Треті особи

Як і у ч.1 ст.108 ЦПК УРСР 1963 р., у ч.ч. 1,2 ст. 35 ЦПК України 2004 р. треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову, можуть вступати у процес із власної ініціативи, а також залучатися до участі у справі за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справ, або з ініціативи суду.

На думку Є.І. Фурси, ініціативи суду у цьому питанні не повинно бути, оскільки порушуватиметься принцип змагальності цивільного процесу. Про необхідність притягнення третьої особи повинні заявляти самі сторони, на чиєму боці мають виступати треті особи, оскільки на момент розгляду справи їх інтереси збігаються⁴.

Разом із цим, слід звернути увагу на норму ч.3 ст.61 ЦПК України, за якою преюдиціальне значення мають лише ті рішення, які прийняті за участю тих самих осіб, між якими виник спір. Якщо особа, на права та обов’язки можуть впливати рішення у справі, не буде залучена у процес, то це призведе до того, що вона отримає право оспорювати обставини, встановлені за раніше розглянутою справою.

Новелою стали положення ч.3 ст.36 ЦПК України 2004 р., за якою суд повідомляє третю особу про справу, направляє їй копію заяви про залучення третьої особи і роз’яснює її право заявити про свою участь у справі. Копія заяви надсилається особам, які беруть участь у справі. Якщо від третьої особи не надійшло повідомлення про згоду на участь у справі, справа розглядається без неї.

Формулювання цієї норми дає підстави для неоднозначного її тлумачення. Так, С.С.Бичкова зауважує, що у разі, якщо особа не бажає вступити в процес як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, то справа повинна розглядатися без неї, а це означає, що така особа не стає учасником цивільного процесу і не набуває ніяких процесуальних прав та обов’язків. Примусово третю особу залучати не можна, адже це суперечить принципу диспозитивності⁵. Є.І.Фурса з цього приводу зазначає, що зазначена норма означає, що участь цієї особи не є обов’язковою⁶.

Системний аналіз ч.2 ст.35 ЦПК України та ч.3 ст.36 ЦПК України дає підстави для висновку, що остання не охоплює випадки залучення третьої особи за ініціативою суду, а стосується лише випадків подання відповідного клопотання особами, які беруть участь у справі. Тобто вбачається, що зміст ч.3 ст.36 ЦПК України не позбавляє суд права залучати третю особу до участі у справі за власною ініціативою, навіть якщо вона не висловила бажання брати участь у справі. Що ж стосується безпосередньої участі такої особи у судових засіданнях, то це є її правом.

Відповідно до ч.2 ст.119 ЦПК України від позивача не вимагається вказувати у позовній заяві третіх осіб. Разом з цим, у ст.120 ЦПК України зазначається про обов’язок позивача долучити до позовної заяви її копії та копії додатків і для третьої особи. У ч.2 ст.127 ЦПК України вказується, що на відміну від відповідача, якому направляється ухвала про відкриття провадження, а також копія позовної заяви із додатками, третій особі разом з ухвалою направляється лише копія позовної заяви.

Згідно з п.2 ч.6 ст.130 ЦПК України питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, вирішується судом під час попереднього судового засідання.

Таким чином, по-перше, відсутність у позовній заяві вказівки про третіх осіб не є підставою для залишення її без руху для усунення недоліків. По-друге, суд з урахуванням вимог ст.ст. 35, 36, 130 ЦПК України не зобов’язаний долучати до справи під час відкриття провадження тих осіб, які вказані у позовній заяві як треті особи на боці позивача та відповідача, оскільки вони можуть і не мати ознак третіх осіб, а їх безпідставне залучення може перешкоджати розгляду справи.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику про спадкування» у справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі.

Як було зауважено Верховним Судом України у розділі «Труднощі, що виникають у судах при розгляді справ про визнання правочинів недійсними» Листа «Практика розгляду судами цивільних справи про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р. нотаріуси, що посвідчували правочини, недійсність яких досліджується у суді, можуть за необхідності залучатись як свідки.

Як роз’яснюється у п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

Як зауважується в Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010–2011 роках, якщо позов про відшкодування шкоди пред’явлено до володільця джерела підвищеної небезпеки, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, і позивач заперечує проти залучення до участі у справі страхової компанії як співвідповідача, ця страхова компанія має бути залучена до участі у справі як третя особа, оскільки рішення у справі може вплинути на її права та обов’язки.

За п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні питання щодо можливості розгляду у процесі про розірвання шлюбу вимоги про поділ спільного майна подружжя судам слід мати на увазі, що у випадках, коли такий поділ зачіпає інтереси третіх осіб (наприклад, коли майно є власністю селянського (фермерського) господарства, іншого суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи, до складу співзасновників яких, крім подружжя і їхніх неповнолітніх дітей, входять і інші особи, або власністю житлово-будівельного чи іншого кооперативу, член якого ще не повністю вніс свій пайовий внесок, у зв’язку з чим не набув права власності на відповідне майно, виділене йому кооперативом у користування), суду належить обговорити питання про виділення цієї вимоги у самостійне провадження відповідно до ст.126 ЦПК України.

Зазначений підхід не застосовується у випадках поділу грошових сум (вкладів), внесених у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів подружжя, оскільки при поділі таких коштів права зазначених установ не зачіпаються. Ці вклади, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім’я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК України є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Не може визнаватися третьою особою прокурор.

Наприклад, У жовтні 2005 року І. звернувся до суду з позовом до державного нотаріуса Новосанжарської державної нотаріальної контори про спонукання посвідчити договір купівлі-продажу. Позивач зазначав, що постановою цього нотаріуса від 19 серпня 2005 року йому, І., відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 45 кв. м, що знаходиться в смт Нові Санжари Полтавської області. Посилаючись на незаконність дій нотаріуса, І. просив скасувати постанову останнього і зобов'язати його посвідчити зазначений договір.

Новосанжарський районний суд Полтавської області рішенням від 12 січня 2007 р. позовні вимоги І. задовольнив.

Апеляційний суд Полтавської області ухвалою від 6 березня 2007 р. скасував рішення районного суду і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК.

У касаційній скарзі І. просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення районного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та передаючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції вважав, що до участі у справі має бути залучений як третя особа прокурор Новосанжарського району, який вніс протест на рішення дванадцятої сесії четвертого скликання Новосанжарської селищної ради від 08.07.2004 р. про попередню згоду на викуп земельної ділянки та збирання матеріалів щодо її експертно-грошової оцінки.

Прокурор, як передбачено ст. 121 Конституції України, здійснює представництво інтересів громадян та держави у цивільному процесі і може брати участь у справі на підставі ч. 3 ст. 26 ЦПК України як особа, якій надано законом право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

За таких обставин апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про необхідність залучення прокурора Новосанжарського району до участі у справі як третьої особи (ухвала судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12.09.2007).

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у разі пред’явлення до особи, яка виплачує аліменти позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб, суд має вчинити передбачені ч. 3 ст. 36 ЦПК України дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.