43. Розквiт демократичної культури в Росiї другої половини хiх ст., її мiсце в скарбницi свiтової культури.

Скасування кріпосного права і зростання небувалими темпами продуктивних сил безпосередньо позначилося на розвиток культури в другій половині 19 століття. Зростання промисловості, совершеннствоніе техніки виробництва настійно вимагали грамотних робітників, великої кількості фахівців, що викликало розвиток освіти і науки. Залучення буржуазії до культури зробило процес її розвитку більш широким, ніж раніше.

Панівним напрямом у російській літературі та мистецтві був критичний реалізм. Викриття кріпосництва, його пережитків в житті і в свідомості, показ вад нового буржуазного суспільства були провідною лінією прогресивної літератури і демократичного мистецтва. Кожен великий письменник і перш за все такі гіганти, як Л.Н Толстой, Ф.М. Достоєвський, І.С. Тургенєв, М.Є. Щедрін, А.П. Чехов, зобразили цілі пласти життя з усіма її радощами і печалями, але кожен по-своєму, через призму свого сприйняття.

До другої половини 19 століття відноситься розквіт пейзажного живопису, Картини Шишкіна, Левітана, Куїнджі, Саврасова, Полєнова відносяться до числа щедевров світового живопису. Олексій Кіндратович Саврасов любив у природі просте і скромне, але зазначене печаткою ліричної задушевності. Його знаменита картина "Граки прилетіли" вражає такого роду сполученням "звичайної" мотиву з рідкісної поетмчностью його тлумачення.

Найбільш талановитим скульптором другої половини 19 століття був Марк Матвійович Антокольський. Скульптора особливо хвилювали соціально-етичні проблеми. Його конкретно-історичні образи: Іван Грозний, Єрмак, Петро I і міфологічний Мефістофель уособлюють ідеї боротьби двох начал в людині - добра і зла.

Друга половина століття була часом широкого поширення театрального мистецтва на провінційній сцені.

У церковному будівництві 80-90-х рр.. цей напрям знайшло відображення в подраженіі стилю церков 17 ст., витіснивши російсько-візантійський стиль. Найбільш типовою спорудою цього напряму є храм Спаса на крові в Петербурзі (збудований архітектором А. А. Парландом на місці вбивства Олександра II).

У другій половині 19 століття продовжує розвиватися російська національна музична школа, оснавателем який був М.І. Глінка. Саме в другій половині 19 століття російська музика завоювала широке визнання і здобула світову популярність

44. Критичний реалiзм як провiдний напрям європейської художної культури другої половини хiх ст. Реалістична література Росії та України хіх ст.

Крити́чний реалі́зм — художній напрям, в основі якого — принцип історизму, правдивого зображення дійсності. Виник у 20-х роках XIX століття у Європі. Реалістичний напрям виник значною мірою як запе­речення художніх принципів романтизму. Для реалізму характерна типізація як засіб розкриття соціальних якостей особи. Реалізм створює типові характери за типових обставин.

Критичний реалізм народився насамперед в Англії та у Франції. Його представниками були такі художники, як Стендаль,О. Бальзак,В. Скотт,Ч. Діккенс. Найбільшого розвитку критичний реалізм набув у літературі XIX ст. У російській літературі його виразниками булиМ. Гоголь,Л. Толстой,Ф. Достоєвський,А. Чеховта ін.

Критичний реалізм кінця ХІХ століттявступає в нову смугу свого розвитку, набуває ряд нових рис, що відрізняють його відкласичного реалізмусередини століття. На межі століть він завойовує провідні позиції в світовому літературному процесі. Письменники-реалісти діють уФранції(Мопассан,Франс,Роллан),Великобританії(Веллс,Шоу, Голсуорсі),Німеччині (брати Манни, Гауптман), Скандинавських країнах (Ібсен,Андерсен-Нексе),США(Марк Твен,Лондон,Драйзер,О. Генрі), а також в інших країнах. Піднесенню реалізму сприяв органічний зв'язок з традиціяминаціонального мистецтва, революційнимромантизмом, співзвучним письменникам нової епохи своєю спрямованістю у майбутнє. Різко підсилюється публіцистичний бік реалістичної літератури, з'являється відкрита тенденційність у захисті своїх поглядів. Прийом об'єктивної оповіді, вдосконаленийФлобером, поступається прийомові, в якому оцінка явищ, полеміка, дискусія, відкритий вияв позиції письменника є звичайними речами. Широкі узагальнення, сміливі гіпотези, звернення до досягнень науки та культури — все це риси нового реалізму.Література збагачується в жанровому відношенні: багато різновидівроману, збагачення тематики і структуриновели, підйомдраматургії. Відбувається процес оновленнятеатру, на сцену виходять важливі соціальні проблеми. Одним з провідних мотивів є викриттябуржуазного суспільства. Боротьба за свободу творчої особистості художника. Історико-революційна тема. Увага, яку реалісти приділяють особистості, допомагає їм досягти успіхів у змалюванні характерів, веде до поглибленняпсихологізму. Багатоманітніше стають зображальні засоби людини в літературі, засоби відкриття її внутрішного світу.