8. Проблемні питання влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Для усиновлення дитини потрібна її згода. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров’я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Проблемним питанням залишається форма згоди дитини на її усиновлення.

Усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони: 1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієздатними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється. Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

^{Положенням про дитячий будинок сімейного типу (далі ДБСТ) встановлено, що ДБСТ є пріоритетною формою виховання та турботи про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. ДБСТ – це окрема сім’я, яка створюється за бажанням подружжя або окремої особи, що не перебуває у шлюбі (далі – батьки-вихователі), які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Загальна кількість дітей у ДБСТ, враховуючи рідних та прийомних, не повинна перевищувати 10 осіб.}

^{Прийомна сім’я – це сім’я, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від 1 до 4 дітей виховання та спільне проживання. Загальна кількість дітей у такій сім’ї, враховуючи рідних і прийомних, як правило, не повинна перевищувати 5 осіб. На відміну від ДБСТ, якому надається поза чергою індивідуальний жилий будинок або багатокімнатна квартира, виходячи із санітарних норм на кожного члена сім’ї в даній місцевості, прийомна сім’я бере дітей на власну житлову площу за наявності відповідних житлово-побутових умов.}

^{На підставі рішення про утворення прийомної сім`ї між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення, укладається договір про передачу дитини (дітей) на виховання та спільне проживання у прийомну сім`ю, яка визначає права та обов`язки обох сторін.}

^{Однією з причин, що гальмує поширення ДБСТ та прийомних сімей в Україні є недосконалість їх правового регулювання, зокрема невизначеність правового статусу батьків-вихователів та прийомних батьків.}

^{Згідно п. 26 Положення про дитячий будинок сімейного типу батьками-вихователями можуть бути повнолітні особи, за винятком: осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; осіб, позбавлених батьківських прав; осіб, інтереси яких суперечать інтересам дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; осіб, звільнених від обов’язків опікунів (піклувальників) за неналежне виконання покладених на них обов’язків; колишніх усиновлювачів, якщо усиновлення було скасовано внаслідок неналежного виконання усиновителями своїх обов’язків; осіб, які за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей, а також осіб пенсійного віку на час прийняття рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.}