Запасні КП створюються на випадок виходу із ладу основного КП або неможливості управління з нього військами. Запасний КП повинен мати необхідну кількість каналів зв'язку, які забезпечують стійке управління. Запасний КП в ході бойових дій утримується в готовності до негайного прийому управління.

З тилового пункту управління здійснюється управління тиловими частинами і підрозділами. На ньому розміщуються і працюють заступник командира з тилу та офіцери тилу.

Пункти наведення винищувальної авіації створюються для підвищення можливостей з наведення винищувачів і збільшення таля наведення. З ПН ВА здійснюється наведення винищувачів на повітряні цілі, управління винищувачами в повітряному бою і контроль за польотом своїх літаків, особливо в зонах поразки ЗРВ.

Допоміжні ПУ створюються для управління угрупованнями військ, які діють на ізольованих або віддалених напрямках (районах). Для нього виділяються відповідні оперативні групи, закріпляються за ними підрозділи зв'язку і частини (підрозділи) забезпечення.

Засоби управління (засоби зв'язку, засоби автоматизації управління військами, а також спеціальні засоби, що забезпечують збір, обробку і передачу інформації)

представляють собою організаційно-технічне об'єднання засобів, розгорнутих відповідно із завданнями, які вирішуються військами і створеною системою управління. Це технічна основа системи управління, яка забезпечує гомін всіма видами інформації між пунктами управління і між елементами пунктів управління.

Вимоги до систем управління протиповітряною обороною: безперервність функціонування в мирний час для забезпечення роботи штабів та виконання завдань управління черговими силами і засобами ППО (зокрема і тих, які входять і до інших видів збройних сил), взаємодія з органами управління повітряним рухом і оповіщення органів державного і воєнного

управління про загрозу повітряного нападу; функціонування в реальному масштабі часу для управління діями чергових сил, бойовими засобами зброєю) ППО при відбитті ударів (нальотів) противника з повітря; випереджаюча готовність системи управління у порівнянні з готовністю військ (сил) ППО; адаптованість структури системи, тобто можливість її реконфігурації (нарощування) залежно від завдань, що вирішуються в мирний час, при переході на воєнний стан і в ході ведення бойових дій.

Характерні особливості систем управління протиповітряною обороною: велика кількість багатофункціональних об'єктів, що управляються (або сукупність підсистем, що управляються), що породжує, в свою чергу, інтенсивні потоки інформації, різноманітної та неоднорідної за складом, призначенням, засобами кодування і т.ін.; висока швидкодія систем, особливо на тактичному рівні, яка обумовлена характером дій військ (сил) ППО при відбитті раптових, масованих ударів повітряного противника в складних умовах обстановки; широкий діапазон зміни стану системи (при збереженні або перебудові структури) та висока динамічність і темп зміни стану; функціонування системи на великих відстанях простору і в реальному масштабі часу; прийняття рішень командирами всіх ступенів за обмежені строки та при недостатній інформації про обстановку, що вимагає високої професійної підготовки, вмінь і навичок у прийнятті рішень із високим ступенем ризику.

11. Принципи та вимоги до бойового управління

Система управления – это совокупность органов управления и пунктов управления. Представляет собой организованное и спланированное по цели, задачам, пространству и

времени совокупность зон управления подразделениями ЗРВ, которые развернуты в боевой порядок в позиционном районе для выполнения боевой задачи.

Основна мета управління силами та засобами з боку командира і штабу є постійна підтримка на високому рівні їх бойової готовності. Друга мета управління - всебічна підготовка та забезпечення бойових дій (бойового застосування) для успішного виконання бойового завдання.

Принципи управління силами та засобами:

єдиноначальність; централізація управління з наданням ініціативи у визначенні способів та шляхів виконання

поставлених завдань; твердість і наполегливість в проведенні прийнятих рішень в життя; гнучкість;

всебічне застосування новітніх інформаційних технологій; особиста відповідальність командира за рішення, яке приймає, застосування

підпорядкованих військ та результати виконання поставлених їм завдань.

Єдиноначальність полягає в тому, що командир наділяється всією повнотою розпоряджувальної влади по відношенню до підлеглих і несе повну відповідальність за всі сторони життя та діяльності військ. Командир керує підлеглими на основі прав, наданих законами держави; положень військових статутів; настанов, наказів та директив старших начальників.

Централізація управління з наданням ініціативи у визначенні способів та шляхів виконання поставлених завдань реалізується через способи управління,

Складні умови ведення сучасних операцій (бойових дій), різкі зміни обстановки, велика руйнівна сила сучасної зброї, а також високий динамізм розвитку бойових дій вимагають швидкого, часом миттєвого, впливу на хід бойових дій шляхом прийняття підлеглими самостійних рішень. Тому підлеглим повинна бути надана можливість прояву ініціативи і творчості при вирішенні поставлених їм завдань. Отже, в сучасних умовах в управлінні військами повинні розумно поєднуватись централізація і децентралізація. Характер такого поєднання може залежати від призначення органів управління, завдань, що вирішуються військами, та умов обстановки.

При централізованому управлінні мета бойових дій, способи та шляхи її досягнення визначаються командиром.

При децентралізованому управлінні мету бойових дій визначає командир, а способи та шляхи її досягнення визначаються командирами підпорядкованих з'єднань (частин).

Децентралізоване управління може застосовуватись при раптовому нападі повітряного противника, порушенні зв'язку з підпорядкованими з'єднаннями (частинами), а також при відсутності своєчасної інформації, необхідної для вирішення завдань управління централізованим способом.

Твердість та наполегливість управління - спроможність усіх без винятку офіцерів та командирів усіх рівнів прийняти сміливе рішення, наполегливо провести його у життя, утримати у своїх руках керівництво підлеглими, зберегти організованість та домогтися виконання бойового завдання у будь-яких умовах обстановки.

Але при цьому, зважаючи на те, що бойові дії (бойове застосування) сил та засобів характеризуються частими, швидкими та різкими змінами обстановки, не слід допускати впертого

дотримання раніше прийнятого рішення, коли це суперечить логіці та здоровому глузду. У таких умовах командиру необхідно вносити корективи та уточнення у раніше прийняті рішення та плани, а також своєчасно доводити їх до підлеглих. Тому управління повинно бути не тільки твердим, але і гнучким.

Гнучкість управління - спроможність командира своєчасно уточнити раніше прийняте рішення, а якщо обстановка різко змінилась, відмовитися від нього і прийняти нове рішення та перебудувати систему управління й методи своєї роботи відповідно до нових умов обстановки.

Гнучкість управління стосується не тільки особисто командира, але і всієї системи управління. Для цього командир та органи управління повинні мати надійний зв'язок з підлеглими, постійно знати обстановку, вчасно реагувати на її зміни, випереджувати їх та запобігати можливим ускладненням.

Всебічне застосування новітніх інформаційних технологій спрямоване на покращання управління силами та засобами.

Інформаційна технологія - цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують необхідні: швидкість пошуку інформації і обробки даних, розосередження даних, доступ до джерел інформації, незалежно від місця їх розташування.

Засоби інформатизаціїелектронні обчислювальні машини, програмне, математичне, лінгвістичне та інше забезпечення, інформаційні системи або їх окремі елементи, інформаційні мережі та мережі зв'язку, що використовуються для реалізації інформаційних технологій.

Особиста відповідальність командира за прийняті рішення, застосування підпорядкованих військ та результати виконання поставлених завдань має важливе значення в управлінні військами. Поєднуючи в своїх руках всю повноту влади, командир несе особисту відповідальність за постійну бойову та мобілізаційну готовність підпорядкованих йому військ, успішне виконання ними бойових завдань.

Основные требования к управлению подразделениями:

-эффективность управления – определяет степень его влияния на достижение конечного результата боевых действий. Характеризуется достигнутым результатом по отношению к максимально возможному.

-стойкость управления – характеризуется степеню сохранения эффективности в различных условиях обстановки;

-живучесть управления – характеризуется возможностями системы управления сохранять или бістро восстанавливать свою боеспособность в условиях применения противником различных средств поражения;

-непрерывность управления – характеизуется способностью системы обеспечивать органы управления возможностью постоянного влияния на ход боевых действий;

-оперативность управления – характеризуется способностью оргнов управления решать задачи в реальном масштабе времени;

-скрытность управления – характнризуется способностью системы сохранять в тайне от противниа проводимые мероприятия в ходе підготовки и ведения боевых действий.

12.Бойові можливості підрозділів ЗРВ

Бойовi можливостi зенітних ракетних бригад (дивізіонів, батарей) – це сукупність показників, які характеризують здатнiсть виконати бойове завдання по знищенню засобiв повiтряного нападу та прикриттю об’єктiв (вiйськ) вiд ударiв повiтряного противника при витратi визначених ресурсiв за встановлений час у конкретних умовах обстановки.

Вони залежать вiд бойового складу, озброєння, рацiональностi створених систем вогню, розвiдки та управлiння, укомплектованостi особовим складом, рiвня бойового вишколу та його морально-психологiчної пiдготовки, якості забезпечення бойових дiй і складаються з

розвiдувальних, вогневих і маневрених можливостей, а також можливостей з прикриття, по переходу в готовність № 1 та по накопиченню ракет на позицiях дивiзiонiв (батарей).

Кбоевым возможностям относятся:

-огневе;

-разведывательные;

-маневренные;

-возможности по прикрытию объектов или войск;

-по переходу в готовность №1;

-по накоплению ракет на СП зрдн.

Вогневi можливостi – це сукупність показників, які характеризують здатнiсть готових до бою бригад (груп дивізіонів, озрдн, зрдн, зрбатр) знищувати повiтряного противника у конкретних умовах обстановки. Узагальненим показником вогневих можливостей є математичне очiкування