6. Зміст права. Право як міра свободи особи та масштаб її поведінки.

Інтерес у праві виступає як реальна спонукаюча причина, що обумовлює мотивацію поведінки згідно або всупереч правилам, що містяться в юридичних нормах, спрямованих на впорядкування суспільних відносин.

Воля в праві означає вільне усвідомлення і його виявлення за допомогою закріплення правил поведінки в юридичних нормах, а також вільне усвідомлення і слідування (або відступ) цим правилам. При цьому право, як результат узгодження індивідуальних індивідуальних воль, в остаточному підсумку закріплює волю держави (суб'єкта правотворчості).

Справедливість у праві виражає принцип: «Права одного суб'єкта закінчуються там, де починаються права інших суб'єктів» і означає вимогу належної, обумовленої поданнями про права людини, поведінки всіх суб'єктів суспільного життя (громадян, держави і т.д.).

Гуманізм у праві виражається у визнанні людини в якості вищої соціальної цінності та нормативному закріпленні реальних механізмів реалізації і захисту його прав і свобод.

Існуюче в праві виражається, по-перше, у закріпленні правом прав і свобод (можливої поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як реального регулятора відносин у суспільстві (право як воно є).

Належне в праві виражається, по-перше, у закріпленні правом обов'язків (належної поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як ідеалу регулювання відносин у суспільстві (право, яким воно повинно бути).

Об'єктивне право – система офіційно виражених і визнаних у суспільстві правил (регуляторів), які охороняються державою, згідно з якими поведінка членів суспільства оцінюється як правомірна або неправомірна.

Суб'єктивні права – система закріплених в об'єктивному праві дозволів (можливостей) здійснення відповідної поведінки, результатом якої є придбання (досягнення) матеріальних і/або нематеріальних благ.

Юридичні обов'язки – система закріплених в об'єктивному праві приписів (необхідностей, зобов’язань) здійснення певної поведінки, що забезпечує реалізацію суб'єктивних прав.

Правові принципи, дефініції і т.д.– система закріплених в об'єктивному праві основ, визначень і т.п., що забезпечують дію права як регулятора поведінки.

Існуюче в правівиражається, по-перше, у закріпленні правом прав і свобод (можливої поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як реального регулятора відносин у суспільстві (право як воно є).

Належне в правівиражається, по-перше, у закріпленні правом обов'язків (належної поведінки) суб'єктів суспільних відносин, і, по-друге, у сприйнятті права як ідеалу регулювання відносин у суспільстві (право, яким воно повинно бути).

7. Сутність права і його соціальна цінність.

Під сутністю права розуміютьті внутрішні і необхідні, загальні та основні, головні і стійкі риси, ознаки та якості правових явищ, єдність і взаємообумовленість яких визначають якісну специфіку та закономірності розвитку права як самостійної субстанції. Риси, якості і ознаки, що складають сутність права, іманентні останньому, невіддільні від нього, необхідно знаходяться у ньому. Пізнати сутність — означає зрозуміти правові явища, зрозуміти чому вони саме такі.

Сутність права має 3 елементи:

1. Зміст права,

2. Визначення структури права,

3. Через зясування концепцій, підходів до розуміння права

Поняттям права охоплюються два аспекти, які виражають його сутність:

— цілісно-нормативний;

— регулятивний.

Якщо з цілісно-нормативної точки зору право є мірою свободи, рівності та справедливості (правомірним порядком), то з регулятивної точки зору — спрямовано на впорядкування суспільних відносин (динамічний, регулятивний аспект).

До категорії сутності мають належати такі якісні риси, без яких взагалі немає того предмета, про сутність якого йдеться. До сутнісних якостей права слід віднести його нормативність, представницько-зобов'язуючий характер правових норм, їх зв'язок із державою (названі вище ознаки права).

Соціальна цінність права виражається в здатності: а) вирішувати проблеми в суспільстві за допомогою правових засобів; б) розвивати ті відносини, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в ці­лому (ринкова економіка, багатопартійна політична система, демократи­чна виборча система); в) вносити стабільність і порядок у суспільні від­носини; г) забезпечувати надійність соціального захисту громадян.

У суспільстві, в умовах цивілізації, немає такої іншої системи соці­альних норм, що змогла б забезпечити доцільне регулювання економі­чних, державно-політичних, організаційних та інших відносин, реалізуючи при цьому демократичні, духовні і моральні цінності. Забезпечуючи простір для упорядкованої свободи і активності, право служить чин­ником соціального прогресу.

Проголошення демократичної, соціальної правової держави в Укра­їні є показником визнання соціальної цінності права. Соціальну цінність і має Конституція України, що: наділена вищою юридичною силою в ієрархії нормативних актів і в системі джерел (форм) права; закріп­лює цінності та ідеали конституціоналізму; установлює межі втручання державної влади в особисті і суспільні відносини громадян.

Сутність і ознаки права щонайкраще розкриваються через його принципи, які розвивалися, збагачувалися протягом сторіч.

Загальнолюдські (цивілізаційні)

• Гуманізму

• Демократизму

• Справедливості

• Свободи

• Рівності

Загальноправові

• Єдність прав і обов’язків

• Гарантування і захист прав

• Відповідальність за вину

• Законність

Міжгалузеві

• незалежність суддів і підкорення їх тільки законам;

• здійснення правосуддя тільки судом;

• рівність прав учасників судового розгляду;

• всебічність, повнота й об'єктивність з'ясування обставин справи;

• ніхто не може бути суддею у власній справі;

• усність, безпосередність, безперервність, гласність процесу;

• національна мова судочинства;

• доступність судового захисту та ін.

Інституційні