Розділ IV подолання кризи в українсько-російських відносинах

4.1 Підписання «Харківських угод» у 2010 році та їх вплив на політичну ситуацію двосторонніх відносин

21 квітня 2010 року президенти України і Росії – Віктор Янукович і Дмитро Медвєдєв – в Харкові підписали так звані "Харківські угоди". Як зазначено в самій угоді, термін перебування флоту збільшено в обмін на здешевлення для України російського газу шляхом застосування знижки у вигляді анулювання митних зборів. Ратифікована Верховною Радою України та Державною думою Російської Федерації 27 квітня 2010 року. В Україні домовленості викликали обурення опозиції, екологів, місцевих рад та суспільства загалом. Більшість аналітиків розцінили її як таку, що суперечить Конституції України. Протягом 6 днів після підписання преса та широка громадськість були позбавлені можливості ознайомитись із офіційним текстом міжнародної Угоди до моменту його ратифікації[1] Верховною Радою України 27 квітня 2010 року.

Відповідно до Угоди, термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації продовжено на 25 років, до 28 травня 2042 року з наступним автоматичним подовженням на наступні п'ятирічні періоди, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Угоди не пізніше, ніж за один рік до завершення терміну дії. Оплата за перебування флоту складається зі щорічних платежів у 100 мільйонів доларів США на рік, починаючи з 2017 року, а також з додаткових коштів, які отримуються за рахунок зниження з дати набрання чинності цією Угодою ціни в розмірі до 100 доларів США від встановленої чинним контрактом між НАК «Нафтогаз» України і ВАТ «Газпром», на кожну тисячу кубометрів газу, що поставляється в Україну. При ціні 333 долари США і вище за тисячу кубометрів газу зниження складе 100 доларів США, при ціні нижче 333 долари США зниження складе 30% від такої ціни.

Разом з тим, Російська Федерація, посилаючись на продовження базування ЧФ у Севастополі, логічно заявила про своє бажання оновити цей флот новими кораблями, підводними човнами та озброєнням, що важко було собі уявити ще рік тому, коли датою виведення флоту з України вважався 2017 рік.

У той же час у частині питань, важливих для України, наразі істотного успіху не досягнуто. Так, досі тривають переговори щодо інвентаризації майна та ділянок, що їх займає ЧФ, а також щодо порядку переміщення підрозділів ЧФ, зокрема у випадку виникнення конфліктів на кшталт російсько-грузинської війни 2008 року.

Україна та Росія виступили з низкою спільних ініціатив з питань безпеки у Чорноморському регіоні щодо придністровського врегулювання та з питань європейської безпеки. 24-25 листопада 2010 року у Москві пройшов перший раунд консультацій з придністровської проблематики у новому тристоронньому форматі – «російсько-українсько-німецькому». Однак це не справило належного враження на владу невизнаної Придністровської Молдавської республіки й серйозно занепокоїло Молдову.

Домовлено про розширення консульської присутності сторін на територіях одна одної. 27 вересня 2010 року Президентом України погоджено заснування Генконсульства України у Нижньому Новгороді та відкриття Генконсульства РФ у Донецьку. Започатковано механізм ефективної взаємодії консульських служб України та Російської Федерації в третіх країнах, особливо в надзвичайних ситуаціях, що вимагають екстреного консульського втручання.

Підставами для підписання харківських домовленостей між Віктором Януковичем і Дмитром Медведєвим називалася надто велика ціна на газ, що мала платити Україна відповідно до угоди, підписаної між Юлією Тимошенко і Володимиром Путіним у січні 2009 року. Вона визначається за формулою, у якій за основу береться ціна на газ для найдорожчого в Європі італійського ринку ($450 за 1000 куб. м). У другому кварталі того ж року Україна повинна була сплачувати $330 за тисячу кубів газу, що, за словами Миколи Азарова, є непідйомною ціною для української промисловості. Сподівання на її зниження не давали регіоналам і їхній коаліції затвердити державний бюджет на 2010 рік. Для вирішення цих проблем власне і готувалася зустріч між президентами України та Росії у Харкові 21 квітня. Подробиці переговорів довгий час не отримували широкого розголосу й тому у ЗМІ курсували переважно гіпотези з приводу того, що власне здатна запропонувати Росії Україна в обмін на зниження цін на газ для української промисловості. Припускалося, що Росія вимагатиме посилення своїх позиції в галузі літакобудування за рахунок викупу контрольного пакету акцій АНТК "Антонов" і в атомній енергетиці – за рахунок надання преференцій при закупці ядерного палива російському концерну ТВЕЛ та спільній добудові енергоблоків для українських атомних електростанцій (зокрема, на Хмельницькій та Рівненській АЕС).

Також циркулювала інформація і про надання Україною в користування Росії своїх підземних газосховищ – нібито із значними знижками. Проте українська ГТС тепер значно менш цікава "Газпрому" у зв’язку з тим, що російська компанія заявила, що вже визначені строки запуску обхідного газопроводу "Північний потік", пробний старт якого планується на літо 2011 року.

Така угода реально розв’язує руки Росії у "газових війнах". При тому, що офіційно ні Дмитро Медведєв, ні Володимир Путін не будуть причетні до підвищення цін на газ, оскільки пообіцяли, що ціна буде стабільною. А міждержавні угоди до угод між суб’єктами господарювання досить важко прирівняти – це різні сфери права. І є підстави побоюватися, що за врегулювання чергових спорів між "Нафтогазом" і "Газпромом" Україні доводитиметься на переговорах з Росією платити щораз більшу ціну.