Особливості технології та розрахунки з опрацювання ілюстративної інформації

Технологічний процес опрацювання ілюстрацій розпочинають із контролювання та аналізування якості зображення. Ця операція обов'язкова та проводиться впродовж усього технологічного процесу за допомогою шкал, які необхідні операторові графічної станції для оцінювання роботи системи введення та опрацювання зображення; художникові (дизайнеру) для роботи над макетом сторінки; техноло­гові для контролювання процесу відтворення зображення; друкареві; менеджерові для узгодження з замовником. Обов'язковим є застосування вимірювальних приладів (спектроденситометрів, колориметрів та спектрофотометрів) від Х-Rite, Digital Swatchbook, Light Source Colortron, Gretag Spectrolino або Techkon.

Рис.7.5. Схема ТП опрацювання зображень: а — першої групи; б — другої; в — третьої групи складності

Технологія сканування зображення визначається можливостями програмного забезпечення.

1. Сканування з застосуванням спеціального програмного забезпечення з попереднім частковим опрацюванням зображення до основного сканування, що значно спрощує та прискорює технологічний процес.

2. Сканування у стандартних режимах програмного забезпечення, а усі необхідні виправлення градації, контрасту, яскравості, кольору та різкості — у програмі з опрацювання зображень.

Детальні схеми ТП сканування та опрацювання зображень подані на рис.7.6-7.7.

Технологія сканування визначається також конструктивними особливостями устаткування. Наприклад, кількість лінійок у сканері визначає однопрохідне або трипрохідне зчитування інформації.

Рис. 7.6. Схема ТП сканування зображення

При скануванні зображень великих форматів відбувається зменшення роздільної здатності. Для її підвищення розроблено ХУ та ХУ-zoom (для слайдів) технології. Оригінали великих форматів поділяють на частини з наступним програмним з'єднанням зісканованих зображень. Це уможливлює сканування зображень будь-якого розміру з максимальною роздільною здатністю. Технологія МахDR використовує математичні алгоритми усереднення інформації, отриманої в результаті триразового сканування лінії пікселів за один прохід СК, що підвищує якість розпізнавання деталей у середніх та темних ділянках.

Рис. 7.7. Основні етапи опрацювання зображення

Технологія SOOM (scan опсе ouput таnу) передбачає одне сканування зображення для різних технологій виведення на матеріальний носій.

Підібрано комплекти заздалегідь визначених параметрів сканування для оригіналів різного типу, наприклад, Standart, Реорlе, Metal тощо. Підтримка технології ІСС color тапаgeтепt дозволяє ще на етапі сканування зображення контролювати колір відповідно до стандарту ІСС.

Технологія видалення дефектів зображення Digital ІСЕ (Imagе Correction & Enhancement) від ASF та FARE (Film Automatic Retouching and Enhancement) від Canon полягає в скануванні зображення в інфрачервоних променях та одержанні карти ділянок дефектів зображення, які потребують ретуші.

Технологія відновлення природних кольорів зображень Digital ROC (Reconstruction Оf Color), Аі (Artificial Іntеlligence) від LaserSoft дає змогу реставрувати втрачені відтінки та контрастність зображення. Технологія позбавлення зернистості Digital GЕМ (Grain Equalization Management) від ASF очищає відскановане зображення від шумів, спричинених зерном плівки.

Різновидом технології сканування є зчитування відрастрованих фотоформ, які можуть подаватися замовником у виробництво, за допомогою спеціального програмного забезпечення Perfection-Retusch або функції CopyDot. Для об'ємних видів поліграфічної продукції, наприклад, паковання, застосовують технологію сканування 6 до 5 для створення на моніторі тривимірного зображення.

Технології кольороподілу зображення. Порівняльна характеристика та умови застосування. Під час сканування зображення відбувається реєстрація інформації у трьох каналах: R, G, В. Перерахунок даних у систему CMYK здійснюють на програмному рівні.

Для розширення кольорової гами та відтворення окремих чистих кольорів розроблено технологію багатофарбового кольороподілу та друкування (шести-, восьми-, та дванадцятифарбового). Hexachrome — технологія шестифарбового друку (CMYKOG), виникнення якої спричинене як підвищеними вимогами до якості зображень (Hexachrome розширює кольорове охоплення синіх відтінків до 30%), так і технічними та економічними міркуваннями. Вирішальну роль відіграла наявність шестифарбових друкарських машин, які за чисельністю переважали семифарбові. До шестифарбового друку відносять технології CMYKLCLM, де CMYK доповнюють світлими голубою (Light Cyan) та пурпурною (Light Magenta), або поєднують дві системи подання кольору — CMYRGB. Типовим представником семифарбового друку є система HiFi, яка базується на CMYRGBK-кольорах.

Розрізняють дві технології формування кольорового зображення:

• за колірною добудовою, яка досі була основною;

• неколірною добудовою — технологія з мінімальною кількістю кольорових фарб (МКФ), яка виникла з розвитком комп'ютерних систем і актуальна з впровадженням цифрового друку.

Відмінність між ними можна пояснити на прикладі утворення темного зеленого кольору, який отримують, затемнюючи зелений колір пурпурною (колірна) або чорною (неколірна добудова) фарбою.

Відповідно, існує декілька технологій кольороподілу:

1. Класична технологія традиційного кольороподілу зі скелетною градацією чорної фарби (колірна добудова зображення).

2. Технологія МКФ (неколірна добудова) з різновидами:

- технологія UCR (Under Color Removal) — це заміна в темних ділянках зображення кольорових фарб на чорну;

- технології ICR (Integral Component Replacement) — інтегральна заміна кольорових фарб на чорну, та GCR (Gray Component Replacement) — заміна сірої складової;

- технологія UCA (Under Color Addition) — додавання кольорових фарб до чорної у темних ділянках.

Застосування ПК для проведення кольороподілу знищило межі між різними технологіями, створюючи гібридні. Технології UCR і GCR залежно від застосування можуть забезпечувати як колірну, так і неколірну добудову зображення.

Класична CMYK-технологія. Плоский офсетний, високий, флексографічний способи друку не забезпечують достатньої насиченості темних ділянок зображення. Для підсилення контрасту чорну фарбу друкують на тріадні в темних ділянках зображення, що створює товсті (до 400%) шари фарби, які повільно сохнуть. Це призводить до великих витрат фарб та застосування противідмарювальних засобів.

Технології МКФ. Кількість фарб для отримання аналогічного ефекту як у CMYK-технології переважно є меншою (за рахунок заміни кольорових фарб чорною). За цією технологією відтворюють зображення, виконані у манері мозаїки або вітражу з контурними межами чорного кольору між кольоровими ділянками, а темні — з чорної з додаванням кольорової фарби. Ступінь віднімання для друкування на крейдованому папері повинен бути не меншим за 25%, для звичайного — до 40%, для газетного — до 50%. Сумарна площа растрових елементів, наприклад на крейдованому папері не перевищує 3 * 25 + 100 = 175%.

Технологію МКФ не застосовують для зображень, які містять чисті та яскраві спектральні кольори: жовті, оранжеві, зелені, голубі, сині, пурпурні, червоні, які можуть бути утворені однією або двома фарбами тріадного друку. Найважче піддаються технології МКФ зображення з пейзажними та натуральними сюжетами зйомки, а також образотворчі оригінали.

Ступінь віднімання кольорових фарб з-під чорної залежить від:

• технологічних можливостей комп'ютерної техніки;

• технології друкування (рулонний чи аркушевий друк);

• по сухому чи по вологому відбитку (кількості фарб);

• матеріалів (друкарський папір, фарба);

• кваліфікації виконавців.

Економічні переваги технології МКФ:

• зменшення витрат кольорових фарб (до 30%);

• прискорення процесу підготовлення друкарської машини;

• зменшення часу та витрат на сушіння відбитків.

Технологічні переваги МКФ:

• знижується негативний вплив розтискування;

• зменшується відмарювання та перетискування за рахунок товщини фарб (з чотирьох до три мкм);

• досягається стабільність балансу по сірому полю (друкування тільки однією чорною);

• зменшується муар для коричневих відтінків;

• досягається стабільність кольорового тону при друкуванні;

• зменшується метамеризм;

• зменшуються проблеми при приведенні зображення та фарбо-перенесенні в процесі друкування;

• використовуються більш тонкі сорти паперу.

UCR полягає в заміні трьох фарб, що синтезують колір темних тонів, на чорну фарбу, яка створює еквівалентний ефект. При цьому всі нейтральні ахроматичні тони друкують чорною фарбою. За методом UCR світлі сірі тони синтезують за допомогою кольорових фарб, а темні — за допомогою чорної.

Застосовують для зображень, які мають багато нейтрально-сірих і темних ділянок, а також велику площу друкування. Заміну кольорових фарб здійснюють, якщо їх сумарна товщина становить від 280 до 340% (280-320% для аркушевого офсету, 280-300% — рулонного офсету). Технологію UCR застосовують там, де потрібна максимальна близькість до оригіналу (образотворчі зображення, довідники з медицини, біології), а також для зображень, які містять яскраво виражені чорні лінії-контури, сітчасті структури (UCR зі 100% відніманням з-під чорної). Недолік — неточність у приведенні або виготовленні монтажів спричиняє появу кольорового обрамлення біля контурів та ліній.

Технології ICR та GCR — кожний колір зображення синтезують з чорної фарби з додаванням тільки однієї чи максимум двох кольорових фарб або з використанням мінімальної кількості трьох фарб. GCR використовують у випадках, коли колірна добудова зображення не більше 250%. Згідно з технологією GCR у середніх тонах вистачає до 5% чорної фарби для насичення кольорів, на темних ділянках — до 30%. GCR забезпечує стабільний баланс по сірому, скорочує витрати фарб, спрощує процес друкування.

Технологія UCA. Для підвищення насиченості фарб у нейтральних та темних ділянках (починаючи від 75% тонів) збільшують кількість тріадних фарб. UCA протилежна до UCR. Згідно з технологією UCA світлі сірі тони утворюють за рахунок чорної фарби, темні — чорної з додаванням кольорової фарби.

Технології отримання кольоропроби. Контролювання якості ілюстрації можливе:

• на програмному рівні — системами управління кольором;

• на матеріальному рівні — тристадійною кольоропробою (екранною, принтерною та аналоговою).

Вибір технології кольоропроби та її місце у загальній схемі процесу залежить від складності ілюстративної інформації. Чим складніше зображення, тим ретельнішого контролю воно потребує. Значною мірою наявність та вид матеріальної проби визначається замовником, який хоче бачити зображення не тільки на моніторі, але й на папері перед затвердженням до друку.

Проба включає три операції: отримання зображення, контролювання якості та виправлення недоліків. Для контролювання відтвореного зображення та затвердження до друку обов'язкове проведення однієї з проб: цифрової або аналогової. Цифрову пробу поділяють на екранну (нематеріальну) та принтерну (матеріальну) (надалі вживається термін «цифрова проба»). Вона також поділяється за формою подання на електронну (на моніторі — екранна або «м'яка» — soft-proof) та .матеріальну (на папері — цифрова — контрактна, проба з монтажу; аналогова — на плівках та папері — hard proof); за місцем отримання — у видавництві, на виробництві або у замовника чи іншого виробника (інтерактивна проба).

За місцем розташування проби у схемі технологічного процесу розрізняють декілька варіантів її проведення:

1) після сканування та опрацювання зображення;

2) з фотоформ після верстання;

3) з фотоформ до верстання;

4) з оригінальних форм (пробний друк);

5) перед друкуванням тиражу (у випадку застосування ЦДМ).

Екранна кольоропроба проводиться з застосуванням професійних відкаліброваних моніторів, контрольно-вимірювальних приладів (спектрофотометрів або колориметрів) та стандартизованих шкал. Досі екранна кольоропроба не була контрактною, але з підвищенням якості моніторів та впровадженням інтерактивних методів роботи з замовником вона зайняла вагоме місце у додрукарському виробництві.

Загальні вимоги до матеріальної проби наступні.

1. Пробний відбиток повинен бути максимально наближеним до тиражного як за матеріалами, так і за якістю отриманого зображення.

2. Проба повинна бути растровою для виявлення муару.

3. Максимально імітувати кольоровий тон паперу, тиражних фарб, ефекти, які виникають на друкарському відбиткові, спосіб друку, розтискування та оптичні густини плашок чистих кольорів.

4. Містити елементи контролю якості зображення: растрові шкали та тест-об'єкти.

Узгодження зображення з замовником здійснюють за контрактною кольоропробою, яка переважно є цифровою принтерною. Цифрова матеріальна кольоропроба отримала найбільше застосування і порівняно з аналоговою є дешевшою та високопродуктивнішою.

Засоби цифрової кольоропроби не завжди забезпечують одночасне передавання як растрової структури, так і кольору, а саме відтворення:

1) кольору з забезпеченням фотографічної якості зображення;

2) растрової структури або її імітування;

3) як кольору, так і растрової структури тиражного відбитка універсальним цифровим пристроєм.

Наприклад, у флексографії переважно застосовують одну екранну та дві цифрові кольоропроби:

- екранна дозволяє перевірити трепінг, розмір мінімальних елементів та відсоток крапки для кожної фарби у будь-якій ділянці зображення;

- растрова цифрова — контролювати наявність муару, елементів зображення та їх загальне розміщення, відтворення дрібних шрифтів;

- фотографічна цифрова — контролювати імітування реального кольоропередавання, фарбоперенесення, зміни кольорових характеристик зображення, оптичні густини плашок та матеріалу.

Аналогову кольоропробу отримують за допомогою:

- технології з ламінованими плівками;

- технології з сухими або рідкими фарбами (тонерами);

- традиційного пробного друку.

За методом утворення зображення аналогову кольоропробу отримують суміщенням і нашаруванням. Кольоропробу суміщенням отримують у результаті накладання монохромних зображень на прозорих основах. Її використовують при виготовленні етикеток та газет.

Кольоропроба нашаруванням є досить розповсюдженою серед сучасних кольоропробних систем та призначена для більш повного і якісного контролю. Її одержують шляхом послідовного ламінування основи-паперу світлочутливими (найчастіше до УФ-спектра) шарами, на яких після контактного експонування кольороподілених фотоформ утворилося монохромне зображення. У комплект устаткування для аналогової кольоропроби входять ламінатори та копіювальна рама.

Системи з ламінованими плівками працюють за двома методами: «мокрим» (зображення одержують із застосуванням розчинів) та «сухим» (без розчинів). Найбільше розповсюдження в Україні знайшла «суха» технологія від Agfa, Du Pont та Imation. Наприклад, Cromalin Studio від Du Pont, PressMatch Dry від Agfa, Confirm від Kodak; «мокра» — Proof Imation від Imation (3M), Match Print від Agfa, також ColorArt від Fuji, Matchprint від Kodak, WaterProof від DuPont. Наприклад, технологія PressMatch Dry від Agfa (рис. 7.8) відповідає вимогам EuroStandart та забезпечує відтворення градації — 2-98%, роздільну здатність до 78 лін/см, розтискування від 17 до 22%.

Рис. 7.8. Схема процесу PressMatch Dry від Agfa

Зв'язок технології кольоропроби з характеристиками ілюстрацій. Підготовлення оригіналу до відтворення включає його аналіз за:

• тональністю — штриховий чи тоновий;

• носієм — на матеріальній основі (непрозорій/прозорій) чи на цифровому носієві;

• кольоровістю — ахроматичний чи кольоровий;

• наявністю дрібних деталей та деталей яскравості в певній області оригіналу: у світлих, середніх або темних ділянках зображення.

Методи отримання проби для зображень різної складності є різ­номанітними. Класифікація зображень необхідна також для вирішення питання нормування оплати праці операторів графічних станцій, дизайнерів. Так, для зображень першої групи складності обмежуються виправленням графічних дефектів, оцінюючи зображення на моніторі. Для другої групи ілюстрацій матеріальна проба є обов'язковою і може виконуватись як цифровим, так і аналоговим методами. Наявність цифрової проби обов'язкова для всіх підгруп другої групи, аналогової — ні. Необхідність у проведенні аналогової проби визначається складністю ілюстрацій та технологією їх відтворення (при технології computer-to-plate, computer-to-press, computer-to-print одержати пробу аналоговим методом неможливо у зв'язку відсутністю фотоформ). При застосуванні для оригіналів другої групи тільки цифрової проби вимоги до її виконання значно підвищуються. Для цього слугують струминні принтери, які друкують як рідкими, так і твердими чорнилами, наприклад, Digital Cromalin Ах4 від Du Pont, Iris SmartJet 4012 від Iris Graphis, 3047 від Scitex тощо, або сублімаційні принтери Duo Proof Enchanced від Agfa, Cromalin 4 CAST від Du Pont, Direct Digital Color Proofing від Kodak, які забезпечують якість зображення, наближену до якості тиражних відбитків.

Зображення другої групи з «пам'ятними» кольорами контролюють аналоговим методом із застосуванням систем з ламінованими плівками (Cromalin EuroSprint або StudioSpint Du Pont) чи систем з сухими фарбами Cromalin від Du Pont, Matchprint від Imation.

Для ілюстративних оригіналів третьої групи складності проведення екранної, цифрової та аналогової проб є обов'язковим. Технологію пробного друку проектують для високохудожніх видань, якщо друкують малими тиражами, а також у технології СТР, де за першими пробними відбитками здійснюють налаштовування системи.

На вибір технології отримання кольоропроби впливають також тривалість та вартість процесу (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Рейтинг методів отримання проби

(за ступенем наближення пробного відбитка до тиражного)

Рейтинг	Кольоропроба	Обладнання (технологія)	Вартість, у.о./за формат	Час на виготовлення, год.
1	Під час друкування тиражу	Друкарська машина	120/A2	2,5*
2	Пробний друк	Прободрукарський верстат	200/A1	3,5*
3	Аналогова	MatchPrint	60/A3	1.5**
4	Аналогова	Cromalin	50/A3	1,5**
5	Цифрова	Принтер (струминний)	15/A3	1,0
6	Цифрова	Плотер	12/A1	1,0
7	Цифрова (екранна)	Монітор	-	-

*фотоформ та форм включно;**фотоформ

Отримання дистанційної кольоропроби. Достовірність дистанційної кольоропроби підвищується у випадку застосування виконавцем та замовником однакових пристроїв, матеріалів та технології налаштовування, що практично важко досягнути (за винятком підрозділів одного підприємства чи видавництва).

Найбільшого розповсюдження набула екранна контрактна дистанційна кольоропроба. Екранна кольоропроба повинна мати високу роздільну здатність незалежно від типу інтернет-зв'язку, максимальну відповідність друкарському відбиткові, можливість проведення інтерактивного діалогу з замовником та її затвердження. Це реалізують завдяки технології Pixels-on-Demand, яка за декілька секунд відтворює на екрані файл у декілька гігабайт; технології екранної кольоропроби як ключового компонента інтерактивного робочого потоку Matchprint Virtual Press Side Proofing System; технології RealTimeProof від Kodak, яку застосовує Heidelberg у системі Prinect Printready System.

Розроблено ряд програмних продуктів, що сприяють цьому проце­су. Наприклад, програма RealTimeImage Proof та пристрій RealTime-Image Proof Classic від Kodak, програма OnTimeProof від LucidDream Software (рис. 7.9), яка базується на роботі растрового процесора Delta RIP від Heidelberg; Acrobat Soft Proofing від Adobe, яка забезпечує спільну роботу над PDF-файлами замовникові та виробникові незалежно від програмного забезпечення та платформи ПК.

Рис. 7.9. Схема ТП отримання дистанційної екранної кольоропроби за допомогою програми OnTimeProof від LucidDream Software

Dialogue від Dalim Softwar та Synapse InSite від Kodak/Creo — системи екранної дистанційної кольоропроби, які дозволяють переглядати, збільшувати зображення, робити зауваження, підтверджувати дані. Вони залучають замовника в додрукарський процес роботи над виданням. У друкарні чи видавництві створюють Інтернет-портал, через який замовник працює разом з виробником: перевіряє та переглядає сторінки видання, змінює масштаб, робить зауваження і коментарі та підтверджує друкування «цифровим підписом».

Цифрова принтерна дистанційна кольоропроба. Для отримання принтерної цифрової кольоропроби на відстані в іншого виробника, замовника або у репроцентрі чи друкарні застосовують технологію, за якою разом з файлом, що містить зображення, передають шкали та результати замірів контрольних полів, що повністю виключає суб'єктивний чинник (рис. 7.10).

Рис. 7.10. Схема отримання дистанційної цифрової проби