- •1.Культурологія як наука, її специфіка, структура та завдання
- •2.Культура у системі суспільних відносин. Основні функції культури
- •3. Культура як спосіб буття людини.Поняття антропосоціогенезу
- •4. Світова культура як синтез національних, регіональних, локальних культур
- •5.Поняття культурного регіону .Сучасна регіональна типологія культури
- •6.Історична періодизація та типологія культурного процесу. Поняття культурної епохи
- •7.Діалектика загальнолюдського та національного в культурі.Проблема культурної ідентифікації
- •8.Культура і особистість .Елементи внутрішньої культури особистості.
- •9. Синкретизм
- •10 Неолітична революція.Ії значення. Трипільська культура.
- •11.Традиціоналізм як тип культури.Загальні риси розвитку культур Стародавнього Сходу.
- •12.Культури кочовиків Украіни.
- •13 Досягнення доби античної класики.
- •14.Значеня культури Греції і Риму.
- •15. Культура Візантії.
- •16. Загальна характеристика середньовiчної культури
- •17. Культура Київської Русi як синтез язичницької та християнської культур
- •18. Художня культура Київської Русi, її мiсце у скарбницi художньої культури.
- •19. Значення культури Київської Русі для становлення української культури.
- •20. Художня культура епохи Вiдродження, її гуманiстичний змiст та здобутки.
- •21. Пiвнiчне Вiдродження, його діячі та здобутки художньої культури.
- •22. Реформацiя, її місце і значення для духовної культури Західної цивілізації.
- •23. Соціально-політичні обставини становлення української національної свідомості і культури хіv – хvіі ст.
- •24. Діяльність і значення братств для розвитку української культури хvі – хvіі ст.
- •25. Внесок у культуру ренесансної Європи вихідців з України.
- •26. Гуманiстичнi та реформацiйнi iдеї в культурi України XVI - першої половини XVII ст. (на прикладі Острозького культурного осередку).
- •27. Місце і значення літературно-філософської полеміки в українській культурі хvіі ст.
- •28. Промислова революцiя I розвиток науки як чинники формування новоєвропейської культури.
- •29. Iдеологiя Просвiтництва I культура хviii ст.
- •30. Художнi напрями та стилi європейської культури хvii - хviii ст.
- •36. Головнi ознаки й тенденцiї розвитку європейської культури хiх ст.
- •37. Художнi напрями та стилi європейської культури хiх ст.
- •38. Соціально-політичні обставини розвитку росiйської культури першої половини хiх cт. Як чинники становлення дворянського етапу українського національно-культурного відродження.
- •41. Значення творчостi та дiяльностi т.Г. Шевченка для розвитку української культури.
- •42. Освітянський процес в Україні хіх ст. Та значення університетських центрів для формування національної інтелігенції.
- •43. Розквiт демократичної культури в Росiї другої половини хiх ст., її мiсце в скарбницi свiтової культури.
- •44. Критичний реалiзм як провiдний напрям європейської художної культури другої половини хiх ст. Реалістична література Росії та України хіх ст.
- •45. Нацiонально-демократичне спрямування духовної культури українського суспiльства та процес нацiонально-культурного вiдродження другої половини хiх - початку хх ст., його дiячi.
- •46. Українська культура в Галичині: дячі, осередки, значення.
- •47. Українське образотворче та театральне мистецтво другої половини хіх ст.
- •48. Символiзм як явище духовної культури останньої третини хiх - початку хх ст., його національні особливості на прикладі української літератури.
- •49. Модернiзм як iдеологiя кризи суспiльної свiдомостi та культури кiнця хiх - першої половини хх ст.
- •50. Проблема масової культури у хх ст. Соцiокультурнi передумови виникнення тоталiтаризму I фашизму у хх ст.
- •51. Дегуманiзацiя культури техногенної цивiлiзацiї другої половини хх ст.
- •52. Постмодернiзм та егалiтаризм як характеристики духовної культури другої половини хх ст.
- •53. Глобальнi проблеми цивiлiзацiї та культури другої половини хх ст.
- •54. Молодiжна контр-культура 60-х рокiв хх ст.
- •55. Полiтика мiжнародних органiзацiй у справах культури.
- •56. Пореволюцiйна українська культура та полiтика українiзацiї 20-30-х рокiв: iдеї, дiячi, наслiдки
- •57.-----------
- •58. Шестидесятники. Культура 60-80 гг.
- •59. Українська культура в межах радянської багатонацiональної культури: проблеми й досягнення.
- •Вопрос 12
43. Розквiт демократичної культури в Росiї другої половини хiх ст., її мiсце в скарбницi свiтової культури.
Скасування кріпосного права і зростання небувалими темпами продуктивних сил безпосередньо позначилося на розвиток культури в другій половині 19 століття. Зростання промисловості, совершеннствоніе техніки виробництва настійно вимагали грамотних робітників, великої кількості фахівців, що викликало розвиток освіти і науки. Залучення буржуазії до культури зробило процес її розвитку більш широким, ніж раніше.
Панівним напрямом у російській літературі та мистецтві був критичний реалізм. Викриття кріпосництва, його пережитків в житті і в свідомості, показ вад нового буржуазного суспільства були провідною лінією прогресивної літератури і демократичного мистецтва. Кожен великий письменник і перш за все такі гіганти, як Л.Н Толстой, Ф.М. Достоєвський, І.С. Тургенєв, М.Є. Щедрін, А.П. Чехов, зобразили цілі пласти життя з усіма її радощами і печалями, але кожен по-своєму, через призму свого сприйняття.
До другої половини 19 століття відноситься розквіт пейзажного живопису, Картини Шишкіна, Левітана, Куїнджі, Саврасова, Полєнова відносяться до числа щедевров світового живопису. Олексій Кіндратович Саврасов любив у природі просте і скромне, але зазначене печаткою ліричної задушевності. Його знаменита картина "Граки прилетіли" вражає такого роду сполученням "звичайної" мотиву з рідкісної поетмчностью його тлумачення.
Найбільш талановитим скульптором другої половини 19 століття був Марк Матвійович Антокольський. Скульптора особливо хвилювали соціально-етичні проблеми. Його конкретно-історичні образи: Іван Грозний, Єрмак, Петро I і міфологічний Мефістофель уособлюють ідеї боротьби двох начал в людині - добра і зла.
Друга половина століття була часом широкого поширення театрального мистецтва на провінційній сцені.
У церковному будівництві 80-90-х рр.. цей напрям знайшло відображення в подраженіі стилю церков 17 ст., витіснивши російсько-візантійський стиль. Найбільш типовою спорудою цього напряму є храм Спаса на крові в Петербурзі (збудований архітектором А. А. Парландом на місці вбивства Олександра II).
У другій половині 19 століття продовжує розвиватися російська національна музична школа, оснавателем який був М.І. Глінка. Саме в другій половині 19 століття російська музика завоювала широке визнання і здобула світову популярність
44. Критичний реалiзм як провiдний напрям європейської художної культури другої половини хiх ст. Реалістична література Росії та України хіх ст.
Крити́чний реалі́зм — художній напрям, в основі якого — принцип історизму, правдивого зображення дійсності. Виник у 20-х роках XIX століття у Європі. Реалістичний напрям виник значною мірою як заперечення художніх принципів романтизму. Для реалізму характерна типізація як засіб розкриття соціальних якостей особи. Реалізм створює типові характери за типових обставин.
Критичний реалізм народився насамперед в Англії та у Франції. Його представниками були такі художники, як Стендаль,О. Бальзак,В. Скотт,Ч. Діккенс. Найбільшого розвитку критичний реалізм набув у літературі XIX ст. У російській літературі його виразниками булиМ. Гоголь,Л. Толстой,Ф. Достоєвський,А. Чеховта ін.
Критичний реалізм кінця ХІХ століттявступає в нову смугу свого розвитку, набуває ряд нових рис, що відрізняють його відкласичного реалізмусередини століття. На межі століть він завойовує провідні позиції в світовому літературному процесі. Письменники-реалісти діють уФранції(Мопассан,Франс,Роллан),Великобританії(Веллс,Шоу, Голсуорсі),Німеччині (брати Манни, Гауптман), Скандинавських країнах (Ібсен,Андерсен-Нексе),США(Марк Твен,Лондон,Драйзер,О. Генрі), а також в інших країнах. Піднесенню реалізму сприяв органічний зв'язок з традиціяминаціонального мистецтва, революційнимромантизмом, співзвучним письменникам нової епохи своєю спрямованістю у майбутнє. Різко підсилюється публіцистичний бік реалістичної літератури, з'являється відкрита тенденційність у захисті своїх поглядів. Прийом об'єктивної оповіді, вдосконаленийФлобером, поступається прийомові, в якому оцінка явищ, полеміка, дискусія, відкритий вияв позиції письменника є звичайними речами. Широкі узагальнення, сміливі гіпотези, звернення до досягнень науки та культури — все це риси нового реалізму.Література збагачується в жанровому відношенні: багато різновидівроману, збагачення тематики і структуриновели, підйомдраматургії. Відбувається процес оновленнятеатру, на сцену виходять важливі соціальні проблеми. Одним з провідних мотивів є викриттябуржуазного суспільства. Боротьба за свободу творчої особистості художника. Історико-революційна тема. Увага, яку реалісти приділяють особистості, допомагає їм досягти успіхів у змалюванні характерів, веде до поглибленняпсихологізму. Багатоманітніше стають зображальні засоби людини в літературі, засоби відкриття її внутрішного світу.
