Контрольні питання

1. Види господарського обліку: характеристика і правові основи ведення.

Облік - одна з найважливіших функцій управління, а в країнах з розвиненою ринковою економікою його навіть називають «мовою бізнесу». Досягнення будь-якого колективу багато в чому залежать від того, як організована переробка економічної інформації, і чим достовірніше відомості про виробництво, чим швидше їх отримують, тим ширші можливості ефективного управління організацією.

Облік дає найбільш важливу, повну і адекватну інформацію. Систематизує, обробляє розрізнені дані, і тільки потім вони стають основою для прийняття управлінських рішень.

Господарський облік традиційно поділяється на 4 види обліку:

1. оперативно-технічний

2. статистичний

3. бухгалтерський

4. податковий

Критерії характеристики видів обліку:

1. Мета для досягнення якої ведеться облік

2. Об'єкти,що охоплює облік

3. Порядок формування данних та правова основа

2. Види бухгалтерського обліку: характеристика і правові основи ведення.

Бухгалтерський облік

1. Виявлення, вимірювання, реєстрація, накопичення, узагальнення, зберігання та передача інформації про діяльність підприємства, зовнішнім та внутрішним користувачам для прийняття рішень.

Бухоблік є скрізним та безперервним

2.1 первинні, зведені бухгалтерські документи та форми фінансової звітності

2.3 правова основа - господарський кодес, податковий кодекс, ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, національні та міжнародні стандарти БО, галузеві нормативні акти.

Види БО поділяються на управлінський на фінансовий.

1. Управлінський облік

1.1 фіксація, оцінка та узагальнення фактів господарської діяльності за тими критеріями, по тих напрямках та обсягах, що необхідні керівництву

1.2 Об'єкти це повні або часткові або стандартні витрати підприємства за місцями їх виникнення або видами продукції, а також доходи за видами діяльності.

1.3 первинні зведені документи (як в БО)

2. Фінансовий облік

2.1 сувора регламентація та комплесний облік всіх об'єктів господарської діяльності підприємства, що формує загальну картину фінансового та майнового стану підприємства

2.2 активи, пасиви, витрати за елементами, доходи за видами і фінансові результати

2.3 форми фінансової звітності

3. Користувачі бухгалтерського обліку і фінансової звітності: поняття, види, інформаційні потреби.

3. Користувачі - це фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.

Види:

1. За ступенем зацікавленості у результатах діяльності підприємства:

1.1 прямо зацікавлені

1.2 непрямо зацікавлені

1.3 не зацікавлені

2. По відношенню до підприємства:

2.1 зовніші

2.2 внутрішні

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку, за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер підприємства. Ця обставина зумовлює засвідчення даних фінансової звітності підписами керівника і головного бухгалтера. Відповідно до чинного законодавства та установчих документів вони несуть відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.

Інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для користувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними з яких є: зрозумілість, доречність, достовірність, порівнюваність звітності.

Суттєвою якісною характеристикою інформації, що подається у фінансових звітах, є її зрозумілість для користувачів. З цією метою припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку і прагнуть вивчати інформацію з достатньою ретельністю. Проте інформація про складні поняття, які мають бути включені до фінансових звітів у зв'язку з їх доречністю для прийняття економічних рішень користувачами, не повинна вилучатися тільки на тій підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона має містити дані про:

- підприємство (повну назву, організаційно-правову форму, місцезнаходження, назву органу управління, якому підпорядковується підприємство, назву материнської (холдингової) компанії тощо);

- дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього мають бути розкриті у примітках до фінансової звітності;

- валюту звітності та одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство має розкрити причини цього і методи, використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

- відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду. Така інформація необхідна для порівняння показників у динаміці, розрахунку та аналізу зрушень у структурі, побудові динамічних рядів для потреб економічного аналізу;

- облікову політику підприємства і її зміни. Підприємство має висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності;

- іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Щоб бути корисною, інформація має бути доречною, відповідати потребам користувачів під час прийняття рішень. Інформація є доречною, якщо впливає на економічні рішення користувачів, допомагаючи оцінюванню ними минулих, нинішніх чи майбутніх подій, або допомагає їм підтвердити чи виправити їх минулі оцінки.

Передбачувальна та підтверджувальна ролі інформації пов'язані між собою. Наприклад, інформація стосовно поточного рівня та структури утримуваних активів має цінність для користувачів, коли вони намагаються спрогнозувати здатність підприємства вигідно користуватися можливостями та здатність реагувати на несприятливі ситуації. Та сама інформація підтверджує минулі прогнози, наприклад, щодо структури підприємства або результату запланованих операцій.

Інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану, результатів діяльності та інших питань, якими безпосередньо зацікавлені користувачі (виплатою дивідендів та заробітної плати, рухом цін на цінні папери та спроможністю підприємства виконати свої зобов'язання вчасно). Щоб мати прогнозну цінність, інформація не повинна набирати форми чіткого прогнозу. Проте можливість робити прогнози, виходячи з фінансових звітів, посилюється завдяки способу викладу інформації стосовно минулих операцій та подій. Наприклад, передбачувана цінність звіту про фінансові результати підвищується, якщо окремо розкриваються надзвичайні статті доходу чи витрат.

На доречність інформації впливають її характер та суттєвість. У деяких випадках достатньо самого характеру інформації для визначення її доречності. Наприклад, звітність нового підрозділу може вплинути на оцінку ризиків і можливостей, властивих підприємству, незалежно від суттєвості результатів, досягнутих новим підрозділом за звітний період.

Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від обсягу статті та помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском чи неправильним відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом або точкою відсікання, а не основною якісною характеристикою, яка має бути притаманною інформації, аби вона стала корисною.

Інформація є достовірною, коли вільна від суттєвих помилок та упередженості, і користувачі можуть покластися на неї тією мірою, якою вона відображає або, як очікується, буде відображати дійсний стан справ.

Інформація може бути доречною, але настільки недостовірною за своїм характером або внаслідок подання, що її визнання може статипотенційно помилковим. Наприклад, якщо триває судова справа щодо правомірності та суми претензій за збитки, для підприємства може бути недоцільним визнавати повну суму претензій у балансі, хоча буде доцільно розкрити цю суму й обставини висунення претензії.

Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операції та інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити. Таким чином, баланс, наприклад, має правдиво відображати всі операції та інші події, результатом яких є зміна активів, зобов'язань або капіталу підприємства на дату звітності, що відповідають критеріям визнання.

4. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та національні стандарти бухгалтерського обліку.

1.Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, їх суть та призначення

Міжнародними стандартами регулюються основні, принципові моменти, від яких залежить формування фінансових результатів діяльності підприємства, відображення у звітності результатів діяльності та фінансового стану підприємства.

Фінансова звітність підприємств різних країн світу має певні відмінності, обумовлені соціальними, економічними і політичними чинниками. Відмінності в підходах до змісту фінансових звітів значно ускладнювали аналіз інформації і ухвалення рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків.

Для забезпечення гармонізації фінансової звітності 29 червня 1973р. був створений Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО). Він був створений на основі угоди, укладеної професійними організаціями бухгалтерів Австралії Великобританії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Мексики, США, Франції і Японії. З 1983 р. членами КМСБО є всі професійні організації бухгалтерів, які входять до складу Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ). В 2000р. була закінчена розробка основної програми. Міжнародна організація комісії по цінних паперах (МОКЦП) рекомендує своїм членам дозволити багатонаціональним організаціям, які випускають цінні папери застосування 30 стандартів КМСБО при міжнародних операціях з продажу цінних паперів. В 2001р. була приведена в дію переглянута

Конституція КМСБО. Назва КМСБО була змінена на РМСБО (Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку) і назва МСБО - на МСФЗ (міжнародні стандарти фінансової звітності). В 2003році РМСБО були видані численні доповнення і зміни до стандартів.

В даний час він об'єднує 143 професійні організації з 104 країн світу. Метою КМСБО є: створення, публікація і удосконалення стандартів бухгалтерського обліку, а також сприяння їх ухваленню і дотриманню у всіх країнах світу.

МСБО не визначають порядок ведення бухгалтерського обліку, вони описують загальні правила оцінки і представлення інформації у фінансових звітах. В деяких випадках МСБО передбачають два облікові підходи до одних і тих же операцій або подій. В цьому випадку один підхід є базовим, а інший - дозволеним альтернативним. Для розуміння і практичного застосування МСБО важливе значення має їх Концептуальна основа (Framework). Вона містить виклад концепцій, на яких ґрунтується фінансова звітність загального призначення. Концептуальна основа не входить до складу МСБО у зв'язку з цим у разі виникнення розбіжності між Концептуальною основою і окремим стандартом пріоритетами є вимоги МСБО.

З метою оперативного реагування проблеми практичного застосування стандартів КМСБО видає пояснення відповідних положень діючих стандартів і їх Концептуальної основи.

Методологія бухгалтерського обліку по МСБО визначається:

безпосередньо МСБО;

Концептуальною основою МСБО;

поясненнями.

Принципи і термінологія, які використовуються в МСБО, орієнтовані перш за все на приватний сектор. Тому державні підприємства і неприбуткові організації, які бажають застосовувати МСБО, у разі потреби можуть змінювати назви окремих звітів і опис певної статі, а також надавати додаткові пояснення до фінансових звітів. З метою гармонізації фінансової звітності підприємств і організацій Комітет державного сектора Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) в липні 1998 р. видав Проект керівництва для фінансової звітності державного сектора. В ньому передбачено чотири бази обліку в державному секторі:

) касова (на основі грошових потоків);

) модифікована касова;

) нарахування;

) модифіковане нарахування.

Бюджетні і інші державні установи, звітність яких ґрунтується на касовому методі обліку, звичайно не застосовують МСБО.

Консультативна група грає важливу роль в процесі розробки і ведення МСБО. Консультативна група була створена Радою КМСБО в 1981 р. В її склад входять представники міжнародних організацій розробників і користувачів фінансових звітів фондових бірж і організацій, які регулюють оборот цінних паперів).

В 1995 р. КМСБО створив міжнародну Дорадчу раду, до складу якої входять представники професійних організацій бухгалтерів, ділових кіл, користувачів фінансової звітності, які посідають керівні посади. Задачею Дорадчої поради є сприяння ухваленню Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і підвищення авторитету діяльності КМСБО. З цією метою Дорадча рада здійснює:

-перегляд і надання коментарів щодо стратегії і планів ради;

-підготовку річного звіту про ефективність діяльності ради, досягнення його мети і дотримання його процедур;

-сприяння участі в роботі КМСБО представників бухгалтерської професії, ділових кіл, користувачів фінансових звітів і інших зацікавлених сторін;

-пошук засобів для фінансування КМСБО;

-перегляд бюджетів і фінансових звітів КМСБО.

Важливою умовою діяльності поради є забезпечення незалежності і об'єктивності Рада КМСБО в ухваленні технічних рішень щодо МСБО. Тому Дорадча рада не бере участі в ухваленні цих рішень і не впливає на них.

З метою своєчасного розгляду питань, які виникають в практиці застосування міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, в 1996 р. Порадою КМСБО був створений Постійний комітет із пояснень (ПКП). В його склад входять 12 членів з правом голосу з різних країн. Це представники як професійних бухгалтерських організацій, так і користувачів фінансової звітності.

КМСБО накопичує пропозиції щодо нових тим для розробки МСБО, які поступають від представників Поради, організацій-членів, членів Консультативної групи, інших організацій і окремих осіб. Штатний персонал КМСБО готує перелік запропонованих тим, які розглядаються Порадою КМСБО. Після включення теми в робочу програму, починається процес розробки стандартів, який звичайно включає п'ять потенційних стадій.

З метою розробки стандарту Рада КМСБО створює Керівний комітет, який очолює керівник Ради. Керівний комітет здійснює первинне дослідження в процесі якого:

-визначає всі питання, пов'язані з темою стандарту;

-розглядає застосування Концептуальної основи КМСБО до вирішених питань;

-визначає регіональні і національні вимоги і практику до облікових підходів, які є доречними.

Після отримання коментарів Ради, Керівний комітет готує і публікує попередній виклад принципів або інший документ, який містить:

-визначення облікових принципів, які встановлені в основу;

-розглянуті альтернативні підходи і причини їх ухвалення мул відхилення.

Документ обговорюється протягом 3-х місяців. Розглянувши коментарі до попереднього викладу принципів, Керівний комітет затверджує його і надає Пораді для затвердження остаточний виклад принципів які є основою для підготовки проекту МСБО. Після цього Керівний комітет готує проект МСБО, який після розгляду і затвердження 2/3 членами Поради публікується для обговорення. Протягом періоду обговорення від 1-3 місяця всі зацікавлені сторони притягуються до надання коментарів до МСБО.

Після розгляду коментарів Керівний комітет готує проект для перегляду Радою. У разі отримання згоди 2/3 членами Ради, МСБО приймається і публікується.

МСБО не є домінуючими над законодавчими актами, які регулюють складання фінансової звітності в певній країні. У зв'язку з цим, упровадження МСБО здійснюється перш за все зусиллями членів КМСБУ на місцях з метою переконання урядів і органів, які встановлюють стандарти і контролюють ринки цінних паперів, представників ділових кіл, дотримуватися міжнародних стандартів 6ухгалтерського обліку при складанні фінансових звітів. Результатом цих зусиль є сприяння МСБО поліпшенню і гармонізації фінансові звітності в світі.

На сьогоднішній день МСБО використовуються:

-як основа національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьох країнах світу;

-як міжнародний базовий підхід для тих країн, які розробляють свої власні вимоги;

-фондовими біржами і регулюючими органами, які вимагають або дозволяють іноземним емітентам надавати фінансові звіти відповідно до МСБО;

-наднаціональними органами, такими як Європейська комісія;

-Світовим банком, який вимагає від позичальників надання фінансової звітності відповідно до МСБО;

-великою кількістю підприємств.

Практика свідчить, що ухвалення і дотримання МСБО забезпечує:

)зменшення ризику для кредиторів і інвесторів;

2)зниження витрат кожної країни на розробку власних стандартів;

)поглиблення міжнародної кооперації у сфері бухгалтерського обліку;

4)однозначне розуміння фінансової звітності і зростання довір'я до її показників у всьому світі.

Національні стандарти обліку, їх сутність та призначення

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку (абревіатура П(С)БО) - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам (МСФЗ).

Перелік національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності

1. Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 «Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку» («Загальні вимоги до фінансової звітності» <#"justify">3.Відмінності між П(С)БО і МСБО

Упродовж 1999- 2004 років відбулися суттєві зміни в системі бухгалтерського обліку в Україні в напрямку її гармонізації з міжнародними стандартами. Проте застосування МСБО є не метою реформування бухгалтерського обліку, а інструментом забезпечення потреб користувачів у якісній інформації, що дає правдиву картину фінансового стану й результатів діяльності суб'єкта господарювання.

З іншого боку, реформа бухгалтерського обліку не супроводжувалася адекватними змінами в інших сферах, зокрема в статистиці, оподаткуванні, системі права, науки, освіти тощо. Сучасний стан бухгалтерського обліку в Україні можна охарактеризувати як симбіоз:

-адміністративних та ринкових концепцій;

-національних і міжнародних стандартів;

-юридичної та економічної моделі .

За останні роки система обліку й звітності в Україні сильно змінилася. На сьогодні прийнято 35 П(С)БО, в основу яких лягли 41 МСБО (IAS) та 8 МСФЗ (IFRS).

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" П(С)БО - це нормативно-правовий акт, що визначає принципи й методи ведення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності, які не суперечать міжнародним стандартам.

У національних П(С)БО дотримано вимоги МСБО з урахуванням економічних, правових, податкових особливостей та традицій нашої держави.

П(С)БО охоплюють усі чинні МСБО (крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів), але не копіюють їх . Деякі національні стандарти об'єднують положення кількох МСБО, а в деяких випадках передбачаються національні стандарти, які не мають аналогічного міжнародного стандарту. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не суперечать їм.

Таким чином, усі П(С)БО в основному відповідають міжнародним стандартам фінансової звітності за назвою й змістом. Однак є такі, які відображають потреби практики обліку в Україні, наприклад, П(С)БО10 "Дебіторська заборгованість", П(С)БО 16 "Витрати", П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва".

Порівняльна характеристика положень:

-П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» - МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 34 «Проміжна фінансова звітність»;

-П(С)БО 2 «Баланс» - МСБО 1 «Подання фінансових звітів»;

-П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» - МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки»;

-П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» - МСБО 7 «Звіти про рух грошових коштів» ;

-П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал» - МСБО 1 «Подання фінансових звітів»;

-П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» - МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки», МСБО 10 «Події після дати балансу»

-П(С)БО 7 «Основні засоби» - МСБО 16 «Основні засоби»;

-П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» - МСБО 38 «Нематеріальні активи»;

-П(С)БО 9 «Запаси» - МСБО 2 «Запаси»;

-П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» - МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

-П(С)БО 11 «Зобовязання» - МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобовязання та непередбачені активи»;

-П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» - МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти», МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства», МСБО 31 «Частки у спільних підприємствах», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

-П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» - МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації»;

-П(С)БО 14 «Оренда» - МСБО 17 «Оренда»;

-П(С)БО 15 «Дохід» - МСБО 18 «Дохід», МСБО 20 «Облік державних грантів і розкриття інформації про державну допомогу»;

-П(С)БО 16 «Витрати» -;

-П(С)БО 17 «Податок на прибуток» - МСБО 12 «Податки на прибуток»;

-П(С)БО 18 «Будівельні контракти» - МСБО 11 «Будівельні контракти»;

-П(С)БО 19 «Обєднання підприємств» - МСБО 22 «Обєднання підприємств», МСФЗ 3 «Об'єднання бізнесу»;

-П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність» - МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти»;

-П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» - МСБО 21 «Вплив валютних курсів»;

-П(С)БО 22 «Вплив інфляції» - МСБО 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції»;

-П(С)БО 23 «Розкриття інформації щодо повязаних сторін» - МСБО 24 «Розкриття інформації щодо звязаних сторін»;

-П(С)БО 24 «Прибуток на акцію» - МСБО 33 «Прибуток на акцію»;

-П(С)БО 25 «Фінансовий звіт субєкта малого підприємництва» - МСБО немає, є керуючі принципи ISAR UNCTAD;

-П(С)БО 26 «Виплати працівникам» - МСБО 19 «Виплати працівникам», МСБО 26 «Облік і звітність щодо програм пенсійного

забезпечення»;

-П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» - МСФЗ 5 «Непоточні активи, що утримуються для продажу, та діяльність, що припиняється»;

-П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» - МСБО 36 «Зменшення корисності активів»;

-П(С)БО 29 «Фінансова звітність за сегментами» - МСФЗ 8 «Операційні сегменти»;

-П(С)БО 30 «Біологічні активи» - МСБО 41 «Сільське господарство»;

-П(С)БО 31 «Фінансові витрати» - МСБО 23 «Витрати на позики»;

-П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість» - МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість»;

-П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин» - МСФЗ 6 «Розвідка й оцінка запасів корисних копалин»;

-П(С)БО 34 «Платіж на основі акцій» - МСФЗ 2 «Платіж на основі акцій»;

-П(С)БО 35 «Податкові різниці».

Затверджені П(С)БО переглядаються відповідно до потреб практики їх застосування, а також у зв'язку зі змінами в МСБО .

Між національними та міжнародними стандартами обліку існує такий зв'язок: при розробці міжнародних аналізуються національні стандарти, вивчається практика ведення обліку того чи іншого об'єкта і тільки після цього формуються рекомендації міжнародного характеру. Хоча стандарти в різних країнах мають різні назви (в США та Японії - система загальноприйнятих принципів, у Великобританії - документи про стандарти фінансової звітності, у Франції - норми, а в Україні та Росії - положення), їх структура й призначення в цілому однакові.

Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. Національні П(С)БО, так само як і МСБО, складаються структурно з таких частин:

.Загальні положення, де визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про об'єкти обліку, указується, яким чином і які суб'єкти господарської діяльності їх застосовують, наводиться короткий глосарій уживаних термінів та їх тлумачення, що сприяє кращому розумінню змісту положення (стандарту).

2.Визнання та класифікація об'єкта бухгалтерського обліку.

3.Оцінка об'єкта бухгалтерського обліку, її складові та порядок визначення, указуються прийняті методи оцінки.

4.Характеристика обліку об'єкта бухгалтерського обліку, виходячи із загальноприйнятих за МСБО принципів.

5.Розкриття інформації про об'єкти бухгалтерського обліку уфінансовій звітності та примітках до звіту.

6.Додатки (у разі необхідності), де наводяться формифінансової звітності, методи та приклади розрахунків показників, різні переліки тощо.

Змістовна частина національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку здебільшого містить норми, які добре знайомі фахівцям за нормативною базою. Водночас їх доповнено деякими новими методами оцінки, розподілу, складу річної фінансової звітності. Збережені національні традиції щодо затвердження уніфікованих форм фінансової звітності. Разом із тим, П(С)БО містять деякі концептуальні відмінності від МСБО.

Розглянемо концептуальні відмінності між П(С)БО та МСБО за принципами та припущеннями :

-Безперервність:

МСБО - припускається, що в підприємства немає ні наміру, ні необхідності припиняти або істотно скорочувати свою діяльність у недалекому майбутньому.

П(С)БО - не всі підприємства реально використовують принцип безперервності при підготовці фінансових звітів: частина з них- на межі банкрутства, інші не можуть гарантувати стабільності діяльності підприємства в майбутньому. Крім того, негативна фінансова картина свідомо створюється через «особливості» оподаткування.

-Стабільність облікової політики:

МСБО - облікова політика підприємства не зазнає будь-яких змін без явної необхідності.

П(С)БО - звітність ведеться відповідно до чинних законодавчих положень та норм, які постійно змінюються.

-Метод нарахування:

МСБО - доходи (витрати) підприємства відносяться на той період, у

якому вони були фактично отримані (понесені).

П(С)БО - доходи та витрати підприємства не завжди відносяться на ті періоди, у яких вони реально мали місце. Наприклад, П(С)БО не дозволяє оцінювати витрати, не підтверджені документально, незважаючи на те, що економічні вигоди, пов'язані з такими витратами, було вже отримано.

-Суттєвість:

МСБО - у звітність включаються тільки ті облікові позиції, які можуть вплинути на прийняття рішень.

П(С)БО - перелік статей звітності визначається Міністерством фінансів України. Процедури обліку деяких несуттєвих елементів є складними та обтяжливими для системи бухгалерського обліку.

-Перевага сутності над формою:

МСБО - результати операцій та угод відображаються відповідно до реального стану речей.

П(С)БО - відображення операцій та угод підпорядковується нормативним вимогам, таким чином, форма переважає над змістом.

-Обачність (консервативність):

МСБО - вживаються всі необхідні заходи для зняття невизначеності, аби уникнути завищення активів чи доходів або заниження обов'язань та витрат.

П(С)БО - принцип обачності використовується не завжди. Наприклад, принцип оцінки за найменшою із собівартості або ринкової вартості дуже рідко використовується в українській практиці.

Таким чином, хоча П(С)БО суттєво й не суперечать міжнародним стандартам, вони все ж таки не повністю охоплюють усі вимоги МСБО щодо надання й розкриття інформації у фінансовій звітності. Невідповідність фінансової звітності українського підприємства вимогам МСБО може виникнути внаслідок:

-жорсткої регламентації формфінансової звітності в Україні й практичної відсутності умов для застосування принципу "істотності";

-відсутності в Україні окремих стандартів, адекватних МСБО (зокрема, МСБО 8, 20, 26, 28, 31, 34);

-стислості змісту П(С)БО, у відсутності пояснень до них, що нерідко приводить до помилкової інтерпретації окремих положень.

Оскільки методи оцінки статей звітності, передбачені П(С)БО, узгоджуються із МСБО, трансформація може здійснюватися на основі фінансових звітів, складених відповідно до вимог П(С)БО. Разом із тим, трудомісткість трансформаційних процедур і динамічність процесів гармонізації підходів до фінансової звітності не дозволяють вважати трансформацію оптимальним методом складання звітності згідно з МСБО.

З уведенням нових міжнародних стандартів і внесенням істотних змін у чинні стандарти розбіжності між національними й міжнародними стандартами будуть поглиблюватися. Така перспектива є цілком реальною, ураховуючи програму Ради міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Звідси виникає проблема внесення відповідних змін у національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в міру видання нових або заміни існуючих міжнародних стандартів.

Вирішення цієї проблеми можливе за допомогою визначення сфери прямого застосування МСБО й установлення різних вимог щодо обсягу розкриття інформації у фінансовій звітності для різних групп підприємств, зокрема з урахуванням їх участі в операціях на ринках капіталу, обсягів діяльності. На думку членів Методологічної ради з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України, вимогу складання фінансової звітності відповідно до МСБО слід розповсюдити на підприємства, які повинні оприлюднювати фінансову звітність. До таких підприємств згідно зі ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" належать відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні й фондові біржі, інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії й інші фінансові організації.

Інші підприємства будуть вести облік і складати фінансову звітність відповідно до П(С)БО, які будуть узгоджуватися з міжнародними стандартами, але потребуватимуть меншого обсягу інформації, що підлягає розкриттю.

Впровадження принципів і методів МСБО за допомогою П(С)БО доводить, що МСБО - це не тільки методи й підходи до обліку й звітності, але й деякою мірою відбиток ідеології й демократичності суспільства, здатності його інституцій адаптувати норми цивілізованих відносин.

Як свідчить практика, МСБО в Україні застосовують підприємства, чиї інвестори зацікавлені в їх складанні, а також компанії, що бажають одержати кредит у банках, які вимагають звітність за МСБО, або вийти на міжнародні фондові ринки. Однак бухгалтерів, що добре знають міжнародні стандарти, небагато, тому підприємства змушені навчати співробітників за свій рахунок або залучати консультантів.

Таким чином, підготовка кваліфікованих фахівців з МСБО сьогодні є одним із актуальних напрямків реформи системи обліку й звітності в Україні.

Отже, переваги складання фінансової звітності за міжнародними стандартами дійсно є, і вони незаперечні для більшості користувачів фінансової звітності. МСБО можна розцінювати як інструмент глобалізації економіки й світових господарських зв'язків. Принципи, закладені в порядокформування звітності згідно з МСБО, роблять її адекватнішою й здатною відобразити справжній майновий і діловий стан організації. У зв'язку із цим цінність МСБО важлива не тільки для іноземних, але й для національних інвесторів.

5. Об'єкти бухгалтерського обліку.

6. Предмет бухгалтерського обліку.

7. Групи господарських засобів підприємства за складом.

8. Групи господарських засобів підприємства за розташуванням.

9. Групи джерел формування господарських засобів підприємства.

Кожна наука має свій предмет (що вивчає ця наука) та метод (як, власне, відбувається процес цього вивчення).

Предметом обліку є фактичний стан об'єкта і фактичні результати його зміни, тобто господарська діяльність суб'єкта господарювання, його майно і джерела утворення.

На підприємствах різних галузей економіки предмет бухгалтерського обліку має свої особливості. Так, на машинобудівному підприємстві предметом бухгалтерського обліку є весь процес виготовлення і реалізації машин та обладнання, у будівельній організації предметом бухгалтерського обліку є процес будівництва об'єктів, здійснення будівельно-монтажних робіт тощо).

Предмет бухгалтерського обліку знаходить своє відображення через окремі елементи, які називають об'єктами.

Об'єкти обліку - це засоби підприємства, джерела їх утворення та господарські процеси, які забезпечують рух майна і джерел з метою отримання прибутку.

Рис. 1.8. Об'єкти бухгалтерського обліку

Об'єкти, що складають основу бухгалтерського обліку, представлені в трьох угрупуваннях.

Господарські засоби підприємства і джерела їх утворення класифікують за двома ознаками:

o за складом і розміщенням;

o за джерелами формування.

Класифікація господарських засобів

За складом і розміщенням господарські засоби підприємства групують за такими напрямами:

o за формами функціонування;

o за монетарною ознакою;

o за характером участі в господарському процесі, швидкістю їх обігу;

o за ступенем ліквідності;

o за участю у виробничому процесі;

o за видами діяльності;

o за нарахуванням зносу (амортизації) (рис. 1.9).

За формами функціонування господарські засоби (активи) поділяють на такі групи: матеріальні засоби (активи); нематеріальні засоби (активи); фінансові активи.

Матеріальні активи - це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму; наприклад, будинки, споруди, машини, сировина, матеріали, готова продукція тощо.

Нематеріальні активи - це активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємством для використання протягом періоду більше року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам. До нематеріальних активів належать придбане право на місце на товарній, фондовій біржах і використання земельних ділянок, майнові права на інтелектуальну власність, в тому числі програмне забезпечення, вартість одержаних патентів, ліцензій та інших активів, які не мають матеріальної форми, але дають можливість підприємству отримувати прибуток.

Фінансові активи - це група господарських засобів (активів) підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства, дебіторська заборгованість.

Рис. 1.9. Класифікація господарських засобів

Фінансові інвестиції - це активи, що їх утримує підприємство для збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До фінансових інвестицій належать вкладення коштів підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств. У бухгалтерському обліку виділяють довгострокові фінансові інвестиції з терміном повернення понад рік і короткострокові (поточні) фінансові інвестиції з терміном погашення до року.

Дебіторська заборгованість - це заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед даним підприємством за реалізовану їм продукцію чи надані послуги, які ще не оплачені. Фізичні і юридичні особи, які мають таку заборгованість перед даним підприємством, називаються його дебіторами.

За монетарною ознакою господарські засоби (активи) підприємства поділяють на монетарні та немонетарні активи.

Немонетарні активи - це всі активи, крім грошових коштів, їхніх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій сумі грошей.

До монетарних активів підприємства належать грошові кошти, їхні еквіваленти та дебіторська заборгованість у фіксованій сумі.

За характером участі в господарському обороті і швидкістю їх обігу господарські засоби підприємства поділяють на оборотні та необоротні.

Оборотні засоби (активи) - це грошові кошти та їхні еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців від дати складання балансу. Основними елементами оборотних активів підприємства є товарно-матеріальні цінності, запаси у виробництві, готова продукція, дебіторська заборгованість, грошові кошти на рахунках у банках і в касі.

Оборотні засоби поділяють на нормовані (виробничі запаси, паливо, незавершене виробництво) та ненормовані (дебіторська заборгованість).

Необоротні господарські засоби підприємства - це сукупність майнових цінностей, які, або багаторазово беруть участь у процесі його господарської діяльності, або мають термін погашення більше одного року.

До складу необоротних (довгострокових) господарських засобів підприємства належать: основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, відтерміновані податкові активи, довгострокова дебіторська заборгованість (яка буде погашена через двадцять місяців від дати, на яку складений баланс), інші довгострокові активи (музейні експонати, бібліотечні фонди, МШП із тривалістю використання понад рік, природні ресурси тощо).

Основні засоби - це матеріальні активи, що їх підприємство утримує для використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше року (або одного операційного циклу, якщо він довший за рік). Основні засоби функціонують у незмінній натурально-речовій формі у виробничій та невиробничій сферах. До основних засобів підприємства належать земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди та передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар (меблі), багаторічні насадження несільськогосподарського призначення, інші основні засоби, необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи терміном експлуатації більше року та вартістю понад встановлену на підприємстві суму за одиницю. Вартість основних засобів зменшується поступово через нарахування амортизації та шляхом уцінки внаслідок їх фізичного і морального зношування.

Відстрочені податкові активи - це сума податку на прибуток підприємства, що підлягає відшкодуванню у подальших періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки.

За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяються на ліквідні та неліквідні.

Ліквідні господарські засоби - це група засобів підприємства, які можуть бути швидко конвертовані у грошову форму без суттєвих втрат своєї поточної (балансової) вартості для своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов'язаннями. До ліквідних активів підприємства належать: грошові активи в різних формах, короткострокові фінансові вкладення, короткострокова дебіторська заборгованість (крім безнадійної), запаси готової продукції, призначеної для реалізації.

Неліквідні господарські засоби (активи) - це група засобів підприємства, які можуть бути конвертовані у грошову форму без утрат своєї поточної (балансової) вартості тільки протягом значного періоду часу. До неліквідних активів підприємства належать: основні засоби, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість, безнадійна дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів тощо.

За участю у виробничому процесі господарські засоби підприємства поділяють на такі групи:

1) засоби у сфері виробництва;

2) засоби у сфері обігу;

3) невиробничі засоби.

До засобів у сфері виробництва належать такі, які беруть безпосередню участь у процесі виготовлення продукції чи надання послуг. Це виробничі будівлі й споруди, машини та механізми, транспорт, сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво тощо.

До засобів підприємства у сфері обігу належать предмети обігу, грошові кошти, кошти в розрахунках та засоби, які обслуговують сферу обігу.

Предмети обігу - це готові вироби, призначені для реалізації. Грошові кошти є готівкові, які зберігаються у касі підприємства, та безготівкові - на його розрахункових, валютних та інших рахунках у банках. До коштів в розрахунках належить дебіторська заборгованість.

До засобів, які обслуговують сферу обігу, належать торгово-складські споруди з торгово-складським обладнанням, устаткуванням та інвентарем.

До невиробничих засобів підприємства належать такі, які не беруть безпосередньої участі у виробництві продукції, але їх використовують для створення нормальних умов праці й відпочинку працівників підприємства. До невиробничих засобів підприємств належать житлові будинки, гуртожитки, готелі, дитячі садки, амбулаторії, клуби, бібліотеки з обладнанням та інвентарем у них і т.д., які перебувають на балансі підприємства.

За видами діяльності господарські засоби (активи) поділяють на засоби, які використовують в основній діяльності підприємства, засоби, які використовують в операційній діяльності підприємства, засоби, що їх використовують у фінансовій діяльності підприємства, та засоби, які використовують в інвестиційній діяльності підприємства.

Основна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства, і забезпечують основну частину його доходу.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю (продаж інших оборотних активів, іноземної валюти, операційна оренда активів тощо).

Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (залучення банківських кредитів, випуск, утримання і обіг власних цінних паперів, фінансовий лізинг тощо).

Інвестиційна діяльність - це придбання та списання необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

За нарахуванням зносу (амортизації) виділяють господарські засоби (активи), які підлягають амортизації, і господарські засоби, на які амортизацію не нараховують. Амортизують усі основні засоби, окрім землі, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, фінансові інвестиції.

Джерела господарських засобів відображають форму власності, на базі якої даний суб'єкт господарювання створено.

Джерела утворення господарських засобів класифікують на: