Медіаосвіта та медіаграмотність

тів (або вчителів) використовувати медіаапаратуру, ви- вчення технічної будови медіатехніки й формування практичних умінь для створення власних медіатекстів (наприклад, шкільних газет), давно вже вкоренилася в медіаосвіті. Практичний підхід у медіаосвіті, безсумнів- но, корисний, проте як її складова частина, що має спри- яти розвиткові творчого мислення учнів і їхніх знань про медіакультуру.

Інша справа — теорія медіаосвіти як розвитку кри- тичного мислення (crіtіcal thіnkіng approach). Справді, сучасні медіа в усьому світі часто використовують так звані маніпулятивні технології для впливу на аудиторію. Жити в демократичному суспільстві означає, крім іншо- го, вміти робити усвідомлений вибір, зокрема й щодо ме- діатекстів. Навчити учнів розпізнавати способи й форми маніпулятивного медійного впливу, навчити орієнтува- тися в сучасному інформаційному потоці — найважливі- ші завдання медіаосвіти.

Семіотична теорія медіаосвіти (semіotіc approach) в «чистому вигляді» трапляється рідше. Проте як один з на- прямів медіаосвіти вона напевне може бути корисна (в плані розвитку вмінь читання, «декодування» медіатек- стів, вивчення мови медіакультури тощо).

Культурологічна теорія медіаосвіти (cultural studіes approach), заснована на теорії діалогу (висловлюючись мовою В. C. Біблера, «діалогу культур»), також має сер- йозні перспективи для подальшого розвитку медіаосвіти у світі. Справді, аудиторія завжди перебуває в процесі діалогу (осмислюючи, оцінюючи тощо) з медіатекстами. Отже, оцінювання і критичний аналіз медіатекстів, з цього погляду, також надзвичайно корисні для медіаос- віти загалом.

Cписок обов’язкової літератури

Бэзэлгэт К. Ключевые аспекты медиаобразования. Доклад на российско-британском семинаре по медиаобразованию. — М., 1995. — 51 с.

Федоров А. В. Медиаобразование: история, теория и методи-

ка. — Ростов: Изд-во ЦВВР, 2001. — 708 с. http://edu.of.ru/ mediaeducation/default.asp?ob_no=19995

Федоров А. В. Развитие медиакомпетентности и критического мышления студентов педагогического вуза. — М.: Изд-во МОО

ВПП ЮНЕСКО «Информация для всех», 2007. — 616 с. http:// edu.of.ru/medialibrary/default.asp?ob_no=34502

Список рекомендованої літератури

Baron M., Rother L. Medіa Educatіon — an Agent of Change. 2003 http://edu.of.ru/medіaeducatіon

Barthes R. Elements de semіologіe // Communіcatіons. — 1964. — N 4. — P. 91 — 135.

Bazalgette C., Bevort E., Savіno J. (Eds.) Medіa Educatіon Worldwіde.

— Parіs: UNESCO, 1992. — 256 p.

Bowker J. (Ed.) Secondary Medіa Educatіon: A Currіculum Statement.

— London: BFІ, 1991.

Buckіngham D., Sefton-Green J. Multіmedіa Educatіon: Medіa Lіteracy іn the Age of Dіgіtal Culture // Medіa Lіteracy іn the Іnformatіon Age.

— New Brunswіck (USA) and London (UK): Transactіon Publіshers, 1997. — P. 199 — 211.

Eco U. A Theory of Semіotіcs. — Bloomіngton: Іndіana Unіversіty Press, 1976.

Ellul J. Propaganda. — N.Y., 1979. — P. 64.

Fedorov A. Medіa Educatіon and Medіa Lіteracy: Expert’s Opіnіons // MENTOR. A Medіa Educatіon Currіculum for Teachers іn the Medіterranean. — Parіs: UNESCO, 2003.

Fedorov A. Medіa Educatіon and Medіa Lіteracy: Russіan Poіnt of Vіew.

— Saarbrucken (Germany): Lambert Academіc Publіshіng, 2010. — 364 p.

Gonnet J. Educatіon aux medіas: Les controverses fecondes. — Parіs: Hachette, 2001. — 144 p.

Gramscі A. Selectіon from the Prіson Notebooks. — N.Y.: Іnternatіonal Publіshers, 1971.

Grіpsrud J. Understandіng Medіa Culture. — London — New York: Arnold & Oxford Unіversіty Press Іnc., 1999. — 330 p.

Hall S., Whannel P. The Popular Arts. — London: Hutchіnson, 1964. Hart A. Understandіng Medіa: a Practіcal Guіde. — London: Routledge,

1991. — 268 p.

Hart A. Textual Pleasures and moral Dіllemmas: Teachіng Medіa Lіteracy іn England // Kubey R. (Ed.) Medіa Lіteracy іn the Іnformatіon Age.

— New Brunswіck (USA) and London (UK): Transactіon Publіshers, 1997. — P. 199 — 211.

Hart A. Іntroductіon: Medіa Educatіon іn the Global Vіllage // Hart A. (Ed.). Teachіng the Medіa. Іnternatіonal Perspectіves. — Mahwah — London: Lawrence Erlbaum, 1998a. — P. 1 — 21.

Hart A. (Ed.) Teachіng the Medіa. Іnternatіonal Perspectіves. — London: Lawrence Erlbaum Assocіates Publіshers, 1998b. — 208 p. http:// artpages.org.ua/bukvі/umberto-eko-budushee-obrazca-1984.html Hart A. Probіng the New Lіterature: A Meta-language for Medіa // Telemedіum. Journal of Medіa lіteracy. — 2000. — Vol. 46. — N

1. — P. 21. http://іnteract.uoregon.edu/MedіaLіt/JCP/іndex.html Web of The

Jesuіt Communіcatіon Project

Johnson L. L. Medіa, Educatіon, and Change. — New York: Peter Lang, 2001. — 183 p.

Leavіs F. R., Thompson D. Culture and Envіronment. — London: Chatto & Wіndus, 1933.

Masterman L. Teachіng the Medіa. — London: Comedіa Publіshіng Group, 1985. — 341 p.

Masterman L. A Ratіonal for Medіa Educatіon // Kubey, R. (Ed.) Medіa Lіteracy іn the Іnformatіon Age. — New Brunswіck (USA) and London (UK): Transactіon Publіshers, 1997. — P. 15 — 68.

Masterman L. 18 Prіncіples of Medіa Educatіon. 1998a http://www. screen.com/mnet/eng/med/class/support/medіacy/edec/ masterman.htm

Masterman L. Medіa Educatіon Revolutіon // Hart A. (Ed.). Teachіng the Medіa. Іnternatіonal Perspectіves. — Mahwah, New Jersey– London: Lawrence Erlbaum Assoc. Publ., 1998b. — p.x.

Masterman L. New Paradіgms and Dіrectіons // Telemedіum. Journal of Medіa lіteracy. — 2000. — Vol. 46. — N 1. — P. 7.

Masterman L., Marіet F. Medіa Educatіon іn 1990s’ Europe. — Strasbourg: Councіl of Europe, 1994. — P. 6–59.

McLuhan M. Understandіng Medіa. — New York: McCraw-Hіll, 1964. Metz C. Le Cіnema: Langue ou language? // Communіcatіon. — 1964.

— N 4. — P. 52–90.

Pіette J.,Gіroux. The Theoretіcal Foundatіon of Medіa Educatіon // Kubey R. (Ed.). Medіa Lіteracy іn the Іnformatіon Age. — New Brunswіck (USA) and London (UK): Transactіon Publіshers, 1997.

— P. 89 — 134.

Potter W. J. Medіa Lіteracy. Thousand Oaks — London: Sage Publіcatіon, 2001. — 423 p.

Pungente J. J., O’Malley M. More Than Meets the Eye: Watchіng Televіsіon Watchіng Us. — Toronto: McClelland & Stewart Іnc., 1999. — 255 p.

Rumіnskі H., Hanks W. Crіtіcal Thіnkіng // Chrіst W.G. (Ed.). Medіa Educatіon Assessment Handbook. — Mahwan, New Jersey: Lawrence Erlbaum Assoc. Publіshers, 1997. — P. 143 — 164.

Tyner K. Lіteracy іn the Dіgіtal World: Teachіng and Learnіng іn the Age of Іnformatіon. — Mahwan, NJ: Lawrence Erlbaum Assocіates, 1998. — 291 p.

UNESCO Recommendatіons Addressed to the Unіted Natіons Educatіonal Scіentіfіc and Cultural Organіzatіon UNESCO // Educatіon for the Medіa and the Dіgіtal Age. — Vіenna: UNESCO, 1999. — P. 273 — 274.

Worsnop C. Screenіng Іmages: Іdeas for Medіa Educatіon. — Mіssіssauga, Ontarіo: Wrіght Communіcatіons, 1999. — p.x.

Zasepa T. Relіgіa І trescі relіgіjne w mass medіach // Bіuletyn Edukacjі Medіalnej. — 2005. — N 1. — P. 70 — 77.

Духанин В. Н. Православие и мир кино. — М.: Drakkar, 2005. — 190 c. Мастерман Л. Обучение языку средств массовой информации //

Специалист. 1993 (a). — № 4. — С. 22 — 23.

Мастерман Л. Обучение языку средств массовой информации //

Специалист. 1993 (b). — № 5. — С. 31 — 32.

Пензин С. Н. Кино и эстетическое воспитание: методологические проблемы. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1987. — 176 с.

Потятиник Б. В. Віртуальна оаза в пустелі реального // Оаsіs. 2002.

— № 1. — С. 28 — 48.

Усов Ю. Н. Кинообразование как средство эстетического воспита- ния и художественного развития школьников: Дис. … д-ра. пед.

наук. — М., 1989.

Федоров А.В. Анализ аудиовизуальных медиатекстов. М.: МОО «Ин-

формация для всех», 2012. 182 с. http://edu.of.ru/medialibrary/ default.asp?ob_no=110888

Федоров А. В. Медиаобразование в педагогических вузах. — Таган- рог: Изд-во Кучма, 2003. — 124 с.

http://edu.of.ru/mediaeducation/default.asp?ob_no=19995

Федоров А. В. Медиаобразование: история, теория и методи-

ка. — Ростов: Изд-во ЦВВР, 2001. — 708 с. http://edu.of.ru/ mediaeducation/default.asp?ob_no=19995

Федоров А. В. Развитие медиакомпетентности студентов в процессе медиаобразования. Saarbrucken: Lambert Academіc Publіshіng, 2010. — 580 с.

Хилько Н. Ф. Роль аудиовизуальной культуры в творческом само- осуществлении личности. — Омск: Изд-во Сиб. фил. Рос. ин-та культурологии, 2001. — 446 с.

Хилько Н. Ф. Социокультурные аспекты экранного медиатворчества.

— М.: Изд-во Российского ин-та культурологии, 2004. — 96 с. Челышева И. В. Основные этапы развития медиаобразования в Рос- сии: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. — Воронеж, 2002. — 23 с. Шариков А. В. Медиаобразование: мировой и отечественный опыт. М.: Изд-во Академии педагогических наук СССР, 1990. — 66 с.

Эко У. Будущее образца 1984. 16.11.2007. http://www.phіlosophy. ru/lіbrary/eco/іnternet.html

Эко У. От Интернета к Гуттенбергу: текст и гипертекст. 1998(а). 20.05.1998. http://www.phіlosophy.ru/lіbrary/eco/іnternet.html

Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. — СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1998 (b). — 432 с.

Питання для самоперевірки

У чому суть ідеологічної теорії медіаосвіти?

Які цілі протекціоністської / захисної теорії медіа- освіти?

Чим відрізняються культурологічна та семіотич- на теорії медіаосвіти?

Чи можливий синтез теорій медіаосвіти?

У чому недоліки практичної теорії медіаосвіти?

Тести

1.Яка з нижченаведених теорій медіаосвіти пов’язана з вивченням знакових систем? (потрібно вибрати тільки один варіант відповіді)

1. Естетична.

2. Протекціоністська.

3. Семіотична.

4. Ідеологічна.

5. Важко відповісти.

2.У якій з наведених чотирьох фраз є помилка? (по-

трібно вибрати тільки один варіант відповіді)

1. Медіаосвітня теорія «споживання і задоволення»

припускає, що аудиторія активно добирає для себе меді- атексти, які задовольняють ті чи інші її запити.

2.Засоби масової комунікації — технічні засоби створювання, записування, копіювання, тиражування, зберігання, поширювання, сприймання інформації та обміну нею між агентством (джерелом інформації) та ма- совою аудиторією.

3.Екранні мистецтва — аудіовізуальні мистецтва, засновані на екранній формі відтворення дійсності.

4.Критична автономія в галузі медіакультури — абсолютна незалежність критичних суджень про медіа- текст, яка ні в чому не збігається з судженнями інших людей.

5.Важко відповісти.

3.Яка з нижченаведених теорій медіаосвіти ґрунту- ється на припущенні про сильний і прямий вплив будь-якого медіатексту на аудиторію, що викликає негайну відповідну реакцію? (потрібно вибрати тільки один варіант відповіді)

1.Культурологічна.

2.Захисна / ін’єкційна.

3.Соціокультурна.

4.Естетична.

5.Важко відповісти.

4.Які з наведених слів НЕ мають стосунку до теорій медіаосвіти? (потрібно вибрати тільки один варі- ант відповіді)

1.Етичні.

2.Ідеологічні.

3.Кінологічні.

4.Розвитку критичного мислення.

5.Важко відповісти.

5.Яке з наведених слів НЕ має стосунку до теорій ме-

діаосвіти? (потрібно вибрати тільки один варіант відповіді)

1.Аналіз.

2.Аудиторія.

3.Вплив.

4.Медіана.

5.Важко відповісти.

ЧАСТИНА ІІ ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО МЕДІА

Глава ІІІ. Поняття про масову комунікацію

Питання до розгляду

Когнітивно-інституційний підхід до масової кому- нікації Поняття інформації

Соціальна інформація та її властивості

Інформація в журналістиці Текст та інші носії інформації в мас-медіа

Поняття «комунікація». Спілкування та комунікація Визначення масової комунікації Поняття про мас-медіа: теоретичні й історичні аспекти Властивості мас-медіа

Вивчення ефектів масової комунікації Теорія стереотипів Теорія когнітивного дисонансу

Теорія користі та задоволення Теорія навчання та теорія пізнання Структурно-функціональний підхід Теорія спіралі мовчання Теоретичні основи свободи преси

Теорія порядку денного М. Мак-Кобса і Д. Шоу Теорія гейткіперів К. Левіна

Когнітивно-інституційний підхід до масової комунікації

Для діяльності людини характерне й необхідне спіл- кування. У процесі спілкування передається інформація, тобто виникає комунікація. Але масовою комунікацією можна вважати тільки ті випадки, коли інформація пе- редається від комунікатора через спеціально створені ка- нали (газети, радіо, телебачення, інтернет тощо) масовій аудиторії, розташованій у різних місцях. Саме ці харак- терні ознаки треба вважати параметрами при визначен-

ні належності чи неналежності до мас-медіа нових видів комунікації.

Важлива особливість процесу масового спілкування

— використання машин, різних технічних пристосувань, які дають змогу швидко збирати, обробляти, випускати і розповсюджувати інформацію в масовому масштабі на великій території й майже одночасно. Це відбувається завдяки швидкому розвиткові техніки. Великий прогрес технічних засобів масового спілкування має значення не тільки для духовного контакту людей, але і для розвитку економіки.

Як особливий вид соціального спілкування масова комунікаціявідбуваєтьсявмасштабахвсьогосуспільства, виступає найважливішою умовою суспільного розвитку й організації. Найперша особливість масової комунікації — її соціальна обумовленість, що дає підставу розглядати її у системі соціальних стосунків і як їхній певний вид.

Термін«масовакомунікація» вживаєтьсяякувітчиз- няній, так і в закордонній літературі неоднозначно. Ним позначають щонайменше три явища: 1) процес передан- ня та розповсюдження інформації на масову аудиторію, 2) власне інформацію, 3) мас-медіа. На нашу думку, ви- дається справедливим розуміти під масовою комунікаці- єю процес розповсюдження соціальної інформації (тобто інформації позагенетичної, семантичної, яка фіксується в знаках) за допомогою технічних засобів (преси, радіо, телебачення, інтернету, відео, кіно тощо) на велику й роз- ташовану в різних місцях аудиторію.

Мас-медіа — це спеціальні соціальні інститути, які збирають, обробляють і розповсюджують інформацію. Треба зазначити, що це необов’язково тільки технічні засоби. Останні відіграють дуже важливу роль у комуні- каційному процесі, але все ж таки організовують роботу цих засобів, вносять творчий елемент у процес масової комунікації, спрямовують його саме люди.

До мас-медіа зазвичай зараховують кіно, радіо, те- лебачення, пресу, відео. На сьогодні до цих засобів до- дався інтернет, бо за його допомогою соціальна інформа- ція передається на великі, розташовані в різних місцях аудиторії.

Якщо підійти до структурування мас-медіа, ви- ходячи передусім не з процесу здобуття, оброблення та розповсюдження інформації, а з тих засобів, якими користуються в цьому процесі, то слід відзначити по- стійний прогрес техніки збирання, обробляння та пере- давання повідомлень. Звичайно, це пов’язано з науково- технічною революцією і насамперед з прогресом в галузі комп’ютерних технологій. Найбільше він стосується теле- візійної техніки. Це і створення численних домашніх ві- деосистем, що загалом дає змогу віднести до мас-медіа відео, і робота штучних супутників, які обслуговують телебачення, і цифрова обробка відеозображення, яка дозволяє суттєво поліпшити його якість, і успіхи кабель- ного телебачення, зокрема оптоволокнинної технології, і багато іншого. Загальна тенденція науково-технічного прогресу в галузі мас-медіа свідчить про те, що в най- ближчому майбутньому комп’ютерні технології ввійдуть у ще більший контакт з усіма мас-медіа.

З початком переходу від індустріального до інфор- маційного суспільства, мас-медіа досягають усе більшо- го впливу. Загального осмислення цього процесу ще не- має. Суспільство з переходом до інформаційної стадії свого розвитку поступово передає регулятивні функції мас-медіа. В Україні це виявляється ще дуже і дуже сла- бо. Але західний досвід свідчить про те, що мас-медіа в умовах інформаційного суспільства візьмуть на себе такі функції: 1) впровадження соціального прогресу та ревізії традицій, 2) регулювання моральних та навіть правових норм (що загалом відбувається і тепер, коли мас-медіа ор- ганізовують ухвалення нових законів, розкручують кри- мінальні справи тощо), 3) соціального управління. Все це робитиметься за допомогою загального відкритого дис- курсу. Звичайно, це буде вже не та масова комунікація, до якої ми звикли. Вона поєднається з міжособистісною за допомогою комп’ютерних технологій. Отже, масова комунікація переросте в механізм прийняття рішень, ке- рування та регулювання суспільством. Необхідно заува- жити, що все більшу роль відіграватиме не тільки зміст комунікації, а й форма його подання, особливості кому- нікаційних каналів.

Звичайно, існують й інші теорії масової комуніка- ції. Наприклад, інституційні моделі масової комунікації, які розглядають її в системі соціального контролю; функ- ціональні підходи, що вважають комунікацію активним засобом впливу на свідомість реципієнтів; когнітивні підходи, коли масову комунікацію розглядають під кутом трансляції знань і механізму інформування аудиторії. Але вони не можуть складати загальну модель діяльності мас- медіа.

Розвиток громадянського суспільства багато в чому залежить від преси, телебачення, радіомовлення, інших мас-медіа. А в самих мас-медіа центральна ланка — це, безперечно, зміст комунікації, бо саме він передає пові- домлення від комунікатора до аудиторії, поєднує їх. Цей зміст і його роль не змінюються з появою нових видів масової комунікації.

Поняття інформації

Важко переоцінити ту роль, яку відіграє в розвитку сучасного суспільства інформація. Можна без перебіль- шення сказати, що сучасне суспільство — інформаційне. Цей розквіт настав у ХХ ст. Інформація дозволяє людству активно працювати з природою, допомагає інтегрувати людські зусилля, до того ж не тільки в окремих ланках роботи, а й у всій людській діяльності загалом. Тепер ін- формація стала основним ресурсом людства, базою і со- ціального, і технічного розвитку.

У наш час проблеми інформації одні з найпопуляр- ніших у науці. Після створення теорії інформації поси- лання на неї можна побачити у працях науковців най- різноманітніших спеціальностей.

Проблеми інформації досліджують інженери, істо- рики, біологи, соціологи, журналісти та представники ба- гатьох інших галузей.

Треба зауважити, що інформація — глобальна про- блема сучасності, бо передусім від неї залежить успішний розвиток суспільства. Крім того, інформаційна взаємодія різних груп людства — найважливіша форма соціальної взаємодії. Інформаційний фактор в останні роки викли- кав чимало революційних змін. Тепер увесь світ залуче- ний в єдину інформаційну систему, до того ж вона пра-